Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №602/859/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/859/26

Провадження № 2/602/580/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2026 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого РАДОСЮКА А. В.

при секретарі ТІМОШКІНІЙ І.О.

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.03.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 254097, відповідно до умов якого, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» перерахувало кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. на банківську картку відповідача.

23.12.2024 року, згідно договору факторингу № 23122024/1, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило право вимоги за кредитним договором № 254097 від 26.03.2024 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором № 254097 від 26.03.2024 року становить 19229,6 грн., з яких: 4000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4347,2 грн. – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн. – заборгованість за комісіями, 9882,4 грн. – заборгованість за пенею.

Тому позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені ним, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він позовні вимоги визнає частково, просить звільнити його від сплати відсотків, штрафів та пені, оскільки він перебуває на військовій службі, при цьому спирається на п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти:

Судом встановлено, що між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 254097 від 26.03.2024 (надалі - Кредитний договір) (а.с.22-27).

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» акцепт оферти підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL5822 (а.с.10).

Відповідно до умов вказаного Договору Товариство надає позичальнику кредит в розмірі 4000,00 грн. строком на 90 днів – до 23.06.2024 року; за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% на добу; за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту.

Частиною першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», грошові кошти в сумі 4000,00 грн. 26.03.2024 року були перераховані ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на банківську картку НОМЕР_1 (а.с.19).

Відповідно до інформації АТ «А-БАНК», довідки про рух коштів по рахунках, картка № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 . На вказану картку 26.03.2024 року було зарахування коштів на суму 4000,00 грн. (а.с.68-70).

Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.

Однак, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов`язань, заборгованість за договором склала 19229,60 грн., з яких: 4000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4347,20 грн. – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн. – заборгованість за комісіями, 9882,40 грн. – заборгованість за пенею, що стверджується розрахунком заборгованості за Договором № 254097 від 26.03.2024 року, складеному ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (а.с.47-49).

23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Так, згідно з підпунктом 2.1 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.4-15).

Витягом із Додатку№1 до Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року підтверджується передача ТОВ «Діджи Фінанс» реєстру боржників ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 254097 від 26.03.2024 року у сумі 19229,60 грн., з яких: 4000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4347,20 грн. – заборгованість за відсотками, 1000,00 грн. – заборгованість за комісіями, 9882,40 грн. – заборгованість за пенею (а.с.46).

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 254097 від 26.03.2024 року.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Таким чином суд встановив, що право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від кредитодавця до позивача, і останній є новим кредитором у правовідношенні, яке виникло на підставі згаданого договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

З матеріалів справи вбачається, що Договір про надання фінансового кредиту № 254097 від 26.03.2024 року, укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідачем не заперечується сам факт укладення кредитного договору і отримання грошових коштів.

Щодо посилання відповідача на наявність у нього статусу військовослужбовця, у зв`язку із чим відсотки за користування кредитними коштами, а також штрафи та пеня підлягають списанню, слід зазначити.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач надав суду копію довідки форми 5 № 207 від 19.06.2026 року, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 із 06.06.2026 по теперішній час.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення відповідача від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Надана відповідачем копія довідки форми 5 № 207 від 19.06.2026 року підтверджує лише факт перебування відповідача на військовій службі з 06.06.2026 року по теперішній час, однак відсотки за користування кредитом та штрафні санкції нараховані з 26.03.2024 року по 16.12.2024 року.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому за вказаних обставин проценти за користування кредитом за період з 26.03.2024 року по 16.12.2024 року у розмірі 4347,20 грн. підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8347,20 грн., з яких: 4000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4347,20 грн. – заборгованість за відсотками.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями в розмірі 1000,00 грн. суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Згідно із цим Законом «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції чинній на момент укладення договору).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).

У Договорі про надання фінансового кредиту № 254097 від 26.03.2024 року не визначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія. Крім того позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із клієнтом при укладенні оспорюваного кредитного договору.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по комісіях в розмірі 1000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 9882,40 грн., суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір був укладений між первісним кредитором та відповідачем 26.03.2024 року строком на 90 днів – до 23.06.2024 року. За порушення грошового зобов`язання відповідачу за вказаний період часу нарахована пеня, тобто пеня нарахована в період дії воєнного стану.

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 9882,40 грн., є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., при цьому суд приймає до уваги платіжну інструкцію №254097 від 30.08.2026 року про сплату судового збору.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1155,48 грн. (43,40 % з 2662,40 грн).

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: копія договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року; копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю Білецького Б.М.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 ; копія акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи відсутність клопотань іншої сторони стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 259, 263-265,352 ЦПК України, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851, заборгованість за кредитним договором № 254097 від 26.03.2024 року у розмірі 8347 (вісім тисяч триста сорок сім) гривень 20 копійок (з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4347,20 грн. - заборгованість за відсотками).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851, 1155 (одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) гривень 48 копійок

сплаченого судового збору та 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. РАДОСЮК