Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №280/2783/26
Суддя: Чабаненко С.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2783/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2783/26 (головуючий суддя першої інстанції Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, апелянт), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – третя особа), в якій позивач просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.03.2026 №083850029200 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 та довідкою від 18.12.2025 №06-05/354, а також довідок від 22.12.2025 №нок Придн 18/1871 і від 09.02.2026 №43к Придн-3/46;
- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача зазначені періоди та повторно розглянути заяву позивача від 02.03.2026 про призначення пенсії за віком.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 10.03.2026 №083850029200.
Зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 та довідкою від 18.12.2025 №06-05/354, а також періоди, зазначені у довідках від 22.12.2025 №нок Придн 18/1871 і від 09.02.2026 №43к Придн-3/46, у зв`язку з чим повторно розглянути заяву від 02.03.2026 про призначення пенсії за віком.
Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зміна прізвища завірена неналежним чином, позивачем не подано документа про зміну прізвища, а до довідок не додано наказів про прийняття та звільнення, тому спірні періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.03.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява розглянута відповідачем за принципом екстериторіальності.
Рішенням від 10.03.2026 №083850029200 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначивши страховий стаж позивача у розмірі 25 років 04 місяці 29 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці зміна прізвища завірена неналежним чином (відсутня відповідальна особа); період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 та довідкою від 18.12.2025 №06-05/354, оскільки відсутній документ про зміну прізвища; довідки від 22.12.2025 №нок Придн 18/1871 і від 09.02.2026 №43к Придн-3/46, оскільки відсутній документ про зміну прізвища та відсутні накази про прийняття та звільнення.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За частиною другою цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, який з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року становить не менше 33 років.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також, згідно з пунктом «д» частини третьої цієї статті, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким порядком є Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637). Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що зміна прізвища на титульній сторінці трудової книжки завірена неналежним чином, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок у період внесення спірних записів визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162), а з 29.07.1993 – Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58). Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові тощо) з посиланням на номер та дату цих документів; такі зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, а посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства. Аналогічні вимоги містяться в пункті 2.13 Інструкції №58.
Із наведених норм вбачається, що обов`язок щодо правильного заповнення трудової книжки, у тому числі внесення і засвідчення змін до відомостей про працівника, покладається на роботодавця (адміністрацію підприємства), а не на працівника. Тому недоліки в оформленні титульної сторінки трудової книжки, допущені особою, відповідальною за її ведення, не можуть позбавляти працівника права на зарахування до страхового стажу періодів роботи, підтверджених записами в такій трудовій книжці.
Такий підхід відповідає позиції Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 17 вересня 2024 року у справі №440/4164/23, яка стосувалася відмови територіального органу Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою з недоліками щодо оформлення відомостей про прізвище та ім`я позивачки, Верховний Суд погодився, що зазначені недоліки трудової книжки не можуть бути належною підставою для не зарахування її даних при визначенні трудового стажу, та зауважив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці, а відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено на посадових осіб роботодавця. У постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на яку послався суд першої інстанції, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у трудовій книжці. У постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а Верховний Суд також виходив з того, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує такі висновки щодо застосування норм права.
Суд першої інстанції встановив, що записи в трудовій книжці позивача містять посилання на підставу їх внесення, записи про прийняття, реорганізацію та звільнення засвідчені підписом і скріплені відповідною печаткою, ознаки підчисток чи підробок відсутні, відомості про визнання записів недостовірними відсутні, а зміна прізвища позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 23.08.1986. Апелянт цих обставин не спростував. Відтак підстав для висновку, що трудова книжка НОМЕР_1 не підтверджує стаж позивача, немає.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо періоду навчання та довідок, поданих позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з дипломом НОМЕР_2 та довідкою від 18.12.2025 №06-05/354 позивач навчалася за денною формою у середньому професійно-технічному училищі №36 з 01.09.1983 (наказ про зарахування від 01.09.1983 №60-к) по 06.03.1985 (наказ про відрахування від 06.03.1985 №11-к) та здобула кваліфікацію «Кравець (жіночого легкого одягу) третього розряду». Час такого навчання прямо передбачений пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII як такий, що зараховується до стажу роботи. Відмова відповідача зумовлена лише відсутністю документа про зміну прізвища, проте, як встановлено судом першої інстанції, зміна прізвища позивача підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 23.08.1986, а отже, зазначена в рішенні відповідача підстава не спростовує факту навчання позивача.
За довідкою акціонерного товариства «Українська залізниця» від 09.02.2026 №43к Придн-3/46 позивач працювала на станції Плавні з 05.03.1997 по 30.09.2000 та з 01.05.2001 по 30.09.2002, що також підтверджується записами у трудовій книжці. Доводи про відсутність наказів про прийняття та звільнення не можуть бути підставою для не зарахування цих періодів, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються як довідки, виписки із наказів, так і інші документи, які містять відомості про періоди роботи, а наявність у довідці та трудовій книжці однозначних відомостей про періоди роботи, внесених роботодавцем, відповідачем не спростована.
Окремо колегія суддів зауважує, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей. Відповідач же, як встановлено судом першої інстанції, жодних дій, спрямованих на уточнення або підтвердження відомостей, що містяться у поданих позивачем документах, не вчинив, а обмежився констатацією формальних недоліків. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, проте таких доказів відповідач не надав.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо обраного судом способу захисту колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог і може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач просила зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди та повторно розглянути її заяву від 02.03.2026, тому, задовольнивши ці вимоги, суд першої інстанції не вийшов за межі позову й не втручався в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду: питання про наявність у позивача необхідного страхового стажу з урахуванням вимог частини першої статті 26 Закону №1058-IV (33 роки у 2026 році) та про призначення пенсії судом не вирішувалося і має бути вирішене відповідачем під час повторного розгляду заяви з урахуванням зарахованих періодів і висновків суду. Саме такий спосіб захисту (скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання повторно розглянути заяву) Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі №440/4164/23 визнав належним у подібних правовідносинах.
Відтак доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 77, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2783/26 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №280/2783/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua