Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №400/4228/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4228/24

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.03.2024 відносно перерахунку та виплати грошового забезпечення в частині збільшеної додаткової винагороди до 100000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023, а також за участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в період з 15.02.2023 по 26.03.2023, з 08.08.2023 по 30.08.2023; рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.03.2024 відносно виплати додаткової винагороди в розмірі 20100,00 грн обмежено придатній особі, що отримала травму під час захисту Батьківщини і знаходиться в розпорядженні командира за червень – липень 2023 року та 01.08.- 07.08.2023 року

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розгляд рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.03.2024 щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення в частині додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023, додаткової винагороди збільшеної до 100.000,00 грн пропорційно кількості днів участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в періоди з 15.02.2023 по 26.03.2023, з 08.08.2023 по 30.08.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розгляд рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 15.03.2024 щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 20100,00 грн на місяць обмежено придатній особі, яка отримала травму під час захисту Батьківщини і знаходилась в розпорядженні командира, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 за червень – липень 2023 року та 01.08.-07.08.2023 року.

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплати додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в період з 15.02.2023 по 26.03.2023, з 08.08.2023 по 30.08.2023 з врахуванням висновків суду і вже здійснених виплат;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу в розмірі 20100,00 грн на місяць як обмежено придатній особі, що отримала травму під час захисту Батьківщини і знаходилась в розпорядженні командира, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 за червень – липень 2023 року та 01.08.-07.08.2023 року.

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок виплат грошового забезпечення позивача за грудень 2022 року - вересень 2023 року з врахуванням висновків суду щодо законності відрахування військового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 15.11.2022 до 30.08.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 16.03.2024 звернувся до відповідача із рапортами про здійснення перерахунку та подальшої виплати додаткової винагороди за час перебування у розпорядженні командира та про здійснення перерахунку та подальшої виплати додаткової винагороди за час стаціонарного лікування після травмування і безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, проте відповідач у визначений Законом термін відповіді позивачу не надав.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив місяць, у якому Позивачу були перераховані грошові кошти, з місяцем, за який ці кошти були нараховані, що суперечить установленому порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Вказує, що виплата 100 000 грн за січень 2023 року не може одночасно вважатися виплатою за лютий 2023 року, а виплата за один календарний період не припиняє права військовослужбовця на винагороду за наступний період лікування за наявності встановлених законодавством підстав. Позивач перебував на лікуванні з 02.01.2023 по 15.02.2023 та повторно з 27.03.2023 по 10.04.2023. Отже, суд повинен був установити розмір нарахованої винагороди окремо за відповідні періоди січня, лютого, березня та квітня 2023 року, з урахуванням фактично проведених виплат. Цього судом зроблено не було.

Також зазначає, що суд не встановив призначення 45 178,42 грн на підставі бухгалтерського документа, наказу про виплату або деталізованого розрахунку Відповідача.

Апелянт також наголошує, що після перебування у розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачуються оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 грн. Отже, характер зазначеної виплати також є щомісячним. Тому для встановлення факту належного виконання Відповідачем свого обов`язку необхідно було визначити конкретні періоди, за які Позивачу виникло право на 20 100 грн, та співвіднести їх із конкретними нарахуваннями. Самої наявності у вересні 2023 року загальної виплати 45 178,42 грн для такого висновку недостатньо.

На думку апелянта, довідка №155 містить конкретні періоди безпосередньої участі Позивача та посилання на конкретні накази, на підставі яких ці періоди підтверджено. Доказів скасування довідки №155, її відкликання, визнання недійсною або недостовірності зазначених у ній відомостей Відповідачем не надано. За таких обставин суд не мав підстав фактично ігнорувати її доказове значення лише з тієї причини, що Позивач особисто не надав суду всі первинні військові документи, на підставі яких компетентним військовим органом видано цю довідку.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2022 року ОСОБА_1 призвано за мобілізацією відповідно до Указу президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення військового стану в Україні» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2022 № 319 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

31.12.2022 року позивач під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму, акубаротравму та забій грудної клітини.

01.01.2023 року, відповідно до витягу з наказу командира військової частини (по стройовій частині) № 1, ОСОБА_1 увільнили від займаних посад і зарахували у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 через перебування на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою.

Згідно з позовом, ОСОБА_1 , відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 № 242 виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку із переміщенням його до військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.09.2023 № 278 солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу, навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 ДШВ ЗСУ призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач вважає, що мав отримати додаткову грошову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за участь у бойових діях за час лікування, а також додаткову винагороду у розмірі 20100,00 грн, за час перебування у розпорядженні командира з червня 2023 року. Але станом на дату подання позовної заяви, виплату проведено частково, рапорти стосовно перерахунку і виплати належних сум грошового забезпечення надіслані 16.03.2024 року не розглянуті по суті.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, та які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Разом з тим, в довідці не вказано, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, а позивачем не надано доказів на підтвердження цього. Таким чином, нарахування додаткової винагороди позивачу за періоди з 15.02.2023 до 26.03.2023, з 08.08.2023 до 30.08.2023 у збільшеному розмірі до 100000 грн відсутні.

Також суд дійшов висновку, що за період перебування позивача з 02.01.2023 по 15.02.2023 та з 27.03.2023 по 10.04.2023 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим ним в зоні проведення бойових дій, і яке пов`язане із захистом Батьківщини, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн пропорційно часу перебування в таких закладах. Позивач перебував на лікуванні в період з 02.01.2023 до 15.02.2023 та з 27.03.2023 до 10.04.2023, в загальній кількості 30 календарних днів. Зі змісту довідки про доходи ОСОБА_1 від 29.02.2024 № 642/801 слідує, що за лютий 2023 року додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн, установлена Постановою № 168, виплачена. Отже підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу за періоди з 02.01.2023 по 15.02.2023 та з 27.03.2023 по 10.04.2023 (всього 30 календарних днів) у збільшеному розмірі до 100000 грн відсутні.

Суд також зазначив, що підставою для прийняття командиром військової частини наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт, поданий уповноваженою особою підрозділу в якому проходить військову службу військовослужбовець, проте наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.09.2023 № 278 солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 ДШВ ЗСУ призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 . А отже підстав для звернення до військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 15.03.2024 у позивача не було.

Судом зроблено висновок, що Законом від 19.06.2022 № 2308-ІХ, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану, проте на підтвердження безпосередньої участі позивача в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації доказів не надано.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, серед іншого, установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень із розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

В свою чергу, п.2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Відповідно до п.4 цього ж розділу Порядку, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пункт 9 цього розділу визначає, що виплата додаткової винагороди особовому складу військової частини здійснюється на підставі наказів командирів цих військових частин.

Таким чином, механізм нарахування та виплати додаткової винагороди складається з наступних етапів: видання бойового наказу (розпорядження); запис в журнал бойових дій; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань; видання наказу командиром військової частини; виплата додаткової винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, частина позовних вимог ОСОБА_1 стосується невиплати військовослужбовцю, який проходить службу в лавах ЗСУ, збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 15.02.2023 по 26.03.2023, з 08.08.2023 по 30.08.2023.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та додатково надані докази, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 № 155, позивач у періоди з 15.02.2023 по 26.03.2023, з 08.08.2023 по 30.08.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Донецької області.

При цьому, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, в довідці не вказано, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, а позивачем не надано доказів на підтвердження цього.

Колегія суддів звертає у вагу, що відповідно до Постанови №168 та Окремого доручення Міністра оборони України питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням). Лише за наявності підтвердження цими документами факту безпосередньої участі відрядженого військовослужбовця у бойових діях, відповідний командир мав право видати довідку за формою встановленою Додатком 1 до доручення Міністра оборони України №5718/з від 06.03.2022.

Тобто, ніким іншим, окрім командування відповідної військової частини, питання безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях підтверджено бути не може.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків під час дії воєнного стану у спірний період не створює для відповідача обов`язку щодо нарахування додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано копій документів, передбачених п.3 Окремого доручення, а саме бойових наказів (розпоряджень); журналів бойових дій, рапортів командиру підрозділу про безпосередню участь позивача у бойових діях, за спірний період.

Водночас, з наданих відповідачем витягів з наказів та картки особового рахунку позивача вбачається, що позивачу було виплачено за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за грудень 2022 року, а саме: з 27.12.2022 по 31.12.2022 на підставі наступних документів:

Бойовий наказ №15Т/ОКП від 27.06.2021, Бойовий наказ №4Т від 02.07.2021. Мобілізаційне розпорядження КДШВ №117/1/2/12Т, №117/1/2/14Т від 25.02.2022. Бойове розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” №550дск/отуп від 19.04.2022. Бойове розпорядження командира частини №БР-203/дск від 20.04.2022. Бойовий наказ командира частини №4т/БГ від 22.04.2022. Бойове розпорядження командира частини №БР-220/дск від 25.04.2022. Бойове розпорядження 117/1/2/466т від 11.04.22 КДШВ; бойове розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” №116/1/512т від 19.08.2022; бойове розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” №БР-200т від 22.08.2022; бойове розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” №БР-205т/УО від 21.08.2022; накази командира військової частини НОМЕР_1 по стройової частині; довідки про участь у бойових діях командирів частин; наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №237 від 01.09.2022 року “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій”; рапорти командирів підрозділів.

