Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №524/8160/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8160/26

Провадження №2/524/6780/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області, про звільнення майна з-під арешту,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1570774.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 05 травня 2006 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . У червні 2026 року позивач звернулася до Департаменту державної реєстрації виконкому Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з метою реєстрації права власності на вищевказану квартиру. У результаті перевірки було встановлено, що на вказану квартиру накладений арешт на підставі постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчука від 05 січня 2005 року відповідно до ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 грудня 2004 року. Боржником зазначений ОСОБА_2 . Як убачається з інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості про виконавче провадження, в межах якого накладено арешт. Ураховуючи відсутність виконавчого провадження, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з питанням щодо зняття арешту з нерухомого майна.

Ухвалою від 30 червня 2026 року суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, її представник звернувся до суду з завою про розгляд справи без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Представник третьої особи звернувся до суду з заявою, у якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, ухвалити рішення на розсуд суду.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, убачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішеннях ЄСПЛ, зокрема звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пункті 5 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, зокрема, що обтяження це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться, зокрема, на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Згідно з частиною четвертою статті 31-2 цього Закону державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

За правилами статті 73 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріус накладає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, зокрема, у випадках, встановлених законодавством.

Зі змісту статті 74 цього Закону вбачається, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, зокрема, у зв`язку із рішенням суду.

Частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII також передбачає зняття арешту за рішенням суду.

Суд установив, що за договором купівлі-продажу квартири від 05 травня 2006 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; цей договір внесено до Державного реєстру правочинів 05 травня 2006 року витяг № 2353475; з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 травня 2006 року вбачається. Що власником зазначеної квартири є ОСОБА_1 .

Відповідно до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження. Тип обтяження – арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження – 1570774, зареєстрований 24 грудня 2004 року Першою державною кременчуцькою нотаріальною конторою, підстава обтяження – ухвала, 32/04-СА, 24 грудня 2004 року, Автозаводський районний суд міста Кременчука, об`єкт обтяження – квартира за адресою: АДРЕСА_3 , власник – ОСОБА_2 .

Із постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 січня 2005 року вбачається, що арешт на вказану вище квартиру, належну ОСОБА_2 , накладено з метою примусового виконання ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 грудня 2004 року.

За відповіддю Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці встановлено, що обтяження № 1570774 внесено на підставі ухвали 32/04-СА, виданої 24 грудня 2004 року Автозаводським районним судом міста Кременчука з метою забезпечення позову. З заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна вбачається, що опис об`єкта – квартира АДРЕСА_1 , однак далі по тексту зазначено ПІБ – ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , тобто наявна розбіжність щодо зазначення номеру будинку та квартири, що може свідчити про помилкове накладення арешту на об`єкт нерухомості, якій належить позивачу.

Отже, за встановлених судом обставин, відсутні підстави для продовження дії зазначеного позивачем обтяження належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна.

Ураховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 та зняти обтяження, накладене на зазначене нерухоме майно.

Керуючись статтями 13, 76-81, 263-265, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області, про звільнення майна з-під арешту.

Скасувати арешт майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1570774.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Т. М. Ковальчук