Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №334/5666/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 334/5666/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року в адміністративній справі №334/5666/26 (головуючий суддя першої інстанції Філіпова І.М.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 09.06.2026 звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа: Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:

- скасувати постанову №4840 від 15.10.2025 щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

- закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і неповажності наведених позивачем причин його пропуску. Позивачу надано строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

16.06.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, зміст якої повністю дублює позовну заяву.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2026 позовну заяву повернуто позивачу на підставі статті 123 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що оскаржувану постанову №4840 від 15.10.2025 він не отримував, а її копію представник позивача отримав лише 05.06.2026 у відповідь на адвокатський запит від 22.05.2026, тому строк звернення до суду слід обчислювати з цієї дати, а підстави його пропуску є поважними.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач оскаржує постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 №4840 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Позовну заяву подано 09.06.2026.

У позовній заяві позивач зазначив, що оскаржувану постанову він не отримував, а її копія була отримана його представником лише 05.06.2026 у відповідь на адвокатський запит від 22.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , і просив визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною.

Згідно з копією протоколу про адміністративне правопорушення №4840 від 08.10.2025 протокол складено у присутності позивача, ним надано письмові пояснення щодо складеного протоколу, а також під підпис його повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 15.10.2025 о 08 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач був не згоден зі складеним протоколом і вказував, що мав при собі застосунок «Резерв+», у якому містилася вся необхідна інформація.

15.10.2025 позивач на розгляд справи не прибув і причин неприбуття не зазначив. З поданої заяви не вбачається, що позивач здійснював будь-які дії з жовтня 2025 року по травень 2026 року. Зі змісту адвокатського запиту від 22.05.2026 вбачається, що на цю дату було відомо про дату ухвалення оскаржуваної постанови, її номер та зміст, а також про направлення постанови до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області.

Встановивши, що причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, суд першої інстанції ухвалою від 11.06.2026 залишив позовну заяву без руху, а після подання 16.06.2026 заяви про усунення недоліків, зміст якої повністю дублює позовну заяву, ухвалою від 17.06.2026 повернув її позивачу на підставі частини 2 статті 123 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 та пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскаржувана постанова №4840 від 15.10.2025 прийнята у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня ухвалення постанови.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 зазначила, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Стосовно доводів апеляційної скарги про обчислення строку звернення до суду з дня отримання копії постанови.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2026 року у справі №583/2550/25, предметом оскарження в якій була постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, зазначив, що законодавець установив спеціальний, скорочений строк звернення до суду для оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який обчислюється з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), і що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня ухвалення відповідної постанови.

Положення частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують початок перебігу строку з днем вручення рішення (постанови) лише у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі. Оскаржувана постанова до таких не належить, тому доводи апеляційної скарги про необхідність обчислювати строк з дня отримання копії постанови представником позивача не ґрунтуються на нормі закону.

Разом з тим, при оцінці поважності причин пропуску цього строку суд враховує, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України). Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2025 року у справі №755/13012/25 зазначив, що в разі, коли позивач не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, заперечував факт свого запрошення, оскаржувану постанову особисто під підпис не отримував, за відсутності в матеріалах справи доказів протилежного, суди при вирішенні питання пропуску строку звернення до суду мали з`ясувати дату отримання позивачем оскаржуваної постанови рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Однак обставини справи, що розглядається, відрізняються від наведених у зазначеній постанові. Із копії протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 08.10.2025 протокол складено у присутності позивача, він надав письмові пояснення і під підпис був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 15.10.2025. Тобто позивач не був позбавлений можливості дізнатися про результат розгляду справи та отримати копію постанови.

У постанові від 10 березня 2026 року у справі №686/717/25 (К/990/37938/25), в якій предметом оскарження була постанова за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, Верховний Суд виходив з того, що складення протоколу з особистим підписом позивача про повідомлення його про розгляд справи свідчить про обізнаність позивача з підставами притягнення його до адміністративної відповідальності, що дозволяло повноцінно реалізувати право на звернення з відповідним позовом до суду у межах встановленого законодавством строку. Верховний Суд також зазначив, що законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

У справі, що розглядається, позивач, будучи повідомленим про розгляд справи, 15.10.2025 на розгляд не прибув, причин не повідомив, відомостей про вжиття будь-яких заходів для з`ясування результатів розгляду та отримання постанови до травня 2026 року не навів, а з позовом звернувся лише 09.06.2026, тобто більш ніж через сім місяців після ухвалення постанови. Доказів наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, позивач не надав. Така поведінка позивача не свідчить про поважність причин пропуску строку.

Крім того, навіть якщо обчислювати строк з 22.05.2026, коли, як зазначено в ухвалі суду першої інстанції, в адвокатському запиті вже були вказані дата ухвалення постанови, її номер, зміст та відомості про її направлення до відділу державної виконавчої служби, десятиденний строк закінчився б не пізніше 01.06.2026, тоді як позов подано 09.06.2026.

Отже, і з цієї дати строк звернення до суду пропущено, причому жодних обґрунтувань причин, з яких позов не міг бути поданий до 01.06.2026, позивачем не наведено.

Стосовно дотримання судом першої інстанції порядку залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2026 року у справі №583/2550/25 виходив з того, що передумовою наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, є надання позивачу можливості скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві та визнані судом неповажними.

У справі, що розглядається, ухвалою від 11.06.2026 суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, зазначив, що наведені позивачем причини пропуску строку є неповажними, і надав позивачу строк для подання заяви про поновлення строку з іншими підставами.

Таку можливість позивач використав: 16.06.2026, тобто через п`ять днів після постановлення ухвали та у межах як встановленого судом строку, так і десятиденного строку з дня вручення ухвали, визначеного частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, його представником було подано заяву про усунення недоліків.

Проте ця заява, як встановив суд першої інстанції, повністю дублює позовну заяву і не містить жодних інших підстав для поновлення строку.

Таким чином, право, передбачене частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем реалізовано, а викладені у заяві підстави суд першої інстанції обґрунтовано визнав неповажними.

Установлення судом строку в 5 днів, який не перевищує десяти днів, визначених частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, прав позивача не порушило, оскільки заяву було подано і розглянуто судом.

За змістом частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву, що відповідає пункту 9 частини четвертої статті 169 цього Кодексу.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин та наявність підстав для повернення позовної заяви, а зводяться до незгоди з ними.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали відсутні.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку, тому постанова суду апеляційної інстанції у цій справі може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року в адміністративній справі №334/5666/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року в адміністративній справі №334/5666/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак