Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №280/3698/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/3698/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року в адміністративній справі №280/3698/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення (дії щодо розрахунку) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині встановлення ОСОБА_1 індивідуального коефіцієнта заробітку у розмірі 0,80251;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невжиття заходів по належному обчисленню пенсії ОСОБА_1 на підставі поданих ним довідок №20 та №21 від 03.09.2021 за період з 01.05.1985 по 01.05.1990;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та проводити в подальшому виплату пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення (07.11.2022), врахувавши заробітну плату згідно з довідками №20 та №21 (із застосуванням періоду заробітку з 01.05.1985 по 31.12.1989), всього 60 календарних місяців підряд, та уточненими даними Акта перевірки №0800-1102-1/838 від 15.02.2023, що призведе до встановлення індивідуального коефіцієнта на рівні 2,26186;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при проведенні перерахунку застосувати положення ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо оптимізації заробітку (шляхом автоматичного виключення до 10% найменш вигідних місяців страхового стажу підряд).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що позивач у період з 1985 року по 1991 рік працював на ВАТ «Запоріжбудмеханізація», де мав самий високий індивідуальний коефіцієнт заробітку. Позивач зазначає, що при призначення пенсії позивач надав усі документи включаючи Трудову книжку НОМЕР_1 та виписки, котрі підтверджують трудовий стаж. Позивач зазначає, що під час оформлення та розрахунку пенсії ПФУ проігнорувало надані документи, посилаючись на якісь помилки у документах, на які Позивач не може вплинути чи виправити, було зроблено обчислення за мінімальними індивідуального коефіцієнта заробітку у розмірі 0,80251, фактично проігнорувавши попередній стаж позивача. Позивач вказує на те, що факт роботи позивача на посаді машиніста автомобільного крану 5 розряду у період з 1983 року по 2001 рік чітко зафіксований у Трудовій книжці НОМЕР_2 . Усі записи внесені згідно з Наказами (зокрема №206к від 13.07.83, №233-к від 23.07.1980), завірені печатками та підписами відповідальних осіб. Позивач вказує на те, що сумніви ПФУ щодо обґрунтованості видачі довідок №20 та №21 від 03.09.2021 самі по собі не можуть бути підставою для дискримінаційного розрахунку пенсії. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 було обрано період страхового стажу з 01.05.1985 по 01.05.1990 (всього 60 календарних місяців підряд), протягом якого Позивач мав найбільш високий коефіцієнт заробітної плати. Даний період підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 та Довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 20 від 03.09.2021 року та Довідкою ППВП ПФУ від 16.06.2025 року. З метою оптимізації пенсії ним було складено та подано заяву про проведення оптимізації пенсії за період з 01.05.1985 по 01.05.1990 (всього 60 календарних місяців підряд). Але, в порушення цього, пенсійний фонд не провів оптимізацію, та не надав відповіді про причини не проведення оптимізації. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати згідно з довідками ВАТ «Запоріжбудмеханізація» від 20.03.2021 №20 та №21 (із застосуванням періоду заробітку з 01.05.1985 по 31.12.1989), всього 60 календарних місяців підряд, та уточненими даними Акта перевірки №0800-1102-1/838 від 15.02.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 01.11.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати згідно з довідками ВАТ «Запоріжбудмеханізація» від 20.03.2021 №20 та №21 (із застосуванням періоду заробітку з 01.05.1985 по 31.12.1989), всього 60 календарних місяців підряд, та уточненими даними Акта перевірки №0800-1102-1/838 від 15.02.2023.

В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач подали апеляційні скарги.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звернення для перерахунку пенсії з довідками про заробітну плату за 60 календарних місяців до 01.07.2000 допускається з обов`язковим наданням копій первинних документів; Актом перевірки від 15.02.2023 №0800-1102-1/838 встановлено, що суми заробітної плати, зазначені у довідках №20, №21 за період з 01.01.1985 по 31.12.1993, не відповідають сумам, зазначеним в особових рахунках, що і стало підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення. Зазначає, що довідки №20 та №21 подавалися ним ще під час призначення пенсії 07.11.2022, а тому перерахунок має бути проведений з дати призначення пенсії; суд безпідставно відмовив у скасуванні розрахунку щодо встановлення індивідуального коефіцієнта заробітку 0,80251 та у зобов`язанні застосувати коефіцієнт 2,26186; висновок суду про передчасність вимоги щодо оптимізації заробітку ґрунтується на припущеннях; недоотримана сума пенсії має бути виплачена однією сумою.

Відзиви на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про проведення оптимізації заробітку та перерахунку пенсії, в якій просив провести оптимізацію заробітку при обчисленні його пенсії шляхом виключення з розрахунку періодів з низьким або відсутнім заробітком, а також перерахувати пенсію з урахуванням поданих довідок про заробітну плату.

Відповідачем за результатами розгляду звернення позивача було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Позивач не погодившись із правомірністю неврахування довідок про заробітну плату та відмовою у перерахунку пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з п. 1 ст. 41 Закону № 1058-IV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в подальшому - Порядок № 22-1).

Відповідно до пп. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.

Згідно з п. 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Отже, за загальним правилом ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Натомість, обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців законом передбачено лише за певних обставин, а саме: за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Згідно з п. 17 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату особі видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є довідки про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством відповідно до первинних документів.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції, надані позивачем довідки про заробітну плату №20 та №21 видані ВАТ «Запоріжбудмеханізація», містять відомості про особові рахунки, на підставі яких вони видані, печатку підприємства та підпис ліквідатора підприємства, а робота позивача на зазначеному підприємстві підтверджується записами трудової книжки.

В Акті перевірки від 15.02.2023 №0800-1102-1/838 вказано на те, що суми заробітної плати зазначені у довідках про заробітку плату для обчислення пенсії від 03.09.2021 №20, №21 за період з 01.01.1985 по 31.12.1993, не відповідають сумам зазначеним у особових рахунках вказаної особи, наданих підприємством для перевірки. Встановлено завищення суми заробітної плати яка враховується для пенсії на 0,00044 грн.

Тобто, за результатами перевірки відповідачем не встановлено відсутності первинних документів чи недостовірності відомостей довідок по суті, а виявлено лише незначну розбіжність, яка може бути врахована при проведенні перерахунку пенсії, що і зробив суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача провести перерахунок з урахуванням уточнених даних Акта перевірки №0800-1102-1/838.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 3 ст. 44 Закон №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17 дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон №1058-IV та Порядок № 22-1 не встановлює право органу Пенсійного фонду України вимагати від особи, яка звернулася за призначенням чи перерахунком пенсії, копій первинних документів, що підтверджують нарахування заробітної плати, зазначеної в довідці про заробітну плату, та відповідно не встановлюють для особи, яка звертається за призначенням чи перерахунком пенсії, обов`язку надавати до пенсійного органу копії первинних документів, що підтверджують нарахування заробітної плати.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати у зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки суду першої інстанції не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містить посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана.

Виходячи з наведеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.

Разом з тим, перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для не врахування заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 24.06.2021 р. в справі № 233/179/17, від 21.02.2020 р. в справі № 291/99/17.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

В заяві представника позивача від 05.05.2026, яка надана як усунення недоліків позовної заяви, зазначено про те, що:

«…Відповідно до абз.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахування заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року проводиться виключно «за бажанням особи».

Це право є факультативним і реалізується шляхом подання відповідної заяви, яке Позивач реалізував лише 12.11.2025 року, подавши відповідну заяву до ГУ ПФУ.

До моменту подання заяви від 12.11.2025 року Позивач не висловлював такого бажання у письмовій формі, не висловлював волевиявлення на застосування саме цього періоду (1985 1990 рр.). а отже, ПФУ не приймав рішення щодо законності врахування саме цих довідок (№20 та №21) та до моменту виявлення цього бажання та подання заяви, орган ПФУ не мав правових підстав (і обов`язку) самостійно змінювати період заробітку…».

Отже, представник позивача самостійно вказує, що позивач висловив бажання про перерахунок пенсії лише 12.11.2025.

За таких обставин, оскільки заява подана до 15 числа відповідного місяця, то перерахунок пенсії має проводитись з 01.11.2025.

Доводи позивача про те, що довідки №20 та №21 подавалися ним під час призначення пенсії 07.11.2022, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються наведеними вище поясненнями представника позивача від 05.05.2026.

Щодо позовних вимог про скасування рішення (дій щодо розрахунку) в частині встановлення індивідуального коефіцієнта заробітку 0,80251, застосування коефіцієнта 2,26186, проведення оптимізації заробітку та виплати недоотриманої суми пенсії однією сумою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення індивідуального коефіцієнта заробітку та проведення оптимізації заробітку відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV належить до повноважень органу Пенсійного фонду України і може бути здійснено лише після проведення перерахунку пенсії з урахуванням заробітку, зазначеного у довідках №20 та №21, а питання виплати перерахованої пенсії вирішується у встановленому законом порядку після проведення такого перерахунку.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для визначення індивідуального коефіцієнта заробітку, проведення оптимізації заробітку та виплати перерахованої пенсії позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду, якщо таке право по своїй суті і буде порушено.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року в адміністративній справі №280/3698/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко