Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №160/6416/26
Суддя: Чепурнов Д.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/6416/26
Суддя І інстанції – Олійник В.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 29 січня 2026 року № 1143/299-8, в частині визнання ОСОБА_2 особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_3 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 переглянути нарахування та виплату грошового забезпечення (включаючи додаткову винагороду) з 20 серпня 2025 року, виключивши ОСОБА_2 з кола отримувачів та перерахувавши всю частку (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу ОСОБА_1 як єдиній отримувачці першої черги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Скаржник, фактично вказує на відсутність підстав для розподілення частки грошового забезпечення зниклого безвісті старшого солдата ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , оскільки запис про його батьківсько зроблений матір`ю відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України. Такий запис є реєстраційною фікцією, спрямованою виключно на формальну реєстрацію народження дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі. Відповідно такий запис не створює повноцінних батьківських прав і обов`язків, не підтверджує кровного споріднення і не породжує статусу члена сім`ї у розумінні соціального законодавства за відсутності реальних сімейних відносин.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №80-РС від 29 липня 2025 року старший солдат ОСОБА_4 був призначений на посаду ВОДІЯ - НОМЕРА ІНФОРМАЦІЯ_2 ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №240/Д-22/203 від 31 липня 2025 року старший солдат ОСОБА_4 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 31.07.2025 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення з 31.07.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
20.08.2025 року ОСОБА_3 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням сім`ї начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №6056 від 23.08.2025 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька № НОМЕР_3 від 29.08.2025 року відомості про батька " ОСОБА_2 " записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу.
16.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 була надіслана заява ОСОБА_5 про виплату їй, як матері, складових частин грошового забезпечення її сина, безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 . Одним із документів, доданих до заяви, є копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому у графі «батько» зазначено громадянина ОСОБА_2 .
На підставі документів наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтва про народження безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 , а також інших документів отриманих військовою частиною НОМЕР_1 , командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №1766 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.10.2025 року наступного змісту:
1. Визнати такими, що мають право на отримання грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , який 20.08.2025 року зник безвісти під час захисту Батьківщини за особливих обставин, наступних членів його сім`ї:
- ОСОБА_7 - мати старшого солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , у розмірі 1/4 частки усіх належних йому видів грошового забезпечення з 20.08.2025;
- ОСОБА_8 - батько старшого солдата ОСОБА_6 , водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , у розмірі 1/4 частки усіх належних йому видів грошового забезпечення з 20.08.2025.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2025 №1374, заяви про виплату грошового забезпечення (вх. № 16052 від 16.09.2025), витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
1.Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідні нарахування та виплатити грошове забезпечення, визначене після здійснення встановлених законом відрахувань та належне старшому солдату ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водію - номера обслуги 1 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу 6 батальйону військової частини НОМЕР_1 , в розмірі 1/2 частки на депонаційний рахунок та по 1/4 частки наступним членам його сім`ї:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 на рахунок IBAN НОМЕР_5 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна;
- ОСОБА_8 - перерахувати грошові кошти на депонаційний рахунок до надходження заяви та інформації про банківський рахунок.
2. Начальнику відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 про прийняте рішення повідомити зацікавлених членів сім`ї.
3. Наказ довести до осіб в частині, що їх стосується.
4. Контроль за виконанням наказу покладаю на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
До теперішнього часу будь-яких заяв про виплату складових частин грошового забезпечення, безвісти зниклого старшого солдата ОСОБА_6 , від ОСОБА_2 , котрий у свідоцтві про народження зазначений як батько, до військової частини НОМЕР_1 не надходило, а тому належна йому частка депонується на окремий рахунок відповідно до щомісячного наказу командира військової частини НОМЕР_1 .
Листом командира військової частини НОМЕР_1 №1143/299-8 від 29.01.2026 року позивачеві повідомлено, що право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 є у двох осіб: матір - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - записаний батьком, рівними частками.
Додатково повідомлено, що у разі, якщо позивач вважає, що особа, зазначена у свідоцтві про народження як батько, не є батьком військовослужбовця та була внесена до актового запису відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, має право звернутися до суду з відповідною заявою.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 29 січня 2026 року №1143/299-8, в частині визнання ОСОБА_2 особою, яка має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_3 , у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
01 лютого 2025 року набули чинності зміни до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за якими у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про Збройні Сили України» у разі втрати зв`язку з військовослужбовцем, який бере участь у бойових діях, він вважається безвісти зниклим до встановлення інших обставин. Таким чином, визнання особи безвісти зниклою не припиняє правовідносини військової служби, що відповідно, не звільняє державу від обов`язку здійснювати грошове забезпечення.
Пунктом 12.2 Розділу XII Правил виплати грошового забезпечення у разі смерті (загибелі) військовослужбовців, якщо вони визнані безвісно відсутніми або оголошені померлими, затверджених наказом Міністерства оборони України 11.06.2008 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами) передбачено, що військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інших видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.
Пунктом 4 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. №449) та передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення. Належне до виплати грошове забезпечення зберігається за визначеними особами в розмірах частки, встановленої відповідно до абзаців другого - четвертого пункту 6 цього Порядку, але не більше ніж до дня, визначеного в абзацах другому і третьому цього пункту (військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно).
Відповідно до пункту 6 вищезазначеної Постанови №884 у разі відсутності особистого розпорядження виплата грошового забезпечення здійснюється рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).
Також, пунктом 1 розділу XXX Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.
На виконання положень абзацу восьмого пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 № 449, якою вніс зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 № 884 (Порядок № 884, в редакції постанови від 15.04.2025 № 449), виклавши Порядок № 884 у новій редакції.
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи: копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України); копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові); копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців; копія документа, що підтверджує: призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку); призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці; встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам; копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців; копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців; копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення; інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі. Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно п.4 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення. Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі: документів, визначених у пункті 3 цього Порядку; інформації, отриманої з державних реєстрів; копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності). Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі: подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства. У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Від виплати грошового забезпечення можуть відмовитися визначені особи, зазначені: в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці; в абзаці п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - на користь інших визначених осіб, зазначених в такому абзаці. Такі визначені особи подають відповідну заяву, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, в якій зазначається інформація про іншу визначену особу і розмір належної їй частки грошового забезпечення. У разі подання заяви про відмову від виплати грошового забезпечення без зазначення в ній інформації про іншу визначену особу, на користь якої відмовляється визначена особа, належна їй частка грошового забезпечення рівномірно розподіляється між іншими особами, зазначеними в абзаці четвертому або п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Подання заяви про відмову від виплати грошового забезпечення від імені малолітніх, неповнолітніх дітей військовослужбовців, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на виплату грошового забезпечення, не допускається. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці. У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть. Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі: добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців; наявності (набуття) у визначних осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
В свою чергу, у відповідності до п. 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Апеляційний суд зауважує, що нормами п.п. 4, 5 Порядку №884 врегульована процедура розгляду заяви членів сімей військовослужбовців про виплату грошового забезпечення і на командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) покладено обов`язок розгляду вказаних документів.
Вищевказаними нормами закріплено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Законодавством чітко встановлено коло осіб які мають право на отримання грошового забезпечення у разі настання події, які регламентовані в розділі XXX наказу №260 від 07.06.3018 та п.7 постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», тому будь-яке інше довільне трактування вказаних приписів є недопустимим.
Колегія суддів також зазначає, що відомості про батька зниклого безвісті записано згідно із частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини; походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (стаття 125 СК України). Реєстраційне посвідчення (свідоцтво) про народження є основним документом, що підтверджує походження дитини.
Згідно частини другої статті 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
Зазначена норма кореспондується із ст. 135 СК України - при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Тобто, за приписами частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ім`я та по батькові батька дитини записуються за вказівкою матері у разі відсутності спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду.
Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Зокрема, актом цивільного стану є народження фізичної особи і встановлення її походження, який підлягає державній реєстрації. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження також підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При тому, Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (Закон № 2398-VI) регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням та припиненням їхньої дії, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану, частиною першою статті 2 якого встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.
Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2398-VI визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
За правилами частини третьої статті 9 Закону № 2398-VI актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану; актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно з Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (Правила) реєстрацію народження фізичної особи з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, власного імені та по батькові проводять державні відділи реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, про що видається відповідне свідоцтво.
У пункті 18 глави 1 розділу III Правил зазначено, що якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім`я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження. Графи актового запису про народження «Дата народження», «Місце проживання» в розділі «Відомості про батька» у цьому випадку не заповнюються.
Одночасно в графі «Для відміток» актового запису про народження учиняється запис: «Відомості про батька внесені за вказівкою заявника», і заявник розписується в цій графі. У подальшому при незгоді матері дитини з унесеними до актового запису про народження відомостями зміни проводяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» довідки, видача яких здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану, складаються у формі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі- витяг з Реєстру).
Аналізуючи зазначені норми цивільного законодавства слід дійти висновку про те, що матір вправі здійснити запис про батька на власний розсуд, вказавши як справжнє його ім`я та по батькові, так і вигадане. Такий запис є нічим іншим як юридичною фікцією, однак для дитини він має неабияке значення, оскільки вказує, що у її основному документі значиться батько. І інформацію про такий запис видає державні відділи реєстрації актів цивільного стану.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що актовий запис цивільного стану про батька ОСОБА_3 є безспірним доказом факту, реєстрація якого посвідчується, в судовому порядку не спростована, тому у військової частини, у якій проходив службу безвісти зниклий, були відсутні підстави для невизнання за його батьком права на отримання частини коштів грошового забезпечення зниклого безвісти, оскільки законодавство, яким врегульовано таку виплату батькам безвісти зниклого військовослужбовця, не ставить таке право в залежність від обставин запису про батька в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, а вимагає лише констатацію факта, у цьому випадку - проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
В свою чергу, з наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_3 НОМЕР_6 від 10.07.1982 вбачається, що батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану №0053323268 від 29.08.2025 року слідує, що відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу.
Колегія суддів зауважує на тому, що вищевказаними імперативними приписами законодавства не встановлено можливості розширеного тлумачення встановленого переліку документів, які дають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця, а також обв`язку військових частин визначати правомірність записів у цих документах.
З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання права обох батьків на отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua