Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №369/18090/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18090/25

Провадження № 2-др/369/182/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кухарука В.О., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/18090/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про витребування нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 369/18090/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про витребування нерухомого майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2026 року у справі №369/18090/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.

Витребувано від Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ: 00031101) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) об`єкти нерухомого майна, а саме:

- земельну ділянку площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1416135732224, кадастровий номер 3222480401:01:014:5141, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,3971 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1469434032224, кадастровий номер 3222480401:01:014:5147, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ: 00031101) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

29.09.2026 року до суду від представника позивача, адвоката Кухарука В.О., надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ: 00031101) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 212 246 (двісті дванадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 00 копійок, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

На обґрунтування заяви зазначив, що під час розгляду справи спеціалістами юридичної фірми позивачу надавалась правнича допомога на підставі договору про надання правової допомоги № 29-05/2023-02 від 29.05.2023 та додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги № 29-05/2023-02 від 29.05.2023, а позивач на підставі виставлених рахунків та актів приймання-передачі юридичних послуг сплатив за надані юридичні послуги суму в загальному розмірі 212 246 (двісті дванадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 00 копійок.

На підтвердження понесених витрат представником позивача до заяви додано копії договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до нього, актів приймання-передачі юридичних послуг, рахунків на оплату, витягів з виписки по рахунку юридичної фірми.

21.10.2026 року представник відповідача подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 369/18090/25, згідно якого остання просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про стягнення понесених витрат на правничу допомогу; у разі задоволення клопотання, зменшити розмір понесених витрат до суми, яка відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній наводить обґрунтування, що розмір витрат є співмірним складності справи, витраченому часу та обсягу виконаних робіт, а відповідач у своїх запереченнях не довів неспівмірності та необґрунтованості таких витрат.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Суд не вбачає необхідності у виклику учасників справи для надання пояснень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки подані матеріали є достатніми для вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на положення частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву представника позивача та додані до неї докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи або з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як убачається з матеріалів цивільної справи, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю, однак питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення не вирішувалося, оскільки представником позивача до закінчення судових дебатів було заявлено про намір подати докази понесених витрат після ухвалення рішення суду відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених витрат подано представником позивача у передбачений законом строк, тому підстав для залишення її без розгляду судом не встановлено.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів, зокрема договорів, рахунків, актів приймання-передачі послуг та інших документів.

На підтвердження заявлених вимог представником позивача подано копію Договору про надання правової допомоги №29-05/2023-02 від 29.05.2023 року, додаткової угоди від 15.07.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 29-05/2023-02 від 29.05.2023, копії рахунку-фактури №9629 від 21 вересня 2026 року, рахунку-фактури № 9564 від 10 червня 2026 року, актів приймання-передачі юридичних послуг від 09.06.2026 та від 21.09.2026, витягів з виписки по рахунку юридичної фірми за 22.07.2026 та 22.09.2026.

Судом встановлено, що спеціалістами юридичної фірми здійснювалось представництво інтересів позивача протягом усього розгляду справи, зокрема участь у судових засіданнях, підготовка процесуальних документів, формування правової позиції, здійснення інших процесуальних дій, необхідних для належного захисту прав позивача.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його визначення належить до сфери договірних правовідносин між адвокатом та клієнтом.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/12876/19 звернула увагу, що суд не вправі втручатися у домовленості між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару, однак під час вирішення питання про компенсацію таких витрат іншою стороною повинен оцінити їх реальність, необхідність, співмірність та розумність.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оцінюючи заявлений до компенсації розмір витрат, суд бере до уваги, що дана справа стосувалася витребування нерухомого майна, вимагала підготовки позовної заяви, аналізу судової практики Верховного Суду, участі представника у судових засіданнях, підготовки процесуальних документів та підтримання правової позиції позивача протягом судового розгляду.

Разом із тим, суд виходить з того, що не весь зазначений у детальному описі обсяг робіт підлягає компенсації за рахунок іншої сторони. Окремі види робіт охоплюються підготовкою основної процесуальної позиції у справі, є взаємопов`язаними між собою або не потребували окремих значних часових витрат.

Здійснюючи оцінку співмірності заявлених витрат, суд враховує характер спору, категорію справи, кількість проведених судових засідань, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За результатами такої оцінки суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 212 246,00 грн хоча і підтверджений належними доказами, однак є значно більшим, ніж той розмір витрат, який з урахуванням критеріїв статті 137 ЦПК України підлягає покладенню на відповідача як на сторону, що програла спір.

На переконання суду, компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є співмірною зі складністю цієї справи, фактичним обсягом виконаної представником позивача роботи, часом, необхідним для надання правничої допомоги, та забезпечує баланс між правом позивача на відшкодування понесених судових витрат і недопущенням покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря.

Таким чином, заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 15, 133, 137, 141, 246, 247, 259, 263, 265, 270 ЦПК України, статтями 1, 19, 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Кухарука Владислава Олександровича, про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ: 00031101) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення є невід`ємною складовою рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2026 року у цивільній справі № 369/18090/25.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Кабінет Міністрів України, код ЄДРПОУ: 00031101, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2.

Повний текст додаткового рішення складено: 03.11.2026 року.

Суддя А.В. Янченко