Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №280/9435/25
Суддя: Круговий О.О.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/9435/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 в адміністративній справі №280/9435/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
24.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів навчання з 01.09.1984 по 28.06.1986, з 27.05.1988 по 31.07.1991 та роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998;
- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача для обчислення розміру пенсії періоди навчання з 01.09.1984 по 28.06.1986, з 27.05.1988 по 31.07.1991 та період роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998, у зв`язку із чим перерахувати розмір його пенсії з 19.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача, щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів навчання та роботи, ґрунтуються на неспроможних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01.09.1984 по 28.06.1986, з 27.05.1988 по 31.07.1991 та роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди навчання з 01.09.1984 по 28.06.1986, з 27.05.1988 по 31.07.1991 та період роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998, у зв`язку із чим перерахувати розмір його пенсії з 19.08.2025.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до страхового стажу позивача правомірно не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 26.06.1991 – оскільки період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 26.06.1991 перетинається з періодом проходження військової служби та становить більше 6 років; періоди роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998 згідно з трудовою книжкою книжкою серії НОМЕР_2 від 13.12.1989 – оскільки запис не містить номер та дату наказу про звільнення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, 22.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по 2-ій групі інвалідності загального захворювання, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За результатами розгляду звернення, за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області та винесено рішення про призначення пенсії по 2-ій групі інвалідності загального захворювання, відповідно до Закону №1058-IV, з 19.08.2025, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.10.2025 №0800-0205-8/134727.
Проте, до страхового стажу позивача не було зараховано:
- період навчання з 01.09.1984 по 26.06.1991 – оскільки період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 26.06.1991 перетинається з періодом проходження військової служби та становить більше 6 років;
- періоди роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 13.12.1989 – оскільки запис не містить номер та дату наказу про звільнення.
Вважаючи такі висновки відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом на зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 28.06.1986, з 27.05.1988 по 31.07.1991 та період роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.
Як свідчать встановлені обставини справи, за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1984 по 26.06.1991 – оскільки період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 26.06.1991 перетинається з періодом проходження військової служби та становить більше 6 років;
- періоди роботи з 21.03.1992 по 12.02.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 13.12.1989 – оскільки запис не містить номер та дату наказу про звільнення.
Так, з матеріалів справи видно, що при зверненні 13.06.2024 із заявою про попередній розрахунок пенсії позивачем було надано трудову книжку НОМЕР_2 , диплом НОМЕР_1 та військовий квиток НОМЕР_3 , про що свідчить розписка до заяви, ці документи знаходяться в матеріалах його електронної пенсійної справи.
В наведеній трудовій книжці міститься запис №8 про те, що з 21.03.1992 позивача було прийнято на посаду директора Спільного багатопрофільного науково-виробничого малого підприємства «АЛЄКС». Запис внесено на підставі протоколу зборів засновників №1 від 10.03.1992. Згідно запису № 9, 12.02.1998 позивача було звільнено за власним бажанням.
Наведений запис про звільнення містить печатку підприємства та підпис уповноваженої особи.
Що стосується відсутності запису про номер та дату наказу про звільнення, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання окремих правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записам трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Також, за приписами п. «д» ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п. 8 Порядку № 837 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (п.8 Порядку №637).
З матеріалів справи видно, що період навчання позивача з 01.09.1984 по 31.07.1991 підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 26.06.1991.
Згідно військового квитка від 29.06.1986 НОМЕР_3 , останнім підтверджується період строкової служби позивача з 29.06.1986 по 26.05.1988, який враховано відповідачем для призначення пенсії, про що свідчить розрахунок стажу.
У трудовій книжці позивача НОМЕР_2 міститься запис №3 про те, що 01.09.1984 позивача зараховано студентом Донецького політехнічного інституту, запис внесений на підставі наказу від 22.08.1984 №01-630. Запис № 4 містить інформацію про період служби в армії позивача з 29.06.1986 по 26.05.1988, який внесено згідно з військовим квитком. Далі в трудовій книжці міститься запис №5, внесений на підставі наказу 1647-03 від 26.06.1991 про те, що 31.07.1991 позивача відраховано з числа студентів у зв`язку із закінченням інституту.
Відтак, з огляду на вказані обставини справи та приписи законодавства, позивач наділений правом на зарахування до страхового стажу періоду навчання.
В свою чергу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки страховий стаж, за загальним правилом, враховується в одинарному розмірі, то правомірним буде зарахування періоду навчання, що не перетинається з військовою службою, а саме: з 01.09.1984 по 28.06.1986 та з 27.05.1988 по 31.07.1991.
Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 в адміністративній справі №280/9435/25 – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
Оригінал: reyestr.court.gov.ua