Крім того, за період з 01.12.2022 по 26.12.2022 року ОСОБА_1 було виплачено в розмірі 30 000 грн 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (зі змінами) та на підставі окремого доручення Міністра оборони від 23.06.2022 року №912/з/29; наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №237 від 01.09.2022 року “Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій”; рапорти командирів підрозділів.

Окрім того, згідно витягу з від 30.08.2023 №242, яким позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було виплачено додаткову винагороду на період дії воєнного стану з 09.08.2023 по 30.08.2023 із розрахунку 30 000,00 грн в місяць пропорційно дням безпосередньої участі в таких заходах.

Тобто, за частину спірного періоду (з 09.08.2023 по 30.08.2023) позивачу була виплачена додаткова винагорода пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Разом з тим, у ході перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів не вдалося встановити будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії у спірний період, які б давали позивачу право на виплачу збільшеної допомоги за період з 15.02.2023 по 26.03.2023.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості цієї частини позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Стосовно частини позовних вимог щодо нарахування додаткової винагороди позивачу у збільшеному розмірі до 100000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні з 01.02.2023 до 15.02.2023, 27.03.2023 до 10.04.2023, апеляційний суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» пункт 1 Постанови № 168 доповнено новими абзацами, а постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» внесено до них зміни.

Зазначені постанови Кабінету Міністрів України застосовуються з 24.02.2022.

Згідно з абзацами четвертим і п`ятим пункту 1 Постанови № 168 (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 і від 07.07.2022 № 793, чинній з 19.07.2022 по 19.01.2023, яка застосовується з 24.02.2022), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто, військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з тяжким пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у період дії воєнного стану додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, повинна виплачуватись у збільшеному до 100000,00 грн розмірі, пропорційно часу перебування в таких закладах.

Порядок і умови виплати цієї допомоги військовослужбовцям у Збройних Силах України визначено наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який набрав чинності 31.01.2023.

Відповідно до норм чинного законодавства, у період з 24.02.2022 по 31.01.2023 додаткова винагорода, як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення у розмірі до 100000,00 грн підлягала виплаті військовослужбовцям Збройних Сил України, які проходять військову службу безпосередньо у військових частинах, відповідно до абзаців четвертого і п`ятого пункту 1 Постанови № 168 (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 400 і від 07.07.2022 № 793, чинній з 19.07.2022 по 19.01.2023, яка застосовується з 24.02.2022) у випадках, зокрема: перебування військовослужбовця Збройних Сил України на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з тяжким пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2022 позивач отримав поранення за безпосередньої участі у бойових діях під час виконання бойових завдань, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 642/2099.

Внаслідок отриманої травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 18/56 у період з 02.01.2023 по 15.02.2023, та Виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 272 у період з 27.03.2023 по 10.04.2023.

Суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що за період перебування позивача з 02.01.2023 по 15.02.2023 та з 27.03.2023 по 10.04.2023 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим ним в зоні проведення бойових дій, і яке пов`язане із захистом Батьківщини, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн пропорційно часу перебування в таких закладах.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновком суду 1-ї інстанції, що Позивач перебував на лікуванні в загальній кількості 30 календарних днів, а за лютий 2023 року додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн, установлена Постановою № 168, виплачена, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 02.01.2023 по 15.02.2023 та з 27.03.2023 по 10.04.2023. Тобто, період з 02.01.2023 по 15.02.2023 становить 45 календарних днів, а період з 27.03.2023 по 10.04.2023 - 15 календарних днів. Загальна тривалість документально підтвердженого стаціонарного лікування становить 60 календарних днів.

При цьому, виписка з медичної карти стаціонарного хворого №18/56 підтверджує лікування з 02.01.2023 по 15.02.2023, а виписка №272 - лікування з 27.03.2023 по 10.04.2023.

З наданих на вимогу апеляційного суду витягів з наказів та карти особового рахунку позивача дійсно вбачається факт виплати ОСОБА_1 100 000 грн у лютому 2023 року.

Водночас колегія суддів наголошує, що Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, доповнено розділом XXXIV, який застосовується з 01.02.2023. Пунктом 9 розділу XXXIV у редакції наказу МОУ від 25.01.2023 №44 прямо передбачено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Тобто, виплата, проведена у лютому 2023 року, за нормативним механізмом стосувалася виключно попереднього розрахункового періоду (січень 2023), та відповідно, не могла бути виплатою наперед ані за 01.02.2023– 15.02.2023, тобто за дні лікування у самому лютому, ані тим більше за 27.03.2023– 10.04.2023, які на момент лютневої виплати ще не настали.

Оскільки Порядок №260 не передбачав авансового нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди за майбутні дні стаціонарного лікування, то сам факт виплати 100 000 грн у лютому 2023 року не підтверджує здійснення виплати за жоден із зазначених спірних періодів.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 31.12.2022 Позивач отримав травму за безпосередньої участі у бойових діях під час виконання бойових завдань, а внаслідок цієї травми перебував на стаціонарному лікуванні як з 02.01.2023 по 15.02.2023, так і з 27.03.2023 по 10.04.2023.

Так, з виписки з медичної карти стаціонарного хворого №272. У ній зазначено, що 31.12.2022 під час бойових дій Позивач отримав мінно-вибухову травму, струс головного мозку, акубаротравму та забій грудної клітки; після цього проходив стаціонарне лікування з 02.01.2023 по 15.02.2023. Після виписки йому було рекомендовано підтримуючу терапію, однак покращення стану не відбулося, у зв`язку з чим він був оглянутий психіатром та 27.03.2023 госпіталізований до психіатричного відділення. Основний діагноз - F43.2 «Порушення адаптації. Змішана тривожно-депресивна реакція».

Тобто, госпіталізація з 27.03.2023 по 10.04.2023 є подальшим лікуванням наслідків травми, отриманої під час захисту Батьківщини, а не самостійним захворюванням, не пов`язаним із нею.

Водночас апеляційний суд наголошує, що лікування наслідків поранення охоплюється поняттям лікування у зв`язку з пораненням; постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не вимагає безперервного стаціонарного лікування з моменту травмування. При повторному та кожному наступному стаціонарному лікуванні за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, право на додаткову винагороду зберігається. При цьому, зв`язок травми із захистом Батьківщини встановлений матеріалами справи (довідка про обставини травми), а зв`язок повторної госпіталізації з її наслідками безпосередньо простежується з виписки №272.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №600/367/24.

Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що частина позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення в частині збільшеної додаткової винагороди до 100000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

Стосовно частини позовних вимог щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 20100,00 грн на місяць обмежено придатній особі, яка отримала травму під час захисту Батьківщини і знаходилась в розпорядженні командира, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що за результатами медичного огляду ВЛК військової частини НОМЕР_4 25.04.2023 року солдата за призовом ОСОБА_1 , 1990 року народження, на підставі ст.ст. 52-в, 74-в,83-б,75-б, 23-в графи ІІ Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МОУ № 402 від 14.08.2008 в редакції чинній на момент проведення медичного огляду ВЛК) визнано обмежено придатним.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 року № 1001 внесено зміни до абзацу 7 підпункту 1.1 Постанови № 168 і викладено його в такій редакції: «Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень». Ці норми застосовуються з 1 червня 2023 року.

З довідки про доходи ОСОБА_1 від 29.02.2024 № 642/801, вбачається, що у вересні 2023 року (після звільнення) позивачу виплачено додаткову винагороду у сумі 45178,42 грн, що також підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

При цьому, наданою на вимогу суду карткою особового рахунку військовослужбовця підтверджується, що сплачені відповідачем 45178,42 грн є сумою додаткової винагороди (20100,00 грн) за червень – липень 2023 року та 01.08.2023-07.08.2023.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості цієї частини позовних вимог.

Що стосується частини позовних вимог про розгляд рапортів військовослужбовця від 15.03.2024 відносно перерахунку та виплати грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає, що згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі Порядок).

Пунктом другим розділу першого Загальних положень Порядку передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Водночас, підставою для прийняття командиром військової частини наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт, поданий уповноваженою особою підрозділу в в якому проходить військову службу військовослужбовець.

При цьому, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.09.2023 № 278 солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 ДШВ ЗСУ призначено на посаду стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_3 . А відповідно, підстав для звернення до військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 15.03.2024 у позивача не було.

Стосовно частини позовних вимог про відрахування військового збору, апеляційний суд зазначає, що судом 1-ї інстанції було обґрунтовано проаналізовано норми чинного законодавства та зазначено, що норми ПК України, які регулюють спірне питання, пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором та дійшов висновку, що із прийняттям постанови КМУ від 17.03.2023 №244 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Разом з тим, як вже зазначалось судом, на підтвердження безпосередньої участі позивача в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації доказів не надано. Більш того, позивачем не надано і жодного доказу на підтвердження факту утримання військового збору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості цієї частини позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення частини позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення в частині збільшеної додаткової винагороди до 100000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.

В іншій частині суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до положень статті 316 КАС України, апеляційний суд залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 308,310, ст.315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення в частині збільшеної додаткової винагороди до 100000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023 – скасувати.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати грошового забезпечення в частині збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні з 01.02.2023 по 15.02.2023, 27.03.2023 по 10.04.2023.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова