Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/1894/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1894/26

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д. А.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ” до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «АКВАФРОСТ» звернулось до суду з позовом до Київської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100430/2026/000002/1 від 12.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що в межах контракту від 03.07.2023 №03/07/23-18, компанією “М.Б. МІЛГРЕ” здійснено постачання товариству з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ” товару на умовах поставки FCA.

Задля митного оформлення імпортованих товарів, товариством з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ” подано митну декларацію та копії документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.

За твердженням позивача, в оформленні митної декларації відповідачем було відмовлено, у зв`язку з незгодою співробітників відповідача із заявленою митною вартістю товару, про що 12.01.2026 складено картку відмови №UA100430/2026/000003 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2026/000002/1.

На переконання представника позивача, зазначені рішення прийняті у спосіб та на підставах, які суперечать вимогам законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ” - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100430/2026/000002/1 від 12.01.2026.

Стягнуто з Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ” судовий збір у розмірі 2662,40 грн та судові витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розмірі 1528,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Київська митниця, подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в транзитній декларації типу Т1 №26LTLU9000005D38K0 від 08.01.2026 відправником товару зазначено: UAB "VPA LOGISTICS" проте в CMR б/н від 08.01.2026 зазначено нашого продавця: MB Milgre. Отже, відбулося залучення третіх сторони. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Вказує, що в графі 44 МД відсутні відомості щодо платіжних документів, враховуючи умови оплати за товар. Звертаємо увагу суду на те, що під час подання митної декларації декларантом не було надано платіжних документів, які підтверджують здійснення оплати за товар. Водночас, відповідно до умов укладеного контракту № 03/07/23-18 від 03.07.2023 , протягом 48 годин після здійснення оплати декларант зобов`язаний передати продавцю копії платіжних документів факсом або електронною поштою чи надати іншу інформацію про об`єктивну наявність такого документа у декларанта на момент подання митного оформлення. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ, декларант зобов`язаний надати митному органу документи, що підтверджують заявлені відомості та складові митної вартості товарів.

Пунктом 1.3 зовнішньоекономічного контракту №03/07/23-18 від 03.07.2023 передбачено наявність декларації виробника (декларації країни експортера), однак зазначений документ подано до митного оформлення не було

В прайс листі б/н від 01.01.2026 невірно зазначені дані стосовно умов поставки та країни походження товару.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що при застосуванні резервного методу допускається порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару. Обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів визначення митної вартості відповідає цілям та положенням ст.7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) 1994 року. Застосування резервного методу та визначення подібності товару з наявною інформацією митниці здійснюється виходячи з основного критерію коду за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між компанією “М.Б. МІЛГРЕ” та товариством з обмеженою відповідальністю “АКВАФРОСТ” укладено контракт від 03.07.2023 №03/07/23-18 (далі – Контракт №03/07/23-18, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього контракту, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики товару, попередньо узгоджені сторонами, вказуються в інвойсі, який є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з п.3.2. Контракту №03/07/23-18, терміни та умови поставки (відповідно до “ІНКОТЕРМС-2010”) обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.

Пунктом 5.4. Контракту №03/07/23-18 встановлено, що платежі по даному Контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу.

Відповідно до інвойсу від 05.01.2026 серії MBZ26 003, поставка товару Риба морожена: оселедець цілий нерозроблений роду (Clupea Harengus), без теплової обробки, без харчових домішок у кількості 20300 кг, загальної вартості 29962,80 дол. США, здійснено на умовах FCA Klaipeda.

Інвойсом від 05.01.2026 серії MBZ26 003 встановлено, що оплата здійснюється протягом 14 днів з дати, зазначеної в інвойсі.

З метою митного оформлення імпортованого товару, декларантом подано до Київської митниці митну декларацію №26UA100430400140U1 та документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.

За результатами розгляду поданої митної декларації, відділом митного оформлення №3 митного поста “Вишневе” прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.01.2026 №UA100430/2026/000002/1.

В оскаржуваному рішенні зазначено наступні недоліки та розбіжності у поданих позивачем для митного оформлення документах:

в транзитній декларації типу Т1 №26LTLU9000005D38K0 від 08.01.2026 відправником товару зазначено: UAB “VPA LOGISTICS”, проте в CMR б/н від 08.01.2026 зазначено іншого продавця: MB Milgre;

в графі 44 МД відсутні відомості щодо платіжних документів, враховуючи умови оплати за товар;

пунктом 1.3 зовнішньоекономічного контракту №03/07/23-18 від 03.07.2023 передбачено наявність декларації виробника (декларації країни експортера), однак зазначений документ подано до митного оформлення не було;

в прайс листі б/н від 01.01.2026 невірно зазначені дані стосовно умов поставки та країни походження товару.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 12.01.2026 №UA100430/2026/000002/1 зазначено, що за результатами процедури консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України, вирішено для визначення митної вартості товарів застосувати другорядний метод 2ґ - резервний метод.

Вважаючи протиправним прийняте Київською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 12.01.2026 №UA100430/2026/000002/1, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем розбіжності мають виключно формальний характер, обумовлені різним функціональним призначенням відповідних документів та статусом осіб, зазначених у них, і не свідчать про недостовірність заявленої декларантом митної вартості товарів або про наявність обґрунтованих підстав для відмови у застосуванні основного методу її визначення за ціною договору (контракту), а надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а тому прийшов до висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 12.01.2026 №UA100430/2026/000002/1 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Статтею 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження митної вартості товару та методу її визначення, позивачем до митного оформлення, крім митної декларації, були подані наступні документи: Рахунок-фактура (invoice) (commercial invoice) № MDZ26 003 від 05.01.2026; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 08.01.2026; Сертифікат якості (Certificate of quality) від 05.01.2026; 4. Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат / Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № LT62631928 06.01.2026; Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT 0392632 від 08.01.2026; Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 26LTLU9000005D38K0 08.01.2026; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 4 від 12.01.2026; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1/07/2025 від 01.07.2025 р.; заявка на перевезення № 1 від 05.01.2026; рахунок на оплату послуг перевезення № 6 від 12.01.2026; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 03/07/23- 18 від 03.07.2023; Договір про надання послуг митного брокера № 25-04-19 від 25.04.2019; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.01.2026; Пакувальний лист від 05.01.2026; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 13880461 12.01.2026; Статус особи, яка подає митну декларацію 2.

Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем було відмовлено, у зв`язку з незгодою співробітників Відповідача із заявленою митною вартістю Товару про, що 12.01.2026 р. було складено картку відмови № UA100430/2026/000003 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2026/000002/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено за резервним методом за ЕМД від 21.12.2025 № 25UA100190683708U2 на рівні 1,8 дол. США/кг

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі – МКУ, Кодекс), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 12.01.2026 № UA100430/2026/400140 (26UA100430400140U1) встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) В транзитній декларації типу Т1 №26LTLU9000005D38K0 від 08.01.2026 відправником товару зазначено: UAB "VPA LOGISTICS" проте в CMR б/н від 08.01.2026 зазначено нашого продавця: MB Milgre;

2) В графі 44 МД відсутні відомості щодо платіжних документів, враховуючи умови оплати за товар.

3) Пунктом 1.3 зовнішньоекономічного контракту №03/07/23-18 від 03.07.2023 передбачено наявність декларації виробника (декларації країни експортера), однак зазначений документ подано до митного оформлення не було;

4) В прайс листі б/н від 01.01.2026 невірно зазначені дані стосовно умов поставки та країни походження товару.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно посилань митного органу на те, що в транзитній декларації типу Т1 №26LTLU9000005D38K0 від 08.01.2026 відправником товару зазначено: UAB "VPA LOGISTICS" проте в CMR б/н від 08.01.2026 зазначено нашого продавця: MB Milgre, то колегія суддів зазначає, що Транзитна декларація T1 це офіційний документ, який супроводжує вантаж при переміщенні між країнами Європейського Союзу або через їх територію транзитом.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано пояснення представника позивача про те, що зазначення у транзитній декларації Т1 UAB “VPA LOGISTICS” як власника транзитної процедури не свідчить про те, що вказане підприємство є продавцем, виробником чи постачальником товару за зовнішньоекономічним контрактом, а лише підтверджує виконання ним функцій, пов`язаних із здійсненням митної транзитної процедури на території Європейського Союзу.

Відповідно до наданого контракту, інвойсу та інших супровідних документів постачальник/відправник товару - Компанія «MB Milgre». Всі надані документи до митного оформлення узгоджуються між собою, є логічними та послідовними.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що митним органом не наведено жодних доказів того, що наявність у транзитній декларації відомостей про власника транзитної процедури спростовує інформацію, зазначену в контракті, рахунку-фактурі (інвойсі), міжнародній автомобільній накладній (CMR) чи інших товаросупровідних документах щодо продавця товару або свідчить про існування іншого правочину, за яким здійснювалася поставка товару.

На думку колегії суддів, позивачем належним чином документально підтверджена доставка оцінюваного товару за вказаним маршрутом та за визначеним базисом поставки FCA.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань Митниці, оскільки це не впливає на правильність визначення митної вартості товару та не може бути підставою для її неприйняття контролюючим органом.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що в графі 44 МД відсутні відомості щодо платіжних документів, враховуючи умови оплати за товар, то колегія суддів зазначає, що вартість партії зазначалась в рахунку-фактурі (invoice) (commercial invoice) № MDZ26 003 від 05.01.2026 в розмірі 1,476 дол. США/кг. У даному Інвойсі визначено, що товар оплачується протягом 14 днів з дати виставлення рахунку.

Таким чином на момент звернення до митного оформлення строк оплати за товар не настав, внаслідок чого у декларанта був відсутній обов`язок з надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Варто зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.

Колегія суддів зазначає, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023р. по справі №420/18880/21.

Тобто відомості щодо здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов`язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Із зазначеного вбачається, що умови оплати ніяким чином не впливають на вартість товару.

Щодо доводів, що пунктом 1.3 зовнішньоекономічного контракту №03/07/23-18 від 03.07.2023 передбачено наявність декларації виробника (декларації країни експортера), однак зазначений документ подано до митного оформлення не було, то колегія суддів зазначає, що відповідач жодним чином не обґрунтував і не довів, яким саме чином відсутність цього документа впливає на числове значення заявленої митної вартості товару чи спростовує відомості про ціну, зазначену в інших первинних документах.

Митний орган ігнорує той факт, що декларація виробника за своєю суттю є документом технічного / якісного характеру і взагалі не містить відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, як і відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, матеріали справи свідчать, що декларантом було подано до митного оформлення ряд документів щодо якості поставленого товару, зокрема, сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № LT62631928 06.01.2026; Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT 0392632 від 08.01.2026; Сертифікат якості (Certificate of quality) від 05.01.2026.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларація виробника, не є документами, які у розумінні ч.2 ст.53 МК України підтверджують митну вартість товарів, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, а тому не впливають на визначення митної вартості товару.

Стосовно доводів в оскаржуваному рішенні від 12.01.2026 №UA100430/2026/000002/1 про те, що в прайс листі б/н від 01.01.2026 невірно зазначені дані стосовно умов поставки та країни походження товару, то колегія суддів зазначає, що зазначені у прайс-листі відомості є абсолютно ідентичними та повністю узгоджуються з даними інших комерційних та супровідних документів, поданих до митного оформлення.

Так, дослідивши наявний в матеріалах справи прайс-лист колегія суддів встановила, що в ньому чітко визначено, що країна походження - Faroe Islands, умови поставки - FCA Klaipeda

На думку колегії суддів, вказані документи давали змогу Київській митниці пересвідчитись у вартості такої послуги.

Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення по товару № 1 – МД від 22.12.2025 № 25UA100190683708U2 1,8 дол. США/кг.

Колегія суддів вказує, що положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Також, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на МД від 22.12.2025 № 25UA100190683708U2 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням позивача права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Ще одна обставина, яка на думку митного органу, впливає на митну вартість товарів, зазначена у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а саме: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).

Проте, колегія суддів вважає такі посилання митниці безпідставними, оскільки митним органом не наведено обставин та не надано доказів, яким чином документи, які були надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Окрім того, у відповідності до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4.09.2018р. у справі за №814/2659/16, від 24.01.2019р. у справі за №804/3893/17.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Отже, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 03 листопада 2025 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова