Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №160/6985/26
Суддя: Юрко І.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/6985/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В.,
за участю секретаря судового засідання Буханець І.П.
за участю представника позивача Бондаренко О.М.,
представників відповідача Пашко Є.О., Проненко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в адміністративній справі №160/6985/26 (головуючий суддя І-ї інстанції - Прудник С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» до Головного управління ДПСу Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 23.03.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2025 року
- №0672040701 на суму штрафу 161052,08 гр;н.
- № 0672010701 на загальну суму 22 333 543,75 грн.;
- № 0671890701 на суму 8384877,25 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності ТОВ «Асфальт-Дніпро». Позивач наголосив, що всі господарські операції з контрагентами мали реальний характер, підтверджені належно оформленими первинними документами, відображені в бухгалтерському та податковому обліку та спричинили реальні зміни майнового стану підприємства. Крім того, позивач вказав, що право на формування податкового кредиту виникло у нього відповідно до вимог ст. 198 Податкового кодексу України, а наявність або відсутність порушень з боку його контрагентів не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків такого права, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. Позивач також послався на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої добросовісний платник податків не може нести негативних наслідків за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, якщо фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними доказами. Розрахунки контролюючого органу щодо нібито завищення податкового кредиту є арифметично та методологічно помилковими, оскільки не враховують факти реєстрації податкових накладних, періоди їх відображення та фактичні обсяги господарських операцій, у зв`язку з чим висновки про завищення податкового кредиту є недоведеними. Також позивач стверджує, що висновки щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з витратами пального є необґрунтованими, оскільки контролюючий орган не врахував технологічні особливості виробництва асфальтобетонних сумішей, технічні характеристики обладнання та затверджені на підприємстві індивідуальні норми витрат палива, які підтверджують реальність та економічну обґрунтованість списання пального. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження первинних документів та фактичних обставин справи, у зв`язку з чим підлягають скасуванню в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасовано в повному обсязі прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 10.12.2025 року №0672040701 на суму штрафу 161052,08 грн., №0672010701 на загальну суму 22333543,75 грн., №0671890701 на суму 8384877,25 грн..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи, висновки, викладені в акті документальної перевірки, є обґрунтованими, підтверджуються первинними документами, даними бухгалтерського та податкового обліку, а також інформаційними базами контролюючого органу.
Відповідач вказує, що під час перевірки встановлено завищення позивачем витрат пального при виробництві асфальтобетонних сумішей, що призвело до безпідставного формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. На думку контролюючого органу, відсутність належного документального підтвердження економічно обґрунтованих норм списання пального, а також невідповідність фактичних витрат технологічним регламентам свідчать про порушення вимог податкового законодавства.
Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій у частині обсягів використаного пального, а також не містять належного обґрунтування його списання у виробництві. У зв`язку з цим контролюючий орган вважає, що підприємством безпідставно не нараховано податкові зобов`язання відповідно до п.198.5 Податкового кодексу України.
Крім того скаржник вважає, що позивач не дотримався принципу належної обачності при організації господарської діяльності та формуванні витрат, що на думку відповідача, додатково підтверджує наявність порушень податкового законодавства та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Відповідач наполягає, що під час проведення документальної перевірки встановлено відсутність реального характеру господарських операцій позивача з окремими контрагентами, що обумовлено відсутністю у них необхідних матеріально-технічних, трудових та організаційних ресурсів, а також відсутністю підтвердженого джерела походження товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, контролюючий орган зазначає, що первинні документи, надані позивачем, не відображають реального змісту господарських операцій, у зв`язку з чим не можуть вважатися належною підставою для формування даних податкового обліку. Також відповідач вказує, що витрати позивача на ремонтно-будівельні роботи фактично мають характер капітальних інвестицій, а тому підлягають відображенню у складі необоротних активів з подальшою амортизацією, а не включенню до складу поточних витрат. Звертає увагу на встановлені під час перевірки факти завищення витрат на списання пального, які, на його думку, не підтверджені належними нормами та документами, що дозволяють ідентифікувати фактичний обсяг його використання у виробничому процесі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Дніпро» є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191230) зареєстроване 18.04.2000 року (дата запису: 25.09.2004 року, номер запису: 11031200000000808). Місцезнаходження: Україна, 69008, Запорізька обл., м.Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 71.20 Технічні випробування та дослідження.
Відповідач - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
В період з 21.07.2025 року по 29.08.2025 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Асфальт-Дніпро» за період з 01.01.2020 року по 31.03.2025 року, за результатами якої 05.09.2025 року складено акт перевірки №3878/04-3607-01/41181973 (а.с.44-116 т.1).
Висновками перевірки встановлено порушення позивачем:
- ПСБО 15 «Доходи», ПСБО 16 «Витрати», п.44.1 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України ТОВ «Асфальт-Дніпро» занижено податок на прибуток за період з 01.01.2020 по 31.03.2025 на суму 7358178 грн., у тому числі за: 2020 рік на суму 570611 грн.; 2021 рік на сум 2680771 грн.; 2022 рік на суму 3473415 грн., 2023 рік на суму 60645 грн., 1 кв. 2025 року на суму 17391 грн.;
- п.198.1, п.198.3, пп.«г» п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2020 року по 31.12.2025 року на загальну суму 17866834 грн., у тому числі: квітень 2020 року на суму 218773 грн., червень 2020 року на суму 614389 грн., липень 2020 року на суму 498637 грн., серпень 2020 на суму 230361 грн., листопад 2020 року на суму 1228452 грн., грудень 2020 року на суму 152706 грн., травень 2021 на суму 903715 грн., червень 2021 на суму 967784 грн., липень 2021 року на суму 773621 грн., серпень 2021 року на суму 1386155 грн., вересень 2021 року на суму 497849 грн., жовтень 2021 року на суму 820093 грн., листопад 2021 року на суму 517860 грн., грудень 2021 року на суму 698427 грн., лютий 2022 року на суму 212748 грн., травень 2022 року на суму 879715 грн., червень 2022 року на суму 416167 грн., липень 2022 року на суму 120382 грн., вересень 2022 року на суму 17925 грн., жовтень 2022 року на суму 185251 грн., листопад 2022 року на суму 147284 грн., грудень 2022 року на суму 39 грн., січень 2023 року на суму 23 грн., лютий 2023 року на суму 33 грн., березень 2023 року на суму 121747 грн., квітень 2023 року на суму 229381 грн., травень 2023 року на суму 240171 грн., червень 2023 року на суму 507148 грн., липень 2023 року на суму 502309 грн., серпень 2023 року на суму 603434 грн., вересень 2023 року на суму 793384 грн., жовтень 2023 року на суму 125584 грн., листопад 2023 року на суму 123778 грн., грудень 2023 року на суму 19662 грн., травень 2024 на суму 1531737 грн., серпень 2024 року на суму 402941 грн., вересень 2024 року на суму 251920 грн., жовтень 2024 року на суму 305488 грн., листопад 2024 року на суму 304868 грн., грудень 2024 року на суму 240021 грн., січень 2025 року на суму 5833 грн., березень 2025 року на суму 69040 грн.,
- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України не здійснено реєстрації податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі акту перевірки контролюючим органом 10.12.2025 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0671890701 на суму 8384877,25 грн., з яких збільшено податкові зобов`язання в сумі 7358178 грн. та штрафні санкції на суму 1026699,25 грн. (а.с.162-163 т.1);
- №0672010701 на загальну суму 22333543,75 грн., з яких збільшено податкові зобов`язання на суму 17866835 грн. та штрафні санкції на суму 4466708,75 грн. (а.с.164-166 т.1);
- №0672040701 на суму штрафу 161052,08 грн. (а.с.167-168 т.1).
Позивач в адміністративному порядку оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС України, проте рішенням ДПС України №4522/6/99-00-06-01-01-06 від 23.02.2026 року скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та безпідставними, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав під час перевірки та суду первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення. Зауваження відповідача щодо правильності оформлення деяких первинних документів не підтверджують нереальність здійснення господарських операцій, а є лише формальними помилками при оформлені первинної документації. Операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належними доказами та не спростовано контролюючим органом. Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Повноваження відповідача, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими п.201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Щодо не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 12865454 грн. на витрати пального понад норму без достатнього обґрунтування як таке, що використане в межах господарської діяльності платника податків.
В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що в ході детального аналізу накладних на передачу готової продукції та вимог накладних на передачу сировини встановлено, що ТОВ «Асфальт-Дніпро» зависило норми списання пального (дизельного пального та палива пічного (котельне рідинне, синтетичне сумішеве) при виготовленні готової продукції: суміші асфальтобетонні гарячі і теплі тип Б, марки 1; суміші асфальтобетоннігарячі і теплі (асфальтобетон щільний) , що застосовується у верхніх шарах покриттів, тип Г, марка 1; бітумна емульсія на суму 67251021,50 грн., в тому числі ПДВ 12865454,00 грн.. Отже, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення п.44.1, п. 44.2 ст. 44 , п.189.1 ст. 189,1 ст.189, пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2020 року по 31.03.2025 року на загальну суму 12865454 грн..
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені вище висновки відповідача є помилковими, необґрунтованими, здійсненими без врахування повного циклу виробництва готової продукції та неврахування задіяного в технологічному процесі обладнання з огляду на таке.
Забезпечення єдиного порядку фіксування результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №727 від 20.08.2015 року ( далі по тексту Порядок - №727).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 5 розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно пункту 4 розділу ІІІ Порядку №727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: 2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення.
Таким чином, факти виявлених порушень платника, визначаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках перевіряючих осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
Натомість, в акті перевірки відповідач свою позицію не обґрунтовує нормами чинного законодавства, не посилається на факти або документи, а оперує виключно власними вигаданими арифметичними формулами, невірно застосовує та обраховує цифрові показники.
Так, в акті перевірки податковий орган зазначає, що в паспорті на АБЗ «TELTOMAT-120» встановлено, що для роботи даного обладнання використовується пальне, питома вага використання якого не більше 13 кг на тону готової продукції і у всіх подальших розрахунках відповідач бере за норму споживання 13 кг, переведених у 15 літрів.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції відповідачем не враховані обов`язкові технічні характеристики асфальтобетонної установки Тeltomat-120 згідно паспорту.
Крім того, окремо ще нормуються відповідно до п.3.3. СОУ 42.1-37641918-123:2014: витрати палива для підігріву бітуму в бітумосховищі, випаровування вологи і нагрів бітуму до робочої температури, підтримки робочої температури бітуму при зберігання у витратних ємностях, обігріву бітумопроводів, що прокладені на відкритому повітрі, розігрівання трубопроводів, які заповнені бітумом.
Натомість відповідач не взяв до уваги вказані важливі особливості при визначенні норм витрат палива.
Крім того, відповідачем не враховане все обладнання ТОВ «АсфальтДніпро», яке використовується для виготовлення готової продукції та працює на рідкому паливі (котельне, дизельне та інше), а саме устаткування (вузол) для модифікування бітуму. Зазначений вузол модифікації бітуму використовується в господарській діяльності ТОВ «Асфальт-Дніпро» для виробництва асфальтобетонних сумішей на основі модифікованого бітуму. Зазначене устаткування також працює на рідкому паливі (дизельне, котельне та ін.) та оснащене пальником BALTUR-130 з нормою використання рідкого палива від 33,7 кг до 109,6 кг в годину. Режим роботи пальника - цілодобовий в дні виготовлення продукції. Зазначений вузол використовується у господарській діяльності ТОВ «Асфальт-Дніпро» з 01.09.2019 року.
Наразі зазначене обладнання знаходиться у користуванні підприємства на підставі договору №310 від 01.04.2020 року, укладеного між ТОВ «АТП-Дніпро» та ТОВ «Асфальт-Дніпро».
Таким чином, ТОВ «Асфальт-Дніпро» в процесі виготовлення готової продукції використовує обладнання, яке оснащене трьома пальниками:
- пальник MAN зав. №81022100032 (ділянка доставки бітуму та його складування). Згідно техпаспорту витрата палива рідкого складає від 15,0 кг (17,86 л) до 25 кг (29,76 л) в годину (при переведені кг в літри застосований коефіцієнту 0,84). Використовується для зневоднення бітуму з подальшою його подачею на виробництво асфальтобетонних сумішей та/або емульсії бітумної, розігріву бітуму та підтримки його в гарячому стані. Робота пальника цілодобова;
- пальник BALTUR зав.№BL T 000009625935 (ділянка модифікації - встановлений на вузлі модифікації бітуму). Згідно техпаспорту витрата палива рідкого складає від 33,7 кг (40,1 л) до 109,6 кг (130,48 л) в годину. Пальник використовується для розігріву та підтримки температури бітуму при модифікації бітуму, обігріву бітум проводів, запірної арматури (засувки, крани і т.п.), насосів. Робота пальника цілодобова;
- пальник сушильного барабану RIELLO T.I.I3P GM зав.№02191005669 (ділянка виробництва - є складовою TELTOMAT 120). Згідно техпаспорту витрата палива рідкого складає від 220/233 кг (261,9/277,38 л) до 910/970 кг (1083,3/1154,76 л) в годину. Робота пальника - час роботи устаткування TELTOMAT-120.
Устаткування TELTOMAT-120 працює у дні виготовлення готової продукції протягом робочого часу. На підприємстві встановлений семи годинний робочий день при шестиденому робочому тижні підрозділ «Виробництво».
З метою встановлення реальних норм витрат палива при роботі обладнання під час виготовлення готової продукції ТОВ «Асфальт-Дніпро» були зроблені заміри, які оформлені 29.11.2019 року актом контрольного заміру витрати палива рідкого, яке використовується на виробництво асфальтобетонних сумішей.
Встановлені зазначеним актом норми були введені в дію з 01.01.2020 року наказом по ТОВ «ТРАКЦІЯ АСФАЛЬТ» (колишня назва ТОВ «Асфальт-Дніпро») №2911 від 29.11.2019 року. Зазначені документи, а саме: наказ ТОВ «ТРАКЦІЯ АСФАЛЬТ» (колишня назва ТОВ «Асфальт-Дніпро») №2911 від 29.11.2019 року «Про встановлення норм витрат рідкого палива на виробництві», яким затверджені норми витрат палива на підставі контрольних замірів норм витрат рідкого палива на виробництві, акт від 29.11.2019 року контрольного заміру витрати палива рідкого, що пішов на виробництво асфальтобетонних сумішей з додатком №1 до акту - таблиця виміру витрати палива.
Вказані документи надані позивачем на запит контролюючого органу №11 від 29.08.2025 року та отримані контролюючим органом 29.08.2025 року, проте такі документи не взяті відповідачем до уваги та не відображені в акті перевірки від 05.09.2025 року, як і не зазначено в акті перевірки мотивів не врахування відповідачем таких документів.
Відповідачем ані в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі не обгрунтовано, яким чином прри перевірці для визначення витрат палива обраховувались показники, такі докази відсутні і в матеріалах справи.
Більш того, весь технологічний процес та роботу пальників позивачем було продемостровано представникам контролюючого органу під час проведення інвентаризації на території підприємства, однак зазначене також не відображено в акті перевірки та не враховано контролюючим органом у висновках акту перевірки.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача наведені обставини не заперечувались та не спростовано.
Крім того, ТОВ «Асфальт-Дніпро» звернулося до Державного підприємства «НІРІ» для розробки індивідуальних норм витрат палива на роботу машин та механізмів. Згідно розроблених ДП «НІРІ» індивідуальних норм витрат палива на роботу машин та механізмів ТОВ «Асфальт-Дніпро» від 15.01.2026 року витрати палива становлять: пальник MAN - 23,8 л/маш.год, пальник BALTUR - 100,4 л/маш.год, пальник сушильного барабану TELTOMAT 120 - 804,8 л/маш.год..
Згідно вище наведених даних, враховуючи індивідуальні норми витрат рідкого палива та режим роботи обладнання, споживання палива за період перевірки міг становити: 10233411,20 л.
А отже, витрати палива, використаного на виробництво готової продукції у кількості 7024151,59 л за період перевірки з 01.01.2020 проку о 31.03.2025 року є цілком обґрунтованими, відповідають технологічному процесу виробництва готової продукції.
Більш того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 виснувала, що зібрані у кримінальному провадженні докази не є доказами в адміністративній справі, а вирок може мати преюдиційне значення для адміністративної справи, якщо в ньому встановлені обставини щодо позивача в адміністративній справі.
Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачем показники норм допустимих витрат палива для асфальтозмішувальної установки Тeltomat120 та устаткування (вузла) для модифікування бітуму застосовані не об`єктивно, тобто без урахування їх технічних характеристик, позиція податкового органу не аргументована нормами чинного законодавства, а отже висновки є безпідставними та необґрунтованими.
Також, у розумінні положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Окрім того, господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
На підтвердження фактичного виконання господарських операцій позивачем контролюючому органу під час перевірки та до матеріалів справи надані відповідні первинні документи, які підтверджують фактичне отримання палива та його використання у власній господарській діяльності. Господарські операції позивачем належним чином відображені у бухгалтерському обліку підприємства, та спричинили зміни в його майновому стані, що пов`язано з рухом активів, і що підтверджується виписками по рахунку.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, та не вказано жодних посилань на підтвердження того, що документи, які підтверджують дані податкового обліку з отримання, використання та списання палива ТОВ «Асфальт-Дніпро» за 2020 рік -1 квартал 2025 року є не достовірними, таким чином посилання в акті на заниження ТОВ «Асфальт-Дніпро» за вказаний період податкових зобов`язань є безпідставне.
Щодо застосування штрафних санкцій, розрахованих на підставі п.123.2 ст.123 Податкового Кодексу України колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем при визначені грошових зобов`язань застосовано до позивача штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями від 10.12.2025 року:
- №067890701 сума штрафних санкцій нарахована в розмірі 4466708,75 грн.;
- №0672010701 сума штрафних санкцій нарахована в розмірі 1026699,25 грн..
Статтею 123 ПК України встановлено, зокрема штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Так, згідно із пунктом 123.1. цієї статті, серед іншого передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 123.2. цієї статті діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Таким чином, для визначення розміру належних до застосування штрафних санкцій необхідним є встановлення наявності чи відсутності умислу платника податків щодо вчинення такого правопорушення.
Обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною правовою позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (наприклад, постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19).
За змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього кодексу.
Відсутність в акті перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 123.2 статті 123 ПК України.
Правовий висновок щодо умов застосування штрафу за пунктом 123.2 ст. 123 ПК України наведений в постанові Верховного Суду від 30.07.2025 року у справі №320/11116/23. У вказаній справи судом зазначено, що підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених зокрема пунктами 123.2-123.5 статті 123 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7). Також цією нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи. Обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 123.2 статті 123 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
З матеріалів справи, а саме з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом зазначено наступні обставини, що характеризують таку ознаку як умисність виявленого діяння: «В ході проведення перевірки посадовим особам ТОВ «Асфальт-Дніпро» вручено запити №1 від 21.07.2025 року та №4 від 11.08.2025 року стосовно причин та обставин вчинення встановлених документальною перевіркою податкових правопорушень, а також наявності обставин, які звільняють або пом`якшують відповідальність ТОВ «АсфальтДніпро» за виявлені документальною перевіркою порушення. ТОВ «Асфальт-Дніпро» додаткових документів та доказів, що свідчили б про неумисність вчинених податкових правопорушень не надано, не повідомлено про наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового Кодексу України» (арк. акту перевірки 99, 110).
Суд звертає увагу, що запит №1 від 21.07.2025 року було вручено позивачу в перший день перевірки, в якому взагалі не зазначено про наявність будь-яких правопорушень, тим паче встановлених на початку перевірки. Запит містив у собі вимогу про надання, окрім іншого, пояснень про вжиті ТОВ «Асфальт-Дніпро» заходи, спрямовані на дотримання правил та норм податкового законодавства, зокрема щодо їх розумності, добросовісності та належної обачності.
У відповідь на вказаний запит (вих. №2407від 24.07.2025 року) позивач зазначив, що ТОВ «Асфальт-Дніпро» здійснює свою господарську діяльність із дотриманням норм чинного податкового законодавства України, керуючись принципами розумності, добросовісності та належної обачності та постійно вживає такі заходи: системний моніторинг податкового законодавства, дотримання правил обліку, своєчасне подання звітності та сплати податків, внутрішній контроль та навчання персоналу, перевірку контрагентів та реальність господарських операцій.
Запит № 4 від 11.08.2025 року містив у собі лише вимогу про надання документів по взаємовідносинам з контрагентами, які навіть не згадуються в акті перевірки (ФОП ОСОБА_1 , ПП «Компонент Плюс», ТОВ «Біг Сіті Груп»), порушень по взаємовідносинам з якими зазначено не було.
Отже, відповідач жодним чином не встановив в діях позивача ані вини, ані умислу, а отже вказане свідчить про необґрунтованість застосування штрафу на підставі пункту123.2 ст.123 ПК України у розмірі 25% та неправомірність податкових повідомлень-рішень № 067890701 та № 0672010701 від 10.12.2025 року, як вірно зазначив суд першої інстанції.
Стосовно податкового повідомлення-рішенням №0672040701 від 10.12.2025 року, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму 67251021,50 грн. та застосовано штраф у розмірі 161052,08 грн. апеляційний суд дійшов висновку про його протиправність в силу відсутності порушень, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки та спростовується наведеним вище.
Стосовно посилання податкового органу про заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок заниження доходу в частині безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб на суму 30143742 грн. колегія суддв зазначає про таке.
Згідно акту перервірки за результатами проведеного аналізу ланцюгів постачання/ перевиставлення товарів, робіт, послуг (включно до встановлення факту обрива ланцюга постачання) з`ясовано/встановлено, що суб`єкти господарської діяльності – постачальники: ТОВ «Тріга Компані» (ЄДРПОУ 39515165), ТОВ «Тімонторг» (ЄДРПОУ 43089808), ПП «Автодор БНД» (ЄДРПОУ 42808944), ТОВ «Укрмашкомплект» (ЄДРПОУ 25328457), ТОВ «Дексін» (ЄДРПОУ 44014164), ТОВ «Велбіт Нафта» (ЄДРПОУ 43300931), ТОВ «Окард Будінвест» (ЄДРПОУ 41606331), ТОВ «Агрі ЛТД» (ЄДРПОУ 43747982), ТОВ «Укр Ойл Групп» (ЄДРПОУ 43627990) не мали можливості постачання товарів у зв`язку з відсутністю трудових/матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, відсутності законного джерела походження ТМЦ.
Вказані твердження відповідач обґрунтовує аналізом інформаційних баз даних податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних підприємств-постачальників товарів, задіяних у ланцюгу.
Суд вважає наведені доводи відповідача безпідставними, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також пунктом 1.2 розділу 1, пунктами 2.1, 2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, згідно якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
У даному випадку, підставою виникнення спірних господарських операцій з контрагентами ТОВ «Тріга Компані», ТОВ «Тімонторг», ПП «Автодор БНД», ТОВ «Укрмашкомплект», ТОВ «Дексін», ТОВ «Велбіт Нафта», ТОВ «Окард Будінвест», ТОВ «Агрі ЛТД», ТОВ «Укр Ойл Групп» є договори поставки товару, а також господарські операції з вказаними контрагентами, які здійснено на виконання договорів, що підтверджується наданими позивачем під час перевірки та до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського і податкового обліку.
Так, 02.08.2021 року між ТОВ «ТРІГА КОМПАНІ» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №020821 на поставку товару порошок мінеральний.
Протягом 2021року ТОВ «ТРІГА КОМПАНІ» виконано поставки товару, вартість якого склала 2359091,12 грн., в тому числі ПДВ 393181,85 грн..
Поставка товару здійснювалась на склад покупця власними силами. Факт передачі-приймання вказаного товару підтверджується оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Оплата здійснена в повному обсязі протягом 2021 року в сумі 2359091,12 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.
Зайво перераховані кошти у сумі 233712,20 грн. були повернуті постачальником платіжним дорученням №1011 від 24.10.2021 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Асфальт-Дніпро».
Згідно акту перевірки вказана господарська операція між позивачем є нереальною, встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару та у зв`язку з тим, що ТОВ «Асфальт-Дніпро» факт отримання ТМЦ не заперечується, перевіркою встановлено, що зазначені ТМЦ та послуги (роботи) фактично отримано від невстановлених осіб на загальну cyмy 2359091,12 грн. у тому числі ПДВ - 393181,85 грн.: за серпень 2021 року у cyмi 1380002,45 грн. у тому числі ПДВ - 230000,40 грн., жовтень 2021 року на суму 979088,67 грн., у тому числі ПДВ - 163181,45 грн..
Такі висновки податковим органом обгрунтовані тим, що ТОВ «ТРIГА KOMIIAHI» віднесено до категорії ризикових платників, по ланцюгах походження придбаного товару встановлено відсутність придбання протягом 2020-2021 років товару за номенклатурою мінеральний порошок МП-1 від інших контрагентів, відсутність матеріально-технічної бази для виробництва такого товару, виходячи з баз даних ДПС не підтверджено операції з реалізації ТМЦ від ТОВ «ТРІГА КОМПАНІ» до ТОВ «АСФАЛЬТ ДНІПРО» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а також наявність кримінальних проваджень №3215100020000052, №32019100110000091 стосовно ТОВ «ТРIГА KOMIIAHI» .
Колегія суддів зазначає наступне, що на момент укладення договору та протягом поставки товару в період з серпня по жовтень 2021 року ТОВ «ТРIГА KOMIIAHI» не мало статусу ризикового платника податків.
Далі, як вбачається з акту перевірки ТОВ «ТРIГА KOMIIAHI» не є виробником поставленого позивачу товару, а тому не зрозуміло з яких підстав відповідач посилається на відсутність у вказаного контрагента матеріально-технічної бази для виробництва такого товару
Також згідно акту перевірки у ТОВ «ТРIГА KOMIIAHI» у період 2021 року наявний штат у кількості 12 осіб, два склади, транспортні засоби, земельні ділянки, задекларований дохід у розмірі 172304066 грн., що на думку колегії суддів свідчить саме про наявність як трудових, так і матеріально-технічних ресурсів для здійснення з ТОВ «Асфальт-Дніпро» господарських операцій з поставки ТМЦ.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не заперечуються та не спростовано.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТІМОНТОРГ» (код ЄДРПОУ 43089808).
28.04.2023 року між ТОВ «ТІМОНТОРГ» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №905 на поставку геотекстиля та дорожніх сіток.
Факт передачі-приймання вказаного товару підтверджується оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
Оплата зазначеного товару здійснена в повному обсязі протягом 2023 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно акту перевірки податковий орган зробив висновок про віднесення зазначеної угоди до нереальної: встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, зазначені товарно-матеріальні цінності та послуги (роботи) було фактично отримано від невстановлених осіб на загальну cyмy 229604,40 грн., у тому числі ПДВ 38267,33 грн.; за травень 2023 року в cyмi 35024,00 грн., у тому числі ПДВ 5837,40 грн.; за червень 2023 року на суму 101181,60 грн., у тому числі ПДВ 16 863,60 грн.; за липень 2023 року на суму 66157,20 грн., у тому числі ПДВ 11026,20 грн.; за серпень 2023 року на суму 27241,20 грн., у тому числі ПДВ 4540,20 грн..
В обґрунтування таких висновків контролюючий орган відповідач в акті наводить наступне. ТОВ «ТІМОНТОРГ» віднесено до категорії ризикових платників, по ланцюгах постачання неможливо встановити походження товару від виробника, відсутність матеріально-технічної бази для виробництва товару, виходячи з баз даних ДПС не підтверджено операції з реалізації ТМЦ від ТОВ «ТІМОНТОРГ» до ТОВ «Асфальт-Дніпро» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.
Колегія суддів зазначає наступне, що на момент укладення договору та протягом поставки товару ТОВ «ТРIГА KOMIIAHI» не мало статусу ризикового платника податків.
Далі, як вбачається з акту перевірки ТОВ «ТІМОНТОРГ» не є виробником поставленого позивачу товару, а тому не зрозуміло з яких підстав відповідач посилається на відсутність у вказаного контрагента матеріально-технічної бази для виробництва такого товару.
Доказів протилежного відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «АВТОДОР БНД» (код ЄДРПОУ 42808944).
03.08.2020 року між ТОВ «АВТОДОР БНД» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №355 на поставку товару - бітум дорожній.
Протягом 2020-2022 років ТОВ «АВТОДОР БНД» виконано поставки товару, вартість якого склала 10295822,00грн., в тому числі ПДВ 1715970,33 грн..
Факт передачі-приймання вказаного товару підтверджується оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
На підтвердження якості товару постачальником надані сертифікати відповідності №001047, №000140.
Оплата вказаного товару здійснена протягом 2020-2022 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом віднесення вказану угоду до нереальної: встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, перевіркою встановлено, що зазначені ТМЦ було фактично отримано від невстановлених осіб на загальну cyмy 10295822,00 грн., у тому числі ПДВ 1715970,33 грн.: за вересень 2020 року у сумі 1445653,00 грн., у тому числі ПДВ 240942,17 грн., за жовтень 2020 року на суму 1724406,00 грн., у тому числі ПДВ 287401,00 грн., за листопад 2021 року на суму 567868,00 грн., у тому числі ПДВ 4644,67 грн., за грудень 2021 року на суму 493170,00 грн., у тому числі ПДВ 82 195,00 грн., за лютий 2022 року на суму 1000125,00 грн., у тому числі ПДВ 166687,50 грн., за квітень 2022 року на суму 749100,00 грн., у тому числі ПДВ 124850,00 грн., за травень 2022 року на суму 4315500,00 грн., у тому числі ПДВ 719250,00 грн..
Такі висновки відповідачем обґрунтовано тим, що ПП «АВТОДОР БНД» віднесено до категорії ризикових платників за рішенням від 23.01.2025 рок, по ланцюгах постачання не встановлено походження придбаного товару, не підтверджено операції з реалізації ТМЦ від ПП «АВТОДОР БНД» до позивача стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.
Апеляційний суд звертає увагу, що на момент укладення договору та поставки товару ТОВ «АВТОДОР БНД» не мало статусу ризикового платника податків, рішення податкового органу про віднесення вказаного контрагента до ризикових прийнято через три роки після закінчення господарських відноси з позивачем.
Доказів протилежного відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «УКРМАШКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 25328457).
06.08.2021 року між ТОВ «УКРМАШКОМПЛЕКТ» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №060821 на поставку продукції.
Протягом 2023-2025 років ТОВ «УКРМАШКОМПЛЕКТ» виконано поставки запчастини, ремкомплектів до дорожньої техніки, спецтехніки, вартість яких склала 828945,32 грн., в тому числі ПДВ 138157,55 грн..
Факт передачі-приймання вказаних запчастин, ремкомплектів до дорожньої техніки підтверджується оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними та експрес транспортними накладними «Нової Пошти».
Оплата вказаного товару здійснена в повному обсязі протягом 2023-2025 років шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно висновків акту перевірки відповідач відносить угоду між позивачем та ТОВ «Укрмашкомплект» до нереальної: встановлено відсутність реального (законного) джерела, товарно-матеріальні цінності та послуги (роботи) фактично отримано від невстановлених осіб на загальну суму 828945,32 грн., у тому числі ПДВ 138157,55 грн.: за червень 2023 року на суму 56260,02 грн., у тому числі ПДВ 9376,67 грн., за липень 2023 року на суму 6400,03 грн., у тому числі ПДВ 1066,67 грн., за серпень 2023 року на суму 967,00 грн., у тому числі ПДВ 161,17 грн., за жовтень 2023 року на суму 43688,00 грн., у тому числі ПДВ 7281,33 грн., за січень 2024 року на суму 46314,00 грн., у тому числі ПДВ 7719,00 грн., за лютий 2024 року на суму 250383,00 грн., у тому числі ПДВ 41730,50 грн., за березень 2024 року на суму 19433,03 грн., у тому числі ПДВ 3238,84 грн., за березень 2024 року на суму 81254,03 грн., у тому числі ПДВ 13542,34 грн., за квітень 2024 року на суму 142060,01 грн., у тому числі ПДВ 23676,67 грн., за травень 2024 року на суму 45000,00 грн., у тому числі ПДВ 7500,00 грн., за листопад 2024 року на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 10000,00 грн., за січень 2025 року на суму 34620,03 грн., у тому числі ПДВ 5770,01 грн., за березень 2025 року на суму 61999,20 грн., у тому числі ПДВ 10333,20 грн..
В обґрунтування таких висновків контролюючий орган зазначає в акті, що ТОВ «УКРМАШКОМЛЕКТ» віднесено до категорії ризикових платників, по ланцюгах постачання походження придбаного товару встановлено відсутність придбання його ТОВ «УКРМАШКОМПЛЕКТ» протягом 2023 року - 1 кв. 2025 років, тобто не можливо встановити походження товару від виробника, відсутність матеріально-технічної бази для виробництва товару, виходячи з баз даних ДПС не підтверджено операції з реалізації ТМЦ від ТОВ «УКРМАШКОМПЛЕКТ» до ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ «УКРМАШКОМПЛЕКТ» є фігурантом у кримінальній справі за ч.2 ст.364, ч.1 ст.209 КК України відносно директора ТОВ «УРАН», за яким винесено вирок від 16.05.2011 року.
Апеляційний суд звертає увагу, що на момент укладення договору та поставки товару ТОВ «УКРМАШКОМПЛЕКТ» не мало статусу ризикового платника податків.
Доказів протилежного відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Шодо кримінального провадження, на яке посилається відповідач, апеляційний суд зазначає, що контролюючим органом не надано судам першої та апеляційної інстанцій вирокі стосовно посадових осіб ТОВ «УКРМАШКОМЛЕКТ». Крім того, відповідачем не обгрунтувано, яке відношення має вирок від 2011 року стосовно контрагента котрагента позивача до господарських відносин позивача та ТОВ «УКРМАШКОМЛЕКТ», що відбулись у 2023-2025 роках.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ДЕКСІН» (код ЄДРПОУ 44014164).
01.06.2022 року між ТОВ «ДЕКСІН» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ- ДНІПРО» (покупець укладено договір №Д/0106-4118 на поставку бітуму нафтового дорожнього.
Протягом червня 2022 року ТОВ «ДЕКСІН» виконано поставки бітуму нафтового дорожнього, вартість якого склала 2497000,90 грн., в тому числі ПДВ 416166,82 грн..
Факт передачі-приймання вказаного бітуму нафтового дорожнього підтверджується оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. На підтвердження якості товару наданий постачальником сертифікат № 00119. Оплата за поставлений товар здійснена в обсязі 1823800,62 грн. протягом 2022 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученням
Заборгованість в розмірі 673200,28 грн. перерахована новому кредитору ТОВ «ФУД ТРЕЙД 2019» згідно Договору № 1124 від 08.08.2022 року про відступлення права вимоги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок нового кредитора, що підтверджується платіжним дорученнями.
Згідно акту перевірки відповідач віднесення зазначеної вище угоди між позивачем та ТОВ «Дексін» обґрунтовує наступним: встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, перевіркою встановлено, що ТМЦ фактично отримано від невстановлених осіб на загальну суму 2497000,90 грн., у тому числі ПДВ 416166,81 грн.: за червень 2022 року у сумі 2497000,90 грн., у тому числі ПДВ 416166,81 грн..
Такі висновки контролюючий орган зробив з посиланням на те, що ТОВ «ДЕКСІН» віднесено до категорії ризикових платників за рішенням від 09.09.2022 року, по ланцюгах постачання походження придбаного товару встановлено відсутність придбання ТОВ «ДЕКСІН» протягом січня-червня 2022 року, у зв`язку з відсутністю найманих осіб та необхідного обладнання унеможливлює виробництво товару, також підприємство не є платником екологічного податку, відсутність матеріально-технічної бази для виробництва товару, виходячи з баз даних ДПС не підтверджено операції з реалізації ТМЦ від ТОВ «ДЕКСІН» до ТОВ «АСФАЛЬТ ДНІПРО» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, ТОВ «ДЕКСІН» (нова назва ТОВ «ТЕРТЕЛЗ») є фігурантом кримінальних проваджень №42022102070000373 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України та кримінального провадження №42022000000001384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.212 КК України.
Апеляційний суд зазначає, що на момент укладення договорі з позивачем та виконання такого договору, ТОВ «ДЕКСІН» (нова назва ТОВ «ТЕРТЕЛЗ») не мало статусу ризикового платника.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ВЕЛБІТ НАФТА» (код ЄДРПОУ 43300931).
10.07.2021 року між ТОВ «ВЕЛБІТ НАФТА» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №1007/21-1 на поставку бітуму дорожнього.
Протягом 2021-2024 років ТОВ «ВЕЛБІТ НАФТА» виконано поставки бітуму дорожнього, вартість якого склала 5087689,01 грн., в тому числі ПДВ 847948,17 грн..
Факт передачі-приймання вказаного бітуму підтверджується оформленими та зареєстрованими видатковими накладними та товарнотранспортними накладними. На підтвердження якості товару постачальником надані паспорта якості. Оплата зазначеного бітуму дорожнього здійснена в повному обсязі протягом 2021-2024 років шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно акту перевірки відповідача зробив висновок про нереальність вказаної господарської операції на підставі того, що перевіркою встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, зазначені товарно-матеріальні цінності фактично отримано від невстановлених осіб на загальну суму 5087689,01 грн. у т.ч. ПДВ 847948,17 грн.: за липень 2021 року на суму 1500189,71 грн. у т. ч. ПДВ 250031,62 грн.; за серпень 2021 року на суму 3587499,30 грн. у т.ч. ПДВ 597916,55 грн..
В обґрунтування таких висновків зазначено, що ТОВ «ВЕЛБІТ НАФТА» віднесено до категорії ризикових платників за рішенням: від 24.01.2022 року, від 26.01.2022 року, від 13.01.2025 року, по ланцюгах постачання походження придбаного товару встановлено відсутність придбання ТОВ «ВЕЛБІТ НАФТА» протягом січня-серпня 2021 року від інших контрагентів - постачальників та виробників, відсутність матеріально-технічної бази, достатньої кількості штатного персоналу для виробництва товару,
Апеляційний суд звертає увагу, що на момент укладення договору та господарських операцій ТОВ «ВЕЛБІТ НАФТА» (код ЄДРПОУ 43300931) не мало статусу ризикового платника.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41606331).
09.04.2021 року між ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №422 на поставку полімерів для модифікації бітуму.
Протягом 2021 року ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» виконано поставки полімерів для модифікації бітуму, вартість яких склала 2160000,00 грн., в тому числі ПДВ 360000,00 грн..
Факт передачі-приймання вказаних полімерів для модифікації бітуму підтверджується оформленими зареєстрованими видатковими накладними, актами приймання-передачі та товарно-транспортними накладними. Оплата зазначених полімерів для модифікації бітуму здійснена в повному обсязі протягом 2021 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжними дорученнями.
Крім того, 15.04.2024 року між ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №1108 на поставку полімерів для модифікації бітуму.
Протягом 2024 року ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» виконано поставки полімерів, вартість яких склала 2460240,00 грн., в тому числі ПДВ 410040,00 грн.. Факт передачі-приймання вказаних полімерів для модифікації бітуму підтверджується оформленими та зареєстрованими видатковими накладними, актами приймання-передачі та товарно-транспортними накладними. Оплата зазначеного товару здійснена в повному обсязі протягом 2024 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжними дорученнями.
На підтвердження якості товару постачальником наданий сертифікат якості № 019375.
Згідно акту перевірки позиція відповідача щодо віднесення зазначених угод між позивачем та ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» до нереальних: встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, зазначені товарно-матеріальні цінності та послуги (роботи) фактично отримано від невстановлених осіб на загальну суму 4620240,00 грн., у тому числі ПДВ 770040,00 грн.: за квітень 2021 року у сумі 2160000 грн., у тому числі ПДВ 360000,00 грн., за квітень 2024 року на суму 2460240,00 грн. у т.ч. ПДВ 410040,00 грн..
Вказані висновки контролюючий обґрунтовує тим, що ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» віднесено до категорії ризикових платників за рішеннями від 16.11.2021 року, від 18.05.2023 року №58677, не можливо встановити походження товару від виробника, відсутність матеріально-технічної бази, достатньої кількості штатного персоналу для виробництва товару, ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» є фігурантом кримінального провадження №32020160000000006 від 13.01.2020 року за ознаками кримінального порушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України та №22021160000000206 від 08.12.2021 року за ознаками кримінального порушення передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що на момент укладення договору №422 від 09.04.2021 року та його виконання ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» не мало статусу ризикового платника. На момент укладення договору поставки №1108 від 15.04.2024 року рішення податкової №58677 від 18.05.2023 року про віднесення до категорії ризикових платників ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ» було скасоване рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 року у справі №420/11980/23, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 року.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «АГРІ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43747982).
03.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ЛТД» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №0312/21 на поставку бітуму дорожнього.
Протягом 2020-2024 років ТОВ «АГРІ ЛТД» виконано поставки бітуму дорожнього, вартість якого склала 2160000,00 грн., в тому числі ПДВ 360000,00 грн..
Факт передачі-приймання вказаного бітуму дорожнього підтверджується оформленими, підписаними сторонами видатковими накладними та товарнотранспортними накладними.
На підтвердження якості товару постачальником були передані: паспорта якості від 07.06.2021 року, 04.06.2021 року, 02.06.2021 року, 04.12.2021року, сертифікати якості №UA.IP.3.550-20, №UA.IP.3.728-21, протокол випробувань від 08.04.2021 року.
Оплата зазначеного бітуму дорожнього здійснена в повному обсязі протягом 2020-2024 років шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно акту перевірки відповідач вважає вказаний вище договір між позивачем та ТОВ «АГРІ ЛТД» нереальним, оскільки встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, перевіркою встановлено, що зазначені ТМЦ фактично отримано від невстановлених осіб на загальну суму 2160000,00 грн., у тому числі ПДВ 360000,00 грн.: за грудень 2021 року у сумі 2160000 грн., у тому числі ПДВ 360000,00 грн..
В обґрунтування такого висновку контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, по ланцюгах постачання встановлено відсутність придбання ТОВ «АГРІ ЛТД» вказаних ТМЦ протягом 2022 року, ТОВ «АГРІ ЛТД» є фігурантом кримінального провадження №42022040000000358 від 30.09.2022 року за ознаками кримінального порушення передбаченого ч.2 ст.209, ч.2 ст.204, ч.1 ст.366 КК України.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «УКР ОЙЛ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 43627990).
14.06.2021 року між ТОВ «Укр Ойл Групп» (постачальник) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (покупець) укладено договір №ОУГ-14/06-21 на поставку нафтопродуктів, пічного палива.
Протягом 2021 року ТОВ «Укр Ойл Групп» виконано поставки нафтопродуктів, пічного палива, вартість якого склала 2065350,00 грн., в тому числі ПДВ 344225,00 грн..
Факт передачі-приймання вказаних нафтопродуктів, пічного палива підтверджується оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. На підтвердження якості товару постачальником передані паспорт якості №773 від 07.07.2021 року, сертифікат якості АА №000282.
Оплата зазначеного пічного палива здійснена в повному обсязі протягом 2021 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно акту перевірки відповідача відносит зазначені вище господарські відносини між позивачем та ТОВ «Укр Ойл Групп» до нереальних: встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару, зазначені ТМЦ фактично отримано від невстановлених осіб на загальну суму 2065350,00 грн., у тому числі ПДВ 344225,00 грн.: за червень 2021 року у сумі 2065350,00 грн., у тому числі ПДВ 344225,00 грн..
В обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилається на відсутність доказів придбання ТОВ «УКР ОЙЛ ГРУП» протягом січня-червня 2021 року вказаних ТМЦвід інших контрагентів - постачальників та виробників, ТОВ «УКР ОЙЛ ГРУП» є фігурантом кримінального провадження №420231020300000018 від 07.02.2023 роу за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Крім того, в ході перевірки контролюючим органом на підставі досліджених первинних документів встановлено, визнано та підтверджено наступні факти: основним видом діяльності ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» є виробництво неметалевих мінеральних виробів (асфальтобетонних сумішей, бітумних емульсій).
З метою здійснення господарської діяльності та виробництва вказаної продукції ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» у період з 01.01.2020 року по 31.03.2025 року здійснювало закупівлю відповідної необхідної сировини в рамках укладених договорів з підприємствами-постачальниками товару.
Реальність господарських операцій підтверджується фактом руху активів і зміною стану зобов`язань ТОВ «Асфальт-Дніпро».
Факт реалізації підприємством власноруч виробленої продукції підтверджується також відповідними первинними документами, наявність і належність оформлення яких контролюючий орган не заперечував.
Апеляційний суд зазначає, що надані під час перевірки та до матеріалів справи первинні документи складені позивачем у відповідності до вимог Закону №996, не містять будь-яких дефектів та повністю підтверджують реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків (позивача), як вірно зазначив і суд першої інстанції.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не заперечуються та не спростовано.
З огляду на вищевикладене, вбачається суперечлива позиція контролюючого органу:
- з одного боку ним досліджено, підтверджено та визнається документальний цикл оформлених належним чином первинних бухгалтерських документів, які підтверджують наявність отриманих ТОВ «Асфальт-Дніпро» товарів (ТМЦ), їх придбання, перевезення, оплату, відображення руху операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також факт їх використання у господарській діяльності ТОВ «Асфальт-Дніпро»;
- з іншого боку, незважаючи на існування юридичних фактів, підтверджених відповідними первинними бухгалтерськими документами та податковою звітністю, контролюючий орган лише на підставі аналізу інформаційних баз даних податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних контрагентів постачальників вказаних товарів, робить висновок про нереальність цих господарських операцій, як наслідок завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ТОВ «Асфальт-Дніпро».
Твердження відповідача про нереальність господарських операцій та, відповідно, про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами ґрунтується на припущеннях, а тому є необґрунтованим.
Суд також зазначає, що посилання контролюючого органу на наявність у позивача станом на дату перевірки заборгованості перед окремими контрагентами (відсутність повної оплати) не спростовує права позивача на податковий кредит, оскільки за пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата тієї події, що відбулася раніше, - у даному випадку це дата отримання товарів (робіт, послуг), а відтак наявність або відсутність повної оплати на певну дату не впливає на реальність вже здійсненої господарської операції та на право платника на формування податкового кредиту за нею.
Досліджуючи доводи контролюючого органу щодо контрагентів наступних ланок ланцюга постачання, апеляційний суд зазначає про таке.
Стосовно джерела походження товару, то жодна норма податкового законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 27.05.2021 року у справі №820/6980/14, від 12.03.2019 року у справі №804/9057/13-а.
Допущені контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього самого та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
Висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів зроблені контролюючим органом виключно на підставі аналізу узагальненої податкової інформації бази даних ДПС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Інформація, що міститься в інформаційно-аналітичних базах носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні податкового законодавства.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 11.11.2021 року у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 року у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 року у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано доказів щодо перевірок (зустрічних перевірок) контрагентів позивача, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з постачання товару (послу), обумовленого укладеними договорами, як не надано доказів про наявність фактів протиправної поведінки контрагентів та про обізнаність позивача щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20 відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Щодо наявності кримінальних проваджень стосовно контагентів позивача: ТОВ «ТРIГА KOMIIAHI», ТОВ «ДЕКСІН» (нова назва ТОВ «ТЕРТЕЛЗ»), ТОВ «ОКАРД БУДІНВЕСТ», ТОВ «АГРІ ЛТД» , апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до сталої судової практики, викладеної зокрема, Верховним Судом в постанові від 28.06.2023 року у справі №160/17647/21, суд наголошує на необхідності комплексного аналізу всіх обставин та первинних документів для встановлення податкових наслідків господарських операцій. При цьому суд підкреслює, що самі по собі такі обставини, як факт порушення кримінального провадження, свідчення особи про неучасть у створенні чи діяльності підприємства, податкова інформація про ланцюг постачання або незначні помилки в первинних документах не можуть слугувати достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Тобто, суди дотримуються позиції, що підприємство не повинне нести негативні наслідки через посилання податкового органу на обставини, які не доводять того факту, що господарська операція не була проведена.
Крім того, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано доказів наявності вироків стосовно контрагентів позивача, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Також котролюючим органом не надано судам першої та апеляційної інстанцій доказів визнання недійсними або скасування в судовом порядку будь-яких господарських операцій між позивачем та його контрагентами та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача в акті та апеляційній скарзі на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів таких контрагентів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Таким чином, на переконання суду, відповідач фактично інтерпретував інформацію, яка ґрунтується виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів платника та дослідження первинних документів. А отже, таке припущення було зроблено не на користь платника податків ТОВ «Асфальт-Дніпро та всупереч статті 62 Конституції України, яка містить презумпцію вини позивача.
Щодо посилань контролюючого органу на недостатність у контрагентів позивача та залучених ними субпідрядників власних трудових і матеріальних ресурсів, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень суд зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не можуть свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами.
За таких обставин негативні наслідки можливих порушень податкового законодавства з боку контрагентів чи учасників наступних ланок ланцюга постачання не можуть бути покладені на позивача як добросовісного платника податків.
Вказана позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.07.2020 року у справі №814/1792/17, від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 10.11.2020 року у справі №440/3779/18, від 13.08.2020 рокуиу справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19.
Апеляційний суд знов звертає увагу, що норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19, від 25.11.2022 року у справі №826/22832/15.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», в яких Суд визначив, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Суд звертає увагу на те, що рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Супорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що уразі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Супорт Сентре) це не мало б.
Отже, ТОВ «Асфальт-Дніпро» правомірно включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрати за господарськими операціями з ТОВ «Тріга Компані» (і.к. 39515165), ТОВ «Тімонторг» (і.к. 43089808), ПП «Автодор БНД» (і.к. 42808944), ТОВ «Укрмашкомплект» (і.к. 25328457), ТОВ «Дексін» (і.к. 44014164), ТОВ «Велбіт Нафта» (і.к. 43300931), ТОВ «Окард Будінвест» (і.к. 41606331), ТОВ «Агрі ЛТД» (і.к. 43747982), ТОВ «Укр Ойл Групп» (і.к. 43627990), а також правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними цими контрагентами, у зв`язку із чим висновки Акту є безпідставними.
Щодо позиції ГУ ДПС у Дніпропетровській області про завищення витрат на вартість ремонтно-будівельних робіт та списання матеріалів для проведення капітального ремонту, а саме: благоустрою орендованої території на суму 10735024 грн., апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки в ході проведення перевірки встановлено заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 10735024,28 грн., у тому числі за 2022 рік на суму 10735024,28 грн. за рахунок віднесення до складу інших оперативних витрат вартості ремонтнобудівельних робіт території та списання матеріалів для проведення капітального ремонту, а саме: благоустрій орендованої території за адресою: м. Дніпро, пр.Б.Хмельницького, буд.139М, які були виконані для капітального ремонту даного майданчика, та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів), Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561, відносяться до капітальних інвестицій в необоротні активи та підлягають включенню до складу витрат у вигляді амортизаційних відрахувань при умові введення в експлуатацію таких необоротних активів. Асфальтове покриття є складовою прилеглих будівель. Адже такі елементи благоустрою та подібні розглядаються як результат заходів, що призвели до поліпшення якісних характеристик прилеглої до будівлі території, а отже і до збільшення первісної вартості самої будівлі.
На думку податкового органу, з урахуванням видів робіт, які були надані за договором №533, послуги з благоустрою території виконувались з метою забезпечення нормальних умов функціонування та виключно з наведення порядку та чистоти на виробничій території та в будівлях (як в середині так і зовні), а саме очищення від бруду будівель і споруд, демонтажу не діючих металоконструкцій, монолітних бетонних та цементобетонних фундаментів під та/або над поверхнею ґрунту, розробка як екскаваторами, так і вручну залишків шлаку, щебеню та інших сипучих матеріалів, які роками улежалися та ущільнилися, виправлення та заміна пошкоджених бортових каменів, виправлення окремих пошкоджень покриття, підсипання сипучих матеріалів на нерівний ґрунт. Таким чином, капітального ремонту не було та будь-яких робіт, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутньої економічної вигоди, первісно очікуваних від використання об`єкта, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт Форми №КБ-2В, в яких чітко вказана номенклатура робіт, які безпосередньо здійснювались на виробничій території.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів»:
Пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до об`єктів благоустрою належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Абзацем 5 статті 13 цього ж Закону визначено, що заходи з благоустрою - це роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно абзацу 1 статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів, спрямованих на покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та створення сприятливого для життєдіяльності середовища.
Підприємства, установи та організації, згідно із пунктами 1, 2, 6 частини 2 статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, дотримуватися технологій експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи із запобігання зносу та забезпечення чистоти.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» комплексний благоустрій - це проведення комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, озеленення, освітлення та інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території та покращення її естетичного вигляду.
Згідно із пунктом 1.3 Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 23.09.2003 року №154 (далі по тексту - Порядок №154) роботи з ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів поділяють на такі види: капітальний ремонт; поточний ремонт (ремонт вулично-дорожньої мережі та штучних споруд поділяється на середній. та дрібний); утримання.
Згідно пункту 1.5. Порядку №154 до поточного ремонту об`єктів благоустрою населених пунктів належать роботи, спрямовані на запобігання дрібним деформаціям і пошкодженням об`єктів благоустрою населених пунктів, на негайну їх ліквідацію.
А згідно пункту 1.8. Порядку №154 роботи з утримання об`єктів благоустрою населених пунктів полягають у регулярному проведенні заходів щодо запобігання передчасному зносу об`єктів, забезпечення нормальних умов їх функціонування.
Слід зазначити, що Додатками 3 та 5 до Порядку №154 передбачено номенклатура робіт з поточного ремонту об`єктів благоустрою населених пунктів та штучних споруд та номенклатура робіт з утримання об`єктів благоустрою населених пунктів. Так, до робіт з поточного ремонту та утримання об`єктів благоустрою відносяться наступні роботи:
Ліквідація пошкоджень земляного полотна з відновленням покриття на спучених, зсувних, обвалених та інших ділянках; Виправлення просаднів та прольотів частини з одночасним ремонтом основи та земляного полотна при загальному обсязі робіт не менше 200 кв. м, але не більше 40% площі проїзду; Ліквідація окремих пошкоджень покриттів усіх видів на тротуарах, майданчиках, пішохідних та велосипедних доріжках з частковим виправленням основи ділянками не менше 50 кв.м, але не більше 40% площі на даній вулиці, дорозі, внутрішньо-квартальній житловій та іншій території; Улаштування нових тротуарів та пішохідних доріжок на окремих ділянках загальною довжиною не більше 100 м; Виправлення та заміна пошкоджених бордюрних каменів і поребриків на ділянках довжиною понад 100 м, але не більше 40% загальної їх довжини, на вулиці, дорозі, внутрішньо квартальної житлової та іншої територій, а також улаштування нових на окремих ділянках загальною довжиною не більше 100 м; Виправлення окремих пошкоджень земляного полотна з відновленням покриття проїзної частини і тротуарів на ділянках спучення та всідання; Профілювання та коткування ґрунтових доріг; Ремонт дорожнього покриття проїзної частини при загальному обсязі робіт не менше 200 кв.м, але не більше 40% площі споруди; Ліквідація окремих пошкоджень тротуарів загальною площею не менше 50 кв.м, але не більше 40% їх площі на споруді; Очищення металоконструкцій від іржі та часткове або повне їх фарбування; Виправлення окремих бордюрних каменів та поребриків; Планування узбіч, укосів насипів та виїмок доріг без підсипання ґрунту з прибиранням невеликих зсувів та обвалів, Коткування ґрунтових та гравійних доріг.
З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2022 року між ТОВ «Будівельно-виробнича фірма «ЕЛІТПРОЕКТ» (ЄДРПОУ 42890735 - виконавець) та ТОВ «АСФАЛЬТ-ДНІПРО» (замовник) укладено договір №533 на надання послуг з благоустрою території, що розташована за адресою по пр.Богдана Хмельницького 139М, м. Дніпро, 49033.
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору складена на підставі договірної ціни (додаток №1) та становить без ПДВ 7368896,73 грн.; ПДВ 1473779,35 грн.; з ПДВ 8842676,008 грн..
Протягом 2022 року виконано послугу, вартість якої склала 8842676,08 грн., в тому числі ПДВ 1473779,35 грн..
Факт передачі-приймання вказаних послуг підтверджується оформленими та підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт.
Оплата зазначених послуг ТОВ «Асфальт-Дніпро» здійснена в повному обсязі протягом 2022 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що підтверджується платіжними дорученнями.
Крім того, на виконання послуги з благоустрою орендованої території, що розташована за адресою: пр. Богдана Хмельницького, 139М, м.Дніпро, 49033 ТОВ «Асфальт-Дніпро» протягом 2022 року списано матеріали на загальну суму 3366127,54 грн..
Згідно актів форми №КБ-2В до договору №533 на надання послуг з благоустрою території ТОВ «Асфальт-Дніпро» виконавцем надані наступні послуги:
Липень 2022 року розробка ґрунту, планування ділянки ручним способом, розрівнювання ґрунту, розбирання щебеневих покриттів та основ, виправлення профілю основ щебеневих без додавання нового матеріалу, ліквідація вибоїн, розбирання асфальтобетонних покриттів, улаштування підстильних та вирівнювальних шарів з ЩПС, відсіву гранітного, щебеню, перенесення вантажів вручну, перевезення матеріалів за допомогою ручного візка з навантаженням накладанням і розвантаженням складанням, навантаження сміття екскаваторами, перевезення сміття.
Серпень 2022 року установлення бортових каменів, улаштування одношарових асфальтобетонних покриттів, улаштування підстильних та вирівнювальних шарів основи із щебеню.
Вересень 2022 року улаштування підстильних та вирівнювальних шарів поверхні з відсіву гранітного.
Вересень 2022 року розбирання монолітних бетонних покриттів та фундаментів, копання ям вручну, навантаження сміття, переміщення сміття на місце складування, розбирання цементно-бетонних покриттів, ущільнення ґрунту трамбівками, улаштування підстильних та вирівнювальних шарів з відсіву та підняття площадки, копання ям вручну, демонтаж непридатних та не діючих металоконструкцій, очищення металевих конструкцій від корозії металевими щітками, очищення від бруду будівель та споруд, навантаження сміття вручну та екскаваторами, переміщення сміття на місце складування.
Враховуючи вищенаведене, позиція відповідача, що асфальтове покриття є складовою прилеглих будівель, адже такі елементи благоустрою та подібні розглядаються як результат заходів, що призвели до поліпшення якісних характеристик прилеглої до будівлі території, а отже і до збільшення первісної вартості самої будівлі, є безпідставною та здійснена без правового обґрунтування, що такі роботи відносяться до капітального ремонту, та взагалі не наводиться, які саме роботи виконані на відновлення та підвищення їх експлуатаційних характеристик, збільшення міцності та несучої здатності конструктивних елементів, а також збільшення габаритів об`єктів і окремих їх частин у межах норм.
Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 року №92 (далі - Національне положення (стандарт) 7) Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Відповідно до п.15 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» - витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт Форми №КБ-2В та зазначених у них видів (номенклатури) робіт, роботи з поліпшення об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) не здійснювались та не призвели до одержання майбутніх економічних вигід та підвищення техніко-економічних можливостей.
Підприємство здійснювало витрати на утримання території в належному санітарному, безпечному для користувачів та естетичному стані з урахуванням вимог техніки безпеки та виконання екологічних умов провадження планової діяльності, встановлених п.1.1 Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності розміщення асфальтозмішувальної установки TELTOMAT-120 та бітумно-емульсійної установки УВБ-2.
Демонтаж, розбирання та виїмка фундаментів і залізобетонних підстав споруд є складовою будівельних робіт.
Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 16 «Витрати» такі роботи класифікуються залежно від контексту: або як витрати, або підготовчі роботи для нового будівництва.
Демонтаж як частина будівництва нового об`єкта: Витрати включаються до первісної вартості нового ОЗ (рахунок 15 «Капітальні інвестиції»). Це стосується виїмки фундаментів, розбирання залізобетонних конструкцій, якщо вони передбачені проектом.
У даному випадку був зроблений окремий демонтаж (ліквідація без нового будівництва): Витрати списуються як поточні витрати без капіталізації.
Рекультивація після демонтажу (відновлення ґрунту після виїмки фундаментів, приведення ділянки у стан, придатний для подальшого використання) у бухгалтерському обліку - це господарська операція, пов`язана з відновленням земельної ділянки після завершення будівельно-монтажних робіт або ліквідації об`єкта. Витрати на демонтаж, вивезення сміття та рекультивацію - це інші витрати операційної діяльності.
Для платників податку на прибуток витрати на рекультивацію відносяться до витрат звичайної діяльності. Податкових різниць щодо таких витрат не передбачено.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України 30.09.2003 року №561 методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів: Щодо обліку ремонту та поліпшення основних засобів то, згідно п.30 Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення технікоекономічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації. П.32. Вартість робіт, що приводить до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.
Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
Згідно п. 33. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання включаються до складу витрат звітного періоду.
Поліпшення території не може призвести до збільшення економічних вигод, яке може виражатись у збільшенні доходів або зменшенні витрат. Поліпшення території не призводить до збільшення випуску готової продукції або до збільшення її ціни. Також поліпшення не зменшує собівартості готової продукції, не зменшує адміністративні витрати або витрати на збут.
Опис амортизації (сторінка 92 акту) стосується лише основних засобів і до операцій з благоустроюю не має відношення, бо немає об`єкту амортизації (основного засобу).
Посилання (сторінка 93 акту) на лист МінРегіона стосується капітального ремонту будівель і не може бути застосовано у якості доводу, бо поліпшення території – це не поліпшення будівлі.
Таким чином, все вищенаведене свідчить про необґрунтовані та безпідставні висновки відповідача про встановлення заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 10735024 грн., за рахунок віднесення до складу інших оперативних витрат вартості ремонтно-будівельних робіт території та списання матеріалів для проведення благоустрою території, та помилкового віднесення зазначених робіт до капітального ремонту.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, висновки податкового органу, сформовані в акті перевірки не підтверджені під час розгляду справи, з огляду на що, прийняті на підставі такого акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні, як вірно зазначив суд першої інстанції.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в адміністративній справі №160/6985/26 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в адміністративній справі №160/6985/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 листопада 2026 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua