Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №160/13522/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/13522/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/13522/25 (головуючий суддя першої інстанції Врона О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 28.02.2021 та виплачених у березні 2021 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів за зазначений період відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- виплатити суму компенсації з нарахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, з березня 2021 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2021, виплаченої у березні 2021 року.

Зобов`язано відповідача здійснити нарахування і виплатити позивачці таку компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159.

В іншій частині позовних вимог (щодо інфляційних втрат і трьох процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України) відмовлено.

Відмовлено і в установленні судового контролю.

Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 у справі №160/2533/20 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано відповідача поновити і виплачувати їй пенсію за віком з 15 січня 2020 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 рішення суду першої інстанції змінено в частині дати поновлення виплати пенсії - з 07 жовтня 2009 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025, прийнято звіт відповідача від 08.11.2024 (з урахуванням уточнень від 11.12.2024) про виконання рішення у справі №160/2533/20 і завершено процедуру судового контролю. Зі звіту відповідача, як зазначила позивачка і встановив суд першої інстанції, вбачається, що сума 74 422,71 грн, виплачена у березні 2021 року, є пенсією за період з 07.10.2009 по 28.02.2021 і не містить компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати такої компенсації протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява вперше подана до суду першої інстанції не пізніше травня 2025 року (у цій справі від 15 травня 2025 року постановлено ухвалу про повернення позовної заяви, скасовану постановою апеляційного суду від 27.02.2026).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною другою цієї статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог (щодо інфляційних втрат і трьох процентів річних за статтею 625 Цивільного кодексу України та щодо судового контролю) позивачка не оскаржила, її апеляційну скаргу повернуто заявнику, а відповідач у цій частині рішення не оспорює.

Тому відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України рішення в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Стосовно строку звернення до суду з даним позовом колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 319 цього Кодексу судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених, зокрема, статтею 240 цього Кодексу.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III).

Стаття 2 цього Закону визначає, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а до доходів, що підлягають компенсації, належать, зокрема, пенсії.

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання застосування положень закону щодо строку звернення до суду з позовом у такій категорії справ досліджено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Судова палата відступила від попередніх висновків Верховного Суду (постанови від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 у справах №№240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20) та сформулювала такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, а тому з цієї дати не може розпочинатися відлік строку звернення з позовом до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно застосування наведених висновків до обставин цієї справи колегія суддів зазначає таке.

Предметом позову є бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 07.10.2009 по 28.02.2021.

Як встановив суд першої інстанції і підтверджується самою позивачкою у позові, заборгованість з пенсії за цей період виплачено їй у березні 2021 року.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III компенсація мала бути виплачена у тому ж місяці, тобто в березні 2021 року.

Отже, про те, що компенсація разом із заборгованістю їй не виплачена, позивачка достовірно знала або повинна була дізнатися з першого дня наступного місяця - 01.04.2021, а шестимісячний строк звернення до суду, відповідно, закінчився 01.10.2021.

Позовну заяву у цій справі подано до суду першої інстанції не пізніше травня 2025 року, тобто більш як через три роки після закінчення встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Із рішення суду першої інстанції та наявних матеріалів справи не вбачається, що позивачка посилалася на поважність причин пропуску строку звернення до суду чи заявляла клопотання про його поновлення.

Суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження від 20.04.2026 зазначив, що позов подано у строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, однак висновку про початок перебігу цього строку та його дотримання не мотивував, а в рішенні від 22.06.2026 питання строку звернення до суду не досліджував.

Між тим, як встановлено вище, станом на дату звернення до суду строк, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, було пропущено, а підстав для визнання причин його пропуску поважними з матеріалів справи не вбачається.

Тому висновок про дотримання строку звернення до суду, викладений в ухвалі про відкриття провадження, був передчасним у розумінні частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно меж перегляду справи колегія суддів зазначає таке.

Дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою розгляду позову по суті, а його пропуск за відсутності поважних причин відповідно до частини третьої статті 123 і пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює вирішення спору по суті та є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Рішення суду першої інстанції, ухвалене по суті позовних вимог без з`ясування цього питання, ухвалене з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до частини другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, спір по суті колегією суддів не розглядається, а правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на компенсацію та порядку її нарахування не оцінюється.

Стосовно судових витрат колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовну заяву в частині вимог, задоволених судом першої інстанції, залишено без розгляду, підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору в сумі 484,48 грн немає, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і стягнення судового збору - скасуванню із залишенням позовної заяви в цій частині без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції, яке сторонами не оскаржувалося, залишається без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 308, 311, 315, 319, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/13522/25 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення судового збору - скасувати, позовну заяву в цій частині - залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/13522/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко