Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №675/1601/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1601/26

Провадження № 2/675/1421/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

"02" листопада 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді – Трасковського С. Л., за участю: секретаря судового засідання – Тітарчук В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в. м. Ізяслав за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 15 900 грн заборгованості за кредитним договором № 21.03.2026-100001692 від 21 березня 2026 року. Заявлена сума складається з 5 000 грн основного боргу, 4 900 грн процентів за користування кредитом, 1 000 грн комісії за його надання та 5 000 грн процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України. Позивач також просив відшкодувати судовий збір і витрати на надсилання копій документів відповідачу.

Позов обґрунтовано тим, що 21 березня 2026 року сторони уклали електронний кредитний договір, за яким відповідач отримав 5 000 грн на 98 днів, до 26 червня 2026 року, зі сплатою 1 % за кожний день користування кредитом та одноразової комісії 20 % суми кредиту. Відповідач коштів у визначені договором строки не повернув і передбачених платежів не сплатив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому позові просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неприбуття суд не повідомив, з клопотаннями до суду не звертався. Крім того, від нього не надходило заяв по суті справи.

Відповідно до положень частини четвертої статті 223, статей 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку заочного розгляду

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши подані матеріали та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Суд установив, що 21 березня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 21.03.2026-100001692. Його складовими є пропозиція про укладення договору (оферта), заявка із визначеними індивідуальними умовами та акцепт позичальника. Договір підписано одноразовим ідентифікатором E229, що відображений у поданих електронних документах. У заявці зазначені персональні дані позичальника, сума кредиту, строк повернення, процентна ставка, комісія та графік платежів.

Надані відомості BankID НБУ містять ідентифікаційні дані ОСОБА_1 та узгоджуються з даними кредитних документів. Сукупність оферти, заявки, акцепту, зазначеного одноразового ідентифікатора та відомостей про отримання коштів дає підстави вважати факт укладення договору доведеним.

Відповідно до заявки позичальнику надано 5 000 грн на 98 днів, із кінцевою датою повернення 26 червня 2026 року. Договором установлено фіксовану процентну ставку 1 % за день користування кредитом і комісію за надання кредиту — 20 % від його суми, тобто 1 000 грн. Графіком передбачені чергові платежі протягом строку кредитування.

Надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19 квітня 2026 року № 819-1904, відповідно до якого 21 березня 2026 року на платіжну картку з номером, зазначеним у договорі, успішно перераховано 5 000 грн за цим кредитним договором. Подано також договір між кредитодавцем і платіжною установою про здійснення переказів. Таким чином, позивач довів виконання свого обов`язку з надання кредиту.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наданий розрахунок заборгованості станом на 28 вересня 2026 року свідчить про неповернення 5 000 грн основного боргу. Відомостей про внесення відповідачем платежів у розрахунку та доказів погашення боргу суду не надано. Тому вимога про стягнення 5 000 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

За заявкою ставка становить 1 % на день від непогашеної суми кредиту. Пункт 4.4 оферти передбачає їх нарахування за час користування кредитом. Оскільки платежі в рахунок погашення основного боргу не здійснювалися, протягом погоджених 98 днів база нарахування залишалася незмінною — 5 000 грн. Отже, за період із 21 березня до 26 червня 2026 року включно проценти становлять 5 000 грн ? 1 % ? 98 днів = 4 900 грн.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 10, 14 заявки на отримання кредиту та графіка платежів загальні витрати за кредитом визначено у розмірі 4 534,30 грн, з яких 3 534,30 грн становлять проценти за користування кредитом, а 1 000 грн — комісія за його надання.

Разом із тим зазначена сума витрат розрахована з урахуванням передбаченого графіком поступового погашення основної суми кредиту. Такий порядок розрахунку відповідає частині третій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою обчислення денної та реальної річної процентних ставок має ґрунтуватися на припущенні, що сторони виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені договором.

Водночас пунктом 6 заявки встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1% за кожен день користування кредитом, а пунктом 11 передбачено нарахування процентів на суму кредиту або його фактичний залишок залежно від кількості днів користування кредитними коштами.

Отже, визначена у графіку сума процентів відображає їх розмір за умови погашення кредиту відповідно до цього графіка, тоді як фактичний розмір процентів залежить від залишку неповернутих кредитних коштів протягом погодженого строку кредитування.

Оскільки відповідач платежів за договором не здійснював, залишок основного боргу протягом 98 днів становив 5 000 грн. Тому нарахування позивачем процентів у розмірі 4 900 грн відповідає встановленому договором порядку їх обчислення.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 4 900 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою.

Також підлягає задоволенню вимога про стягнення 1 000 грн одноразової комісії за надання кредиту. У заявці, яка є частиною укладеного договору, прямо передбачено таку комісію у розмірі 20 % суми кредиту та зазначено її суму у гривнях. Вона нараховується одноразово в день видачі кредиту. Таким чином, розмір, призначення та момент виникнення обов`язку з її сплати визначено договором, і вони були відомі позичальнику під час акцепту.

Позивач пов`язує комісію з організацією видачі коштів через платіжний сервіс. Наявність договірних відносин кредитодавця з платіжною установою та проведення конкретного переказу підтверджуються матеріалами справи. Закон України «Про споживче кредитування», зокрема статті 1, 8, 12, передбачає включення передбачених договором комісій, пов`язаних із наданням кредиту, до загальних витрат споживача. Отже, вимога про стягнення 1 000 грн комісії є обґрунтованою.

Водночас вимога про стягнення 5 000 грн процентів за статтею 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Так, пунктом 15 заявки визначено, що у разі прострочення грошового зобов`язання кредитодавець має право нараховувати проценти за статтею 625 ЦК України за погодженою договором ставкою з обмеженням до 65 грн за день.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за таким договором.

Кредитний договір між сторонами укладено 21 березня 2026 року, а всі заявлені проценти за прострочення нараховано під час дії воєнного стану.

Посилання позивача на виключення пункту 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX не змінює висновку суду. Виключення цього положення із спеціального закону не скасувало чинного пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який прямо звільняє позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України.

Отже, у стягненні 5 000 грн процентів за статтею 625 ЦК України необхідно відмовити. Встановлене законом звільнення від відповідальності за прострочення не припиняє обов`язку повернути кредит, сплатити договірні проценти в межах строку кредитування та погоджену одноразову комісію за надання кредиту.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню 5 000 грн основного боргу, 4 900 грн договірних процентів та 1 000 грн комісії, що складає 10 900 грн.

У решті позову належить відмовити.

Щодо судових витрат суд виходить з такого.

Згідно зі статтями 133, 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору та підтвердив документально поштові витрати у розмірі 120,18 грн. Позов задоволено на 10 900 грн із заявлених 15 900 грн, тобто на 68,55 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 825,07 грн (2 662,40 х 68,55%) судового збору та 82,38 грн (120,18 х 68,55%) витрат на надсилання документів.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 259, 263–265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 21.03.2026-100001692 від 21.03.2026 у розмірі 10 900 (десять тисяч дев`ятсот) гривень, 1 825 (одна тисяча вісімсот двадцять п`ять) гривень 07 коп. судового збору та 82 (вісімдесят дві) гривні 38 копійок витрат на надсилання документів.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя: С. Л. Трасковський