Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №587/5516/25 — Сумський районний суд Сумської області

Суд: Сумський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №587/5516/25

Суддя: Степаненко О. А.

Справа № 587/5516/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання – Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відповідно до якого просить скасувати постанову № 972/2025, винесену 20.11.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закриття провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що копія оскаржуваної постанови № 972/2025 від 20.11.2025 разом із супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2025 № 9/8595 отримані ним 26.11.2025. Зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів вручення повістки (відсутні копія рекомендованого листа з описом вкладення, квитанція про відправлення, повідомлення про вручення або відмітка про повернення). Також, спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки правопорушення виявлено 11.03.2025 (дата фіксації ТЦК у реєстрі «Оберіг» — звернення до Нацполіції, витяг від 09.11.2025). Також зазначає, що на час вчинення інкримінованого правопорушення та на час винесення постанови він мав законну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як брат військовослужбовця, який загинув при виконанні обов`язків військової служби під час відсічі збройної агресії Російської Федерації. Окрім того зазначає, що взяття його на облік у Миколаєві 05–06.11.2025 відбулося без його згоди та без законних підстав. Також зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення від 06.11.2025 складався з грубими порушеннями права на захист, а тому він відмовився його підписувати.

З оскаржуваною постановою він категорично не згоден з причин її безпідставності та необґрунтованості. Вважає, що під час розгляду справи посадова особа відповідача безпідставно не допустила його до участі у розгляді справи, не роз`яснила його законні права, не встановила в належний спосіб всі суттєві обставини справи, не надала їм належної оцінки, в результаті чого було прийнято незаконне рішення по справі.

Ухвалою судді від 04.12.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

22.12.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого представник відповідача вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що позивач, будучі належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, не прибув по повістці № 2480813 від 16.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, зазначений в повістці – 01.03.2025 о 09 год. 00 хв, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідальним виконавцем мобілізаційного відділення молодшим сержантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення №972/2025. При складанні протоколу військовозобов`язаний був ознайомлений зі своїми правами та обов`язками, визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП. Відповідно до протоколу до правопорушника доведено про розгляд справи, який призначено на 09:00 годину 20.11.2025 року, але від підпису ОСОБА_1 відмовився. Будучи ознайомленим про час, дату і місце розгляду справи, ОСОБА_1 20.11.2025 року на розгляд справи не прибув. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу складеного протоколу та вчиненого правопорушення не надавав. Будь-яких клопотань, заяв, додаткових пояснень з приводу перенесення, відкладення розгляду справи не надавав. Враховуючи викладені обставини, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі (а.с. 21-40).

02.01.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в які ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову № 975/2025 від 20.11.2025 року, закрити провадження у вказаній справі про адміністративне правопорушення, стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень, витрати на паспорт в сумі 558,00 грн та моральну шкоду в сумі 25000,00 грн. Зазначив, що він вважає, що його незаконно обмежили волі, порушили його право на захист, тримали в небезпечних умовах для життя. Також окремо вказав, на пропуск строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 42-45).

Крім того, 08 січня 2026 року до суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив), в якому представник ІНФОРМАЦІЯ_5 просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (а.с. 49-62).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтримав також письмові пояснення, зазначені у відповіді на відзив. Просить суд скасувати постанову № 972/2025, винесену 20.11.2025 року т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження по справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. 27.08.2025 року на електронну адресу суду було надіслано заяву, в якій представник відповідача просить справу розглянути без його участі (а.с. 103).

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2025 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_3 складено протокол № 972/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 про те, що він не прибув по повістці № 2480812 від 16 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк, зазначений в повістці – 01 березня 2025 року о 09-00 годині, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 повідомлено що розгляд справи відбудеться 20.11.2025 року о 09-00 годині в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В протоколі зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності від пояснення та/або підписання протоколу відмовилася.

20 листопада 2025 року т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 винесена постанова № 972/2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1КУпАП відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 , якою накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 не прибув по повістці № 2480812 від 16 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк, зазначений в повістці – 01 березня 2025 року о 09-00 годині, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

У постанові відсутні відомості, щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови ( ар. с. 39-40).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 2113989 від 29.10.2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , встановлено, що він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 7, зв.б.).

Згідно сповіщення сім`ї № 154 на ім`я ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_5 (рідний брат позивача) загинув ІНФОРМАЦІЯ_9 в результаті ведення бойових дій (а.с. 11).

Згідно військово-облікового документу Резерв+, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 уточнив свої дані 14.11.2025 року, дата ВЛК 06.11.2025 року (а.с.10).

Копія справи № 972/2025 про адміністративне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 2101 КУпАП, направленої до суду представником відповідача 22.12.2025 року, а саме: протокол № 972/2025 від 06.11.2025 року за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; повістка № НОМЕР_1 від 16.02.2025 року про виклик Полухіна до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 09:00 год. 01.03.2025 року; довідка про доставлення (супроводження) громадянина до ТЦК та СП, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , доставили 06.11.2025 року о 04-25 год (а.с. 33), лист начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 35), відповідь на запит ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 35, зв.б.), постанова № 972/2025 від 20.11.2025 року, за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП відносно ОСОБА_1 (ар.с. 39-40).

Правовідносини, що склалися між сторонами стосуються притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення законодавства про проходження військової служби, мобілізації та військового обліку.

Зазначені правовідносини регулюються наступними правовими нормами.

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Приписами ст. 278 КУпАП унормовано, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2101 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. ст. ст. 2101 КУпАП України передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднене Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до статті 2101 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Як з`ясовано, останній тривалий час не знав про снування повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_11 на 01.03.2025 року на 09-00 годин, тим паче сам викликав працівників поліції по іншому правопорушенню і лише тоді дізнався про існування обмежень щодо нього. Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 мав квитки сполученням «Миколаїв – Київ Пасажирський» на 06.11.2025 року (о 21-54) та Київ Пасажирський – Суми на 07.11.2025 року (о 07-35), але представник ІНФОРМАЦІЯ_2 все рівно призначив розгляд справи на 20.11.2025 року, не врахувавши його відповідні пояснення, тобто ОСОБА_1 не надали можливість висловити свої заперечення проти обставин, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності та долучити додаткові докази, які, як він вважає, доводять його невинуватість в інкримінованому правопорушенні.

Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів та пояснень, право на захист.

Доводи позивача є обґрунтованими в частині порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, та такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Відзив відповідача та письмові докази долучені до нього не містять належних доказів того, що оскаржувана постанова прийнята у спосіб, який передбачений нормами КУпАП. Зокрема, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було порушено його право на особисту участь при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч.1,2 ст.76 КАС України).

Суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанов.

Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, вказане у сукупності дає підстави для висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови та надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки, при винесенні спірної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 20.11.2025 року №972/2025 неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, при розгляді справи були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП,- знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, чим порушено норми процесуального права, які є підставою для скасування постанови.

Водночас, підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, як просить позивач, суд не знаходить, оскільки вирішення цього питання є передчасним, та вважає, що виявлені судом порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення допущені відповідачем, можуть бути усунені під час нового розгляду справи відповідачем, у зв`язку з чим справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП стосовно ОСОБА_1 необхідно направити на новий розгляд до уповноваженої посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги, що суд хоча прийшов до переконання про часткове задоволення адміністративного позову, однак про скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне залишити вимоги щодо стягнення витрат на паспорт та моральної шкоди без розгляду.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 73,77,90, 241-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Постанову № 972/2025 від 20.11.2025 року, винесену начальником т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 2101 КУпАП - скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Вимоги щодо стягнення витрат на паспорт та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03.11.2026 року

Суддя О.А.Степаненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua