Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №363/5343/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"03" листопада 2026 р. Справа № 363/5343/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

16.08.2026 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно принижував, виражався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю колишньої дружини. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що будь-якого домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 не вчиняв. Так, ОСОБА_1 пояснив, що 16.08.2026 року близько 11:00 год. приїхав за адресою: АДРЕСА_1 , для заселення у зазначену квартиру, оскільки він є власником її частини. Двері до вказаної квартири відкрила ОСОБА_2 та першою до квартири зайшла його адвокат Кручок Н.В., яка супроводжувала його вселення, зачитавши рішення Київського апеляційного суду, відповідно до якого він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 почав заносити свої речі, однак ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 почали викидати речі з квартири. Окрім ОСОБА_3 в квартирі також була присутня її малолітня донька та матір ОСОБА_2 , а в подальшому до квартири прийшов його зять – чоловік ОСОБА_4 . ОСОБА_1 також зазначив, що з метою, аби ОСОБА_2 не змогла закрити двері з середини, він вирішив демонтувати замок, однак до кінця викрутити його не зміг. Того дня, 16.08.2026 року він заселився до зазначеної квартири, а всі інші хто був присутній там, покинули квартиру. Наступного дня, приблизно о 23 год. до нього в кімнату зайшов працівник поліції, та попросив надати документи, звинувативши його у тому, що він 16.08.2026 року вчинив відносно ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру. В той же час, ОСОБА_1 стверджував, що ним не вчинялося жодних дій, які кваліфікувалися, як вчинення домашнього насильства, жодних погроз ні рухами ні словами нікому не робив. Враховуючи викладене, просив суд закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_2 під час судового засідання пояснила, що 16.08.2026 року приблизно об 11 год. до її квартири постукали, та її донька, яка також перебувала у квартирі, відкрила двері, після чого до квартири відразу зайшов ОСОБА_1 . Разом з ним була присутня адвокат Кручок Н.В., яка дала їй лист, який попросила підписати, що ОСОБА_2 і зробила. В той час, ОСОБА_1 надав команду хлопцям, які приїхали з ним, щоб ті почали заносити його речі до квартири. Сам ОСОБА_1 увійшов до квартири з маленькою сумкою, у якій були різні викрутки, та він майже відразу почав викручувати замок. У ОСОБА_1 не вийшло викрутити замок за допомогою викруток, у зв`язку з чим він пішов до кухні по ніж. ОСОБА_2 злякалася, бо не могла передбачити його наступних дій, тому схопила його за руку в якій був ніж, а він в свою чергу стиснув її пальці, внаслідок чого вона отримала травму. Також, ОСОБА_2 зазначила, що вона намагалася спокійно поспілкуватися з ОСОБА_1 , однак останній почав принижувати її та постійно вживав нецензурну лексику. В результаті ОСОБА_2 та її донька звільнили кімнату для ОСОБА_1 , зібрали свої речі та пішли з квартири. Наступного дня, ОСОБА_2 повернулася до квартири та знову намагалася поспілкуватися з ОСОБА_1 , однак останній знову почав її принижувати, що остання записала на диктофон. Проаналізувавши дії ОСОБА_1 за допомогою ШІ, виявилося, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки домашнього насильства, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернулася до працівників поліції, які того дня прибули разом з нею до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана під час судового засідання ОСОБА_5 пояснила, що свідком подій вона не була. Того дня просто проходила повз та бачила, що двері до квартири ОСОБА_2 були відкриті, там також перебував ОСОБА_1 . Зазначила, що криків не було чути, однак останні розмовляли на підвищених тонах та у ОСОБА_2 був переляканий та понурий вигляд, остання не хотіла розмовляти. Також, остання повідомила, що була запрошена працівниками поліції для засвідчення того, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу складеного відносно нього. При цьому зазначила, що протокол був підписаний нею до висловлювання ОСОБА_1 такої відмови. Окрім того, повідомила, що ОСОБА_1 розповідав працівникам поліції, що ОСОБА_6 його побила, у зв`язку з чим наставила синців, однак, на її думку вказані синці були нанесені задовго до цього.

ОСОБА_7 у судовому засіданні надав пояснення, що 16.08.2026 року йому зателефонувала його дружина ОСОБА_3 і повідомила, що її батько виражається нецензурною лайкою. Приїхавши за адресою, де відбувалися вказані події, виявив ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , які сварилися між собою щодо заїзду останнього до квартири. При цьому ОСОБА_1 заносив свої речі та проганяв його разом з дружиною ОСОБА_3 із вказаної квартири. Також, повідомив, що ОСОБА_1 намагався викрутити замок з вхідних дверей викруткою, однак у нього не виходило та він взяв ніж на кухні.

Поліцейський СПДН ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Фільов О.Г. під час судового засідання пояснив, що надійшло повідомлення щодо вчинення домашнього насильства. Приїхавши за адресою АДРЕСА_1 було встановлено особу ОСОБА_1 , який відповідно до пояснень ОСОБА_2 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, у зв`язку з чим на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, працівника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області та інших учасників, суд приходить до наступних.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, відповідно до ст. ст. 251, 252, 280, 283 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Так на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, працівниками поліції до матеріалів справи додано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 976236 від 17.08.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно принижував, виражався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП;

- копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.08.2026 року, відповідно до якого було прийнято заяву ОСОБА_2 про те, що 16.08.2026 року приблизно об 11 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 її колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лексикою, принижував честь та гідність, та погрожував фізичною розправою над нею та її родичами;

- письмові пояснення ОСОБА_2 , з яких зокрема вбачається, що 16.08.2026 року приблизно об 11 год. 30 хв. перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_1 , куди приїхав її колишній чоловік ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім щодо вирішення питання проживання у квартирі за вказаною адресою, останній вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався у її бік нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою їй особисто, та над її рідними та близькими;

- письмові пояснення ОСОБА_9 , відповідно до яких остання зокрема зазначила, що 16.08.2026 року в період часу з 11:30 год. по 16:00 год. була свідком подій, що її батько ОСОБА_1 систематично залякував, погрожував та принижував ї матір ОСОБА_2 . Окрім того, остання зазначила що її батько штовхав та хапав її матір за руки;

- витяг з ІПС МВС України «Армор» відносно ОСОБА_1 ;

- копії документів, що посвідчують осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;

- відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суддя приходить до переконання, що наданими доказами не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначила про вчинення ОСОБА_1 щодо неї домашнього насильства психологічного характеру, що виразилося у висловлюванні нецензурною лайкою в її бік, приниження її гідності та погроз фізичною розправою. Водночас, наведені нею обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Із досліджених матеріалів справи не вбачається, що конфліктна ситуація спричинила у ОСОБА_2 обґрунтовані побоювання за власну безпеку чи безпеку третіх осіб, викликала стан емоційної невпевненості, безпорадності або нездатності захистити себе, чи будь-яким іншим чином вплинула на її психічне здоров`я. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про настання таких наслідків або їх реальну загрозу. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, подія, про яку повідомляє ОСОБА_2 мала місце 16.08.2026 року. Однак, у день зазначеної події остання до органів Національної поліції не звернулася, а повідомила про обставини лише наступного дня.

Допитані під час судового засідання свідки також не надали показань, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильство щодо ОСОБА_2 . Зокрема, свідок ОСОБА_5 під час судового пояснила, що того дня чула, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спілкувалися на підвищених тонах однак будь-яких проявів домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 , остання не спостерігала.

Допитаний свідок ОСОБА_7 , також зазначив, що очевидцем вчинення домашнього насильства не був, разом з тим повідомив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний конфлікт, який пов`язаний з вирішенням питання щодо порядку користування спільною квартирою та проживання в ній.

Суддя зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків. Так, людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді, як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій – це конфлікт. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання та свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Сам по собі лише факт конфліктної ситуації не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників справи, а також свідків, суддя приходить до переконання, що фактично між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склалися побутові конфліктні відносини, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення домашнього насильства.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, а зокрема відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено 17.08.2026 року приблизно о 23 год., тоді коли сама подія відбулася 16.08.2026 року близько 11:30 год. В ході надання пояснень, інспектор Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Фільов О.Г. не зміг надати жодних пояснень, що стало підставою для прибуття до приміщення, в яком перебував ОСОБА_1 , у такий пізній час.

Окрім того, відповідно до п.п. 11, 12 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

Водночас, ОСОБА_1 зазначив, що працівником поліції не було рознесено йому його права. Вказані обставини не заперечувалися і під час судового засідання інспектором Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Фільовим О.Г., який безпосередньо складав протокол про адміністративне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 підтвердив факт своєї відмови від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, пояснивши це порушенням його прав. Водночас, факт такої відмови засвідчено підписами свідків, зокрема, ОСОБА_5 . Однак, під час судового засідання остання повідомила, що поставила свій підпис у протоколі ще до того, як ОСОБА_1 висловлював відмову від його підписання.

Відтак, наведені обставини свідчать про недотримання інспектором Вишгородського РУП ГУНП в Київській області вимог щодо процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження, з долучених доказів неможливо переконатися, що ОСОБА_1 вчинив таку форму домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, а відтак суд приходить до переконання, що в діях останнього відсутні ознаки притаманні домашньому насильству.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 173-2, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя І.Ю. Котлярова