Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №280/10315/25
Суддя: Круговий О.О.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/10315/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії -
УСТАНОВИВ:
21.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 07.10.2025 №083850026910 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.09.1980 по 13.07.1983, з 10.10.1983 по 23.10.1985, з 18.07.1983 по 03.10.1983, з 13.01.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.10.2000 та призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 14.08.2025;
2) зобов`язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1980 по 13.07.1983, з 10.10.1983 по 23.10.1985, з 18.07.1983 по 03.10.1983, з 13.01.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.10.2000 та призначити й виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV , починаючи з 14.08.2025.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в сумі 15000,00 грн та судовий збір у розмірі 968,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.09.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком та додав документи для підтвердження стажу роботи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду Україні в Чернігівській області від 17.10.2025 №083850026910 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зауважує, що пенсійний орган протиправно не зарахував спірні періоди роботи позивача, зазначивши лише про формальні неточності у записах. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 26.01.2026 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.10.2025 №083850026910 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1980 по 13.07.1983, період проходження ним військової служби з 10.10.1983 по 23.10.1985, періоди його роботи з 18.07.1983 по 03.10.1983, з 13.01.1986 по 17.10.2000, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачу не зараховані періоди навчання, роботи, військової служби позивача в Республіці Білорусь з 01.09.1980 по 13.07.1983, з 10.10.1983 по 23.10.1985, з 18.07.1983 по 03.10.1983, з 13.01.1986 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.10.2000 до страхового стажу, оскільки позивачем у порушення Порядку №562 не надавались документи про неотримання пенсійних виплат від Республіки Білорусь за вказаний період.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.09.2025 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №083850026910 від 07.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії. Зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1980 по 13.07.1983 в Республіці Білорусь відповідно до диплому від 14.07.1983, період проходження військової служби з 10.10.1983 по 23.10.1985 в Республіці Білорусь відповідно до військового квитка від 05.10.1983, періоди роботи в Республіці Білорусь з 18.07.1983 по 03.10.1983, з 13.01.1986 по 31.12.1991 відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат від Республіки Білорусь за вказаний період; період роботи в Республіці Білорусь з 01.01.1992 по 17.10.2000 відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки відсутні підтвердні документи.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на зарахування спірних періодів до стажу позивача для призначення пенсії та зобов`язав повторно розглянути заяву позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як встановлено судом, позивач звернувся до вебпорталу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та отримав рішення про відмову у такому призначенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.10.2025 №083850026910 з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 07.10.2025 №083850026910 судом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 2 місяці 27 днів. Водночас до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1980 по 13.07.1983 в Республіці Білорусь відповідно до диплому від 14.07.1983, період проходження військової служби з 10.10.1983 по 23.10.1985 в Республіці Білорусь відповідно до військового квитка від 05.10.1983, періоди роботи в Республіці Білорусь з 18.07.1983 по 03.10.1983, з 13.01.1986 по 31.12.1991 відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат від Республіки Білорусь за вказаний період;
період роботи в Республіці Білорусь з 01.01.1992 по 17.10.2000 відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки відсутні підтвердні документи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Суд зазначає, що на момент внесення спірного запису до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі – Інструкція № 162), відповідно до пункту 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження)
За пунктом 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 13.07.1983 в Республіці Білорусь відповідно до диплому від 14.07.1983, період проходження військової служби з 10.10.1983 по 23.10.1985 в Республіці Білорусь відповідно до військового квитка від 05.10.1983, періоди роботи в Республіці Білорусь з 18.07.1983 по 03.10.1983, з 13.01.1986 по 31.12.1991 відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат від Республіки Білорусь за вказаний період, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1983 підтверджується, що ОСОБА_1 :
з 01.09.1980 по 13.07.1983 навчався в училищі радіотехніки м. Вітебсьска (диплом НОМЕР_2 від 14.07.83);
з 18.07.1983 по 03.10.1983 - працював в ремонтному механічному цеху токарем третього розряду (наказ №489 від 15.07.83; №736 від 04.10.83);
з 10.10.1983 по 23.10.1985 – служив у Радянській Армії (військовий квиток);
з 13.01.1986 прийнятий радіомеханіком 3-го розряду до Вітебського РТА-2; 04.08.1985 присвоєно 4 розряд радіомеханіка з ремонту та обслуговуванню телерадіоапаратури; 03.06.1988 – ВО «Битрадіотехніка» перейменовано в обласний техноторгівельний центр «Орбіта-сервіс»; 01.04.1994 переведений радіомеханіком в цех №5; 13.11.1989 присвоєно 5 розряд радіомеханіка; 10.08.1994 – підприємство перейменовано у ВАТ Вітебський обласний техноторгівельний центр «Гарант»; 17.10.2000 звільнений за власним бажанням.
На підтвердження періоду навчання з 01.09.1980 по 13.07.1983 позивачем було також надано до пенсійного органу диплом НОМЕР_2 від 14.07.1983. Також в матеріалах пенсійної справи наявна копія військового квитка серії НОМЕР_3 від 05.10.1983, відповідно до записів якого позивач призивною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним до строкової служби та призваний на дійсну військову службу і направлений до частини 10.10.1983; 23.10.1985 на підставі Наказу МО СРСР №236 від 17.06.85 звільнений (демобілізований) у запас та направлений до Вітебського МВС Вітебської області.
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на неможливість зарахування вказаних вище періодів навчання, проходження військової служби та роботи з огляду на положення статті 24-1 Закону №1058-IV, відповідно до частин першої-другої якої періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивач подав заяву про призначення пенсії від 29.09.2025 через вебпортал Пенсійного фонду України, тому у графі «Пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР» відсутні фізичні підписи особи поруч з відмітками «Не призначалась в іншій державі» та «Не отримую пенсію іншого виду. Не отримую від рф». Водночас суд враховує наявність зазначення позивачем в анкеті-опитуванні коментованих відомостей щодо непризначення заявнику пенсії раніше, в тому числі через інше відомство.
При цьому, на переконання суду, незазначення особою в заяві про призначення пенсії інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення особи в отриманні пенсії.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 (далі - Порядок № 562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.
МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або (2) за умови ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.
Обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було позбавлено можливості самостійно звернутись з запитом до компетентного органу іншої держави щодо отримання необхідної інформації. Докази звернення пенсійного органу до МЗС України відповідачем також не надано.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У контексті досліджуваного правового регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.
У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, зазначеної в трудовій книжці позивача.
Стосовно незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в Республіці Білорусь з 01.01.1992 по 17.10.2000 відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки відсутні підтвердні документи, суд зазначає таке.
При дослідженні трудової книжки позивача судом раніше встановлено, що у період з 13.01.1986 по 17.10.2000 позивач ОСОБА_1 працював у Вітебському РТА-2 (надалі перейменованому у ВО «Битрадіотехніка» перейменовано в обласний техноторгівельний центр «Орбіта-сервіс», ВАТ Вітебський обласний техноторгівельний центр «Гарант»), що охоплює спірний період з 01.01.1992 по 17.10.2000, у зарахуванні якого пенсійний орган відмовив позивачу.
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на положення Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562.
Згідно з пунктами 2-5 вказаного Порядку терміни вживаються в такому значенні: інші держави - іноземні держави, з якими не укладено міжнародний договір України, згоду на обов`язковість якого надає Верховна Рада України; підтвердні документи - будь-які документи у формі довідок, виписок тощо, виданих іншою державою, що підтверджують зарахування періодів роботи у такій державі до страхового стажу (стажу роботи) під час призначення пенсії згідно із законодавством відповідної держави.
Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п`яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.
Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Після надходження до територіального органу Пенсійного фонду України підтвердних документів періоди роботи, зазначені в них, зараховуються до страхового стажу (стажу роботи) особи в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону.
МЗС не пізніше ніж через п`ять робочих днів після отримання документів, визначених абзацом другим пункту 3 цього Порядку, надсилає їх територіальному органу Пенсійного фонду України. Територіальний орган Пенсійного фонду України зараховує до страхового стажу (стажу роботи) особи періоди роботи в іншій державі, факт зарахування яких підтверджено відповідними документами, в календарному обчисленні для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону.
Дата надходження від іншої держави усіх необхідних документів, що підтверджують зарахування періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави, вважається датою прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України заяви про призначення пенсії особі, якщо такі документи надійшли після закінчення трьох місяців з дня подання особою заяви про призначення пенсії.
У разі коли від іншої держави надійшла відповідь про підтвердження факту зарахування періодів роботи в такій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави, а особами, зазначеними в абзаці першому пункті 3 цього Порядку, не подано заяви про призначення пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України повідомляє особам про необхідність подання таких заяв.
Разом з тим, судом не встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зверталось до компетентного органу іншої держави щодо отримання необхідної інформації або з відповідним запитом до МЗС України. Водночас відсутність обміну інформації між органами пенсійного забезпечення не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно статті 6 Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 названої Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Суд зауважує, що на час виникнення спірних правовідносин Україна та Республіка Білорусь були членами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відтак така Угода розповсюджує свою дію на даний вид пенсійного забезпечення. У спірні періоди навчання, проходження військової служби та роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів навчання, проходження військової служби та роботи до страхового стажу.
Аналогічний висновок сформований Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 в справі № 577/2688/17, від 05.03.2020 в справі № 227/4978/16-а та від 26.03.2020 в справі № 264/2643/17.
Суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час винесення даного рішення.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Угода між Урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинену 14.12.1995 в м. Києві припинила свою дію для України 23.12.2023.
Разом з тим, припинення дії Угоди про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення 23.12.2023 не може мати зворотньої сили та не може розповсюджуватись на період трудової діяльності позивача на території Республіки Білорусь.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову в призначенні пенсії, зобов`язання зарахувати спірні періоди роботи, навчання, служби до стажу позивача, зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення – відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 в адміністративній справі №280/10315/25 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай
Оригінал: reyestr.court.gov.ua