Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №280/3033/26
Суддя: Чабаненко С.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/3033/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року в адміністративній справі № 280/3033/26 (головуючий суддя першої інстанції Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2025 по 26.03.2026 у розмірі 104017,39 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.01.2025 по 26.03.2026 у розмірі 104017,39 грн;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, починаючи з 01.04.2026 в повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2025 по 26.03.2026 у розмірі 104017,39 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.01.2025 по 26.03.2026 у розмірі 104017,39 грн.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2026 по 07.06.2026 в повному обсязі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що нараховану на виконання судового рішення пенсію виплачено в межах коштів, виділених на фінансування таких виплат, відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Порядок №821), який є чинним та обов`язковим для органів Пенсійного фонду України; виплата решти заборгованості можлива лише після надходження відповідного фінансування, а виділення коштів не залежить від волі територіального органу Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з апеляційною скаргою звернувся також позивач, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати відповідача виплачувати йому пенсію щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, починаючи з 01.04.2026 в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач і надалі виплачує щомісячну пенсію з посиланням на Порядок №821, а не за механізмом, передбаченим Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому обмеження судом першої інстанції обов`язку відповідача виплачувати пенсію у повному обсязі певною датою не забезпечує ефективного захисту його права.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №280/675/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.01.2025 №083950023654 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до пільгового стажу період навчання з 01.09.1999 по 10.03.2001 у Металургійному технікумі Запорізької державної інженерної академії на денному відділенні за спеціальністю «Виробництво сталі у конверторах і мартенівських печах» і повторно розглянути заяву позивача від 01.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На виконання зазначеного судового рішення позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 01.01.2025. У зв`язку з цим утворилася заборгованість з виплати пенсії за минулий час, яка, за даними самого відповідача, становила 361901,65 грн.
Листом від 26.03.2026 №13683-11259/К-02/8-0800/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що нараховані на виконання судового рішення кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень відповідно до Порядку №821 та включені до переліку боргів; у жовтні 2025 року позивачу було виплачено 57967,57 грн, у листопаді 2025 року - 190067,69 грн, у лютому 2026 року - 3849,00 грн, у березні 2026 року - 6000,00 грн; станом на 26.03.2026 залишок боргу становить 104017,39 грн, а подальше нарахування основного розміру пенсії та залишку боргу здійснюватиметься після відповідного фінансування згідно з Порядком №821.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати нарахованої пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Предметом спору є правомірність невиплати відповідачем позивачу пенсії, яку призначено та нараховано, у частині 104017,39 грн за період з 01.01.2025 по 26.03.2026 та обов`язок відповідача виплачувати пенсію у повному обсязі й у встановлені строки в наступні періоди.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Згідно з частиною другою цієї статті виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 46 цього Закону визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії (частина перша). Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина друга).
Частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує ні факту призначення позивачу пенсії з 01.01.2025, ні розміру нарахованої пенсії, ні того, що станом на 26.03.2026 нарахована, але не виплачена частина становить 104017,39 грн.
Єдиною причиною невиплати відповідач називає Порядок №821 (чинний на час спірних правовідносин, втратив чинність з 28.08.2026 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046), відповідно до пункту 6 якого видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Стосовно доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про необхідність застосування Порядку №821.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить положень, які ставили б виплату нарахованої пенсії, зокрема за минулий час, у залежність від черговості, переліків боржників чи наявності помісячного фінансування. Навпаки, статті 46 і 47 цього Закону пов`язують право пенсіонера на виплату нарахованих сум лише з тим, з чиєї вини вони не були отримані своєчасно: суми, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком. Отже, питання порядку та строків виплати пенсії регулюється виключно цим Законом (стаття 5 Закону), а Кабінет Міністрів України не має повноважень запроваджувати для виплати нарахованої пенсії власний механізм, який змінює встановлені законом порядок і строки (стаття 19, пункт 6 частини першої статті 92, стаття 129-1 Конституції України).
Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2026 року у справі №320/51895/25 залишив без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, якими постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною. Верховний Суд виходив з того, що, наділивши орган Пенсійного фонду повноваженнями встановлювати черговість і розміри виплат на виконання судових рішень, Уряд фактично змінив встановлені законом порядок, підстави і обсяг виконання рішення суду щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат; Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень, а всі питання щодо порядку погашення заборгованості за судовими рішеннями підлягають виключно законодавчому регулюванню, тому постанова №821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Крім того, і незалежно від цього, відповідно до частини третьої статті 7 цього Кодексу суд при вирішенні спору застосовує норми закону, а не підзаконного акта, що їм суперечить.
Таким чином, посилання відповідача на Порядок №821 як на підставу невиплати позивачу нарахованої пенсії є необґрунтованим: положення цього акта, які обмежують виплату нарахованої пенсії бюджетними асигнуваннями та переліком одержувачів, суперечать статтям 46 і 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і не можуть бути застосовані.
Колегія суддів також не вважає такими, що спростовують наведені висновки, посилання відповідача на те, що Порядок №821 застосовується до рішень суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою (рішення у справі №280/675/25 набрало законної сили 05.08.2025).
Навіть якщо виходити з того, що Порядок №821 поширюється на спірні правовідносини, його положення в частині, що обмежує виплату нарахованої пенсії бюджетними асигнуваннями та черговістю, не можуть бути застосовані з наведених вище підстав.
Крім того, спір у цій справі не стосується виконання судового рішення у справі №280/675/25.
Цим рішенням на територіальний орган Пенсійного фонду було покладено обов`язок зарахувати до пільгового стажу певний період та повторно розглянути заяву позивача, і цей обов`язок виконано шляхом призначення пенсії з 01.01.2025.
Предметом даного позову є невиплата відповідачем нарахованої та обліковуваної ним заборгованості з пенсії, тобто бездіяльність відповідача як органу, що виплачує пенсію, щодо виконання обов`язку, встановленого статтями 46, 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а обраний позивачем спосіб захисту - стягнення нарахованої, але не виплаченої суми - відповідає частині другій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.01.2025 по 26.03.2026 у розмірі 104017,39 грн та про наявність підстав для стягнення цієї суми. Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області цих висновків не спростовують.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача щодо зобов`язання відповідача виплачувати пенсію щомісяця у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на звернення до адміністративного суду та на захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, судовому захисту підлягає порушене право, а не ймовірне порушення, яке може настати в майбутньому.
Обов`язок відповідача виплачувати призначену пенсію щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, прямо встановлений частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і не потребує додаткового підтвердження судовим рішенням.
Порушення цього обов`язку щодо кожного наступного місяця має бути встановлене на підставі доказів невиплати за відповідний період, а не презюмується наперед.
Суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про зобов`язання виплатити пенсію у повному обсязі за період з 01.04.2026 по 07.06.2026 і відмовив у задоволенні решти цієї вимоги, тобто в частині періодів після 07.06.2026, щодо яких порушення прав позивача на дату ухвалення рішення судом першої інстанції не було встановлено.
Така відмова не позбавляє позивача права захищати свої права в разі їх порушення в майбутньому, у тому числі шляхом нового звернення до суду, а також не спростовує того, що відповідач зобов`язаний виплачувати пенсію позивачу у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доводи апеляційної скарги позивача цих висновків також не спростовують.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року в адміністративній справі № 280/3033/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua