Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №363/5812/26 — Вишгородський районний суд Київської області

Суд: Вишгородський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №363/5812/26

Суддя: Лукач О. П.

03.11.26 363/5812/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

представника позивача – адвоката Ільїної Д.В. (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1188 від 06.07.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд», представником позивача – адвокатом Ільїною Д.В. подано вказаний адміністративний позов, у якому просить: визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк на оскарження постанови №1188 від 06.07.2026 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП; скасувати постанову №1188 від 06.07.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути на його користь судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1188 від 06.07.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за неявку 02.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №7264878 від 11.05.2026 для уточнення даних. Сторона позивача вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною без належних доказів, з неналежним оповіщенням позивача, незастосуванням примітки до статті 210 КУпАП та з процесуальними порушеннями норм КУпАП щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Так, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки повістка йому не вручалася, а встановлена пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку процедура повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» дотримана не була. Зокрема, у матеріалах адміністративної справи, наданих відповідачем на адвокатський запит, відсутні докази інформування позивача за наявним номером телефону або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення форми 22а про надходження рекомендованого листа, із зазначенням дати його вкладення. При цьому, номер телефону позивача міститься у військово-обліковому документі із застосунку «Резерв+». На думку сторони позивача, відповідач не перевірив, за яких обставин поштовим оператором проставлено відмітку «адресат відсутній за зазначеною адресою», чи було поінформовано позивача про надходження поштового відправлення та чи сплили три робочі дні після такого інформування. Також позивача не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим він не брав участі у її розгляді та не отримував копії оскаржуваної постанови. Крім того, сторона позивача посилається на те, що постанова №1188 від 06.07.2026 винесена без складення протоколу про адміністративне правопорушення, а обставини вчинення позивачем правопорушення встановлено на підставі направленої через АТ «Укрпошта» повістки, повідомлення про вручення та опису вкладення, які представник вважає неналежними доказами. Також у позові зазначено, що відповідно до військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 вчасно, 16.07.2024, оновив свої персональні дані, зокрема адресу місця проживання та номер телефону, про що міститься відмітка «Дані уточнено вчасно». Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме дані потребували уточнення. Представник позивача вважає, що відповідач мав можливість отримати персональні дані позивача через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами, однак не врахував положення примітки до статті 210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання таких даних. При цьому в самій оскаржуваній постанові зазначено, що адресу, за якою направлено повістку, відповідачем обрано з Єдиного державного реєстру як таку, що повідомлена позивачем під час уточнення своїх облікових даних. З огляду на викладене сторона позивача вважає, що постанова №1188 від 06.07.2026 винесена за відсутності належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого

частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови №1188 від 06.07.2026, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.09.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача Козаком О.О. подано відзив на позовну заяву, датований 28.09.2026, з додатками, у якому він просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 сформовано повістку №7264878 про необхідність ОСОБА_1 прибути 02.06.2026 о 14:00 для уточнення даних. Повістку 13.05.2026 направлено на адресу позивача рекомендованим листом R067166184662 із позначкою «Повістка ТЦК». Оскільки позивач її не забрав, поштове відправлення 17.05.2026 оформлено до повернення з причини відсутності одержувача за вказаною адресою. Представник відповідача вказує, що позивач не надав доказів об`єктивних причин, які унеможливили отримання поштового відправлення, та документів, що підтверджують його проживання за іншою адресою. Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, щодо достатності направлення рекомендованої кореспонденції на дійсну адресу, оскільки її отримання перебуває поза межами контролю відправника. На думку представника відповідача, при направленні повістки дотримано пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, зокрема процедури інформування одержувача та очікування трьох робочих днів після інформування. Тому відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 ОСОБА_1 вважається належним чином оповіщеним про виклик, однак у визначений час до територіального центру не прибув і доказів поважності причин неявки не надав. Крім цього, відповідач посилається на направлення позивачу повідомлення №03/1506 від 15.06.2026 про розгляд справи про адміністративне правопорушення рекомендованим листом R067200294693 із СМС-повідомленням на номер мобільного телефону позивача. На підтвердження цього надано список згрупованих відправлень форми 103 №6360 від 15.06.2026. Повідомлення повернулося з причини закінчення встановленого терміну зберігання. Представник вважає, що позивач проігнорував повідомлення про розгляд справи, а згодом не отримав і постанову №1188, направлену 27.07.2026 рекомендованим листом R067239191441. Представник відповідача посилається на частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункти 21, 27 Порядку №560, якими передбачено обов`язок прибувати за викликом, зокрема для уточнення персональних та військово-облікових даних. Наводить перелік персональних даних, визначений статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», та стверджує, що вимог закону щодо уточнення даних ОСОБА_1 не виконав. Вважає оскаржувану постанову такою, що відповідає статті 283 КУпАП, прийнята компетентною посадовою особою на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин і з дотриманням законодавства.

30.10.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 02.11.2026) представником позивача подано клопотання про її участь у судовому засіданні, призначеному на 02.11.2026 у режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 02.11.2026, учасники провадження не з`явилися. При цьому, за наявності технічної можливості у суді та з метою розгляду справи у розумний строк, ухвалою суду, внесеною до протоколу судового засідання від 02.11.2026, задоволено клопотання представника позивача про її участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, зокрема через зареєстрований електронний кабінет, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, суд врахував його належне повідомлення, подання ним відзиву на позов, відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та відсутність заперечень представника позивача проти розгляду справи за його відсутності.

Представник позивача підтвердила, що ознайомилася з відзивом на позовну заяву. Пояснила, що письмової відповіді на відзив сторона позивача не подавала, оскільки наведені у ній доводи фактично повторювали б обґрунтування позову.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стверджуючи, що постанову №1188 від 06.07.2026 винесено без належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру та про розгляд справи про адміністративне правопорушення, без достатніх доказів і без урахування примітки до статті 210 КУпАП. Пояснила, що матеріали, надані у відповідь на адвокатський запит та долучені до відзиву, не містять доказів інформування позивача працівником поштового зв`язку за номером телефону або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа. Номер телефону був наявний у військово-обліковому документі із застосунку «Резерв+», долученому як додаток до позову. Послалася на відсутність повідомлення форми 22а, відмітки про причину невручення та зазначення дати вкладення такого повідомлення до поштової скриньки. На її думку, відповідач, посилаючись лише на відмітку про відсутність адресата, не довів дотримання всіх дій, передбачених пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, та безпідставно покладає на позивача обов`язок довести причини неодержання кореспонденції. Щодо нескладення протоколу представник позивача зазначила, що стаття 258 КУпАП допускає такий порядок розгляду справи, однак лише за наявності визначених законом передумов, зокрема належного повідомлення особи про виклик та підтвердних документів. На її переконання, у даній справі таких передумов не було, а можливість розгляду справи без протоколу не звільняє посадову особу від обов`язку перевірити належність оповіщення та обставини неприбуття. Представник також наголосила, що ОСОБА_1 уточнив свої дані 16.07.2024, що відображено у військово-обліковому документі. Водночас ні в повістці, ні в постанові, ні у відзиві не конкретизовано, які саме дані він мав уточнити. Вважала, що відповідач мав можливість перевірити відомості через відповідні реєстри, але не врахував примітку до статті 210 КУпАП. Представник позивача додатково пояснила, що відповідач підміняє доказування фактичного виконання поштовим оператором передбачених законом дій посиланням на кінцевий статус відправлення. Звернула увагу, що пункт 82 Правил передбачає інформування адресата, очікування трьох робочих днів після такого інформування, оформлення відповідної відмітки та повернення листа. Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №800/547/17 вважала неприйнятним без урахування відмінностей, оскільки та справа стосувалася дисциплінарної відповідальності прокурора, а у даному випадку необхідно перевірити спеціальний порядок оповіщення.Вважала, що відзив не спростовує позовних вимог, а постанова винесена без достатніх доказів події та складу адміністративного правопорушення. Щодо судових витрат, представник позивача просила стягнути сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, заявивши, що докази розміру останніх будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, судом враховано таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що згідно з військово-обліковим документом, сформованим засобами застосунку «Резерв+» 04.09.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Документ містить адресу проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону, електронну пошту та відмітку «Дані уточнено вчасно», дата уточнення даних – 16.07.2024.

11.05.2026 на ім`я ОСОБА_1 сформовано повістку №7264878 про необхідність з`явитися 02.06.2026 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою, зазначеною у повістці, для уточнення даних. У повістці зазначено адресу позивача: АДРЕСА_1 .

Опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення R067166184662 містить зазначення повістки №7264878 від 11.05.2026 та адресу її одержувача ОСОБА_1 .

З наданої відповідачем роздруківки відстеження відправлення R067166184662 встановлено, що поштове відправлення прийнято оператором 13.05.2026 о 19:12, до відділення 07302 у м. Вишгороді воно прибуло 14.05.2026 о 17:08. О 17:27 цього ж дня зафіксовано статус «Невдала спроба вручення інші причини».

17.05.2026 о 01:31 зафіксовано статус «Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)», 18.05.2026 о 10:23 відправлення вибуло з відділення, а 20.05.2026 о 15:59 у відділенні 07301 зафіксовано «Повернення. Вручено за довіреністю», тобто відправлення повернуто відправнику.

У матеріалах справи міститься повідомлення №03/1506 від 15.06.2026, адресоване ОСОБА_1 , про розгляд справи щодо притягнення його до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У повідомленні зазначено дату та час розгляду – 06.07.2026 о 10:00, а також місце розгляду (адреса відповідача, кабінет №8).

Направлення повідомлення рекомендованим відправленням R067200294693 підтверджується поштовими документами та списками згрупованих відправлень форми 103, зокрема списком №6360 від 15.06.2026. У документах зазначено номер телефону позивача та додаткову послугу «SMS-пов».

За роздруківкою відстеження відправлення R067200294693 його прийнято 15.06.2026 о 17:21, до відділення 07302 воно прибуло 18.06.2026 о 10:30, о 10:42 зафіксовано невдалу спробу вручення з інших причин. 02.07.2026 о 01:33 оформлено повернення відправнику з причини «закінчення встановленого терміну зберігання». Повернуте відправлення вручено за довіреністю у відділенні 07301 лише 06.07.2026 о 18:18.

06.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №1188, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 02.06.2026, зазначеним у направленій через АТ «Укрпошта» повістці №7264878, чим порушив частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Підставою висновку про належне оповіщення особи в постанові визначено направлення повістки та повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата. Адресу одержувача обрано з Єдиного державного реєстру як таку, що повідомлена ним під час уточнення облікових даних. Також зазначено про направлення повідомлення щодо розгляду справи рекомендованим листом, неявку позивача та відсутність його клопотання про відкладення.

Постанова містить посилання на статтю 258 КУпАП як на підставу нескладення протоколу.

Копію постанови №1188 направлено ОСОБА_1 27.07.2026 рекомендованим листом R067239191441. За роздруківкою відстеження відправлення прибуло до відділення 07302 30.07.2026 о 14:01, о 14:37 зафіксовано невдалу спробу вручення з інших причин. 13.08.2026 о 01:35 його оформлено до повернення за закінченням встановленого терміну зберігання, а 17.08.2026 о 13:23 повернуте відправлення вручено за довіреністю відправнику.

25.08.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №81816457 з примусового виконання постанови №1188 від 06.07.2026 про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу в подвійному розмірі – 34 000 грн. Позивач надав відповідь органу державної виконавчої служби від 31.08.2026 та електронне листування щодо отримання документів у відповідь на адвокатський запит від 28.08.2026.

Надані відповідачем відомості про направлення копії постанови 27.07.2026 та її повернення без вручення не спростовують доводів про фактичне отримання копії постанови представником позивача 31.08.2026.

Не погоджуючись із постановою №1188 від 06.07.2026, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у таких справах здійснюється на основі суворого додержання законності.

За статтею 8 КУпАП особа підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, а провадження ведеться за законом, що діє під час і за місцем розгляду справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені розглядати справи, передбачені статтею 210-1 КУпАП.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП установлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

За змістом статей 245, 251, 252, 280 КУпАП уповноважена посадова особа повинна всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи, встановити, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона відповідальності. Висновки повинні ґрунтуватися на фактичних даних, установлених у передбаченому законом порядку та оцінених у сукупності. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Пунктами 21, 27, 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, передбачено виклик, зокрема для уточнення персональних та військово-облікових даних, шляхом вручення або надсилання повістки.

За пунктом 41 Порядку №560 у разі поштового надсилання повістки належне оповіщення може підтверджуватися не лише її особистим отриманням, а й проставленням відповідної відмітки про відмову в отриманні або відсутність особи за повідомленою нею адресою місця проживання, а за відсутності повідомлення іншої адреси – за адресою задекларованого чи зареєстрованого місця проживання.

Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату. У разі його відсутності працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження такого листа.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився для одержання листа, працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», засвідчує її підписом із проставленням відбитка поштового пристрою та не пізніше наступного робочого дня повертає лист відправнику.

Отже, відсутність особистого підпису про отримання повістки сама по собі не виключає належного оповіщення. Однак для застосування передбачених пунктом 41 Порядку №560 наслідків необхідно перевірити додержання процедури, за результатами якої проставлено відповідну відмітку.

У цій справі адреса, на яку направлено повістку, узгоджується з адресою, зазначеною позивачем у позові та його військово-обліковому документі. Водночас, правильність адреси не усуває необхідності перевірити порядок повідомлення адресата про надходження листа та дотримання строку для його отримання.

Посилання представника позивача на відсутність відеозапису вручення повістки або акту відмови від її одержання не є визначальним для цього способу оповіщення. Такі докази стосуються особистого вручення, тоді як у справі встановлено поштове направлення повістки. Для нього підлягають перевірці передумови, визначені підпунктом 2 пункту 41 Порядку №560 та пунктом 82 Правил №270, обов`язкової сукупної наявності відеозапису, акту відмови і поштових документів ці положення не вимагають.

Крім того, запис «Невдала спроба вручення інші причини» не містить відомостей про інформування позивача телефоном чи залишення повідомлення у поштовій скриньці. Він також не засвідчує відмови ОСОБА_1 від отримання відправлення. Даних про зміст, дату та результат такого інформування у матеріалах справи немає.

Рукописна позначка «14.05» на конверті, без зазначення виконаної дії, не дозволяє достовірно встановити, що вона засвідчує саме вкладення повідомлення форми 22а до абонентської поштової скриньки позивача, а не дату надходження листа чи спроби його доставки.

Крім цього, твердження відповідача про дотримання трьох робочих днів після інформування не узгоджується з наданою хронологією. Першу зафіксовану спробу вручення здійснено 14.05.2026 о 17:27, а повернення оформлено вже 17.05.2026 о 01:31. Навіть якщо припустити, що позивача поінформовано 14.05.2026, у тому числі виходячи з рукописної позначки на конверті, наведені відомості не підтверджують спливу трьох робочих днів після такого інформування до оформлення повернення.

Отже, висновок суду ґрунтується не на самій лише відсутності окремої копії форми 22а. Суд враховує непідтвердженість способу і дати інформування позивача, невизначеність змісту рукописної позначки та часову послідовність подій, відображену у трекінгу. За цієї сукупності обставин кінцева відмітка про відсутність адресата не усуває обґрунтованих сумнівів щодо дотримання процедури, яка мала передувати її проставленню.

Подібний підхід до оцінки доказів поштового інформування застосовано Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.09.2025 у справі №757/22596/25-а. При перевірці притягнення особи до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП апеляційний суд, серед іншого, дослідив наявність доказів телефонного інформування або вкладення повідомлення до поштової скриньки та визнав їх відсутність істотною для оцінки процедури оповіщення.

У постанові від 03.12.2025 у справі №376/1457/25 Шостий апеляційний адміністративний суд також оцінював не тільки відмітку про відсутність адресата, а й відомості про повідомлення його щодо надходження листа та дату вкладення повідомлення форми 22а. Висновки вказаної постанови враховуються судом у частині оцінки поштових доказів, а не як підтвердження тотожності всіх фактичних обставин. У справі ОСОБА_1 суд окремо перевірив наявну рукописну дату та наведені відповідачем відомості відстеження.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 не спростовує наведеного. У тій справі оцінювалося повідомлення особи у дисциплінарному провадженні щодо прокурора. Висновок про перебування отримання кореспонденції поза межами контролю відправника не означає, що при застосуванні спеціальних правил оповіщення повісткою ТЦК суд може не перевіряти встановлену процедуру та ігнорувати конкретні суперечності у поштових доказах. Від відповідача вимагається не забезпечити фактичну участь позивача за будь-яких обставин, а довести виконання передбачених законом умов його оповіщення.

Так само неподання позивачем документів про проживання за іншою адресою або про об`єктивну неможливість одержати лист не доводить виконання оператором процедури доставки. Позивач не посилається на іншу адресу як на підставу позову, а заперечує належне оповіщення за адресою, використаною відповідачем. Тягар доведення правомірності постанови не може бути замінений вимогою до позивача довести свою невинуватість.

Оцінюючи довід про відсутність протоколу, суд враховує, що стаття 258 КУпАП передбачає спеціальний випадок його нескладення при вчиненні в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, за умови належного повідомлення особи про виклик, її неприбуття без поважних причин або неповідомлення причин неприбуття та наявності передбачених законом підтвердних документів.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечувала передбаченої законом можливості нескладення протоколу, а пов`язувала незаконність застосованого порядку з відсутністю належних підтвердних документів про виклик. Суд погоджується, що саме по собі посилання у постанові на статтю 258 КУпАП не доводить наявності всіх передумов її застосування. Оскільки належне завершення процедури оповіщення про виклик на 02.06.2026 у цій справі не доведено, відповідач не підтвердив і сукупності умов для розгляду справи без складення протоколу.

Окремо суд перевіряє дотримання права позивача на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 268 КУпАП гарантовано право особи знайомитися з матеріалами, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та оскаржувати постанову. Розгляд за відсутності особи допускається за наявності даних про її своєчасне сповіщення про місце і час розгляду та за відсутності клопотання про відкладення.

За статтею 278 КУпАП питання про сповіщення учасників належить до питань, які посадова особа має вирішити при підготовці справи до розгляду.

На відміну від повістки для уточнення даних, відправлення з повідомленням про розгляд справи повернуто не з відміткою про відсутність адресата чи відмову від одержання, а за закінченням терміну зберігання. Таку причину повернення не можна ототожнювати із зафіксованою відмовою позивача одержати повідомлення або з доказом доведення до нього інформації про розгляд справи 06.07.2026 о 10:00.

Наявність у списку форми 103 номера телефону позивача та позначки «SMS-пов» підтверджує зазначення номера й замовлення відповідної послуги. Водночас вона не підтверджує змісту надісланого повідомлення, дати його надсилання чи доставки. Зокрема, із цього списку неможливо встановити, що ОСОБА_1 доведено саме дату, час і місце розгляду справи, а не лише інформацію про поштове відправлення.

Крім того, запис «Повернення. Вручено за довіреністю» від 06.07.2026 о 18:18 стосується повернення листа відправнику і вказаний час є пізнішим за визначені в самому повідомленні 10:00, тому зазначений запис також не підтверджує наявності в посадової особи на призначений час розгляду доказів своєчасного сповіщення позивача. Відомостей про інший фактичний час розгляду та інші способи доведення повідомлення матеріали не містять.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №676/752/17 звернув увагу, що обов`язок довести своєчасне повідомлення особи про місце і час розгляду справи покладається на уповноважену посадову особу. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє особу можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП, та свідчить про порушення процедури прийняття постанови.

Таким чином, саме направлення повідомлення №03/1506 судом установлено, однак належного та своєчасного сповіщення позивача про розгляд справи відповідач не довів. Відсутність клопотання про відкладення не усуває цієї обов`язкової передумови розгляду справи за відсутності особи.

Порушення права позивача на участь у розгляді в цій справі не є формальним. Воно позбавило його можливості надати пояснення щодо неодержання повістки, звернути увагу посадової особи на поштову хронологію, подати докази та скористатися правничою допомогою при вирішенні питання про наявність складу правопорушення.

Твердження відзиву про свідоме ігнорування позивачем усіх листів не підтверджене доказами. Повернення відправлень з різних причин не дозволяє без додаткового встановлення обставин прирівняти неодержання кореспонденції до умисного ухилення від її отримання. Неодержання копії постанови, направленої вже 27.07.2026, не може ретроспективно доводити належне оповіщення про виклик на 02.06.2026 чи повідомлення про розгляд справи 06.07.2026.

При цьому можливість визнати належним поштове оповіщення про виклик для уточнення даних не звільняє орган від окремої перевірки дотримання права особи на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Ці повідомлення мають різну процесуальну мету; докази щодо одного відправлення не підміняють доказів своєчасного сповіщення щодо іншого.

Щодо посилання сторони позивача на своєчасне уточнення даних і примітку до статті 210 КУпАП суд враховує таке.

Приміткою передбачено незастосування статей 210, 210-1 КУпАП у разі можливості одержання відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних.

Водночас, обов`язок уточнити персональні дані та обов`язок прибути за належно доведеним викликом є різними обов`язками. Наявність відмітки «Дані уточнено вчасно» не означає безумовного звільнення особи від усіх подальших викликів територіального центру. У постанові №1188 позивачу інкриміновано саме неприбуття 02.06.2026, а не самостійний епізод неуточнення даних у 2024 році.

Разом із тим військово-обліковий документ підтверджує уточнення даних 16.07.2024, а сама постанова посилається на використання адреси, повідомленої позивачем під час такого уточнення. Загальне твердження відзиву про невиконання позивачем вимог щодо уточнення даних, без конкретизації відсутніх або змінених відомостей, не спростовує змісту цього документа. Наведення переліку персональних даних зі статті 7 відповідного Закону не є доказом конкретного порушення та не може підмінити фактичну підставу оскаржуваної постанови.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням, на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження; жодний доказ не має наперед установленої сили.

Оцінивши всі докази в сукупності, суд установив, що належного виконання процедури оповіщення ОСОБА_1 про виклик на 02.06.2026 не доведено, а твердження відповідача про дотримання строку поштового зберігання не узгоджується з наданими ним відомостями. Також не доведено своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин не підтверджено належними та достатніми доказами вчинення позивачем винного невиконання саме того обов`язку, порушення якого поставлено йому у вину оскаржуваною постановою.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , скасування постанови №1188 від 06.07.2026 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що відповідно до квитанції від 09.09.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Разом із тим Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 09.09.2026 №10-р(ІІ)/2026 у справі про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення надано конституційно узгоджене тлумачення оспорюваних приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір»: вони не передбачають справляння судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та відповідної апеляційної скарги. Висновок про обов`язок сплатити у цій справі 0,2 розміру прожиткового мінімуму з понижувальним коефіцієнтом 0,8 тому не підлягає застосуванню.

Позов у даній справі подано 10.09.2026. З урахуванням зазначеного Рішення Конституційного Суду України сплачені позивачем 1 331,20 грн не є судовим збором, що підлягав справлянню за подання цього позову, та не підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат. Позивач не позбавлений права звернутися із заявою про повернення всієї помилково сплаченої суми з Державного бюджету України у встановленому порядку. Вимога про відшкодування платежу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та звернення про повернення платежу з бюджету мають різні підстави і не можуть ототожнюватися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що у позовній заяві представником позивача наведено попередній розрахунок таких витрат у розмірі 20 000 грн, зокрема за складання та направлення адвокатських запитів до Вишгородського відділу державної виконавчої служби та ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також за складання і подання позовної заяви.

У судовому засіданні 02.11.2026 представник позивача, заявивши про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, повідомила про намір подати докази на підтвердження їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом частини третьої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Верховний Суд у постановах від 22.11.2024 у справі №420/15183/23 та від 16.06.2025 у справі №160/8292/23 звернув увагу, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору допускається за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подання відповідних доказів до завершення судового розгляду. Саме лише декларування наміру подати такі докази після ухвалення рішення не звільняє сторону від необхідності обґрунтувати причини їх несвоєчасного подання.

Разом із тим, на час розгляду справи позивачем та його представником не надано договору про надання правничої допомоги, документів щодо погодженого розміру гонорару, обсягу та вартості фактично наданих послуг, а також інших доказів, на підставі яких суд мав би можливість установити розмір витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи.

При цьому, представником позивача ще під час звернення до суду 10.09.2026 визначено конкретні види правничої допомоги та попередню вартість наданих послуг, однак відповідних доказів не долучено ні до позовної заяви, ні протягом подальшого розгляду справи.

Заявляючи у судовому засіданні 02.11.2026 про намір подати такі докази після ухвалення судового рішення, представник позивача не навела жодних обставин, які б перешкоджали їх поданню раніше, та не обґрунтувала поважності причин неможливості подати документи до завершення судового розгляду.

Таким чином, суд вважає, що зазначення у позові попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та повідомлення представником позивача про намір надати підтвердні документи протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за відсутності обґрунтування поважних причин їх неподання до завершення розгляду справи, не є достатньою підставою для застосування частини третьої статті 143 КАС України та вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору.

Оскільки належних доказів на підтвердження розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а поважних причин неможливості їх своєчасного подання представником позивача не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення таких витрат з відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 44, 72–79, 90, 134, 139, 143, 162, 205, 241–246, 250, 252, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, статтями 7–9, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 278, 280, 283 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №1188 від 06.07.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1188 від 06.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат - відмовити.

З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О.П.Лукач

Оригінал: reyestr.court.gov.ua