Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №280/2165/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/2165/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі № 280/2165/26 (головуючий суддя першої інстанції Бойченко Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1990 по 30.04.1991, до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 16.02.1987 по 21.09.1987, з 07.12.1987 по 23.03.1990 та з 07.05.2012 по 02.08.2013;

- зобов`язати відповідача зарахувати зазначені періоди до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком № 1 і у зв`язку з цим перерахувати розмір пенсії з 12.09.2025.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу періоду роботи з 15.04.1990 по 15.04.1991 до страхового стажу та періодів роботи з 16.02.1987 по 21.09.1987, з 07.12.1987 по 23.03.1990, з 07.05.2012 по 02.08.2013 до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1.

Зобов`язано відповідача зарахувати ці періоди та перерахувати пенсію з 12.09.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України як отримувач пенсії; рішення про призначення пенсії за принципом екстериторіальності ухвалювало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. На запит представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 12.08.2025 №0800-0206-8/79699 повідомило, що до страхового стажу не враховано період з квітня 1990 року по квітень 1991 року через відсутність запису в трудовій книжці; період роботи за довідкою ЗАТ «РЕМСА» від 21.09.2009 №81 не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 через розбіжності з записами в трудовій книжці; період з 07.05.2012 по 02.08.2013 за довідкою від 29.05.2014 №348 не зараховано, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач у відзиві на позов просив залучити до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області; це клопотання суд першої інстанції залишив без задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. Згідно зі статтею 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а підтвердження стажу іншими документами, у тому числі архівними довідками та уточнюючими довідками підприємств, можливе у випадках відсутності трудової книжки, відсутності в ній необхідних записів або наявності в ній неправильних чи неточних записів. При цьому довідки та інші документи оцінюються у сукупності з трудовою книжкою, а не замість неї.

Стосовно зарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.04.1990 по 15.04.1991.

Судом першої інстанції досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 від 16.02.1987 і встановлено, що запис про роботу за період з 01.04.1990 по 30.04.1991 у ній відсутній. Для підтвердження цього періоду позивач подав архівні довідки Архівного управління Запорізької міської ради від 29.08.2019 №04-25/Б-2426 та №04-25/Б-2427, якими підтверджується нарахування заробітної плати «газ.сварщ. ОСОБА_1 » у Колективному підприємстві «Інтерсоюз» з квітня 1990 року по квітень 1991 року. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевірило довідки про заробітну плату, за результатами чого актом від 29.08.2024 №0800-1102-1/4194 було виявлено розбіжності за червень та серпень 1990 року; у зв`язку з цим Архівне управління Запорізької міської ради видало нову довідку від 17.09.2024 №04-23/224.

За таких обставин, коли запис у трудовій книжці відсутній, пункти 1 і 3 Порядку №637 прямо допускають підтвердження стажу архівними установами, довідками, особовими рахунками та відомостями на видачу заробітної плати. Виявлені під час перевірки розбіжності у відомостях про заробіток за два місяці усунуто видачею нової довідки; відповідач у відзиві послався лише на відсутність запису в трудовій книжці й не навів обставин, які ставили б під сумнів сам факт роботи позивача в Колективному підприємстві «Інтерсоюз» у зазначений період. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці довідки підтверджують роботу позивача з квітня 1990 року по квітень 1991 року включно.

Визначаючи межі зарахованого періоду, суд першої інстанції керувався пунктом 27 Порядку №637, яким визначено, як встановлюється дата, якщо в документі про стаж не зазначено точних дат, і, оскільки в архівних довідках відсутні точні дати прийняття на роботу та звільнення, зарахував період з 15.04.1990 по 15.04.1991, тобто менший за заявлений позивачем (з 01.04.1990 по 30.04.1991). Рішення в частині відмови в задоволенні решти вимог позивач не оскаржував, а застосований судом спосіб обчислення періоду не погіршує становища апелянта.

Стосовно зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів з 16.02.1987 по 21.09.1987, з 07.12.1987 по 23.03.1990 та з 07.05.2012 по 02.08.2013.

Судом першої інстанції встановлено, що записами трудової книжки позивача підтверджується його зайнятість у зазначені періоди на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1. Крім цього, подано уточнюючі довідки: від 21.09.2009 №81, видану ЗАТ «РЕМСА», за періоди з 16.02.1987 по 21.09.1987 та з 07.12.1987 по 23.03.1990, і від 29.05.2014 №348, видану ПАТ «Будівельно-монтажне управління «Запорізькстальбуд-1»», за період з 07.05.2012 по 02.08.2013.

Відповідач відмовив у зарахуванні цих періодів, посилаючись на розбіжності довідки від 21.09.2009 №81 із записами в трудовій книжці та на невідповідність довідки від 29.05.2014 №348 додатку № 5 до Порядку №637.

Проте за змістом пункту 20 Порядку №637 та пункту 10 Порядку №383 уточнююча довідка потрібна лише тоді, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Якщо ж відповідні записи у трудовій книжці є і вони не викликають сумніву, формальні недоліки уточнюючої довідки, складеної роботодавцем, не можуть позбавляти особу права на врахування цих періодів до пільгового стажу. Обов`язок належно оформлювати трудову книжку та видавати довідки покладається на роботодавця, а не на працівника; відповідальність за недоліки в цих документах на позивача покладатися не може.

Щодо періоду з 07.05.2012 по 02.08.2013 суд першої інстанції також звернув увагу, що в трудовій книжці міститься посилання на проведення атестації робочих місць згідно з наказом від 15.06.2010 №1188, за результатами якої професія позивача дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, атестація проводиться не рідше ніж один раз на п`ять років, тож спірний період 2012-2013 років припадає на п`ятирічний строк після атестації за наказом від 15.06.2010 №1188.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за це покладається на власника підприємства, а не на працівника.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не довів, що у спірні періоди позивач виконував іншу роботу, ніж та, що відображена в трудовій книжці та довідках, або що ці відомості є недостовірними. Саме по собі посилання на розбіжності та невідповідність довідок формі, без конкретизації їх змісту і без доказів вжиття заходів до їх усунення (витребування первинних документів, звернення до роботодавця чи його правонаступника, проведення перевірки), не спростовує висновків суду першої інстанції.

Стосовно залучення другого відповідача та способу захисту порушеного права.

Заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності, тому саме цей орган вирішував питання про зарахування спірних періодів до страхового та пільгового стажу позивача і є належним відповідачем у цій справі.

Суд першої інстанції правильно відмовив у залученні до участі в справі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до якого вимог не заявлялося; питання залучення другого відповідача не впливає на правильність вирішення спору по суті. Визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування спірних періодів і зобов`язавши зарахувати їх та перерахувати пенсію з 12.09.2025, суд першої інстанції обрав спосіб захисту, що відповідає порушеному праву, і не підмінив компетенцію органу Пенсійного фонду, який самостійно здійснить перерахунок з урахуванням зарахованих періодів.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі № 280/2165/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак