Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/12559/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №420/12559/26

Суддя: Лук'янчук О.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12559/26

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А. А.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення;

зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 60465,90 грн. за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 року по 24.04.2026 року;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованого за період з 29.01.2020 по 16.04.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року за справою № 420/35259/25;

зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованого за період з 29.01.2020 по 16.04.2023 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року за справою № 420/35259/25.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач проходила військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ), наказом начальника від 15.04.2023 року № 186-ОС переведена до нового місця військової служби та виключена зі списків особового складу з 16.04.2023 року. Водночас, належне Позивачу з 29.01.2020 року за час служби грошове забезпечення в сумі 60465,90 грн. відповідач виплатив 24.04.2026 року, на виконання рішення суду від 09 грудня 2025 року за справою № 420/35259/25.

Отже, Відповідач затримав виплату грошового забезпечення саме за період 29.01.2020 року, а також при виплаті грошового забезпечення відповідач утримав із нарахованого грошового забезпечення податок на доходи фізичних осіб та не виплатив Позивачу рівноцінну грошову компенсацію такого податку.

Позивач вважає таку бездіяльність Відповідача протиправною та свою позицію обґрунтовує з посиланням на Закон України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати” та правові висновки, які сформував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2020 року за аналогічною справою № 826/15879/18.

Щодо компенсації податку позивач свою позицію обґрунтовує з посиланням на позицію Верховного Суду висловлену у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 березня 2021 року за справою № 810/192/18 та зазначає, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення.

Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації 60465,90 грн. за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 року по 24.04.2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ), подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Вказує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Отже, заловолення позовних вимог про компенсапію втрати частини лоходів у випалку порушення встановлених строків їх виплати в даному випадку не має жодних правових підстав.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 29.01.2020 року по 16.04.2023 року проходила службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ), що встановлено рішенням суду від 09.12.2025 року по справі №420/35259/25.

Згідно Витягу з Наказу Начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України м. Одеса від 15.04.2023 року № 130 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 16.04.2023 року.

Після звільнення з військової служби між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року у справі №420/35259/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 16.04.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови. Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 16.04.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року №2710-IХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

В інтересах позивача було подано адвокатський запит на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) з проханням надати довідку - розрахунок про суми виплаченого ОСОБА_1 24.04.2026 року грошового забезпечення в сумі 60465,90 грн. із помісячним відображенням нарахованих сум та відокремленням складових в довідці, вказавши період за який нараховано кошти, суми утриманих та не компенсованих податків та зборів; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за час затримки виплати; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Листом від 04.05.2026 року вих. №09.1.1/5293-26-Вих на вказаний запит відповідачем було направлено платіжну інструкцію від 23.04.2026 року № 297 та копію довідки нарахованих та виплачених сум ОСОБА_1 згідно Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року по справі № 420/35259/25 та Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 року. Також в листі повідомлено, що податок на доходи фізичних осіб був компенсований в сумі 11 466 грн. 17 коп. та зазначено, що НОМЕР_3 прикордонним загоном не представляється можливим виплатити компенсацію втрати частини доходу ОСОБА_1 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю правових підстав.

З копії довідки нарахованих та виплачених сум ОСОБА_1 згідно Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року по справі № 420/35259/25 та Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 року вбачається, що нарахування позивачу грошових коштів проведено таким чином: Нараховано - Перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 16.04.2023 p. – 63700,95; Утримано – комп. ПДФО: - 11 466,17, ПДФО: 11 466,17; ВЗ: 3185,05; Сума до видачі - 60515,90.

Отже, 24.04.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 року у справі №420/35259/25 відповідачем виплачено на користь позивача кошти в сумі 60515,90 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №297 від 23.04.2026 року, наявною в матеріалах справи.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки індексація грошового забезпечення виплачено позивачу 24.04.2026 року, а не в день виплати основної суми доходу, то у справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення, яке є доходом, а оскільки відповідачем разом із заборгованістю позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а отже допущено протиправну бездіяльність.

При цьому вказав, що відповідачем при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2026 у справі №420/35259/25 було фактично виплачено позивачу суму грошового забезпечення за вирахуванням військового збору у розмірі 3185,05 грн, в той час як сума утриманого податку з доходів фізичних осіб (11 466,17 грн.) була повністю компенсована, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159).

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року).

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні норми також викладені у Порядку №159.

Відповідно до п.2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Також, вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №240/18489/23, від 12.09.2024 року у справі №400/5837/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Так у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Колегія суддів враховує, що подібні правовідносини в нинішній справі були предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №560/8194/20 (постанова від 02.04.2024).

Судова палата у вищезазначеному рішенні вказала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством, а тому доводи апелянта, що на момент звернення до суду з цим позовом право позивача порушено не було, оскільки позивач не зверталась до відповідача із відповідною заявою є безпідставнми.

При цьому, ані Закон №2050-III, ані Порядок №159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків їх виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №420/35259/25, яке набрало законної сили 18.02.2026 року, відповідачем 24.04.2026 року виплачено на користь позивача кошти у загальній сумі 60465,90 грн.

Несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходу.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, відповідачем не заперечується та обставина, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснена на виконання рішення суду, проте як суб`єкт виконання цих рішень, відповідач не здійснив розрахунок та виплату компенсації виду доходу, передбаченого статтею 2 Закону №2050-ІІІ

Отже, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Щодо посилань апелянта на те, що у випадку нарахування доходів за рішенням суду право на компенсацію виникає при несвоєчасному виконанні рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

У зазначеній справі Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21 червня 2018 року й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, вказавши на те, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справі №380/1815/22, є саме 01 січня 2016 року.

З огляду на наведені висновки Верховного Суду, посилання апелянта на те, що нарахування грошового забезпечення було здійснено на виконання судового рішення є неспроможними, оскільки факт прострочення виплати доходів більше календарного місяця, навіть якщо його обраховувати з моменту набрання судовим рішенням законної сили є доведеним, а компенсація стосується саме порушення строків виплати доходу, а не несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення.

При цьому, прив`язка розрахунку лише до дати судового рішення нівелює саму суть та мету Закону № 2050-III, оскільки залишає без компенсації період, коли особа була безпідставно позбавлена належного грошового забезпечення.

Юридичний факт ухвалення судового рішення лише підтверджує (визнає) право особи на дохід, яке існувало та було порушене в минулому.

Судове рішення не створює нове право, а відновлює вже порушене. Відтак, період затримки рахується не з дати рішення, а з місяця, у якому дохід мав бути виплачений за законом.

Щодо тверджень Відповідача про те, що індексація грошового забезпечення нібито не є постійною виплатою, має несистематичний характер, а тому не може вважатися складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України № 2011-XII, то колегія суддів зазначає, що вказані доводи є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних соціальних гарантій щодо оплати праці, при цьому індексація є невід`ємною складовою грошового забезпечення військовослужбовців і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Посилання Відповідача на «несистематичний характер» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки те, що сума індексації залежить від індексу споживчих цін, відображає лише спосіб її розрахунку, а не звільняє військове командування від обов`язку її виплачувати. Сума індексації донараховується до основних складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років), а тому стає його невід`ємною частиною, а отже доводи апелянта є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм права, підстав для скасування рішення суду немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 03 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua