Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №420/8303/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8303/26

Перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,

повний текст судового рішення

складено 24.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

25 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просив суд :

- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо непроведення ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу – грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р., протиправною.

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. по дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що проходив службу у Управління Служби безпеки України в Одеській області з 14.04.2004 року по 20.05.2024 року, на даний час виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. При цьому, за період з 13.02.2020 року по 19.05.2023 року їй не була нарахована та виплачена грошового забезпечення у повному обсязі. 09 липня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/32140/24 на розрахунковий рахунок Позивача була нарахована сума грошового забезпечення у розмірі 514560,36 грн.

Позивач звертає увагу, що дана сума являється виключно недоплаченою грошового забезпечення згідно рішення суду, а будь-яких виплат як компенсацій громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Позивач на день звернення до суду не отримував.

Представник відповідача, Управління Служби безпеки України в Одеській області, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України №№ 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті.

А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Згідно чинного законодавства, у рік звільнення військовослужбовців Служби безпеки України зі служби в разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей, тобто зазначена грошова компенсація виплачується один раз лише при звільненні зі служби. Отже, вимога нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на суму грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 2023 рік, які були перераховані та виплачені 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 420/32140/24, суперечить пункту 3 Порядку №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволений. Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо непроведення ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу – грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - грошового забезпечення та виплат, належних при звільненні, за період з 13 лютого 2020 р. по дату виплати, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 13 лютого 2020 р. по 09 липня 2025 р. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Управління Служби безпеки України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 , був зарахований 14 квітня 2004 р. на військову службу до Управління Служби безпеки України в Одеській області.

20 травня 2024 р. позивач був виключений зі списків особового складу Управління Служби безпеки України в Одеській області і всіх видів забезпечення і звільнений з військової служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 420/32140/24, залишеним без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025: - визнано протиправними дії Управління щодо розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 13.02.2020 року по 19.05.2023 включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 13.02.2020 та 31.12.2020 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, з урахуванням вже виплачених сум. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, з урахуванням вже виплачених сум. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, з урахуванням вже виплачених сум. - зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, що складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, з урахуванням вже виплачених сум. В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог – відмовлено.

На виконання зазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 420/32140/24, яке набрало законної сили 16.06.2025, Управлінням була складена відповідна довідка про нарахування належних виплат ОСОБА_1 (копія довідки додається).

На реквізити, які були надані позивачем, були перераховані належні виплати в розмірі 514 560,36 (п`ятсот чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 36 коп.) грн..

07 березня 2026 р. позивач звернувся із письмовою заявою до Управління СБУ в Одеській області щодо виплати йому відшкодування втрати доходів у зв`язку із несвоєчасним розрахунком належних ОСОБА_1 виплат при звільненні.

24 березня 2026 р. позивачем отримано відповідь від Управління СБУ в Одеській області, якою ОСОБА_1 фактично відмовлено у задоволені його вимог.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктів 2 - 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Слід вказати, що законодавчо передбачена компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Таку компенсацію не слід плутати з відшкодуванням у зв`язку з затримкою розрахунку з працівником при звільненні. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» регламентує інший характер відносин, встановлює необхідність виплати компенсації за втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

У постанові від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21 Верховний Суд виклав правову позицію та вказував, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата. Верховний Суд дійшов висновку, що особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Також суд керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 29.03.2023 року у справі № 120/9475/21-а.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії.

Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 420/32140/24, яке набрало законної сили 16.06.2025, управлінням була складена відповідна довідка про нарахування належних виплат ОСОБА_1 .

На реквізити, які були надані позивачем, 05.07.2025 року були перераховані належні виплати в розмірі 514 560,36 (п`ятсот чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 36 коп.) грн..

Таким чином, встановлено, що відповідачем донараховано кошти та заборгованість позивачу почала виплачуватись починаючи з 05.07.2025 року у розмірі 514 560,36 грн., тобто з порушенням строку їх виплати, а тому позивач має право на компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії саме на суму виплачених коштів.

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

СуддіК.В. Кравченко Н.В. Вербицька