Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №400/4666/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4666/26

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення, оформленого протоколом від 26.02.2026 року № 2; наказу від 13.03.2026 року № 78-АА; зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, викладене у формі протоколу від 26.02.2026 №2 подання від 05.03.2026 року № 21-28-0.232-207/61-КФК щодо припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027);

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - Держгеокадастр від 13.03.2026 року № 78-АА про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027);

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр вилучити відомості про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027) з Державного реєстру сертифікованих інженерів- землевпорядників;

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру - Держгеокадастр поновити в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників інформацію про кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру виданий наказ від 13.03.2026 року № 78-АА про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027). Оскаржуваний наказ був прийняти за поданням Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 05.03.2026 року № 21-28-0.232-207/61-26-КФК за протокольним рішенням від 26.02.2026 року. Позивач зазначає, що розроблена їм технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Робочій, 2-а та 2-а/5 у Заводському районі м. Миколаєва розроблено з дотриманням вимог законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру. Наведені в оскаржуваних рішеннях підстави порушень вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 15 та п. 4 ст. 21 Закону України “Про Державний земельний кадастр”, що призвело до порушення прав та законних інтересів користувача земельної ділянки, а саме ТОВ “Крафтер МК” не відповідають дійсності та фактично є штучно створеними умов для позбавлення позивача кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.03.2026 року № 78-АА про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027.

Зобов`язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру вилучити відомості про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027) з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Зобов`язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру поновити в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників інформацію про кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та надання висновків, що не відповідають викладеним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо невмотивованості рішення Кваліфікаційної комісії та ненаданні оцінки порушенню Позивачем норм чинного законодавства України у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру. Усі відомості, фактичні обставини, обґрунтування, посилання на матеріали справи, документи та норми чинного законодавства, які порушені Позивачем, висновки Кваліфікаційної комісії та мотиви з яких Кваліфікаційною комісією ухвалено спірне рішення відображені в протоколі, а відтак твердження суду першої інстанції про невмотивованість прийнятого рішення не відповідають дійсності.

Вказує, що також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в даному випадку згода землекористувача міститься на плані розподілу земельної ділянки і не потребує нотаріального посвідчення оскільки здійснювався поділ вже сформованої раніше земельної ділянки, а не формування нової.

Зазначає, що частиною першою ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частиною другою вказаної статті визначено способи формування земельних ділянок, одним з яких є поділ/об`єднання. З наведеного вбачається, що незалежно від обраного інженером - землевпорядником способу результатом є безпосередньо сам факт формування нової земельної ділянки або декількох нових земельних ділянок зі своїми межами та площами, нових об`єктів цивільних прав. В даному випадку Позивачем шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 загальною площею 0,3444 га сформовано дві окремі земельні ділянки, які стали самостійними об`єктами цивільних прав, з кадастровим номером 4810136300:01:008:0025 площею 0,2314 га та кадастровим номером 4810136300:01:008:0024 площею 0,1130 га. Держгеокадастр наголошує, що вказані земельні ділянки мають свої межі, індивідуальні кадастрові номери та площі, і відповідні відомості про них також вносились до Державного земельного кадастру. Відтак, ці земельні ділянки пройшли процес формування і, відповідно, при розроблені технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 4810136300:01:008:0002 розповсюджуються положення частини шостої ст. 79-1 Земельного кодексу України. В той час, як земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 загальною площею 0,3444 га припинила своє існування як об`єкт цивільних прав і, відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» її державна реєстрація скасована.

На думку апелянта, очевидним є помилковість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав застосування у даній ситуації вимог частини 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, а відтак безумовним та беззаперечним є факт порушення Позивачем вказаної норми.

На переконання апелянта, розроблена Позивачем документація щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 стала безпосередньою підставою не лише для внесення нових, відмінних від раніше зазначених в Державному земельному кадастрі відомостей, а й для подальшого виникнення та можливого переходу речових прав на новосформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 4810136300:01:008:0025 та 4810136300:01:008:0024. За результатами розроблення Позивачем технічної документації, об`єкт цивільних прав земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 (право власності зареєстровано за Миколаївською міською радою, а право оренди земельної ділянки за ПpAT «Будівельна фірма «Миколаївбуд», а також зареєстровано право оренди за ТОВ «Крафтер MK») припинила своє існування, що не могло не вплинути на права землекористувачів, зокрема ТОВ «Крафтер MK» і, як наслідок, спричинило для останніх негативні наслідки (зник об`єкт оренди, а відтак виникла необхідність в укладенні нових договорів, змінилась орендна плата у зв`язку зі зміною площ, тощо). З огляду на вказане, у Відповідача (Держгеокадастру) були правові підстави для притягнення Позивача до відповідальності у виді анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 № 002027).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, що до Кваліфікаційної комісії надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.01.2026 року № 21-14-0.32-378/2-26 щодо порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2023 року № 002027) законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру.

За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 площею 0,3444 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), вид угідь – малоповерхова забудова, за адресою: м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-a/5 в межах земельної ділянки по вул. Робоча, 2-а, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 20.04.2016 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Право власності зареєстровано за Миколаївською міською радою 11.10.2017 року.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що отримані в порядку інформаційної взаємодії, на зазначену земельну ділянку зареєстровано право оренди за ТОВ «КРАФТЕР MK» та ПpAT «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «МИКОЛАЇВБУД» до 05.10.2032 року.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 31.07.2025 року № 46/84 «Про надання ПpAT «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «МИКОЛАЇВБУД» дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та 2-a/5 у Заводському районі м. Миколаєва» ФОП ОСОБА_1 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка надана в оренду площею 0,3444 га з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 на земельні ділянки площею: 0,2314 га – для обслуговування нежитлових приміщень з метою передачі в оренду ПpAT «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «МИКОЛАЇВБУД» за адресою: м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а та 0,1130 га для зарахування до земель комунальної власності з метою подальшої її передачі в оренду» (далі – Технічна документація).

На підставі зазначеної Технічної документації в Державному земельному кадастрі 30.12.2025 здійснено державну реєстрацію земельних ділянок: з кадастровим номером 4810136300:01:008:0025 площею 0,2314 га для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, (землі житлової та громадської забудови), вид угідь – під соціально-культурними об`єктами; з кадастровим номером 4810136300:01:008:0024 площею 0,1130 га для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, (землі житлової та громадської забудови) вид угідь – малоповерхова забудова.

Матеріали зазначеної Технічної документацій не містять нотаріально засвідченої згоди користувачів земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002.

Також вищезазначеною технічною документацією було змінено склад угідь. Поділена земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 мала вид угідь – малоповерхова забудова, а у новосформованих земельних ділянок склад угідь змінений, а саме:

земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0025, вид угідь – під соціально-культурними об`єктами;

земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0024, вид угідь – малоповерхова забудова.

Вмотивовуючи прийняти оскаржувані рішення Кваліфікаційна комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру посилалися на порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 при розроблені технічної документації із землеустрою приписів статті 79-1 Земельного кодексу України, статті 15 та пункту 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр». У зв`язку з чим вважали про існування порушення прав та законних інтересів користувача земельної ділянки ТОВ «Крафтер МК».

З урахуванням викладених обставин були прийняти рішення про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року №002027).

Вважаючи вказані дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що Наведені позивачем обставини підтверджують відповідність розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки вимогам ч. 3 ст. 25 та ст. 56 Закону України «Про землеустрій». Висновки відповідачів в оскаржуваних рішення про порушення позивачем приписів ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, в частини відсутності у складі розробленої сертифікованим інженером-землевпорядником Карпусем С.А. технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Робочій, 2-а та 2-а/5 у Заводському районі м. Миколаєва нотаріально засвідченої згоди орендаря земельної ділянки слід вважати без підставними.

Суд зазначив, що внесення відповідних змін до складу земельних угідь при розробці технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки яка надана в оренду площею 0,3444 га (кадастровий номер 4810136300:01:008:0002) без зміни виду цільового призначення новосформованих земельних ділянок відповідає вимогам ст. 15 та ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не було підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів землекористувача ТОВ «Крафтер МК».

Водночас, судом зазначено, що видача наказу Держгеокадастром від 13.03.2026 року № 78-АА про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 свідчить проте, що рішення Кваліфікаційної комісії вичерпало свою дію після його реалізації. Тобто, позовні вимоги в частині про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, викладене у формі протоколу від 26.02.2026 року № 2 подання від 05.03.2026 року № 21-28-0.232-207/61-КФК щодо припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року №002027) не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначені Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі – Закон №858-IV).

Згідно ч.1 ст.68 Закону №858-IV особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.

Частинами 2,3 ст.68 Закону №858-IV передбачено, що Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його припинення дії) з таких підстав:

встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;

наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі

з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Згідно пп. а ч. 1 ст. 22 Закону №858-IV землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації).

Відповідно до ст. 25 Закону №858-IV, документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;

л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів;

м) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується сертифікованим інженером-землевпорядником, який відповідає за якість робіт із землеустрою:

у паперовій формі – підписом та особистою печаткою;

в електронній формі – накладанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

За змістом ст. 56 Закону Закону №858-IV, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Згідно положень ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частинами ч. 2, 3, 4, 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Згідно ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, – щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), проектів землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розробляються з метою зміни їх цільового призначення, робочих проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, – щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Приписами частин 1, 2, 4 та 9 ст. 24 «Про Державний земельний кадастр», передбачено, що Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, матеріали технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,3444 га з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002, розроблену сертифікованим інженером-землевпорядником Карпусем С.А., містить наступні документи:

- рішення Миколаївської міської ради від 31.07.2025 №46/84, яким надано дозвіл ПрАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд» на замовлення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки;

- план розподілу земельної ділянки площею 3444 кв.м., погоджений директором ПрАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд» ОСОБА_2 та директором ТОВ «Крафтер МК» Дороховим С.Г.;

- пояснювальну записку;

- технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; - кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

- матеріали польових геодезичних робіт; - відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;

- перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

На переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що наведені позивачем обставини підтверджують відповідність розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки вимогам ч. 3 ст. 25 та ст. 56 Закону України «Про землеустрій».

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідачів про порушення позивачем приписів ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, в частини відсутності у складі розробленої сертифікованим інженером-землевпорядником Карпусем С.А. технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Робочій, 2-а та 2-а/5 у Заводському районі м. Миколаєва нотаріально засвідченої згоди орендаря земельної ділянки, оскільки така вимога чинними нормами законодавства прямо не передбачена та фактично ґрунтується на надмірному формалізмі та помилковому тлумаченні законодавчих норм з боку відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону №858-IV види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Разом з тим, положення ч. 1 ст. 56 Закону №858-IV не встановлюють в якій формі повинна бути надана згода користувача земельної ділянки для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу такої земельної ділянки, тим більше не містить обов`язковості нотаріального засвідчення підпису землекористувача на такій згоді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідна згода користувачів земельної ділянки щодо поділу земельної ділянки площею 0,3444 га з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 наявна у вищевказаних матеріалах технічної документації із землеустрою на плані розподілу земельної ділянки.

Разом з тим, реалізація вимог ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України має місце під час проведення державної реєстрації земельної ділянки при її формуванні кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, що прямо передбачено ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Так, у випадку, якщо, відповідно до закону, поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

З матеріалів справи також вбачається, що розробленою позивачем технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки яка надана в оренду площею 0,3444 га (кадастровий номер 4810136300:01:008:0002) на земельні ділянки площею: 0,2314 га – для обслуговування нежитлових приміщень з метою передачі в оренду ПрАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд» за адресою: м. Миколаїв, Заводський район, вул. Робоча,2-А; 0,1130 га – для зарахування до земель комунальної власності з метою подальшої її передачі в оренду, передбачено при формуванні нових земельних ділянок шляхом поділу раніш існуючої земельної ділянки зміну складу угідь: земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0025, вид угідь - під соціально-культурними об`єктами; земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0024, вид угідь - малоповерхова забудова.

Частиною 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.

Згідно ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється також шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

При цьому, абзацом 3 ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що у разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що раніш існуюча земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 за цільовим призначенням відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) відносилася – для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, код згідно КВЦПЗ 03.10, а за складом земельних угідь відповідно до класифікації видів земельних угідь (КВЗУ) – малоповерхова забудова, код згідно КВЗУ 007.01.

При цьому, вид угідь згідно КВЗУ малоповерхова забудова (код 007.01) належить до групи – землі під житловою забудовою (код 007.00), що відповідає іншому коду КВЦПЗ 02.01 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)) та суперечить фактичному складу угідь при цільовому призначенні згідно КВЦПЗ 03.10.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», до відомостей про земельну ділянку що включаються до Державного земельного кадастру, зокрема включається інформація про склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Судом встановлено, що внесення відповідних змін до складу земельних угідь при розробці технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки яка надана в оренду площею 0,3444 га (кадастровий номер 4810136300:01:008:0002) без зміни виду цільового призначення новосформованих земельних ділянок відповідає вимогам ст. 15 та ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Основні засади роботи Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника унормовано ч. 2 та 3 ст. 68 Закону України «Про землеустрій», Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства «Про питання сертифікації інженерів-землевпорядників та інженерів геодезистів» від 27.10.2021 року № 317 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.12.2021 року за №1582/37204 (далі – Порядок № 317 у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом першим ч. 2 ст. 68 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його припинення дії) з підстав встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.3 вказаної статті на підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

При цьому, згідно абз. 7 п. 5 Розділу І Порядку № 317 до повноважень Кваліфікаційної комісії належать, зокрема розгляд письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою та топографо-геодезичної і картографічної діяльності стосовно професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів, а також актів, складених за результатами здійснених Держгеокадастром заходів державного нагляду (контролю).

Пунктом 5 Розділу ІІ Порядку № 317 передбачено, що рішення Кваліфікаційної комісії може бути оскаржено в суді.

Відповідно до п. 10 Розділу ІV Порядку № 317 за результатами розгляду письмового звернення Комісія у випадках, визначених законом, приймає мотивоване рішення про внесення подання Держгеокадастру про припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника або рішення про відмову у внесенні подання.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області стала заява ТОВ «Крафтер МК» від 20.01.2026 року за вхідним № 28-228/0/1-26 про повернення до даних ДЗК земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:008:0002 у зв`язку з допущеними порушеннями прав землекористувача.

Згідно пп.38 п. 5 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі – Положення № 15 у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), основними завданнями Держгеокадастру є письмово звертається до відповідної кваліфікаційної (екзаменаційної) комісії про розгляд питання щодо позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника, інженера-геодезиста кваліфікаційного сертифіката (припинення його дії), а оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок – кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Апеляційним судом не заперечується, що Кваліфікаційною комісією були дотримані вимоги нормативних актів в частині прийняття до розгляду листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.01.2026 року № 21-14-0.32-378/2-26, однак Для ухвалення рішення про наявність у діях сертифікованого інженера- землевпорядника порушення вимог положень нормативно-правових актів, Кваліфікаційна комісії має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою.

Отже, комісія повинна не просто констатувати про необхідність внесення подання до Держгеокадастру України стосовно анулювання сертифіката інженера-землевпорядника, а прийняти вмотивоване рішення, в якому вказати які саме вимоги чинного законодавства порушені із зазначенням конкретних пунктів, зазначити чому саме вважає виявлені порушення такими, які дають підстави для внесення подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката, встановити чи призвело таке порушення до неможливості відновити порушені права заінтересованих осіб.

Сам факт дискреції комісії у наданні оцінки порушення законодавства вимагає від суб`єкта владних повноважень належної мотивації прийнятих рішень.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в ході розгляду справи не було підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів землекористувача ТОВ «Крафтер МК».

Тобто, спірні протокол Кваліфікаційної комісії та наказ Держгеокадастр не можна вважати вмотивованим та таким що містять достатніх підстав для притягнення до відповідальності позивача, в порядку передбаченому абз. 1 ч. 2 ст. 68 Закону України «Про землеустрій», шляхом позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 78-АА від 13.03.2026 року про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027), зобов`язання Держгеокадастр вилучити відомості про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027) з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та зобов`язання Держгеокадастр поновити в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників інформацію про кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року № 002027 інженера-землевпорядника ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованим і висновок суду 1-ї інстанції, що видача наказу Держгеокадастром від 13.03.2026 року № 78-АА про позбавлення (припинення дії) кваліфікаційного сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 свідчить проте, що рішення Кваліфікаційної комісії вичерпало свою дію після його реалізації, а тому позовні вимоги в частині про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційної комісії з питань видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, викладене у формі протоколу від 26.02.2026 року № 2 подання від 05.03.2026 року № 21-28-0.232-207/61-КФК щодо припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 23.01.2013 року №002027) є необґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308,310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова