Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №530/613/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Суд: Диканський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №530/613/26

Суддя: Кириченко О. С.

Справа № 530/613/26

Провадження № 1-кп/529/85/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області кримінальне провадження № 12025170490000385 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Зіньків Полтавської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , неодруженого, працюючого у Гадяцькому райавтодорі, невійськовозобов`язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

24 жовтня 2025 року близько 16 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи власним автомобілем марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Гадяч - Опішня (Т-1706) в напрямку від селища Опішня до м. Зіньків та поблизу с. Шилівка Полтавського району Полтавської області, в порушення вимог п. 10.1, п. 14.2.в Правил дорожнього руху, при виконанні маневру "обгін", виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з належним ОСОБА_8 автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , яка рухалася у зустрічному напрямку до селища Опішня Полтавського району Полтавської області. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого неповного лінійного компресійного перелому тіла першого грудного хребця без зміщення уламків, синця на лівому колінному суглобі.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторін кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. При цьому вказав, що 24 жовтня 2025 року близько 16 год. 00 хв. він, керуючи власним автомобілем марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку від селища Опішня до м. Зіньків, поблизу с. Шилівка Полтавського району Полтавської області, при обгоні виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням потерпілої ОСОБА_6 , яка рухалася у зустрічному напрямку. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Обвинувачений зазначив, що він повністю згодний з пред`явленим йому обвинуваченням. ОСОБА_4 вказав, що він щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину. Просив суворо його не карати. Зазначив, що цивільний позов потерпілої, пред`явлений до нього, він визнає частково, а саме заявлені потерпілою розміри моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн він визнає у повному обсязі. Заявлений розмір матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування він визнає лише у розмірі 4 260,00 грн, який підтверджений доказами. Заявлений потерпілою розмір витрат на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля у розмірі 160 000,00 грн він також визнає лише частково, а саме у розмірі 70 000,00 грн, оскільки, на його думку, саме такий розмір шкоди відповідає вартості ремонту автомобіля. Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що він пропонував потерпілій відшкодувати завдані збитки у позасудовому порядку, він пропонував їй 3 000 доларів США однак потерпіла відмовилася, вважаючи недостатньою запропоновану ним суму грошових коштів. У подальшому, потерпіла наполягала на тому, щоб він викупив автомобіль за 7 000 доларів США, але у нього не було таких коштів. На теперішній час він та потерпіла так і не змогли домовитися щодо відшкодування завданої шкоди у позасудовому порядку. Обвинувачений зазначив, що він не визнає збільшений розмір позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, адже потерпіла заявила про таке збільшення вже після прийняття цивільного позову до розгляду та закриття підготовчого провадження у справі, крім того, таке збільшення не обґрунтоване належними та достатніми доказами. Також вказав, що має кошти на виконання рішення суду, в разі задоволення цивільного позову, та прсив скасувати арешт , накладений на його автомобіль, оскільки це буде сприяти виконанню рішенню суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що оскільки обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину, то відповідно наявні підстави для призначення йому мінімального покарання. Адвокат ОСОБА_9 вказав, що пред`явлений потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, є необґрунтованим, стороною цивільного позивача не надано належних та достатніх доказів на підтвердження заявленого розміру матеріальної шкоди. Захисник обвинуваченого також вказав, що на момент вчинення ДТП в обвинуваченого був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Захисник обвинуваченого просив відмовити у прийнятті заяви потерпілої про збільшення розміру позовної вимоги про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, адже потерпіла заявила про таке збільшення вже після прийняття цивільного позову до розгляду, у справі вже давно закрито підготовче провадження, та навіть допитано обвинуваченого та потерпілу. Крім того, твердження потерпілої про необхідність збільшення розміру позовної вимоги про стягнення моральної шкоди через затягування розгляду кримінального провадження є безпідставним та необґрунтованим, адже засідання у справі завжди відкладалися із поважних причин, а не через примхи обвинуваченого чи його захисника.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що 24 жовтня 2025 року близько 16 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку від селища Опішня до м. Зіньків, поблизу с. Шилівка Полтавського району Полтавської області, при обгоні виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з належним її чоловіку ОСОБА_8 автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під її керуванням, коли вона рухалася у зустрічному напрямку. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та вимушена була тривалий час лікуватися та проходити курс реабілітації, їй було завдано матеріальної та моральної шкоди, вона до цього часу через страх не може керувати транспортним засобом та навіть сидіти на пасажирському сидінні. Потерпіла вказала, що вона підтримує пред`явлене прокурором обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та при визначенні останньому покарання покладається на розсуд суду. ОСОБА_6 зазначила, що вона підтримує свій цивільний позов до обвинуваченого у повному обсязі та просить його задовольнити з підстав, вказаних у ньому. При цьому, потерпіла також вказала, що нині вона просить стягнути з обвинуваченого збільшений розмір моральної шкоди, а саме замість раніше заявлених 30 000,00 грн вже 50 000,00 грн, адже через затягування обвинуваченим та його захисником судового розгляду кримінального провадження їй щоразу завдається ще більше моральної шкоди. Потерпіла вказала, що її чоловік ОСОБА_8 , як власник пошкодженого автомобіля, яким вона керувала під час ДТП, звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак йому було відмовлено у такій виплаті.

Представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що при визначенні обвинуваченому покарання покладається на розсуд суду. Зазначив, що сторона цивільного позивача підтримує цивільний позов до обвинуваченого, а також збільшений розмір моральної шкоди та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Адвокат ОСОБА_7 вказав, що стороною цивільного позивача надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цивільного позову, а тому він підлягає задоволенню у повному обсязі. Представник потерпілої зазначив, що ОСОБА_8 , як власник пошкодженого автомобіля, яким під час ДТП керувала потерпіла ОСОБА_6 , звертався до ТДВ "СК "Гардіан" та до МТСБУ із заявою про виплату йому страхового відшкодування, однак йому було відмовлено через відсутність на день ДТП чинного страхового поліса на його автомобіль. Представник потерпілої вказав, що хоча у звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 24/07-26, складеному суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_10 та затвердженому його керівником ФОП ОСОБА_11 , зазначено вартість матеріального збитку, завданого пошкодженнями внаслідок ДТП автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким під час ДТП керувала потерпіла ОСОБА_6 та яка є його фактичним користувачем, у розмірі 297 050,00 грн, однак у цивільному позові заявлено позовну вимогу про відшкодування витрат на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля саме у розмірі 160 000,00 грн, адже на думку сторони цивільного позивача саме така сума є розумною та підлягає стягненню з обвинуваченого, як цивільного відповідача. Представник потерпілої просив не скасовувати арешт належного обвинуваченому ОСОБА_4 автомобіля, вказуючи на те, що це сприятиме у майбутньому забезпеченню оперативного відшкодування обвинуваченим потерпілій завданої матеріальної та моральної шкоди.

Прокурор ОСОБА_3 вказав, що в судовому засіданні було достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Посилаючись на щире каяття обвинуваченого, повне визнання ним своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Прокурор просив стягнути з обвинуваченого в дохід держави понесені витрати на проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 1 782,80 грн, вирішити питання щодо необхідності скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування, а також визначити долю речових доказів відповідно до положень ст. 100 КПК України. Прокурор вказав, що при розгляді цивільного позову потерпілої до обвинуваченого він покладається на розсуд суду. Щодо прийняття до розгляду заяви потерпілої про збільшення розміру позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити, що у справі вже закінчено підготовче провадження, триває судовий розгляд справи і відповідно потерпілою пропущено строк подання такої заяви. При цьому, при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду заяви потерпілої про збільшення розміру позовної вимоги про стягнення моральної шкоди він покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, не заперечував фактичні обставини кримінального провадження, правильно розуміє та усвідомлює зміст обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, а також те, що обставини кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 за фактом порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, іншими учасниками судового провадження не оспорюються, після роз`яснення обвинуваченому та іншим учасникам кримінального провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження був обмежений допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу цього обвинуваченого, досудової доповіді органу пробації, з визнанням недоцільності дослідження інших доказів, що стосуються обвинувачення.

Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.

Враховуючи викладене вище, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд враховує щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно з ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наслідки його вчинення, бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується позитивно, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину. Також суд враховує висновки досудової доповіді, наданої уповноваженим органом пробації, відповідно до яких виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі та не становитиме високої небезпеки для суспільства (в тому числі окремих осіб).

Враховуючи викладене, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи те, що обвинувачений раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Вирішення питання щодо цивільного позову.

Потерпілою ОСОБА_6 пред`явлено до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Потерпіла просить стягнути з обвинуваченого на свою користь понесені матеріальні збитки, завдані її лікуванням, у розмірі 7 000,00 грн, матеріальну шкоду, спричинену відновленням пошкодженого автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 160 000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. ОСОБА_6 також просить не скасовувати накладений ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.11.2025 арешт належного обвинуваченому автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання.

22.10.2026 до суду також надійшла заява потерпілої ОСОБА_6 щодо збільшення розміру моральної шкоди, а саме у розмірі 50 000,00 грн. У судовому засіданні потерпіла вказала, що збільшення нею розміру моральної шкоди спричинено затягуванням обвинуваченим та його захисником судового розгляду кримінального провадження, через що їй щоразу завдається ще більше моральної шкоди.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 просив задовольнити у повному обсязі збільшений потерпілою розмір моральної шкоди.

Сторона цивільного позивача заперечувала проти прийняття до розгляду заяви про збільшенння розміру позовних вимог у вигляді збільшення розміру моральної шкоди, вказуючи на те, що стороною цивільного позивача порушено строки подання такої заяви, передбачені ЦПК України, адже у справі вже закінчено підготовче провадження, триває судовий розгляд справи, вже допитано обвинуваченого та потерпілу.

У судовому засіданні судом протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні заяви потерпілої ОСОБА_6 , як цивільного позивача, про прийняття до розгляду заяви про збільшенння розміру позовних вимог у вигляді збільшення розміру моральної шкоди до 50 000,00 грн у зв`язку із пропуском нею передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України строку подання такої заяви, адже відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , як цивільний позивач, та її представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали цивільний позов та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у цивільному позові та в судовому засіданні. Адвокат ОСОБА_7 вказав, що стороною цивільного позивача надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цивільного позову, а тому він підлягає задоволенню у повному обсязі.

Представник потерпілої зазначив, що ОСОБА_8 , як власник пошкодженого автомобіля, яким під час ДТП керувала потерпіла ОСОБА_6 , звертався до ТДВ "СК "Гардіан" та до МТСБУ із заявою про виплату йому страхового відшкодування, однак йому було відмовлено через відсутність на день ДТП чинного страхового поліса на його автомобіль. Вказав, що хоча у звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 24/07-26, складеному суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_10 та затвердженому його керівником ФОП ОСОБА_11 , зазначено вартість матеріального збитку, завданого пошкодженнями внаслідок ДТП автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким під час ДТП керувала потерпіла ОСОБА_6 та яка є його фактичним користувачем, у розмірі 297 050,00 грн, однак у цивільному позові заявлено позовну вимогу про відшкодування витрат на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля саме у розмірі 160 000,00 грн, адже на думку сторони цивільного позивача саме така сума є розумною та підлягає стягненню з обвинуваченого, як цивільного відповідача. Представник потерпілої просив не скасовувати арешт належного обвинуваченому ОСОБА_4 автомобіля, вказуючи на те, що це сприятиме у майбутньому забезпеченню оперативного відшкодування обвинуваченим потерпілій завданої матеріальної та моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 , як цивільний відповідач, у судовому засіданні вказав, що цивільний позов потерпілої, пред`явлений до нього, він визнає частково, а саме заявлені потерпілою розміри моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн він визнає у повному обсязі. Заявлений розмір матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування він визнає лише у розмірі 4 260,00 грн, який підтверджений доказами. Заявлений потерпілою розмір витрат на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля у розмірі 160 000,00 грн він також визнає лише частково, а саме у розмірі 70 000,00 грн, оскільки, на його думку, саме такий розмір шкоди відповідає вартості ремонту автомобіля.

Представник ОСОБА_4 як цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_9 вказав, що пред`явлений потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, є необґрунтованим, стороною цивільного позивача не надано належних та достатніх доказів на підтвердження заявленого розміру матеріальної шкоди, оскільки згідно висновку спеціаліста ввартість матеріального збитку, завданого пошкодженнями внаслідок ДТП автомобілю марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить на дату ДТП 24.10.2025 у розмірі 297 050,00 грн. Вартість відновлювального ремонту цього автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить 678 814,79 грн. Ринкова вартість цього автомобіля без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 24.10.2025 становить 297 050,00 грн. В свою чергу, потерпіла не прохає стягнути всю суму за знищений автомобіль, в разі чого рештки вказаного автомобіля повинні бути передані обвинуваченому, а самовільно визначила суму відшкодування в розмірі 160 000 грн, без будь якого обгрунтування відповідної суми, тому прохав позов в даній частині залишити без розгляду. Також вказав, що позивачем безпідставно не залучено до участі у справі МТСБУ в якості співвідповідача у справі. Крім того, на час розгляду кримінального провадження відсутня належним чином обґрунтована необхідність у нескасуванні арешту, накладеного на належний обвинуваченому автомобіль.

Розглянувши цивільний позов, заслухавши доводи сторін цивільного позову та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В ході судового розгляду кримінального провадження було підтверджено, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого неповного лінійного компресійного перелому тіла першого грудного хребця без зміщення уламків, синця на лівому колінному суглобі, що визначено у висновку судово-медичної експертизи № 383 від 19.11.2025.

З наданих стороною цивільного позивача витягів з електронного реєстру листків непрацездатності вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 у період часу з 28.10.2025 по 07.11.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні у ТОВ "Медичний лікувально-діагностичний центр "Медіон", а з 08.11.2025 по 21.11.2025 - у Комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Опішнянської селищної ради.

З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 також пройшла ряд медичних обстежень, що підтверджується наданими стороною цивільного позивача копіями відповідних медичних документів, а саме:

- висновку рентгенологічного обстеження, складеного 27.10.2025 КНП "Диканська лікарня планового лікування" (на R грамах лівого колінного суглобу та ребер справа кісткових травматичних пошкоджень не виявлено, на R грамах шийного та верхнього грудного відділу хребта локується продольний перелом тіла Тh1 з невеликим зміщенням відломів по ширині, на R грамах грудини підозра на поперечний перелом тіла грудини у верхній третині із зміщенням по ширині; рекомендовано дообстеження на КТ шийно-грудного відділу хребта та грудини),

- висновку мультиспіральної комп`ютерної томографії, складеного 29.10.2025 лікарем Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради" ОСОБА_12 (КТ-ознаки дефекту тіла Тн1 хребця (більше даних за неповний лінійний перелом тіла Тн1 хребця без суттєвого зміщення), сколіотичної постави, початкові ознаки сегментарного міжхребцевого остеохондрозу, демормуючого спондильозу; рекомендовано консультації травматолога, нейрохірурга),

- консультаційного висновку спеціаліста - ортопеда-травматолога ТОВ "Центр медико-санітарної допомоги" від 09.11.2025 (діагноз: компресійний перелом тіла Тh1-хребця 1 ст. без зміщення згідно МРТ від 29.10.2025; рекомендовано відповідне лікування),

- консультаційного висновку спеціаліста - невролога ТОВ "Центр медико-санітарної допомоги" ОСОБА_13 від 02.11.2025 (діагноз: ЗЧМТ (24.10.2025 - анамнестично): Струс головного мозку. Закритий неповний лінійний перелом тіла Тh1-хребця (згідно КТ ШВХ, ГВХ від 29.10.2025). Струс головного мозку (S06.00); рекомендовано КТ головного мозку, консультацію нейрохірурга, відповідне лікування),

- висновку магнітно-резонансної томографії головного мозку, складеного 31.01.2026 лікарем ТОВ "Медичний лікувально-діагностичний центр "Медіон" ОСОБА_14 (магнітно-резонансні дані на користь наявності об`ємного, запального, демієлінізуючого процесів головного мозку не виявлені; рекомендовано консультацію невропатолога),

- консультаційного висновку спеціаліста - невролога ТОВ "Центр медико-санітарної допомоги" ОСОБА_13 від 03.05.2026 (діагноз: посттравматична невралгія лівого потиличного нерву, вертеброгенна цервікалгія, G58.8, G54.2; рекомендовано відповідне лікування),

Згідно із наданими стороною цивільного позивача Актами виконаних робіт від 02.11.2025 № 226057, від 09.11.2025 № 226926, від 03.05.2026 № 251486, складених ТОВ "Центр медико-санітарної допомоги", потерпілою ОСОБА_6 було витрачено на консультації у лікарів ТОВ "Центр медико-санітарної допомоги", а саме невролога та ортопеда-травматолога, грошові кошти в загальному розмірі 1 660,00 грн.

Твердження цивільного відповідача ОСОБА_4 у клопотанні про визнання недопустимими додаткових доказів, наданих цивільним позивачем, про недоведеність стороною цивільного позивача необхідності консультації потерпілої у невролога 03.05.2026 (вартість 580,00 грн), тобто через більш ніж шість місяців після ДТП, яка мала місце 28.10.2025, саме у зв`язку із тілесними ушкодженнями, отриманими через цю ДТП, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, адже із консультаційного висновку невролога ТОВ "Центр медико-санітарної допомоги" від 03.05.2026 вбачається, що ним було встановлено під час прийому ОСОБА_6 діагноз: посттравматична (тобто після перенесеної травми) невралгія лівого потиличного нерву, вертеброгенна цервікалгія, G58.8, G54.2, що виходячи із того, що висновком судово-медичної експертизи № 383 від 19.11.2025 було встановлено, що внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_6 зокрема було завдано тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, на думку суду з достовірністю свідчить про те, що ОСОБА_6 зверталася за консультацією до невролога через скарги на здоров`я саме у зв`язку із отриманими травмами під час ДТП, винуватцем якої є обвинувачений, а не у зв`язку із іншими причинами.

Із Акта надання послуг від 31.01.2026 № 495284, складеного ТОВ "Медичний лікувально-діагностичний центр "Медіон", вбачається, що потерпілою ОСОБА_6 було витрачено на МРТ головного мозку та роздруківку на плівку результатів цього МРТ грошові кошти у загальному розмірі 2 600,00 грн.

Враховуючи те, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження, наявні у матеріалах справи докази підтверджують понесення потерпілою ОСОБА_6 витрат на проведення консультацій у лікарів ТОВ "Центр медико-санітарної допомоги", а саме невролога та ортопеда-травматолога, у загальному розмірі 1 660,00 грн та проведення магнітно-резонансної томографії головного мозку у ТОВ "Медичний лікувально-діагностичний центр "Медіон" вартістю 2 600,00 грн, здійснених нею у зв`язку із необхідністю обстеження та лікування через завдані обвинуваченим тілесні ушкодження в ході ДТП, беручи до уваги те, що обвинувачений, як цивільний відповідач, у судовому засіданні визнав позовні вимоги у цій частині, суд дійшов висновку, що такі витрати у загальному розмірі 4 260,00 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої решти матеріальних збитків, завданих її лікуванням, у розмірі 2 740,00 грн, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги, адже стороною цивільного позивача не надано суду жодних доказів, які б підтверджували понесення потерпілою витрат на лікування у такому розмірі.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування їй обвинуваченим матеріальної шкоди, спричиненої відновленням пошкодженого автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 160 000,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV, постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

У судовому засіданні було встановлено, що на час вчинення ДТП, а саме 24.10.2025, на обидва автомобілі, якими керували обвинувачений та потерпіла, були відсутні чинні страхові поліси.

ОСОБА_8 , як власник пошкодженого автомобіля, яким під час ДТП керувала потерпіла ОСОБА_6 , звертався до ТДВ "СК "Гардіан" та до МТСБУ із заявою про виплату йому страхового відшкодування, однак йому було відмовлено через відсутність на день ДТП чинного страхового поліса на його автомобіль.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.

Враховуючи те, що на час вчинення ДТП, а саме 24.10.2025, на обидва автомобілі, якими керували обвинувачений та потерпіла, були відсутні чинні страхові поліси, ОСОБА_8 , як власник пошкодженого автомобіля, яким під час ДТП керувала потерпіла ОСОБА_6 , звертався до ТДВ "СК "Гардіан" та до МТСБУ із заявою про виплату йому страхового відшкодування, однак йому було відмовлено у страховій виплаті через відсутність чинного страхового полісу, то відповідно відсутні підстави для залучення до участі у цивільному позові у частині стягнення матеріальної шкоди, спричиненої відновленням пошкодженого автомобіля, поряд із відповідачем ОСОБА_4 як співвідповідача страхової компанії чи МТСБУ.

У цивільному позові потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на свою користь матеріальну шкоду, спричинену відновленням пошкодженого автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 160 000,00 грн, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

На підтвердження вказаного розміру матеріальної шкоди сторона цивільного позивача надала Висновки щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 24/07-26 та Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 24/07-26, складені суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_10 та затверджені його керівником ФОП ОСОБА_11 , в яких зазначено, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженнями внаслідок ДТП автомобілю марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить на дату ДТП 24.10.2025 у розмірі 297 050,00 грн. Вартість відновлювального ремонту цього автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить 678 814,79 грн. Ринкова вартість цього автомобіля без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 24.10.2025 становить 297 050,00 грн.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що хоча у звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 24/07-26, складеному суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_10 та затвердженому його керівником ФОП ОСОБА_11 , зазначено вартість матеріального збитку, завданого пошкодженнями внаслідок ДТП автомобілю марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким під час ДТП керувала потерпіла ОСОБА_6 та яка є його фактичним користувачем, у розмірі 297 050,00 грн, однак у цивільному позові заявлено позовну вимогу про відшкодування витрат на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля саме у розмірі 160 000,00 грн, адже на думку сторони цивільного позивача саме така сума є розумною та підлягає стягненню з обвинуваченого, як цивільного відповідача.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , як цивільний відповідач, визнав частково позовну вимогу у частині стягнення матеріальної шкоди, спричиненої відновленням пошкодженого автомобіля, а саме у розмірі 70 000,00 грн, вказуючи на те, що, на його думку, саме такий розмір відповідає вартості ремонту автомобіля, що було підтверджено повідомленнями відповідних СТО і авторозборок, куди він особисто звертався для з`ясування вартості запчастин, які підлягають заміні на пошкодженому автомобілі, яким під час ДТП керувала потерпіла. Наданий потерпілою висновок оцінювача ОСОБА_10 щодо вартості

При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 , як цивільний відповідач, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить саме 70 000,00 грн.

Щодо твердження ОСОБА_4 у клопотанні про визнання недопустимими додаткових доказів, наданих цивільним позивачем, про те, що надані потерпілою висновки щодо вартості матеріального збитку та звіт про оцінку вартості матеріального збитку не є безспірними доказами розміру матеріальної шкоди та підлягають критичній оцінці судом, адже між обвинуваченим та потерпілою існує спір щодо розміру такого збитку і належним доказом може бути лише висновок судової автотоварознавчої експертизи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оспорюючи надані стороною цивільного позивача докази щодо розміру матеріальної шкоди, завданої відновленням пошкодженого автомобіля, цивільний відповідач при цьому не надав суду жодних доказів, які б їх спростовували, як то наприклад іншого висновку оцінювача, висновку судової автотоварознавчої експертизи.

Вказуючи про те, що між ним та потерпілою існує спір щодо розміру такої шкоди і саме висновок судової автотоварознавчої експертизи є належним доказом у справі, при цьому обвинувачений не надав суду такого висновку та не заявив клопотання про проведення такої експертизи.

Враховуючи те, що судом встановлено вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, внаслідок якої потерпілій ОСОБА_6 , як водію та фактичному користувачу пошкодженого автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було завдано матеріальну шкоду, спричинену відновленням пошкодженого автомобіля, надані потерпілою докази підтверджують завдання їй такої матеріальної шкоди, враховуючи те, що потерпіла самостійно визначила необхідність стягнення такої шкоди саме у розмірі 160 000,00 грн, а не у розмірі 297 050,00 грн, визначеному у висновках та звіті щодо вартості матеріального збитку, враховуючи те, що обвинуваченим ОСОБА_4 , як цивільним відповідачем, не надано суду належних та достатніх доказів на спростування цієї позовної вимоги та заявленого потерпілою розміру матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити цю позовну вимогу у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, спричинену відновленням пошкодженого автомобіля, у розмірі 160 000,00 грн.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування їй обвинуваченим моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розглянувши позовну вимогу потерпілої про відшкодування їй моральної шкоди, суд дійшов висновку, що дійсно протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 була спричинена моральна шкода, що проявилася у фізичному болі та стражданнях, яких остання зазнала через отримані тілесні ушкодження внаслідок ДТП, переживаннях, хвилюваннях, незручностях в організації свого життя, порушенні нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах у її життєвих стосунках, затраченому часі та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, а тому вона підлягає відшкодуванню потерпілій цим обвинуваченим.

Виходячи з вказаних обставин, враховуючи характер та обставини вчинення злочину, його наслідки, глибину та ступінь моральних страждань потерпілої, керуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , як цивільний відповідач, у судовому засіданні повністю визнав цивільний позов у цій частині та не заперечував проти стягнення з нього заявленого потерпілою розміру моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає повному задоволенню та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду розмірі 30 000,00 грн.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування їй обвинуваченим понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 142 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2025 року між потерпілою ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 було укладено договір про надання юридичних послуг.

У пункті 3.1 вказаного договору про надання юридичних послуг визначено, що вартість послуг адвоката становить 20 000,00 грн.

У постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 та від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19 Верховний Суд вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи те, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, а саме на 98,61 %, потерпілою надано суду докази на підтвердження понесення нею процесуальних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, керуючись принципами співмірності та розумності таких витрат, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , як цивільний відповідач, у судовому засіданні повністю визнав цивільний позов у цій частині та не заперечував проти стягнення з нього заявленого потерпілою розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , як цивільного відповідача, на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Виходячи із розміру задоволених позовних вимог цивільного позову, який не є занадто великим для обвинуваченого, як цивільного відповідача, те, що обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що на теперішній час має стабільний дохід, адже зокрема офіційно працює та отримує заробітну плату, суд не вбачає підстав для нескасування арешту належного обвинуваченому ОСОБА_4 автомобіля, як про те прохала у цивільному позові цивільний позивач ОСОБА_6 .

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.

Виходячи з того, що у кримінальному провадженні були понесені витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-26/1002-ІТ від 12.02.2026 у розмірі 1 782,80 грн, то відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України ці витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України необхідно скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.11.2025 під час досудового розслідування даного кримінального провадження.

Речовий доказ у вигляді автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано під розписку на зберігання власнику ОСОБА_4 , відповідно до положень ст. 100 КПК України слід залишити ОСОБА_4 як його власність.

Речовий доказ у вигляді автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 та який передано під розписку на зберігання фактичному користувачу ОСОБА_6 , відповідно до положень ст. 100 КПК України слід залишити фактичному користувачу ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, ч. 1 ст. 286 КК України, ст. 100, ч. 2 ст. 124, ст. ст. 128, 174, 349, 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки, завдані її лікуванням, у розмірі 4 260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн 00 коп, матеріальну шкоду, спричинену відновленням пошкодженого автомобіля, у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп, моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог цивільного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-26/1002-ІТ від 12.02.2026 у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2025 року арешт автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 , з позбавленням права відчуження, розпоряджання, використання та проведення будь-яких робіт, що можуть змінити зовнішній вигляд вилученого транспортного засобу.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2025 року арешт автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 та який передано на зберігання власнику ОСОБА_4 під розписку, з позбавленням права відчуження, розпоряджання, використання та проведення будь-яких робіт, що можуть змінити зовнішній вигляд вилученого транспортного засобу.

Речовий доказ у вигляді автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано під розписку на зберігання власнику ОСОБА_4 , - залишити ОСОБА_4 як його власність.

Речовий доказ у вигляді автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 та який передано під розписку на зберігання фактичному користувачу ОСОБА_6 , - залишити фактичному користувачу ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок суду, за виключенням тих обставин, що не були досліджені в судовому засіданні, може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua