Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №243/4690/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4690/26

Провадження № 2/552/4279/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Київський районний суд міста Полтави в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Луцик К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 31.05.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір № 31339374, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5200 грн. Позивач виконав свої зобов`язання за укладеним договором про надання кредиту, перерахувавши грошові кошти в розмірі 5200 грн. на картковий рахунок відповідача. 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 31339374 від 31.05.2021. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 9880 грн., яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 5200 грн., суми заборгованості по відсотках – 4680 грн. Тому, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 31339374 від 31.05.2021 в розмірі 9880 грн., а також судові витрати по справі у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Представник відповідача Власюк І.М. не погоджуючись з позовом надіслав на адресу суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Вказав, що відповідач не заперечує факт отримання коштів за кредитним договором № 31339374. Проте, договір між сторонами було укладено 31.05.2021. Відповідно до п. 4.2. Договору, відповідач зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 30.06.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок позичальника. Станом на 30.06.2021 відповідачем кошти не було повернуто, таким чином позичальнику стало відомо про порушення його прав відповідачем 01.07.2021. Проте, позивач звернувся з позовом до суду лише 26.05.2026, тобто з порушенням строку позовної давності. Також вважає, що нарахований розмір відсотків є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Сума наданого кредиту складає 5200 грн, в той час як відсотки, нараховані позивачем, визначені у розмірі 4680 грн., що майже дорівнює сумі кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що за будь яких умов відсотки за договором не повинні перевищувати 50% тіла кредиту (що складає 2600 грн.), і це в певній мірі були б достатньою сумою компенсації, відповідало б засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Суму витрат на правову допомогу вважає явно завищеною та такою, що не відповідає обсягу витраченого часу, складності справи та ціні позову. Просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача Міньковською А.В. надіслано на адресу суду відповідь на відзив, відповідно до якої остання вказує, що доводи відповідача у відзиві є безпідставними. Вказала, що за загальним правилом строк позовної давності за договором про споживчий кредит № 31339374 від 31.05.2021 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почне обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025, і спливе лише після спливу цього трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Міньковська А.В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у відповіді на відзив просила розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Власюк І.М. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Позика» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 31339374 (далі – Договір), згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 5200,00 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.1.1 Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк 30 днів у розмірі 3% за кожен день в грошовому та процентному значенні, загальна сума процентів за весь період користування кредитом та річна процентна ставка 4680 (1080%).

Відповідно до п. 3.2 Договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту, передбаченого за цим Договором, з 1 дня, що визначений в пункті 4.2 Договору Кредит визнається простроченим, за яким відсоткова ставка встановлюється в розмірі 3% від суми залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту.

Відповідно до п. 3.3 Договору у разі визнання кредиту простроченим відповідно до вимог пункту 3.2, окрім нарахованих відсотків за користування кредитом, зобов`язується сплатити штрафні санкції, у вигляді нарахування штрафу в розмірі 3% за кожен день прострочення від суми залишку кредиту, але в будь-якому разі не більше ніж 50% від суми кредиту на нарахованих відсотків разом.

Згідно п. 4.1 Договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Згідно п. 4.2 Договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 30.06.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Договір відповідачем підписано електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 168110.

У разі прострочення Кредиту Клієнт може подати до Товариства заявку на укладання додаткової угоди (пролонгації). На підставі чого Сторони укладають додаткову угоду до договору в якій зазначають строки повернення Кредиту. Товариство у разі наявності вільних коштів та інших факторів може розглянути дану заявку Клієнта та/або при можливості укласти таку Додаткову угоду).

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту є Графік погашення боргу, у якому наведена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, де вказані строк дії кредиту, суму кредиту – 5200 грн., суму нарахованих відсотків – 4680 грн., дату повернення кредиту – 30.06.2021, суму до сплати на дату повернення - 9880 грн.

02.07.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІРБІС» укладено додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту № 31339374 від 31.05.2021, відповідно до якого сторони вирішили внести такі зміни до договору, зокрема у п.1.2 договору: у пункті 1.2 Договору цифри та знаки 31.05.2021 - 01.08.2021 р., замінити цифрами та знаками 02.07.2021 - 01.08.2021 р.; та викласти їх у такій редакції: 1) пропозиція набирає чинності з 02.07.2021 року та діє до 23 годин 59 хвилин 01.08.2021 року. 2) Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 31.05.2021 по 02.07.2021 в сумі 3000 грн. підлягає сплаті Клієнтом на користь Товариства.

Згідно з листа № 3152_251023164809 від 2310.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надав послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, зокрема 31.05.2021 15:51:11 на суму 5200,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 91754608, призначення платежу: зарахування 5200 грн. на карту НОМЕР_1 .

01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» було укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно умов якого ТОВ «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 31339374 від 31.05.2021, що укладений між ТОВ «ІРБІС» та відповідачем.

Відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за договором про надання кредиту щодо своєчасного повернення та у визначеному розмірі кредитних коштів, внаслідок чого за наданим позивачем розрахунком, утворилась заборгованість за договором фінансового кредиту № 31339374 від 31.05.2021 в розмірі 9880,00 грн., яка складається з: суми заборгованості за основним боргом – 5200,00 грн., суми заборгованості по відсотках – 4680,00 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання недопустима.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України та частини 2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідачка ознайомилася з наданою в договорах інформацією, що засвідчила електронним підписом, вибрала та погодилася з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та уклала кредитний договір підписавши його особистим електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Тобто таким чином висловила своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Одночасно, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року.

За приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ № 651 від 27 червня 2023 року відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та на даний час триває.

Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено. Закон № 4434-ІХ набрав законної сили 04.09.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 26.05.2026 про стягнення заборгованості за кредитним договором укладеними 31.05.2021.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строки позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не спливли, оскільки загальні строки позовної давності у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 включно були зупинені згідно вищевказаних вимог діючого на той час законодавства України.

Щодо незгоди сторони відповідача із сумою нарахованих відсотків за кредитним договором суд зазначає наступне.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Кредитний договір було укладено в електронній формі за допомогою веб-сайту та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення даного договору, отримання кредитних коштів та виконання позивачем своїх зобов`язань визнано та підтверджено сторонами.

Відповідно до п. 13.9 укладеного Договору, укладаючи цей Договір, клієнт (відповідач) підтвердив, що він ознайомився та погоджується з усіма умовами Правил та Договору; не вважає умови цього Договору несправедливими, невигідними/вкрай невигідними для себе; укладає цей Договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі Клієнта як Сторони цього Договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини; йому надана інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації; йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист персональних даних", джерела збирання, місцезнаходження Персональних даних Клієнта, мета обробки Персональних даних Клієнта, місцезнаходження володільця Персональних даних Клієнта; йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", та він повідомлений Товариством про свої права і отримав від Товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законів та підзаконних актів України; підтверджує, що на момент укладення цього Договору він не має підстав вважати свої права порушеними.

На думку сторони відповідача умови укладеного кредитного договору щодо нарахування відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Однак, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст.1048, 1056-1 ЦК України, отже вони не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

Відповідач підписуючи договір була ознайомлена з його умовами, відповідно розуміла їх зміст та розмір процентів, та надала свою згоду на отримання кредитних коштів.

Суду не надано доказів, що первісний кредитор покладає на відповідача обов`язок сплачувати борг в більшому розмірі.

Оскільки сума кредиту незначна і відповідно відповідач, детально ознайомившись з умовами договору, мала змогу зрозуміти, що розмір відсотків на пряму буде залежати від строку за який вона поверне кредит, у суду відсутні підстави визнавати несправедливими умови договору, щодо встановлення розміру відсотків за користування кредитом.

Переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, відповідачем не наведено.

Відтак, відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства.

Інші доводи представника відповідача не впливають на встановлені судом обставини справи та їх не спростовують.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 31339374 від 31.05.2021 в сумі 9880,00 грн., за яким позивач набув право вимоги, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, укладений між позивачем та адвокатом Горобей Р.Г.

Відповідно до акту про надання правової допомоги від 08.05.2026 адвокатом Горобей Р.Г. була надана позивачу наступна правова допомога: письмова консультація щодо спірних правовідносин вартістю 500 грн., тривалістю 0,5 години, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів вартістю 1500 грн., тривалістю 1 годину, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, вартістю 3000 грн., тривалістю 2 години, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) вартістю 500 грн., тривалістю 0,5 години.

Так, заперечуючи щодо стягнення витрат на правову допомогу, представник відповідача посилалася на те, що витрати відповідача на правову допомогу є значно завищеними та такими, що не відповідають обсягу витраченого часу, складності справи та ціні позову.

Враховуючи викладене, суд частково погоджується із запереченням представника відповідача та з огляду на підтвердження представником позивача факту надання відповідачу правової допомоги та понесенням останнім відповідних витрат, з урахуванням складності справи, яка є малозначною, ціни позову, яка є незначною, суд вважає, що витрати на правову допомогу в частині письмовою консультації клієнта щодо спірних правовідносин вартістю 500 грн. тривалістю 0,5 год. та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів вартістю 1500 грн., тривалістю 1 годину є неспівмірними та завищеними з огляду на складність даної справи та усталеної судової практики з розгляду подібних справ.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе, зменшити розмір витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 536, 598, 599, 610, 612, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, будинок № 21/1, код ЄДРПОУ 39493634, заборгованість за кредитним договором № 31339374 від 31 травня 2021 року в розмірі 9880 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, будинок № 21/1, код ЄДРПОУ 39493634, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.Г. Пронін