Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №280/7365/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/7365/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

секретар Перетятько К.С.

за участю представника позивача Близнюка А.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

представників відповідача Воєводіної С.В., Глибченко Ю.С. (в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» та Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (суддя Чернова Ж.М., повне судове рішення складено 01 червня 2026 року) в справі № 280/7365/25 за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариств «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі – ПрАТ «МК «Азовсталь» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№797608010703 від 29 травня 2025 року про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 408 204 573 грн;

№797008010702 від 29 травня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «рентна плата за користування радіочастотним спектром» на загальну суму 13 049,71 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 10 439,77 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 609,94 грн;

№808508012410 від 02 червня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 244 387,38 грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 240 837,73 грн, пеня - 3549,65 грн;

№808608012410 від 02 червня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 22 073,67 грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі - 21783,76 грн та пені на суму 289,91 грн;

№1311808010709 від 12 серпня 2025 року про нарахування пені у розмірі 1 196 788,25 грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №797608010703 від 29 травня 2025 року форма “П” на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 9 408 204 573 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 476 299,01 грн щодо відмови у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень: №1311808010709 від 12.08.2025 р., №797008010702 від 29.05.2025 р., №808508012410 від 02.06.2025 р., №808608012410 від 02.06.2025 р., ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги на суму 1 476 299,01 грн, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №1311808010709 від 12.08.2025 р., №797008010702 від 29.05.2025 р., №808508012410 від 02.06.2025 р., №808608012410 від 02.06.2025 р.

Апелянт зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Стосовно позовних вимог про неправомірне нарахування пені на суму 1 196 788,25 грн за порушення розрахунків у сфері ЗЕД зазначає таке.

Перевіркою встановлено несвоєчасне повернення авансового платежу в сумі 32 727,21 дол. США, який було сплачено ПрАТ «МК «Азовсталь» нерезиденту «AKA ARNS&DEFENCE INC» (Турція) згідно з проформою-інвойсом №0024-22 від 07.03.2022 р.

Залишок з авансу в еквіваленті 32 727,21 дол. США утримано податковою службою Туреччини як санкції за скасовану угоду, що підтверджено доданою квитанцією податкової служби великих платників Туреччини №1133631 від 03.06.2022 р. на суму 453 450,13 турецьких лір.

Позивач намагався придбати спорядження (4 тисячі комплектів бронежилетів), а саме товари - жилети тактичні балістичні, шоломи балістичні захисні на замовлення Міністерства внутрішніх справ України для сприяння в посиленні спроможностей підрозділів системи МВС України у відсічі російській агресії, охороні громадського порядку та ліквідації наслідків масових обстрілів українських міст і критичної інфраструктури. Тобто придбання зазначених товарів (спорядження) не призначене для використання у господарській діяльності позивача, а по суті є благодійною допомогою для підрозділів системи МВС України. ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» перерахував валютні кошти у сумі 1 050 000,00 дол. США на користь нерезидента "AKA ARNS&DEFENCE INC" (Турція) по проформі-інвойсу №0024-22 від 07.03.2022 р. (граничний строк надходження товару - 07.03.2023 р.) за товари - жилети тактичні балістичні, шоломи балістичні захисні (далі-угода).

Згодом з`ясувалося про неможливість виконання угоди, що передбачало скасування угоди та повернення валютних коштів нерезидентом на користь ПрАТ «МК «Азовсталь», у зв`язку з чим у нерезидента виник(ло) обов`язок (зобов`язання) перед ПрАТ «МК «Азовсталь» повернути валютні кошти на суму 1 050 000,00 дол. США. Нерезидентом виконано обов`язок (зобов`язання) за угодою у повному обсязі, а саме ініційовано та проведено дії (операції) з повернення валютних коштів на суму 1 050 000,00 дол. США. на користь позивача.

Однак згідно із законодавством Туреччини нерезидент мав обов`язок утримати та сплатити до бюджету (відповідного фонду) Туреччини санкції (податки, збори, нарахування фонду підтримки ресурсів, тощо) з перерахованої ПрАТ «МК «Азовсталь» суми валютних коштів у сумі 1 050 000,00 дол. США. Сума таких санкцій складає 453 450,13 турецьких лір в еквіваленті 32 727,21 дол. США. При цьому зазначені утримання та сплата санкцій здійснюється за рахунок валютних коштів позивача у сумі 1 050 000,00 дол. США.

В рамках угоди на території Туреччині нерезидентом надано послугу позивачу з утримання та сплати санкцій до бюджету (відповідного фонду) Туреччини - погашено зобов`язання позивача щодо санкцій.

Звертає увагу, що угода є повністю закритою (виконаною, припиненою) у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог та зобов`язань, строк виконання яких настав.

Загальна сума закриття (виконання, припинення) зустрічних однорідних вимог та зобов`язань за угодою між позивачем та нерезидентом - розрахунків за операціями з імпорту товарів складає 1 050 000,00 дол. США. Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з нерезидента заборгованості за угодою з позивачем, а заборгованості фактично немає.

Закриття (виконання, припинення) зустрічних однорідних вимог та зобов`язань за угодою між позивачем та нерезидентом - розрахунки за операціями з імпорту товарів на суму 1 050 000,00 дол. США. здійснено сторонами угоди в продовж трьох місяців - з дотриманням строків 365 календарних днів, встановлених Положенням НБУ №5.

Відповідач не має підстав для нарахування позивачу пені за порушення вимог валютного законодавства на суму 1 196 788,25 грн (в еквіваленті 32 727, 21 дол. США).

Щодо податкового повідомлення-рішення №797008010702 від 29.05.2025 р. про збільшення грошового зобов`язання з рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України зазначає про підтвердження належними доказами обставин відсутності в діяльності позивача об`єктів оподаткування рентною платою за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України за період лютий 2022 р. - лютий 2023 р., адже дозволи від 01.06.2018 р., від 06.06.2019 р., від 30.09.2021 р. надано право на використання радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України лише у м. Маріуполі (Донецька область, Маріупольський район).

Фактичне захоплення (окупація) збройними силами Російської Федерації території України, у тому числі м. Маріуполя (Донецької області, Маріупольського району), не знаходження позивача у м. Маріуполі (Донецька область, Маріупольський район) з 24.02.2022 р. по теперішній час, фактична неможливість позивача здійснювати господарську діяльність, у тому числі користуватися радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України у м. Маріуполі (Донецька область, Маріупольський район) з 24.02.2022 р. по теперішній час свідчить про те, що позивач у цей період не використовував ці дозволи.

Крім того, суд першої інстанції не врахував набуття дозволами позивача статусу «недійсні» на підставі норм права Закону №1089, який набрав чинності з 01.01.2022 р.

Законом №1089, який набрав чинності з 01.01.2022 р., установлені нові нормативні приписи (правила) щодо видачі дозволів, а у позивача відсутні відповідні дозволи, які дають право позивачу користуватися радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України безпосередньо в регіоні України - у Запорізькій області, у м. Запоріжжі, де фактично знаходиться позивач з 12.05.2022 р.

Також зауважує про відсутність вини позивача як підстави для нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 2 609,94 грн.

Стосовно податкових повідомлень-рішень: №808508012410 від 02.06.2025 р.; №808608012410 від 02.06.2025 р. зазначає, що в ході виплати авансів («доходів виплачених») позивач застосовував ставку 18 відсотків шляхом її утримання з «доходів виплачених» та сплачував до бюджету у повному обсязі податок на доходи фізичних осіб, що відповідає вимогам п.167.1 ст.167 ПК України. Також, в ході виплати «доходів нарахованих» позивач застосовував ставку 18 відсотків шляхом її утримання з «доходів нарахованих», до яких включалася сума «доходів виплачених» (раніше виплачених сум доходу), та сплачував до бюджету у повному обсязі податок на доходи фізичних осіб, що відповідає вимогам п.167.1 ст.167 ПК України. ПК України не містить будь-яких інших ставок та вимог щодо виплачених авансів («доходів виплачених»). Саме тому позивачем не було допущено податкового правопорушення при сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що позивачем не реалізовувались запаси, не списувались, вони знаходяться на балансі. Витрати будуть понесені в майбутньому, коли позивач отримає доступ до запасів, проведе інвентаризацію, проведе уцінку запасів, проведе списання або реалізацію.

Якщо ж підприємство створює резерв, зменшує корисність запасів, то це призводить до коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до пункту 139.1 статті 139 ПК України.

Позивачем не списано запаси, вони продовжують обліковуватись на балансі. Коригування балансової вартості запасів до чистої вартості реалізації позивачем здійснено шляхом нарахування резерву. Тобто витрати не визнані в бухгалтерському обліку підприємства (ТМЦ обліковуються на балансі підприємства – не списані, продаж не здійснювався, не списано на виробництво), а витрати сформовані за рахунок нарахування резерву. Позивач вказує, що запаси перестали бути активами, вказує, що він не отримає економічних вигод у майбутньому, однак не списує запаси, а нараховує резерв. Позивач сам вказує, що у подальшому, якщо зміняться обставини, буде доступ до запасів, він проведе інвентаризацію, вартість запасів буде відновлена та проведено сторнування. Отже, позивач не списує запаси, позивач коригує балансову вартості запасів до чистої вартості реалізації, шляхом нарахування резерву, тобто в майбутньому сподівається на відновлення вартості запасів (можливої їх реалізації (а коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід п.34.МСБО 2) або часткового списання (сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток п.34.МСБО 2).

Позивач створив резерв, зменшив корисність запасів і в такому разі ПК України передбачено коригування фінансового результату до оподаткування, згідно з п.139.1 ст.139 Кодексу.

В ході перевірки встановлено, що дані інвентаризації ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» були засновані виключно на даних бухгалтерського обліку (протокол засідання діючої центральної інвентаризаційної комісії з інвентаризації активів та зобов`язань ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» від 30 березня 2023 року). Проведеною інвентаризацією не засвідчено фактичну наявність (відсутність) активів, лише засвідчено дані бухгалтерського обліку. Отже, станом на дату подання Балансу (Звіту про фінансовий стан) у підприємства не зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку.

ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» не списано активи (ТМЦ, ГП, ПФ, товари, залишки запасів під інвестиційну діяльність), не проведено уцінку, вони продовжують обліковуватися на балансі. ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» не надавався акт уцінки до перевірки. В Обліковій політиці, наданої ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» до перевірки та суду першої інстанції, зазначається, що оцінка фізичного стану запасів здійснюється не рідше одного разу на рік у рамках проведення річної інвентаризації (стр.288 «Облікової політики»).

У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить до висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.01.2025 ПРАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області отримано інформацію про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи ПРАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” від 21.12.2022 за №908/2252/22.

ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 розділу ІІ п.п.69.22, п.п. 69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п.2 ч.1 ст.13, п. 923 розділу VIІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, відповідно до відомостей, одержаних від державного реєстратора про порушення у справі про банкрутство, та наказів Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.03.2025 №558-п, від 10.04.2025 № 651-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПРАТ “МК“АЗОВСТАЛЬ” (код ЄДРПОУ 00191158) з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.02.2022 по 31.12.2024.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ “МК“АЗОВСТАЛЬ” складено акт №5187/08-01-07-03/00191158 від 25.04.2025, який надіслано поштою 25.04.2025 та отримано платником податків 28.04.2025, та яким встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.1.1 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9 408 204 573 грн за 2024 рік;

- п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 “а” п.176.2. ст.176 Податкового кодексу, внаслідок чого встановлено несвоєчасне (не в повному обсязі) перерахування податку на доходи з фізичних осіб до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати, за період 25.02.2022 по 31.12.2024, на загальну суму 963 350,92 грн;

- п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та підпунктів "а" п.176.2 ст.176, п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, внаслідок чого встановлено несвоєчасне (не в повному обсязі) перерахування військового збору до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати, за період 25.02.2022 по 31.12.2024 на загальну суму 87 134,99 грн;

- п.254.3 ст.254, п.п.254.5.2, 254.5.3 п.254.5 ст.254 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено рентну плату за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України за період лютий 2022 року по лютий 2023 року на загальну суму 1 0439,77 грн;

- пункту 1 та пункту 3 статті 13 Закону України “Про валюту і валютні операції”, а саме: під час здійснення імпортних операцій із нерезидентом “AKAARNS&DEFENCE INC” (Турція) по проформі-інвойсу №0024-22 від 07.03.2022 у законодавчо встановлений 365-денний строк розрахунків надходження товару/повернення авансового платежу в сумі 32 727,21 дол.США не відбулося, період прострочення з 08.03.2023 по 31.12.2024 (664 днів).

Не погодившись з висновками акта перевірки, ПРАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” надало заперечення від 09.05.2025 №01/72 (вх. ГУ ДПС у Запорізькій області 12.05.2025 №26781/6) без надання копій первинних документів, що не були досліджені під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

За результатами розгляду заперечення висновки акта перевірки залишено без змін (лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.05.2025 №24509/6/08-01-07-03-04).

На підставі висновків вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №797608010703 від 29 травня 2025р., яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 408 204 573грн;

- №797008010702 від 29 травня 2025р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: рентна плата за користування радіочастотним спектром на суму 13049,71грн, з яких за податковими зобов`язаннями у розмірі 10 439,77 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2609,94грн;

- №808508012410 від 02 червня 2025 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на суму 244387,38 грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 240837,73грн та пені на суму 3549,65грн;

- №808608012410 від 02 червня 2025 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору на суму 22 073,67грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 21783,76 грн та пені на суму 289,91грн;

- №796808010709 від 29.05.2025, яким донараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 493214125,46грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПРАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” подано скаргу до ДПС України від 12.05.2025 №01/84.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07.08.2025 №22857/6/99-00-0601-01-08 скасовано податкове повідомлення–рішення №796808010709 від 29.05.2025 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 492 017 337,21 грн, в іншій частині зазначене ППР та ППР ГУ ДПС у Запорізькій області №797608010703 від 29.05.2025, №797008010702 від 29.05.2025, №808508012410 від 02.06.2025, №808608012410 від 02.06.2025 залишено без змін, а скаргу частково задоволено.

З урахуванням вищезазначеного рішення ДПС України від 07.08.2025, ГУ ДПС у Запорізькій області винесено нове податкове повідомлення-рішення №1311808010709 від 12.08.2025, яким донараховано пеню у розмірі 1 196 788,25 грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, яке позивач оскаржує в даній справі.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №797608010703 від 29 травня 2025 року про зменшення позивач суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 408 204 573 грн, суд першої інстанції виходив з такого:

- з огляду на те, що МСФЗ приймаються Радою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (м. Лондон, Велика Британія), їх тлумачення Міністерством фінансів України для цілей практичного застосування МСФЗ не здійснюється;

- вимоги щодо проведення інвентаризації для зменшення корисності активів/ запасів (оборотних активів), до яких не має доступу внаслідок окупації, платник податку зазначає в бухгалтерському обліку про відсутність доступу до активів і проводить в обліку на підставі МСБО/МСФЗ зменшення їх корисності;

- оскільки детальних вказівок щодо механізму знецінення в умовах воєнної окупації наразі немає, то необхідно керуватися стандартними правилами, визначеними МСБО 2 та МСБО 36, а також професійним судженнями МСБО/МСФЗ. Приведення вартості запасів до повного знецінення на індивідуальній основі (за кожним видом запасів) шляхом прямого списання або використання контрактивних рахунків (резервів знецінення) та подальшою у кожному наступному періоді новою оцінкою чистої вартості реалізації при зміні обставин проводиться за Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку №2 «Запаси»;

- вартість визнаних активів згідно з Концептуальною основою фінансової звітності повинна відображатися у складі фінансової звітності за їх справедливою вартістю. Визначення справедливої вартості бізнесу є основним принципом, що лежить в основі підготовки та подання фінансової звітності. Отже, якщо вартість раніше визнаних активів на дату балансу перестає відповідати сумі можливих до отримання доходів, то така вартість підлягає знеціненню з урахуванням того, що балансова вартість активів не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання;

- ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» продовжує обліковувати на балансі активи, які знаходяться на території м. Маріуполя. При цьому, відповідно до стандартів МСФЗ на 31.12.2023 нараховано знецінення на ці активи, оскільки на даний момент з урахуванням обставин, що склалися, економічний ефект від них дорівнює 0, тобто, за відсутністю доступу їхня справедлива вартість дорівнює 0;

- згідно з Концептуальною основою фінансової звітності ресурси підприємства визнаються активами, якщо над такими ресурсами отримано контроль в результаті здійснення певних подій у попередніх (минулих) періодах. Тобто в майбутніх періодах підприємство має на меті отримання лише можливої економічної вигоди. Таким чином, вартість вже визнаних в фінансовій звітності активів не може визнаватись майбутніми витратами, тому що витрати на їх придбання вже понесені.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення №1311808010709 про нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, суд першої інстанції виходив з того, що операції зі сплати санкцій за скасовану угоду до податкових органів Туреччини не є підставою для завершення операції та не входить до переліку підстав, передбачених пунктом 12 розд. ІІІ Інструкції №7 для зменшення вартості імпортованих товарів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення №797008010702 про збільшення суми податкового зобов`язання з рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України, суд першої інстанції виходив з того, що у разі продовження строку дії ліцензії на користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України рентна плата сплачується з початку строку дії продовженої ліцензії. Інші платники рентної плати сплачують рентну плату, починаючи з дати внесення присвоєння радіочастоти до реєстру присвоєнь радіочастот загальних користувачів із статусом "задіяне". Сплата рентної плати здійснюється платниками рентної плати з дати отримання першого присвоєння радіочастоти для радіообладнання в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості присвоєнь, здійснених платнику рентної плати в такій смузі радіочастот у певному регіоні, крім випадків, коли наступні присвоєння радіочастоти здійснені для радіообладнання, потужність якого передбачає застосування іншої, ніж для попередніх присвоєнь, ставки рентної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №808508012410 та №808608012410, якими застосовані штрафні санкції за платежами «податок на доходи фізичних осіб» та «військовий збір», суд першої інстанції виходив з доведеності несвоєчасного перерахування (не в повному обсязі) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати на загальну суму 963 350,92 грн.

Суд визнає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі, зокрема, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «МК «Азовсталь» (ЄДРПОУ 00191158) з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року, за результатами якої складено акт №5187/08-01-07-03/00191158 від 25 квітня 2025 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9 408 204 573 грн за 2024 рік;

- підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного (не в повному обсязі) перерахування податку на доходи з фізичних осіб до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року на загальну суму 963 350,92 грн;

- підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу а) пункту 176.2 статті 176, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного (не в повному обсязі) перерахування військового збору до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року на загальну суму 87 134,99 грн;

- пункту 254.3, підпунктів 254.5.2, 254.5.3 пункту 254.5 статті 254 Податкового кодексу України, що призвело до заниження рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року на загальну суму 10 439,77 грн;

- пунктів 1 та 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині не проведення під час здійснення імпортних операцій із нерезидентом «AKAARNS&DEFENCE INC» (Турція) по проформі-інвойсу №0024-22 від 07 березня 2022 року у законодавчо встановлений 365-денний строк розрахунків надходження товару/повернення авансового платежу в сумі 32 727,21 дол.США, період прострочення з 08 березня 2023 року по 31 грудня 2024 року (664 дні).

ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №797608010703 від 29 травня 2025 року про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 408 204 573 грн;

- №797008010702 від 29 травня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «рентна плата за користування радіочастотним спектром» на загальну суму 13 049,71 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 10 439,77 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 609,94 грн;

- №808508012410 від 02 червня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 244 387,38 грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 240 837,73 грн, пеня - 3549,65 грн;

- №808608012410 від 02 червня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 22 073,67 грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі - 21783,76 грн та пені на суму 289,91 грн;

- №796808010709 від 29 травня 2025 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 493 214 125,46 грн.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07 серпня 2025 року №22857/6/99-00-0601-01-08 скасовано податкове повідомлення-рішення №796808010709 від 29 травня 2025 року в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 492 017 337,21 грн, в іншій частині податкове повідомлення-рішення №797608010703 від 29 травня 2025 року, податкові повідомлення-рішення №797008010702 від 29 травня 2025 року, №808508012410 від 02 червня 2025 року, №808608012410 від 02 червня 2025 року залишені без змін.

З урахуванням рішення ДПС України від 07 серпня 2025 року ГУ ДПС у Запорізькій області винесено нове податкове повідомлення-рішення №1311808010709 від 12 серпня 2025 року, яким ПрАТ «МК «Азовсталь» донараховано пеню у розмірі 1 196 788,25 грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №797608010703 від 29 травня 2025 року про зменшення ПрАТ «МК «Азовсталь» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 408 204 573 грн суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до бухгалтерської довідки від 31 грудня 2023 року ПрАТ «МК «Азовсталь» в грудні 2023 року в бухгалтерському обліку у складі інших операційних витрат (рахунок 9820221014 «Нач/стор.резерв - ГП, НЗВ, товарів, ТМЦ») відображено нарахування резерву знецінення у сумі 8 537 456 338,78 грн на витрати майбутніх періодів і залишки ТМЦ, ГП, ПФ, товарів, які знаходяться на тимчасово окупованій території та над якими втрачено контроль через наслідки російської агресії проти України. На рахунку 9845100010 «Інші операційні витрати» з використанням рахунку 9520730001 «Нар/сторно резерва знецінення ОЗ і кап буд» та МВВ 15080001 відображено нарахування резерву знецінення ТМЦ у сумі 870 748 234,54 грн на залишки запасів під інвестиційну діяльність, які блоковані для використання з 24 лютого 2022 року та знаходяться на тимчасово окупованій території України.

ПрАТ «МК «Азовсталь» ухвалено рішення щодо створення резерву відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

ПрАТ «МК «Азовсталь» в грудні 2023 року в бухгалтерському обліку відображено нарахування резерву знецінення на витрати майбутніх періодів і залишки ТМЦ, ГП, товарів, знецінення ТМЦ на залишки запасів під інвестиційну діяльність, які блоковані для використання та які знаходяться на тимчасово окупованій території та над якими втрачено контроль через наслідки російської агресії проти України.

Позивачем при відображенні нарахування резерву не збільшено фінансовий результат до оподаткування на резерв знецінення в сумі 9 408 204 573 грн та не задекларовано в рядку 2.1.1 «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» додатку PI до рядка 03 декларації за 2023 рік суму витрат на створення резерву у розмірі 9 408 204 573 гривень.

За позицією контролюючого органу у рядку 2.1.1 додатка РІ до декларації з податку на прибуток має відображатися сума витрат на створення резерву для відшкодування наступних (майбутніх) витрат відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності, проте ПрАТ «МК «Азовсталь» не віднесено резерв в сумі 9 408 204 573 грн до рядка 2.1.1 додатку PI до рядка 03 декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік «Сума витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності», а також в такому випадку виникають різниці згідно з пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України для коригування фінансового результату до оподаткування.

ПрАТ «МК «Азовсталь» здійснює ведення бухгалтерського обліку, складення та подання фінансової звітності із застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Стаття 139 Податкового кодексу України установлює різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з підпунктом 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Питання обліку запасів (визначення собівартості та подальшого визнання витрат, включаючи будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації тощо), їх достовірної оцінки для розкриття у фінансовій звітності регулює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси» (далі - МСБО 2).

За змістом параграфу 6 МСБО 2 запаси - це активи, які: а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.

Чиста вартість реалізації - попередньо оцінена ціна продажу у звичайному ході бізнесу мінус попередньо оцінені витрати на завершення та попередньо оцінені витрати, необхідні для здійснення продажу.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до параграфу 8 МСБО 2 запаси включають товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб`єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва.

У параграфі 9 МСБО 2 розкрита вимога щодо відображення запасів у фінансовій звітності, яка полягає у тому, що запаси оцінюють за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації.

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. (параграф 10 МСБО 2).

Згідно з параграфом 28 МСБО 2 собівартість запасів не може бути відшкодована, якщо ці запаси пошкоджені, якщо вони повністю або частково застаріли або ціна їх продажу знизилася. Собівартість запасів не може також бути відшкодована, якщо зросли попередньо оцінені витрати на завершення виробництва або попередньо оцінені витрати на збут.

Параграфом 34 МСБО 2 установлено, що коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі витрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, визнаної як витрати в періоді, в якому відбулося сторнування.

У параграфі 15Б Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 34 (МСБО 34) «Проміжна фінансова звітність» наведено перелік подій та операцій, для яких вимагатиметься розкриття інформації, якщо вони є значними. При цьому цей перелік не є вичерпним.

Зокрема, до таких подій МСБО 34 відносить: a) списання запасів до чистої вартості реалізації і відновлення такого списання; б) визнання збитку від зменшення корисності основних засобів, нематеріальних активів, а також сторнування такого збитку від зменшення корисності.

Наказом №609 від 29 грудня 2017 року введено в дію нову редакцію облікової політики ПрАТ «МК «Азовсталь», яка діяла до 01 січня 2024 року.

Облікова політика ПрАТ «МК «Азовсталь» містить наступні положення (мовою оригіналу):

« 6.6.4 Оценка запасов. Запасы в обязательном порядке должны оцениваться по наименьшей из двух величин: себестоимости; чистой цене продажи.

6.6.6 Учет обесценения запасов.

Себестоимость запасов может оказаться невозмещаемой, если цена на эти запасы уменьшилась в связи с их повреждением, частичным или полным старением, или вследствие изменения рыночных цен. Себестоимость запасов также может оказаться невозмещаемой, если увеличились возможные затраты на завершение или на осуществление продажи.

В этих случаях предприятие производит обесценение неликвидных, неходовых и устаревших запасов до чистой цены продажи на дату составления финансовой отчетности. Соответствующее уменьшение стоимости запасов отражается как начисление резерва на товарно-материальные запасы.

Обесценение проводится по каждому номенклатурному номеру. В ситуации, когда запасы относятся к одному и тому же ассортименту изделий, имеющих одно и тоже предназначение, и которые практически не могут быть оценены отдельно от других статей, возможно проведение обесценения по сгруппированным статьям.

Обесценение запасов проводится регулярно в каждом отчетном периоде. В случае если обстоятельства, вызвавшие уценку запасов ниже себестоимости, более не существует, запасы дооценивают, но не выше прежней себестоимости.».

Не є спірним питання, що активи ПрАТ «МК «Азовсталь» знаходяться на тимчасово окупованій території України (м. Маріуполь Донецької області).

ПрАТ «МК «Азовсталь» не має доступу до активів, активи не контролюються позивачем.

На законодавчому рівні не встановлено механізму знецінення активів в умовах воєнної окупації.

Згідно з Концептуальною основою фінансової звітності (видана Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у вересні 2010 року) активи, зобов`язання та власний капітал - це елементи, які безпосередньо пов`язані з оцінкою фінансового стану. Вони визначаються так:

а) актив - це ресурс, контрольований суб`єктом господарювання в результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до суб`єкта господарювання;

б) зобов`язання - теперішня заборгованість суб`єкта господарювання, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, за очікуванням, спричинить вибуття із суб`єкта господарювання ресурсів, котрі втілюють у собі майбутні економічні вигоди;

в) власний капітал - це залишкова частка в активах суб`єкта господарювання після вирахування всіх його зобов`язань.

За Концептуальною основою фінансової звітності ресурси підприємства визнаються активами, якщо над такими ресурсами отримано контроль в результаті здійснення певних подій у попередніх (минулих) періодах. Тобто в майбутніх періодах підприємство має на меті отримання лише можливої економічної вигоди. Таким чином, вартість вже визнаних в фінансовій звітності активів не може визнаватись майбутніми витратами, тому, що витрати на їх придбання вже понесені.

Вартість визнаних активів згідно з Концептуальною основою фінансової звітності повинна відображатися у складі фінансової звітності за їх справедливою вартістю. Визначення справедливої вартості бізнесу є основним принципом, що лежить в основі підготовки та подання фінансової звітності. Отже, якщо вартість раніше визнаних активів на дату балансу перестає відповідати сумі можливих до отримання доходів, то така вартість підлягає знеціненню з урахуванням того, що балансова вартість активів не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.

Відповідно до міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 «Зменшення корисності активів» (далі – МСБО 36) в кінці кожного звітного періоду суб`єктові господарювання слід оцінювати, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Якщо хоча б одна з таких ознак існує, суб`єктові господарювання слід оцінити суму очікуваного відшкодування такого активу. Однією з ознак, що свідчить про зменшення корисності активу є те, що протягом періоду відбулися зміни зі значним негативним впливом на суб`єкт господарювання або вони відбудуться найближчим часом у технологічному, ринковому, економічному або правовому оточенні, в якому діє суб`єкт господарювання, чи на ринку, для якого призначений актив.

МСБО 36 слід застосовувати для обліку зменшення корисності всіх активів з урахуванням винятків, які наведені у цьому стандарті.

У річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов`язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені у зв`язку з відсутністю доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображається за даними бухгалтерського обліку. При цьому інформація про відсутність доступу до активів та первинних документів підприємства зазначається у примітках до фінансової звітності.

Вимоги щодо проведення інвентаризації для зменшення корисності активів/запасів (оборотних активів), до яких не має доступу внаслідок окупації, платник податку зазначає в бухгалтерському обліку про відсутність доступу до активів і проводить в обліку на підставі МСБО/МСФЗ зменшення їх корисності.

Відповідно до абзацу першого статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2015 року № 1207-VII (далі – Закон № 1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За визначенням, наведеним у пункті 7 статті 1-1 Закону № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Майно ПрАТ «МК «Азовсталь», що перебуває на окупованій території, не списане та продовжує обліковуватись у складі активів підприємства, що підтверджено зведеними оборотно-сальдовими відомостями за 2023 рік по балансовим рахункам позивача, зокрема, на яких обліковуються залишки ТМЦ, готової продукції та напівфабрикатів, незавершене виробництво, обладнання та запчастини для інвестицій.

Отже, активи продовжують обліковуватися на балансі ПрАТ «МК «Азовсталь».

Зважаючи на відсутність доступу до цих активів внаслідок окупації, позивач відповідно до вимог МСБО 36 дійшов висновку про зменшення їх корисності.

Відповідно, продовжуючи обліковувати на балансі активи, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, позивач цілком обґрунтовано, застосовуючи стандарти МСФЗ, нарахував станом на 31 грудня 2023 року знецінення на ці активи, оскільки на цей час економічний ефект від них відсутній. У зв`язку з відсутністю доступу до активів справедлива вартість таких активів дорівнює нулю.

Пунктом 8 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за №1365/26142, передбачено, що підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Отже, після того, як позивач отримає доступ до активів, підприємство повинно провести на 01 число місяця, що настане за місяцем, у якому зникнуть перешкоди доступу до активів, інвентаризацію і пооб`єктну оцінку всіх активів, відповідно до облікової політики на поточний момент, що буде відображено у фінансовій звітності.

Суд також враховує положення Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 37 (МСБО 37) «Забезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи».

Так, у розумінні МСБО 37 забезпечення - зобов`язання з невизначеним строком або сумою.

Зобов`язання - існуюче зобов`язання суб`єкта господарювання, яке виникає в результаті минулих подій і погашення якої, за очікуванням, призведе до вибуття ресурсів суб`єкта господарювання, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

Подія, що обов`язує - подія, що створює юридичне чи конструктивне зобов`язання, яке призводить до того, що суб`єкт господарювання не має реальної альтернативи виконанню зобов`язання.

Юридичне зобов`язання - зобов`язання, яке виникає внаслідок: а) контракту (внаслідок його явних чи неявних умов); б) законодавства, або в) іншої дії закону.

Конструктивне зобов`язання - зобов`язання, яке є наслідком дій суб`єкта господарювання, коли: а) суб`єкт господарювання вказав іншим сторонам, що він візьме на себе певну відповідальність згідно з порядком, установленим його минулою практикою, опублікованими політиками чи достатньо конкретною поточною заявою; б) як наслідок, суб`єкт господарювання створив обґрунтоване очікування у інших сторін, що він виконає ці зобов`язання.

Умовне зобов`язання це: а) можливе зобов`язання, яке виникає внаслідок минулих подій і існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, не повністю контрольованих суб`єктом господарювання, або б) існуюче зобов`язання, яке виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки: i) немає ймовірності, що вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для погашення зобов`язання, або ii) суму зобов`язання не можна оцінити достатньо достовірно.

Умовний актив - можливий актив, який виникає внаслідок минулих подій і існування якого підтвердиться лише після того, як відбудеться або не відбудеться одна чи кілька невизначених майбутніх подій, не повністю контрольованих суб`єктом господарювання.

Пунктом 19 МСБО 37 установлено, що лише ті зобов`язання, які виникають внаслідок минулих подій, незалежних від майбутніх дій суб`єкта господарювання (тобто, майбутнього ведення бізнесу), визнаються як забезпечення. Прикладами таких зобов`язань є штрафи або витрати на очищення протиправно забрудненого довкілля - обидва у момент сплати спричинять вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, незалежно від майбутніх дій суб`єкта господарювання. Подібним чином, суб`єкт господарювання визнає забезпечення на виведення з експлуатації нафтової установки або атомної електростанції тією мірою, якою суб`єкт господарювання зобов`язаний виправити вже завдану шкоду. І навпаки, внаслідок комерційного тиску чи юридичних вимог суб`єкт господарювання може мати намір або необхідність понести видатки для здійснення конкретної діяльності в майбутньому (наприклад, установлення протидимових фільтрів на фабриці певного типу). Оскільки суб`єкт господарювання може уникнути майбутніх видатків внаслідок своїх майбутніх дій (наприклад, змінюючи спосіб діяльності), він не має існуючого зобов`язання за цими майбутніми витратами і не визнає забезпечення.

Згідно з пунктом 63 МСБО 37 не слід визнавати забезпечення для майбутніх операційних збитків.

Майбутні операційні збитки не відповідають визначенню зобов`язання у параграфі 10 та загальним критеріям визнання, визначеним для забезпечень у параграфі 14 (пункт 64 МСБО 37).

Відповідно до пункту 65 МСБО 37 очікування майбутніх операційних витрат є ознакою того, що корисність певних активів господарської одиниці могла зменшитися. Суб`єкт господарювання перевіряє ці активи на зменшення корисності згідно з МСБО 36 "Зменшення корисності активів".

Отже, відображення у бухгалтерському обліку нарахування резерву знецінення на витрати майбутніх періодів і залишки ТМЦ, ГП, товарів, знецінення ТМЦ на залишки запасів під інвестиційну діяльність, які блоковані для використання та які знаходяться на тимчасово окупованій території та над якими втрачено контроль у зв`язку з військовою агресією проти України, не є сумою витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат відповідно до міжнародних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, оскільки забезпечення створюють лише під зобов`язання з невизначеним строком або сумою; зобов`язання - це існуюче зобов`язання суб`єкта господарювання, яке виникає в результаті минулих подій та погашення якого, за очікуванням, призведе до вибуття ресурсів суб`єкта господарювання, що втілюють у собі економічні вигоди; забезпечення визнають, якщо підприємство має існуюче зобов`язання (юридичне чи конструктивне) унаслідок минулої події, імовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним і для виконання зобов`язання; можна достовірно оцінити суму зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 березня 2023 року у справі №200/3904/21.

Відтак, фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню згідно з підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України на суму 9 408 204 573 грн.

Таким чином, не підтверджується документально висновок контролюючого органу в частині порушення ПрАТ «МК «Азовсталь» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України щодо не включення позивачем до рядка 2.1.1 додатка РІ до рядка 03 декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік витрат на створення резерву для відшкодування наступних (майбутніх) витрат відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності в сумі 9 408 204 573 грн.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення рішення №797608010703 від 29 травня 2025 року про зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 408 204 573 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №797008010702 від 29 травня 2025 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем «рентна плата за користування радіочастотним спектром» на загальну суму 13 049,71 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 10 439,77 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 609,94 грн, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ПрАТ «МК «Азовсталь» використовувало в своїй діяльності радіочастотний ресурс на підставі дозволів, виданих ДП «Український державний центр радіочастот», зокрема від 01.06.2018 року № ШПС-14-0457512; від 06.06.2019 року №ШПС- 14-0572139; від 30.09.2021 року №МР-14-0472292.

В період з 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року ПрАТ «МК «Азовсталь» задекларовано рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України у сумі 18 385,16 грн.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено заниження рентної плати за період з 25.02.2022 по 31.12.2024 на загальну суму 10 439,77 грн, в тому числі по періодах: лютий 2022 - 131,69 грн (задекларували 1602,76 грн, необхідно 1734,45 грн), березень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1602,76 грн, необхідно 2524,54 грн), квітень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1602,76 грн, необхідно 2524,54 грн), травень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1602,76 грн, необхідно 2524,54 грн), червень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1602,76 грн, необхідно 2524,54 грн), липень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1569,8 грн, а необхідно 2512,68 грн), серпень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1569,8 грн, необхідно було 2491,58 грн), вересень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1561,9грн, необхідно було 2483,68грн), жовтень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1543,44 грн, необхідно 2465,22 грн), листопад 2022 - 921,78 грн (задекларували 1525,57 грн, необхідно 2447,35 грн), грудень 2022 - 921,78 грн (задекларували 1493,36 грн, необхідно 2415,14 грн), січень 2023 - 921,78 грн (задекларували 921,78 грн, необхідно 1843,56 грн), лютий 2023 - 168,5 гривень (задекларували 164,61 грн, необхідно 333,11 грн).

Дозволи від 01.06.2018 року № ШПС-14-0457512; від 06.06.2019 року №ШПС-14-0572139; від 30.09.2021 року №МР-14-0472292 відсутні в додатку 4 до поданих позивачем декларацій з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за лютий - грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року.

Листом ПрАТ «МК «Азовсталь» від 19.04.2023 №01/99 повідомлено Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП про те, що починаючи зі звітного податкового періоду – березень 2023 року, ПрАТ «МК «Азовсталь» припиняє бути платником рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та за відсутності об`єкта оподаткування припиняє декларування рентної плати на підставі отриманого анулювання присвоєнь радіочастот від Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».

За позицією позивача нарахування рентної плати за відсутності фактичного користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України, за відсутності об`єкту оподаткування рентною платою, є безпідставним.

Така позиція ґрунтується на тому, що дозволи від 01.06.2018 року, від 06.06.2019 року, від 30.09.2021 року, які отримані позивачем для використання радіочастотного спектру (радіочастотного ресурсу) України лише у конкретному регіоні України (у Донецькій області, Маріупольському районі, м. Маріуполі), з урахуванням того, що з 23 лютого 2022 року по теперішній час позивач не знаходиться у м. Маріуполь, не здійснює господарську діяльність та не користується радіочастотним спектром (ресурсом) у м. Маріуполь, не можуть підтверджувати виникнення у позивача об`єктів оподаткування рентною платою в іншому регіоні України - у Запорізької області, м. Запоріжжі.

Відповідно до пункту 254.1 статті 254 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:

254.1.1. ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;

254.1.2. ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;

254.1.3. дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;

254.1.4. дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Пунктом 254.3 статті 254 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.

Пунктом 254.4 статті 254 ПК України установлені ставки рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України.

Порядок нарахування податкових зобов`язань з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України визначено пунктом 254.5 статті 254 ПК України, підпунктом 254.5.2 якої визначено, що платники рентної плати обчислюють суму рентної плати виходячи з виду радіозв`язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо.

Згідно з підпунктом 254.5.3 пункту 254.5 статті 254 ПК України платники рентної плати, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують рентну плату починаючи з дати видачі ліцензії.

У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України рентна плата сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.

Інші платники рентної плати сплачують рентну плату починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата рентної плати здійснюється платниками рентної плати з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику рентної плати в такій смузі радіочастот у певному регіоні, крім випадків, коли наступні дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, видані на пристрої, потужність яких передбачає застосування іншої, ніж у попередніх дозволах, ставки рентної плати.

Платники рентної плати подають до контролюючих органів копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у місячний строк після їх видачі (підпункт 254.5.4 пункту 254.5 статті 254 ПК України).

Отже, платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі, зокрема, ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

При цьому об`єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм; рентна плата сплачуються починаючи з дати видачі дозволу.

Не є спірним, що ПрАТ «МК «Азовсталь» не здійснює господарську діяльність у м. Маріуполі Донецької області, починаючи з 24 лютого 2022 року, де встановленні відповідні РЕЗ.

Разом з тим, до квітня 2023 року позивач не повідомляв відповідній контролюючий орган, в якому перебував на податковому обліку, про припинення користування радіочастотним ресурсом, позивач не відмовлявся від дозволів.

Крім того, позивач не подавав до контролюючому органу повідомлення про неможливість виконання відповідного податкового обов`язку.

Отже, той факт, що позивач фактично з 24 лютого 2022 року не використовував радіочастотний ресурс, на який видані дозволи від 01.06.2018 року № ШПС-14-0457512; від 06.06.2019 року №ШПС-14-0572139; від 30.09.2021 року №МР-14-0472292, за умови неподання відповідному контролюючому органу повідомлення про неможливість виконання податкового обов`язку, а також заяви до ДП «Український державний центр радіочастот» про анулювання дозволів, суд доходить до висновку, що позивач не втратив статусу платника рентної плати.

Більш того, з огляду на чинність дозволів, наявний об`єкт оподаткування рентною платою.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність збільшення позивачу грошового зобов`язання з рентної плати за користування радіочастотним спектром податковим повідомленням-рішенням №797008010702 від 29 травня 2025 року.

Суд відхиляє аргумент апелянта про недійсність отриманих позивачем дозволів із посиланням на частину четверту статті 76 Закону України «Про електронні комунікації».

З 1 січня 2022 року набрав чинності Закону України «Про електронні комунікації» від 16 грудня 2020 року №1089-IX (далі - Закон №1089-ІХ), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Частиною першою статті 76 Закону №1089-ІХ установлено, що підставами для переоформлення дозволу на користування ресурсом нумерації є:

1) реорганізація юридичної особи - власника дозволу шляхом поділу чи виділу (дозвіл переоформлюється на правонаступника користувача відповідно до розподільчого балансу);

2) зміна формату, структури ресурсу нумерації чи простору нумерації існуючого національного плану нумерації;

3) виникнення у користувача ресурсу нумерації потреби у зменшенні обсягу, зміні території чи призначення ресурсу нумерації (зміна типу та/або назви послуг, служби), переході з аналогового фрагмента нумерації в цифровий, при обміні частками ресурсу нумерації між постачальниками мереж та/або послуг електронних комунікацій в рівних обсягах за наявності у них дозволів на користування ресурсом нумерації, що передбачається для обміну;

4) передача ресурсу нумерації іншому постачальнику електронних комунікаційних мереж та/або послуг (повністю або певної частки) відповідно до частини шостої статті 74 цього Закону.

У разі зміни найменування юридичної особи або прізвища, імені, по батькові (за наявності) фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи, реорганізації шляхом зміни організаційно-правової форми (перетворення), злиття чи приєднання, поділу (виділу) регуляторний орган вносить зміни до реєстру первинного розподілу ресурсів нумерації безоплатно на підставі відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань із застосуванням автоматизованого обміну даними без подання заяви користувача ресурсу нумерації (частина друга статті 76 Закону №1089-ІХ).

Частиною третьою статті 76 Закону №1089-ІХ передбачено, що у випадках виникнення інших підстав, ніж передбачені частиною другою цієї статті, користувач ресурсу нумерації подає заяву за формою, встановленою регуляторним органом у спосіб, передбачений частиною першою статті 75 цього Закону.

Заява подається не пізніше 20 робочих днів з дня виникнення підстав для переоформлення, а у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, - одночасно з поданням повідомлення про передачу ресурсу нумерації.

Непереоформлений в установлений строк дозвіл є недійсним, про що робиться запис у реєстрі первинного розподілу ресурсів нумерації. Відповідний ресурс нумерації вважається вільним для подальшого первинного розподілу (частина четверта статті 76 Закону №1089-ІХ).

Позивач не звертався до регуляторного органу із відповідною заявою про переоформлення дозволу.

Разом з тим, у позивача й не виникло обставин, передбачених частиною першою статті 76 Закону №1089-ІХ, для переоформлення дозволу.

Відповідно, відсутні підстави для висновку, що видані позивачу дозволи є недійсними, з огляду непереоформлення дозволів.

Також з цього питання суд вважає за необхідне зауважити таке.

Пунктами 4-7 розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1089-IX установлено, що ліцензії на користування радіочастотним спектром України, що на день набрання чинності цим Законом та умови таких ліцензій є чинними, продовжують діяти до дати переоформлення такої ліцензії відповідно до плану розподілу та користування радіочастотним спектром в Україні, у тому числі за необхідності здійснюється продовження строку дії таких ліцензій.

Ліцензіати мають право безоплатно переоформити ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України на ліцензії на користування радіочастотним спектром протягом року з дня набрання чинності планом розподілу та користування радіочастотним спектром в Україні, якщо інше не передбачено цим планом.

Непереоформлена у встановленому порядку ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України втрачає чинність.

Продовження строку дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України здійснюється відповідно до статті 51 цього Закону як ліцензій на користування радіочастотним спектром. Вимоги плану розподілу та користування радіочастотним спектром в Україні поширюються на такі ліцензії з дня набрання чинності таким планом.

До виданих до набрання чинності цим Законом ліцензій, за результатами конкурсів для надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку третього та четвертого поколінь (у діапазонах 1800 МГц, 2100 МГц, 2600 МГц), а також ліцензій у діапазоні 900 МГц ліцензіат має право застосовувати будь-яку радіотехнологію, визначену Планом використання радіочастотного ресурсу України або планом розподілу і користування радіочастотним спектром в Україні.

Дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів, видані до дня набрання чинності цим Законом, та умови цих дозволів набувають статусу присвоєння радіочастот. Продовження строку дії таких присвоєнь радіочастот здійснюється відповідно до цього Закону.

Висновки щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, видані до дня набрання чинності цим Законом, вважаються розрахунками електромагнітної сумісності та враховуються при здійсненні присвоєння радіочастот протягом строку дії цих висновків.

Дозволи на використання номерного ресурсу, що є чинними на день набрання чинності цим Законом, продовжують діяти як дозволи на користування ресурсом нумерації. Продовження строку дії таких дозволів здійснюється відповідно до цього Закону.

Суб`єкти господарювання, інформація про яких внесена до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій на день набрання чинності цим Законом, вважаються такими, що подали повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій відповідно до цього Закону. У разі невідповідності інформації, наявної в реєстрі, вимогам статті 16 цього Закону, суб`єкти господарювання повинні протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом внести відповідні зміни щодо таких відомостей в порядку, визначеному статтею 16 цього Закону.

Наведені норми спростовують доводи позивача про недійсність дозволів.

Також суд відхиляє аргумент позивача про відсутність вини в діях позивача як обов`язкової складової податкового правопорушення, за яке можуть бути застосовані штрафні санкції.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України установлено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Податковим повідомленням-рішенням №797008010702 від 29 травня 2025 року застосовано до позивача штрафні санкцій у розмірі 2 609,94 грн, тобто 25% суми визначеного податкового зобов`язання (10 439,77 грн), тобто як за вчинення діяння умисно.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 112.1 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Обґрунтовуючи відсутність вини у вчиненні податкового правопорушення щодо несплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом, позивач зазначає, що рентна плата не сплачувалась позивачем внаслідок відсутності фактичного користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України та відсутності об`єкту оподаткування рентною платою, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Суд визнає таку позицію позивача помилковою, адже вище судом встановлено, що фактичне невикористання позивачем радіочастотного ресурсу не є підставою для несплати рентної плати, тому суд доходить до висновку, що позивач мав можливість для декларування та сплати рентної плати, тобто дотримуватися правил та норм, за порушення яких (несплата рентної плати) передбачена відповідальність ПК України, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, що відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України дає підстави вважати платника (ПрАТ «МК «Азовсталь») винним у вчиненні податкового правопорушення.

Щодо правомірності нарахування ПрАТ «МК «Азовсталь» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності №796808010709 від 29 травня 2025 року в розмірі 1 196 788,25 грн суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ПрАТ «МК «Азовсталь» 08 березня 2022 року перераховано валютні кошти у сумі 1 050 000,00 дол.США на користь нерезидента AKA ARNS&DEFENCE INC (Турція) згідно з проформою-інвойсом №0024-22 від 07 березня 2022 року за товари - жилет тактичний балістичний, шолом балістичний захисний.

Граничний строк надходження товару – 07 березня 2023 року.

Товар за проформою-інвойсом №0024-22 від 07 березня 2022 року не надійшов.

Платіжною інструкцією №б/н від 06 червня 2022 року на рахунок ПрАТ «МК «Азовсталь» №UA193348510000000002600221941 (840) в АТ «ПУМБ» нерезидентом AKA ARNS&DEFENCE INC (Турція) повернуто частку авансового платежу в сумі 1 017 272,79 дол. США.

Станом на 31 грудня 2024 року надходження товару або повернення авансового платежу за проформою-інвойсом №0024-22 від 07 березня 2022 року в сумі 32 727,21 дол.США (1 196 788,25 грн) не відбулося.

Позивач зазначає, що залишок авансу в еквіваленті 32 727,21 дол.США утримано податковою службою Туреччини як санкції за скасовану угоду, на підтвердження чого позивачем надано квитанцією податкової служби великих платників Туреччини №1133631 від 03 червня 2022 року на суму 453 450,13 турецьких лір.

За позицією контролюючого органу позивач порушено вимоги пунктів 1 та 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5, яке полягає у законодавчо встановлений 365-денний строк розрахунків надходження товару або повернення авансового платежу в сумі 32 727,21 дол.США не відбулося, період прострочення становить 664 днів - з 08 березня 2023 року по 31 грудня 2024 року.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У частинах четвертій, шостій статті 11 Закону № 2473-VIII передбачено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Відповідно до абзацу першого частини дев`ятої статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У пункті 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту, зокрема, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин другої-третьої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5 (далі - Положення № 5), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Приписами частини третьої статті 13 Закону № 2473-VIII чітко встановлено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, початком перебігу такого строку є день здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції, зобов`язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строки, а у випадку порушення цих строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлює Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7).

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №7 передбачено, що банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

Пунктом 6 розділу ІІ Інструкції №7 установлено, що банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:

1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;

2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;

3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1 - 3 пункту 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо дотримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції №7 зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором:

1) відбувається перегляд ціни товарів у зв`язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймається Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті або іншим органом, уповноваженим розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;

2) відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Зміна ціни товару має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;

3) товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості (якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резидентові). Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події;

4) відбувається повне або часткове повернення резиденту товару, що був поставлений нерезиденту за експортним договором, у зв`язку з повним або частковим невиконанням сторонами взаємних зобов`язань за експортним договором - на суму вартості такого товару, оформленого МД типу ІМ-40 “Імпорт”, ІМ-41 “Реімпорт”, ІМ-51 “Переробка на митній території”, ІМ-75 “Відмова на користь держави”, ІМ-76 “Знищення або руйнування” та за наявності відповідної інформації в реєстрі МД;

5) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів;

6) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків. Здійснення такого оподаткування має бути підтверджено поясненнями (інформацією, документами). Банк для цілей підпункту 6 пункту 12 розділу III цієї Інструкції має право також вимагати в резидента підтвердження податкового органу країни нерезидента щодо сплати відповідної суми податків;

7) відбувається оплата нерезидентом фізичній особі-резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов`язань за експортним договором резидента - суб`єкта господарської діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті експлуатаційних витрат, пов`язаних з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резидентові - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов`язань останнього за цим договором, - на суму використаних коштів. Отримання від нерезидента готівкової іноземної валюти на експлуатаційні витрати, пов`язані з обслуговуванням транспортного засобу резидента за кордоном, та використання цих коштів на зазначені цілі має бути підтверджено відповідними документами;

8) відбувається зміна умов експортного договору, за яким банком здійснюється валютний нагляд, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов`язань за експортним договором резидента здійснюється шляхом поставки товару, - на суму зобов`язань, які виконуються шляхом поставки товару. Наявність таких обставин має бути підтверджена копією документа, згідно з яким унесені зміни до відповідного експортного договору.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сплата санкцій за скасовану угоду до податкових органів країни-нерезидента не є підставою для завершення банком валютного контролю та не входить до переліку підстав для зменшення вартості імпортованих товарів.

Зважаючи на наведене, суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності №796808010709 від 29 травня 2025 року в розмірі 1 196 788,25 грн.

Позивач у спростування висновків суду першої інстанції зазначає, що в цьому випадку мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог та зобов`язань, що відповідно до абзацу 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7 є підставою для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків.

Суд визнає таку позицію позивача помилковою.

Відповідно до частини першої стаття 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом

Частинами першою та другою статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

У цьому випадку відсутня одночасна участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому, адже неповернута сума передплати перерахована до бюджету Туреччини як санкції за скасовану угоду, а податкові органи Туреччини не були стороною у зобов`язанні.

Правильність розрахунку пені не є спірною під час апеляційного справи.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №808508012410 від 02 червня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 244 387,38 грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 240 837,73 грн, пеня - 3549,65 грн, та №808608012410 від 02 червня 2025 року про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 22 073,67 грн, з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі - 21783,76 грн та пені на суму 289,91 грн, суд зазначає таке.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначає про порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту а) пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування (не в повному обсязі) ПрАТ «МК «Азовсталь» до бюджету податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати на загальну суму 963 350,92 грн, у тому числі 2022 рік - 675 868,41 грн, 2023 рік - 219 745,05 грн, 2024 рік - 67 737,46 грн, а також про порушення підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України в частині несвоєчасного (не в повному обсязі) перерахування військового збору до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за період 25 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року на загальну суму 87 134,99 грн, в тому числі 2022 рік - 61 560,42 грн, 2023 рік - 20 033,78 грн, 2024 рік - 5540,79 грн.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

За положеннями підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку підпункт 168.1.3 пункту 168 статті 168 ПК України).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані, зокрема:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (пункт 164.6 статті 164 ПК України).

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).

Доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5% від об`єкта оподаткування (пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

Отже, під час нарахування доходів у формі заробітної плати за місяць база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності, відповідно до пункту 164.6 статті 164 ПК України.

При виплаті авансу (заробітної плати за першу половину місяця) податок на доходи фізичних осіб перераховується до бюджету відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України у розмірі 18% бази оподаткування, а алгоритм розрахунку податку на доходи фізичних осіб, зменшення суми нарахованої заробітної плати на суму єдиного соціального внеску та податкової соціальної пільги застосовується за підсумками місяця.

Тобто при виплаті авансу податковий агент зобов`язаний здійснити утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору за першу половину місяця.

Зважаючи на встановлені перевіркою обставини, за якими ПрАТ «МК «Азовсталь» не в повному обсязі перераховувався податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір під час виплати заробітної плати за першу половину місяця, суд доходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій податковими повідомленнями-рішеннями №№808508012410, 808608012410.

Доводи позивача з цього питання зводяться до відсутності констатованих в акті перевірки порушень та спростовані змістом акту перевірки та наведеними вище висновками суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» та Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в справі № 280/7365/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в справі № 280/7365/25 за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 28 жовтня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко