Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №280/171/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/171/26 (суддя Батрак І.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі №280/171/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07 січня 2026 року звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 згідно з яким, просить:

визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у звільненні з військової служби позивача згідно з рапортом від 11.10.2025;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби згідно підпункту г пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи, згідно поданого рапорту.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він має право бути звільненим з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком з наявною у неї інвалідністю 1 групи.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення рапорту ОСОБА_1 про звільнення, оскільки позивачем не було надано документів, які підтверджують відсутність у його матері інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за ним постійний догляд, та правомірно відмовив у звільненні позивача з військової служби.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі викладає фактичні обставини справи, свою правову позицію по справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем та проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді стрільця 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення.

11.10.2025 позивач подав рапорт про звільнення його з військової служби у запас згідно з пп. г п. 2 ч. 4 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним зі свої батьків, який є особою з інвалідністю I чи ІІ групи. До рапорту позивач додав копії наступних документів: паспорт громадянина України ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорт громадянина України ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , довідка до акту огляду МСЕК щодо ОСОБА_2 , пенсійне посвідчення, паспорт громадянина України ОСОБА_3 , РНОКПП ОСОБА_3 , довідка до акта огляду МСЕК щодо ОСОБА_3 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , паспорт громадянина України ОСОБА_4 , РНОКПП ОСОБА_4 , свідоцтво про народження ОСОБА_5 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , сповіщення сім`ї щодо загибелі ОСОБА_6 , свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 , свідоцтво про народження ОСОБА_7 , паспорт ОСОБА_8 , довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_8 , РНОКПП ОСОБА_8 , свідоцтво про народження ОСОБА_8 , акт проведення обстеження сім`ї ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , супровідний лист до акту обстеження сім`ї, свідоцтво про народження ОСОБА_9 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , паспорт ОСОБА_11 , РНОКПП ОСОБА_11 , посвідка на вид на проживання ОСОБА_11 АДРЕСА_1 , документ про реєстрацію і перебування ОСОБА_11 у м. Аугсбург, Баварія, Німеччина, акт обстеження сімейного стану, нотаріальна заява ОСОБА_2 , висновок ОСОБА_2 , висновок ОСОБА_3 .

За результатами розгляду рапорту позивача листом від 21.11.2025 №10/29/10/1-8605-2025 відповідачем повідомлено про відсутність правових підстав для звільнення зі служби, оскільки встановлено, що відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 26.08.2025 №04/2814, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (яка є особою із числа осіб з інвалідністю І групи) має інших осіб І-ІІ спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд (т.1 а.с. 205). Інших документів, з яких вбачалось, що інші особи І-ІІ ступеня спорідненості за станом здоров`я не можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 не надано.

Правомірність вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини 4 цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

У свою чергу, пунктом 3 частини 12 цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовці з військової служби здійснюється через:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Водночас, необхідно зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

- документи, що підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами), зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 26.08.2025 №04/2814, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 (яка є особою із числа осіб з інвалідністю І групи) має інших осіб І-ІІ ступеня спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд, а саме: доньок, онука.

Водночас, згідно з оскарженим рішенням відповідача від 21.11.2025 року, інших документів з яких вбачалось, що інші особи І-ІІ ступеня спорідненності за станом здоров`я не можуть здійснити такий догляд за ОСОБА_2 позивачем не надано.

У зв`язку з зазначеними обставинами колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено того, що його мати, як особа, яка потребує постійного стороннього догляду, не має інших, окрім позивача, членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли би здійснювати постійний догляд за ним, або ж що такі інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я і, відповідно, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність висновку відповідача про відсутність підстав для задоволення рапорту ОСОБА_1 про звільнення, оскільки позивачем не було надано документів, які підтверджують відсутність у його матері інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за ним постійний догляд, та правомірно відмовив у звільненні позивача з військової служби.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з позовом ОСОБА_1 в якості підстави для задоволення позову зазначає про необхідність здійснення ним «постійного догляду за батьком з наявною у неї інвалідності 2 групи».

Між тим, у своєму рапорті про звільнення його в запас, на відміну від позову, позивач не зазначав відносно кого з його батьків у нього виникла необхідність здійснювати постійний догляд як за особою з інвалідністю І чи ІІ групи.

У зв`язку з цим колегія суддів зауважує, що сам по собі факт наявності у позивача батьків з інвалідністю I чи II групи за якими необхідно здійснювати постійний догляд не є підставою для задоволення рапорту та звільнення позивача з військової служби.

Саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи особою, що перебуває на військовій службі є підставою для її звільнення з військової служби.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов задоволенню не підлягає.

Відносно інших доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі №280/171/26 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов