Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №366/2613/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2613/26

Провадження № 2/366/1741/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Іванківський районний суд Київської області у складі судді Гончарука О.П. за участю секретаря судового засідання Деркач Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області , про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, в якому просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вимоги мотивує, тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (копія свідоцтва про смерть додається).

Під час життя ОСОБА_2 під час життя мала певне майно, яке вона заповіла відповідно до заповіту.

Відповідно до Заповіту від 12.03.2007 р., посвідчений секретарем Старосоколівської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 (далі позивачу) в спадок житловий будинок з надвірними будівлями та присадибною ділянкою, який знаходиться в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 залишився зазначений будинок та відкрилась спадщина (спадкова справа №241/2024), яку прийняла позивачка.

05 вересня 2026 року позивач звернулася до державного нотаріуса Дударевої І.Ю. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на вищевказане майно.

Відповідно до Постанови про відмову у вчинення нотаріальних дій, видану державним нотаріусом Дударевою І.Ю. від 05 вересня 2026 року позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на житловий будинок.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 17 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач - представник Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області подали заяву про розгляд справи без представника селищної ради. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З наданих доказів, встановлено такі факти і обставини:

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Виконкомом Старосоколівської сільської ради Іванківського району Київської області, зроблено відповідний актовий запис № 5.

12.03.2007 ОСОБА_2 заповіла спірний будинок позивачу, що підтверджується заповітом.

З довідки Старосоколівської сілської ради №176 від 19.05.2019 року, убачається, що згідно запису в по господарській книзі №2 за 2006-2010 роки, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 рахується за померлою ОСОБА_2 .

Постановою про про відмову у вчинення нотаріальних дій, видану державним нотаріусом Дударевою І.Ю. від 05 вересня 2026 року позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на житловий будинок.

«Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» на замовлення технічної інвентаризації позивача, виготовлено станом на 23 березня 2026 року Технічний паспорт будинку садибного типу Реєстраційний номер № ТІ01:9853-4016-7631-8419, адреса об`єкта Київська обл., Вишгородський район, Іванківська територіальна громада, с. Потоки (станом на 01.01.2021), АДРЕСА_1 , з додатками: схема розташування будівель та споруд, план будинку садибного типу; експлікація приміщень будинку садибного типу, характеристика будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України встановлює, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частина 1 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подати заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966р. та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966р., який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р., та інших нормативно-правових актів.

Так, згідно п. 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Пунктом 7 даної Інструкції передбачено, що така реєстрація проводиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинку №30 є записи погосподарської книги №6, особовий рахунок НОМЕР_1 за 2026-2028 року, по АДРЕСА_1 зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , убачається, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною житлової площі 30.7 кв.метрів, розміром загальної площі 44,6 кв. метрів, в плані під літ. «А», сарай «Б», господарський блок «В», господарські споруди «1-3».

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , належав житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спадщину після якої прийняла ОСОБА_4 .

Таким чином, позивач прийняла спадщину після ОСОБА_2 і набула право власності на належний батькові будинок в порядку спадкування за законом, тобто із законних підстав.

Оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного нерухомого майна із законних підстав, то позивач має право на судовий захист.

Таким чином, позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 328, 1216-1218, 1223, 1261, 1267, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 12,13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право приватної власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будинок розміром житлової площі 30.7 кв.метрів, розміром загальної площі 44,6 кв. метрів, в плані під літ. «А», сарай «Б», господарський блок «В», господарські споруди «1-3».

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.П. Гончарук