Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №405/6066/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"02" листопада 2026 р.Справа № 405/6066/26

Провадження № 2/390/2258/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді – Бойко І. А.,

при секретарі – Губанові М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора Сердійчук Я.Я. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 16400 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 22.11.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 3231487, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 5000 грн, строком на 30 днів. Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідач не виконала свої зобов`язання – не повернула отримані кошти та не сплатила проценти за користування кредитом. 30.06.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») уклали договір факторингу № 30062021, а 23.05.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу № 23/05/24, за якими до позивача перейшло право вимоги до боржників, зазначених у реєстрах, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3231487 від 22.11.2020. Станом на 19.08.2026 заборгованість становить 16400 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за сумою кредиту, 11400 грн – заборгованість за відсотками. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, судовий збір у розмірі 2662,40 грн і витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, місце і час розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, правом подання відзиву не скористалася.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд установив, що 22.11.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , яка зазначена в договорі як « ОСОБА_2 », укладено договір про надання фінансового кредиту № 3231487 у електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредиту становить 30 днів (пункт 1.4 договору), дата повернення кредиту – 22.12.2020 (Графік платежів, Додаток № 1 до договору). Тип процентної ставки – фіксована (пункт 1.5 договору).

Згідно з пунктом 1.5.1 договору знижена процентна ставка 1,43 % на день від суми кредиту застосовується в межах строку кредиту за умови повного погашення кредитної заборгованості у цей строк або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення строку. Відповідно до пункту 1.5.2 договору в разі невиконання цієї умови в межах строку кредиту застосовується стандартна процентна ставка 1,90 % на день від суми кредиту. За умови застосування зниженої ставки проценти за 30 днів становили б 2137,50 грн, а загальна сума до сплати – 7137,50 грн (Графік платежів).

Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором M426929 -22.11.2020 о 02:37:18, що відображено у тексті договору та Графіку платежів.

30.06.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 30062021. Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.06.2021 клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 4737, після чого до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників. Згідно з витягом з Реєстру Боржників (позиція 4328) до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 3231487 на загальну суму 16400 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 11400 грн – заборгованість за відсотками. Платіжним дорученням № 17226 від 01.07.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 975922,16 грн за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 30062021.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) укладено договір факторингу № 23/05/24. Відповідно до витягу з реєстру заборгованостей № 1 до цього договору (позиція 16360) до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 3231487 на загальну суму 16400 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 11400 грн – заборгованість за відсотками. Додатковою угодою № 1 від 20.12.2024 у зв`язку з технічною помилкою (опискою) змінено преамбули реєстрів заборгованостей щодо вказівки на договір факторингу. Платіжною інструкцією № 422780413 від 24.05.2024 позивач сплатив ТОВ «ФК «ЄАПБ» ціну продажу у розмірі 2944375,35 грн за договором факторингу № 23/05/24.

Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором, складеними ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем станом на 19.08.2026, заборгованість становить 16400 грн, з яких: 5000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11400 грн – прострочена заборгованість за відсотками. Згідно з розрахунком первісного кредитора проценти нараховувалися за ставкою 1,90 % на день (95 грн на день) з 22.11.2020 по 21.12.2020 (30 днів) та з 23.12.2020 по 22.03.2021 (90 днів). Платежів на погашення заборгованості відповідач не здійснювала. Нарахування пені, штрафів, 3 % річних та інфляційних втрат не здійснювалося.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 509, 510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз доказів, які дослідив суд, свідчить, що 22.11.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позичальником укладено кредитний договір, за яким товариство надало кредит у розмірі 5000 грн, а право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договорів факторингу від 30.06.2021 та від 23.05.2024.

Зміст договору містить всі істотні умови, стосовно яких його сторони дійшли згоди: предмет договору (вид кредиту за способом його надання, розмір кредиту, валюта кредиту), умови щодо розміру процентів, типу процентної ставки, порядку сплати процентів та повернення кредиту.

У кредитному договорі та Графіку платежів позичальника зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як у реєстрах боржників до договорів факторингу, розрахунках заборгованості та позовній заяві прізвище відповідача зазначено як « ОСОБА_3 ». У всіх цих документах збігаються ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а номер телефону, зазначений у кредитному договорі, збігається з номером, зазначеним у позовній заяві.

Крім того, відповіді Єдиного державного демографічного реєстру № 3256140 від 02.09.2026, наданої суду на виконання ч.8 ст. 187 ЦПК України, правильним прізвищем відповідача є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

З огляду на це суд дійшов висновку, що розбіжність у написанні прізвища має технічний характер і кредитний договір укладено саме з відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно з умовами, узгодженими сторонами кредитного договору, а саме пунктами 1.3–1.5 договору та Графіком платежів, відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 5000 грн строком на 30 днів, тобто з 22.11.2020 по 21.12.2020 включно (дата повернення кредиту 22.12.2020 до періоду розрахунку процентів не включається згідно з пунктом 3.2 договору). Оскільки кредит у цей строк не повернуто, умови застосування зниженої процентної ставки, передбачені пунктом 1.5.1 договору, не виконано, тому в межах строку кредиту проценти нараховуються за стандартною ставкою 1,90 % на день. Таким чином, розмір процентів за користування кредитом у межах строку кредиту становить 2850 грн (5000 грн ? 1,90 % ? 30 днів), що відповідає розрахунку первісного кредитора станом на 21.12.2020.

У той же час, позивачем заявлено до стягнення проценти у розмірі 11400 грн, що в чотири рази перевищує розмір процентів, обчислений за умовами договору в межах строку кредиту. Різниця у сумі 8550 грн (95 грн ? 90 днів) становить проценти, нараховані первісним кредитором з 23.12.2020 по 22.03.2021, тобто після закінчення строку кредиту, на підставі пунктів 1.5.2 та 3.1 договору, якими передбачено нарахування процентів у період прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль.

Доказів продовження строку кредиту (розділ 4 договору) позивач суду не надав і на таку обставину не посилався, нова дата повернення кредиту не фіксувалася. З огляду на це у суду відсутні підстави вважати, що строк кредиту перевищував 30 днів.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (пункти 109-128) закон не передбачає сплату процентів за користування кредитом за межами строку кредитування. Так, суд виснував, що «116. … твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України».

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом з 23.12.2020, тобто за межами строку кредиту, не відповідає означеному висновку, а положення пунктів 1.5.2 та 3.1 договору в частині нарахування процентів у період прострочення не можуть бути підставою для стягнення таких процентів як плати за користування кредитом. Вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України позивач не заявляв, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (стаття 13 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3231487 від 22.11.2020 у розмірі 7850 грн, з яких: 5000 грн – сума наданого кредиту, та 2850 грн – проценти за користування кредитом у межах строку кредиту. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 8550 грн слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено частково на 47,87 % (7850 грн із 16400 грн), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1274,38 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги № 1670 від 04.07.2026 та витягу з акта № 40 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026. Згідно з цими документами вартість наданої правничої допомоги складає 9000 грн, з яких 3000 грн – надання усної консультації (2 години за ціною 1500 грн за годину) та 6000 грн – складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години за ціною 3000 грн за годину). Доказів сплати цих коштів суду не надано, проте відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір витрат визначається, зокрема, виходячи з вартості послуг, що сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем правничої допомоги та її вартість, що підлягає сплаті.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подавала, проте відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи № 873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є невідповідною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 9000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, яка є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) та належить до типової категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, обсягом та часом наданих послуг, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості.

Суд, з урахуванням вищенаведеного та часткового задоволення позову дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2774,38 грн, з яких: 1274,38 грн – судовий збір, 1500 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 509, 510, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. 12, 13, 19, 76-78, 81, 89, 95, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 3231487 від 22.11.2020 у розмірі 7850 грн, з яких: 5000 грн – сума наданого кредиту, та 2850 грн – проценти за користування кредитом у межах строку кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у сумі 2774,38 грн, з яких: 1274,38 грн – судовий збір, 1500 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І.А. Бойко