Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/30901/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/30901/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 в адміністративній справі №160/30901/25 за позовом Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, -

УСТАНОВИВ:

24.10.2025 Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 1056615,76 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 під час навчання.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2026 задовольнив позовні вимоги Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Стягнув зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 1056615 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 76 копійок на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 під час навчання.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку письмового провадження. Не врахував обставин справи, що мають значення, зокрема не перевірив дійсних витрат на навчання, не з`ясував розмір грошового забезпечення позивача не врахував статус позивача як дійсного військовослужбовця. Також суд не перевірив, чи було дотримано позивачем порядок повідомлення відповідача та чи надано йому можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необгрнутованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач подав відповіднь на відзив на апеляційну скаргу, наголошує на задоовленні вимог апеляційної скарги.

Також, відповідачем подано клоптання про витребування доказів у справі. Так, відповідач просить суд витребувати такі докази:

1. Оригінал або належним чином засвідчену копію письмової вимоги про добровільне відшкодування із чітким зазначенням строку для сплати.

2. Належні та допустимі докази вручення такої вимоги саме мені (повідомлення про вручення поштового відправлення, трек-інформація з відміткою про вручення або повернення, акт про відмову від отримання тощо).

3. Докази мого фактичного ознайомлення із сумою до відшкодування та банківськими реквізитами для оплати (докази отримання/вручення, а не лише направлення кореспонденції).

Розглянувши клопотання відповідача колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що до адміністративного позову позивачем додано наявні у нього докази повідомлення відповідача про заборгованість, і суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по особовому складу) від 27.08.2022 №12-К ОСОБА_1 призначено курсантом штатним та зараховано до списків особового складу Збройних Сил України.

Згідно наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 05.09.2022 №267 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу інституту (у місці тимчасової дислокації Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» у АДРЕСА_1 та у військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 на всі види забезпечення з 04.09.2022.

Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.07.2025 №314 «Про призначення службового розслідування» з метою уточнення причин та умов відсутності ОСОБА_1 в місці тимчасової дислокації інституту призначено до проведення службове розслідування за фактом самовільного залишення пункту тимчасового місця дислокації інституту.

Згідно акта службового розслідування від 07.08.2025 відповідно до ч. 2 ст. 45 та ч. 5 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та п. 6 розділу VII наказу Державного бюро розслідувань, Офісу генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час протидії кримінальним правопорушенням, передбаченим статтями 407-409 Кримінального кодексу України» направлено матеріали службового розслідування до органу досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові про самовільне залишення території Інституту молодшим сержантом Є. Стрижаком, оскільки даний факт має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Молодшого сержанта ОСОБА_2 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності після його повернення до Інституту.

Відповідно до наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з основної діяльності) від 07.08.2025 №267 «Про результати проведення службового розслідування» в діях ОСОБА_1 встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України «самовільне залишення частини або місця служби». Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина ОСОБА_1 виражається у формі прямого умислу та неналежному виконання своїх службових обов`язків. Обставин, що пом`якшують його вину, не встановлено.

08.08.2025 Військовим інститутом танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 08.08.2025 №1586 направлено директору територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (в порядку ст. 214 КПК України) ОСОБА_1 .

Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по особовому складу) від 26.09.2025 №32-К, пар. 2, ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів та зараховано у розпорядження начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» як такого, що самовільно залишив територію військової частини та відсутній понад 10 (десять) діб.

Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 28.09.2025 №295 внесено зміни в наказ начальника інституту (по стройовій частині) від 26.09.2025 №293 та, з-поміж іншого, зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 «Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з утриманням під час проходження військової служби (навчання) в інституті молодшого сержанта ОСОБА_1 в сумі 1056615,76 грн.

Відповідно до загальної довідки-розрахунку утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 04.09.2022 по 26.07.2025 загальна сума заборгованості за види забезпечення: фінансово-економічна служба, продовольча служба, квартирно-експлуатаційна служба, речова служба, медична служба, склала 1056615,76 грн.

30.09.2025 Військовим інститутом танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» направлено ОСОБА_1 повідомлення №2022 про необхідність сплатити заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням. Означене повідомлення направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, про що свідчить наявні у матеріалах справи копії фіскального чека, накладної №6105049331183 від 01.10.2025 та опису вкладення до цінного листа.

Вважаючи наявною за відповідачем заборгованість у заявленому до стягнення розмірі позивач звернувся з цим позовом до суду про її стягнення.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявними є підстави для стягнення зі ОСОБА_1 витрат на навчання у Вищому навчальному закладі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-XII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України -курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).

Відповідно до пункту 2.3 цього Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на навчання позивача в Університеті, у зв`язку з достроковим розірванням укладеного між ними контракту з виключенням позивача зі списків особового складу Університету.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.

Так, у разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через небажання продовжувати військової служби (навчання), курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

У період проходження військової служби (навчання) відповідачем подано рапорт про відрахування з навчального закладу у зв`язку з чим наказом начальника Університету від 15.11.2021 № 260 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Університету.

Відтак суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 16.10.2020 у справі № 1.380.2019.002683, у якій Суд вказав, що у разі незакінчення навчання у академії та подання рапорта про виключення у зв`язку із небажання продовжувати навчання, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що за наведеного правового регулювання (частина десятою статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку №964) право на звернення до суду у позивачів у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, від 10.10.2019 у справі № 140/721/19 та від 28.05.2021 у справі № 320/7233/19.

При цьому, слід ураховувати, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Отже, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справах з подібними правовідносинами залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Відтак, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин Університет був зобов`язана після отримання рапорту відповідача про відрахування здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з його утриманням у цьому вищому навчальному закладі, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного Університетом строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.09.2025 в адміністративній справі № 160/30901/25.

Відповідач наголошує на тому, що він не був обізнаний про необхідність добровільного відшкодування витрат пов`язаних із навчанням, розрахунку розміру витрат не отримував, та не відмовлявся від добровільного відшкодування таких витрат.

При цьому, слід зазначити, що саме з огляду на обізнаність відповідача з обов`язком відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням в Університеті, оскільки відповідач ознайомився із загальним розрахунком коштів на відшкодування таких витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що в повідомленні позивач не визначив строк добровільного відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних з утриманням в Університеті, відповідна графа не містить підпису відповідача про ознайомлення та про його згоду/незгоду добровільно відшкодувати спірні виплати.

Так, дійсно позивач вживав дій по направленню повідомлення про відшкодування коштів на останню відому йому адресу місця реєстрації позивача, про що надав до суду відповідні докази.

Водночас, доказів отримання відповідачем вказаного повідомлення матеріали справи не містять.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є військовослужбовцем, який у період з 13.12.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 за контрактом. Як зазначає відповідач, що не спростовано матеріалами справи, у зв`язку з проходженням військової служби він не перебував за місцем своєї реєстрації, а тому не отримував жодної поштової кореспонденції.

Таким чином, в межах розгляду цієї справи, судом не встановлено факту відмови відповідача добровільно відшкодувати суми витрат на його утримання в Університеті, відтак згідно з пунктом 10 статті 25 Закону № 2232-XII та пунктом 7 Порядку № 964, у позивача відсутні законні підстави для звернення з адміністративним позовом про стягнення таких витрат, а тому є передчасним звернення Університету до суду з цим адміністративним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 в адміністративній справі № 160/30901/25 – скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш