Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №576/1716/26 — Ямпільський районний суд Сумської області

Суд: Ямпільський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №576/1716/26

Суддя: Сатарова О. В.

Справа № 576/1716/26

Провадження 1-кп/ 590/122/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 Ямпільський районний суд Сумської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Сумської області об`єднане кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина росії, уродженеця Стара Руса Новгородської області рф, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 з 2012 року, маючого посвідку на постійне проживання, раніше несудимого

-за ч.1 ст. 262, ч.4 ст.185 КК України, суд

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

1) 01.06.2026 приблизно о 01 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поряд з продуктовим магазином, за адресою: Сумська область, Шосткинський район, с. Баничі, вул. Заводська, 22А, побачив біля магазину автомобіль марки «HondaCivic» на іноземній реєстрації « НОМЕР_2 ». Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, вирішив викрасти майно з вказаного вище автомобіля. Реалізуючи свій умисел спрямований на крадіжку чужого майна, з корисливих мотивів, вибив цеглою бокове скло водійських дверей та отримав доступ до салону вказаного вище автомобіля.

У подальшому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_6 , проник до салону автомобіля марки «HondaCivic» на іноземній реєстрації « НОМЕР_2 », звідки викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S20», вартістю – 3903 грн., який перебував у передній частині автомобіля, на його панелі приладів.

Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_3 відкрив багажне відділення цього ж автомобіля, звідки викрав бойовий індивідуальний рюкзак, вартістю згідно судової товарознавчої експертизи – 950 грн, які належать ОСОБА_7 .

З викраденими речами ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину, в подальшому розпорядився ними на власний розсуд.

Протиправними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 4853 грн.

2) Крім того, 01.06.2026 приблизно о 01 год. 00 хв. ОСОБА_3 , відкривши багажне відділення автомобіля марки «Honda Civic» на іноземній реєстрації « НОМЕР_2 » розташованого поряд з продуктовим магазином, за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на крадіжку майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, викрав бойовий індивідуальний рюкзак в якому перебували речі, належні військовій частині НОМЕР_1 , а саме: автомат АКС-74У № НОМЕР_3 , патрони 5,45 мм., два корпуси гранат Ф-1 та двома запалами ручних гранат, які були ввірені військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 помічнику начальника речової служби тилу логістики, старшому лейтенанту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно накладних (вимог) № 307 від 22.08.2025 та № 472 від 22.08.2025.

Згідно висновку судової балістичної експертизи, автомат АКС-74У № НОМЕР_3 , 1986 р.в., є нарізною вогнепальною зброєю, патрони в загальній кількості 720 шт., згідно висновків судових балістичних експертиз, є бойовими припасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї – калібром 5,45 мм., два корпуси оборонних осколкових ручних гранат Ф-1 з двома уніфікованими запалами ручних гранат модернізованими типу УЗРГМ, які згідно судової вибухово-технічної експертизи, відносяться до бойових припасів при їх конструктивному поєднанні, достовірно розуміючи, що вказані предмети є вогнепальною зброєю та бойовими припасами викрав їх та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за пред`явленим обвинуваченням за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 262 КК України визнав повністю, надав суду показання про те, що дійсно 01.06.2026 року приблизно о 01 год. 00 хв., чітко усвідомлюючи, що на території України введено та діє воєнний стан, він перебував поблизу продуктового магазину в с. Баничі. Там він помітив автомобіль, в салоні якого на панелі приладів перебував мобільний телефон, з якого вирішив викрасти вказане майно. З цією метою він підійшов до автомобіля, взяв камінь та вибив ним бокове скло водійських дверей, після чого проник до салону та викрав мобільний телефон «Samsung Galaxy S20». Далі він відкрив багажне відділення цього ж автомобіля, звідки викрав бойовий індивідуальний рюкзак, описуючи який, обвинувачений зазначив, що це був «увесістий військовий піксельний портфель».

Обвинувачений також зазначив, що на момент викрадення рюкзака він не знав достеменно, що саме знаходиться всередині, однак у подальшому, оглянувши викрадений рюкзак, виявив у ньому автомат АКС-74У, та патрони, щодо гранат Ф-1 та запалів до них, зазначив, що він їх одразу не побачив. Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також те, що вказані предмети є вогнепальною зброєю та бойовими припасами, він не повернув їх, зазначив, що злякався, не звернувся до правоохоронних органів, а привласнив їх, заховавши на кладовищі в с.Банічі. Зазначив, що у вчиненому щиро кається, просить суд суворо його не карати.

Визнавши на підставі частини 3 статті 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та судових витрат.

За таких обставин, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена та його дії суд кваліфікує за:

- ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникнення у сховище, вчинена в умовах воєнного стану;

- ч. 1 ст. 262 КК України, а саме як викрадення вогнепальної зброї та бойових припасів.

При цьому, кваліфікуючи дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України в частині проникнення у сховище, суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_3 з метою викрадення майна за допомогою цеглини протиправно розбив скло та проник до салону, а потім й багажного відділення зачиненого автомобіля, які в даному випадку виконували функцію сховища, оскільки були спеціально відведеними та обладнаними місцями для зберігання і транспортування майна.

Кваліфікуючи дії за ч. 1 ст. 262 КК України, суд зазначає, що попри те, що обвинувачений початково не знав про вміст рюкзака, його умисел на викрадення та обернення на свою користь вогнепальної зброї (автомата АКС-74У) та бойових припасів (патронів та гранат із запалами) остаточно сформувався безпосередньо в момент відкриття викраденого рюкзака. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та природу виявлених предметів, обвинувачений свідомо привласнив їх та розпорядився ними на власний розсуд, що повністю охоплюється поняттям викрадення у формі протиправного вилучення зброї та боєприпасів із володіння власника.

Позицію обвинуваченого, що він не усвідомлював, що це за майно, і кому належить, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнути покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд керується вимогами статей 50, 65 КК України та враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України належать до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем мешкання характеризується формально, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зі слів групи інвалідності не має. Суд також зважає на його молодий вік (2006 року народження).

Суд зважає і на те, що обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином російської федерації, зареєстрований та фактично проживає на території України, за адресою: АДРЕСА_1 , з його слів з 2012 року.

Вчиняючи кримінальні правопорушення, він діяв з прямим умислом, чітко усвідомлював, що на території України введено та діє воєнний стан у зв`язку з повномасштабною збройною агресією рф, та будучи мешканцем с.Банічі з 2012 року не міг не усвідомлювати, що транспортний засіб «Honda Civic», до якого він проник, належить українським військовослужбовцям, які виконують завдання з оборони держави, а не комусь із односельців.

Вказані обставини суттєво підвищують ступінь зухвалості, суспільної небезпечності та цинізму вчинених правопорушень, свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи самого обвинуваченого, його відверте антисуспільне спрямування та ігнорування правопорядку в державі перебування під час війни.

В якості обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання вини. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд не може погодитися з вказаними в обвинувальному акті в якості обставин, що пом`якшують покарання, щирим каяттям та активним сприянням розкриттю кримінальних правопорушень, та не визнає вказані обставини з огляду на таке.

Щире каяття та активне сприяння передбачають не лише визнання провини, а й активну поведінку особи, спрямовану на усунення наслідків злочину та дієву допомогу правосуддю. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зайняв пасивну позицію, обмежився виключно формальним визнанням вини та наданням показань під тиском зібраних доказів. Жодних активних дій, спрямованих на реальне сприяння розкриттю злочинів чи мінімізації завданої шкоди, ним вчинено не було.

Згідно з положеннями статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має бути домірним вчиненому.

Незважаючи на встановлену обставину, що пом`якшує покарання, враховуючи фактичні обставини справи, спосіб вчинення правопорушень, об`єкт посягання та особливу суспільну небезпеку дій в умовах воєнного стану, підстав для застосування положень статей 69 чи 75 КК України суд не вбачає, оскільки його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 262 КК України.

Остаточне покарання судом призначається за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. На думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого у відповідності зі ст. 124 КПК України на користь держави.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст..100 КПК України.

Арешт на майно підлягає скасуванню.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 262, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання за:

ч.1 ст. 262 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. Почати рахувати строк відбуття покарання з 03.11.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 21 661,20 грн.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04.06.2026 у справі № 576/1424/26 на майно, а саме: мобільний телефон марки «Samsung S20», (поміщено до сейф-пакету №NPU5052511), який перебуває в камері зберігання речових доказів ВП №1 (м.Глухів) – та повернути власнику ОСОБА_7 ..

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua