Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: погашення податкового боргу, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №160/37587/25
Суддя: Білак С.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/37587/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року в адміністративній справі №160/37587/25за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Малого приватного підприємства "СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ"про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок коштів отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовом до Малого приватного підприємства «СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ» з вимогами надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 1 166 452,79 грн за рахунок коштів отриманих від продажу майна МАЛОГО ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ» (ЄДРПОУ 13434160), що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що у відповідача наявний податковий борг. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, однак, вжиті заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем. Позивач просить надати дозвіл на погашення усієї податкової заборгованості за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлена позивачем заборгованість із земельного податку в сумі 1 011 134,84 грн не є узгодженим грошовим зобов`язанням, доказів її узгодження позивач не надав, а також тим, що позивач не вчинив усіх послідовних дій щодо погашення податкового боргу, які мають передувати зверненню до суду з таким позовом, зокрема не визначив джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків відповідно до пункту 87.5 статті 87 ПК України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що заборгованість із земельного податку виникла на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю (зокрема, №9012265694 від 04.02.2020 на суму 344 899,28 грн та №9012531657 від 02.02.2021 на суму 344 899,28 грн, а також аналогічних декларацій за наступні звітні періоди), тому відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України є узгодженою; суд першої інстанції не дослідив інтегровану картку платника податків і податкові декларації, чим порушив статті 9, 90 КАС України. Пункт 87.5 статті 87 ПК України, на думку апелянта, встановлює право, а не обов`язок контролюючого органу, дебіторська заборгованість є додатковим джерелом погашення боргу, а стаття 95 ПК України не вимагає попереднього застосування цієї процедури; постанова Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №640/36719/21 ухвалена за інших обставин, натомість у постанові від 27.12.2024 у справі №160/12664/23 Верховний Суд визначив вичерпний перелік умов для задоволення такого позову, і всі вони позивачем доведені. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції мав задовольнити позов щонайменше в частині заборгованості з податку на прибуток (1 020,00 грн), податку на додану вартість (58 331,16 грн) та податку на нерухоме майно (95 966,79 грн), разом 155 317,95 грн, узгодженість яких під сумнів не ставилась.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що суми земельного податку за 2022-2025 роки він не декларував, у встановленому порядку контролюючий орган їх не визначав, а інтегрована картка не підтверджує їх узгодженості; крім того, відповідач вказує, що не є ні власником, ні постійним користувачем, ні орендарем земельної ділянки. Відповідач також вважає, що припис пункту 87.5 статті 87 ПК України є імперативним, а постанова Верховного Суду у справі №160/12664/23 ухвалена за інших фактичних обставин і не містить висновків щодо застосування цієї норми.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Мале приватне підприємство «СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ» (ЄДРПОУ 13434160) перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
В інтегрованих картках МПП «СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ» обліковується податковий борг, що підлягає погашенню за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі на загальну суму 1 166 452,79 грн (детальний розрахунок податкового боргу додається), а саме:
1. Заборгованість по податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники (код БК 11021000), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 1020,00 гривень.
2. Заборгованість по податку на додану вартiстьiз вироблених в Українiтоварiв (робiт, послуг) (код БК 14060100), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 58 331,16 гривень.
3. Заборгованість з податку на нерухоме майно (код БК 18010400), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 95 966,79 гривень.
4. Заборгованість по земельному податку з юридичних осіб (код БК 18010500), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 1 011 134,84 гривень.
У зв`язку із несплатою МПП «СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ» до бюджету сум податкового боргу була сформована податкова вимога від 10.06.2020 року № 46095-50/67 на суму 28 683,07 грн, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку.
10.06.2020 податковим органом винесено рішення № 46095-50/67 про опис майна МПП «СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ» у податкову заставу.
Актом опису від 14.05.2021 № 203 описано в податкову заставу нерухоме майно Відповідача, (будівлі та споруди, загальна площа 250,1 кв.м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ударників, будинок 38). Податкову заставу зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 18.05.2021.
Також, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 21.01.2022 № 5085/6/04-36-13-04-10 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують МПП «СПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ», у рахунок погашення податкового боргу, на суму 108 730,83 грн.
Станом на 15.12.2025 залишок несплаченої суми за рішенням від 21.01.2022 № 5085/6/04-36-13-04-10 складає 108 730,83 гривень.
До банківських установ надсилаються платіжні інструкції, які повертаються без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках та арештом рахунків.
Станом на час звернення до суду, вищевказаний податковий борг не сплачено та не погашено.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 6 ПК України надано визначення понять «податок» та «збір». Так, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1). Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій (пункт 6.2).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Згідно з абзацами другим - п`ятим пункту 89.2 статті 89 ПК України у разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Механізм застосування податкової застави податковими органами визначається Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 (далі Порядок №586), пунктом 4 якого передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу.
Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Порядку №586 передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
При цьому, вказаним Порядком передбачено можливість як складення акта опису майна податковим керуючим, так і складення акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (пункти 2, 4 розділу II Порядку №586).
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 20.1.19, 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пунктів 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням.
Відповідно до абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та за інших умов, визначених цим абзацом.
Згідно з пунктом 95.10 статті 95 ПК України з метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Системний аналіз наведених норм свідчить, що ПК України встановлено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку вживаються заходи зі стягнення коштів платника податків, і лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, на підставі рішення суду про надання відповідного дозволу.
Таким чином, для надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд має встановити наявність у платника податків податкового боргу, надіслання (вручення) йому податкової вимоги, перебування майна платника податків у податковій заставі, а також вжиття контролюючим органом заходів зі стягнення коштів платника податків, які не призвели до погашення податкового боргу.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.03.2023 у справі №440/11471/21 зазначила, що «обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі».
Аналогічно у постанові від 27.12.2024 у справі №160/12664/23, на яку посилається апелянт, Верховний Суд серед обов`язкових умов назвав наявність у платника податків податкового боргу внаслідок несплати в установлений законом строк узгоджених сум податкових зобов`язань.
Стосовно узгодженості заборгованості із земельного податку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошового зобов`язання (підпункт 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України) шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.
Отже, сума земельного податку може вважатися узгодженою або на підставі поданої платником податкової декларації, або на підставі податкового повідомлення-рішення, яке набуло статусу узгодженого.
В апеляційній скарзі позивач посилається на подані відповідачем податкові декларації з плати за землю від 04.02.2020 №9012265694 та від 02.02.2021 №9012531657, кожна на суму 344 899,28 грн, тобто разом на 689 798,56 грн, тоді як заборгованість із земельного податку заявлено в сумі 1 011 134,84 грн. Податкових декларацій з плати за землю за наступні податкові періоди (2022-2025 роки) або податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган визначив би суми земельного податку за ці періоди, матеріали справи не містять. Відповідач, у свою чергу, заперечує подання декларацій за 2022-2025 роки.
Верховний Суд у постанові від 27.12.2024 у справі №160/12664/23 наголосив на необхідності дослідження інтегрованої картки платника податків разом із безпосередньо поданими податковими деклараціями. Проте відомості інтегрованої картки про нарахування земельного податку, не підтверджені податковими деклараціями чи узгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, не доводять узгодженості всієї заявленої суми. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довів, що заборгованість із земельного податку в сумі 1 011 134,84 грн є сумою узгодженого грошового зобов`язання, а отже, і податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Пунктом 87.5 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.
Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.
Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платнику податків про таке надходження в п`ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.
У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.
Отже, за змістом наведеної норми наступним етапом погашення податкового боргу, після стягнення коштів, є етап у якому контролюючий орган виявляє наявну у підприємства-боржника дебіторську заборгованість та укладає з підприємством-боржником договір відступлення права вимоги в рахунок державного бюджету. А у випадку відмови підприємства укласти такий договір, контролюючий орган звертається до суду з метою зобов`язання його укласти.
Подібний підхід щодо необхідності дослідження можливості погашення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості платника податків висловлено Верховним Судом у постанові від 18.02.2025 у справі №640/36719/21, хоча й у спорі за статтею 96 ПК України.
Таким чином, з огляду на наведені вище норми, Позивачем було порушено встановлений законом порядок погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Доводи апелянта про те, що пункт 87.5 статті 87 ПК України лише надає контролюючому органу право, а не встановлює його обов`язок, колегія суддів відхиляє. Ця норма сформульована імперативно: у разі якщо стягнення коштів не привело до повного погашення податкового боргу, контролюючий орган «визначає» дебіторську заборгованість платника податків джерелом погашення податкового боргу та «укладає» з платником договір щодо переведення права вимоги. Механізм реалізації цієї норми визначено Порядком використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №585 (пункт 3 розділу I, пункт 1 розділу II), відповідно до якого контролюючий орган повідомляє платника податків про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Доказів того, що позивач з`ясовував наявність у відповідача дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав, або надсилав йому відповідне повідомлення, матеріали справи не містять. Посилання апелянта на те, що дебіторської заборгованості у відповідача немає, ґрунтується на припущенні, оскільки позивач цього не досліджував.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27.12.2024 у справі №160/12664/23 наведеного висновку не спростовує, оскільки у цій постанові Верховний Суд не досліджував питання застосування пункту 87.5 статті 87 ПК України.
Стосовно доводів апелянта про необхідність часткового задоволення позову в частині заборгованості з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку на нерухоме майно (разом 155 317,95 грн), колегія суддів зазначає, що позивач просив надати дозвіл на погашення податкового боргу саме в сумі 1 166 452,79 грн. Відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Крім того, недотримання позивачем передбаченої пунктом 87.5 статті 87 ПК України процедури є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову щодо всієї суми податкового боргу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року в адміністративній справі №160/37587/25- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року в адміністративній справі №160/37587/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua