Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №340/8283/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/8283/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 в адміністративній справі №340/8283/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

10.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 15 вересня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 28 листопада 2025 року – не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 15 вересня 2021 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 28 листопада 2025 року – не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 листопада 2025 року – день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 листопада 2025 року – день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у відповідача та на теперішній час виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. Водночас за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена не в повному обсязі, а її фактична виплата здійснена лише 28.11.2025 на виконання рішення суду. Представник позивача вказує, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. На його думку, така бездіяльність є незаконною, оскільки вчинена не на підставі та не у спосіб, визначені законодавством, без урахування всіх обставин справи, а також є непропорційною та недобросовісною. Крім того, представник позивача зазначає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.11.2025 року включно за весь час затримки її виплати.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 23.03.2026 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року у справі № 340/5739/25, за весь час затримки з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 28.11.2025 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року у справі № 340/5739/25, за весь час затримки з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 28.11.2025 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнув з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 93 664,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом було неправильно розраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також, відповідач вважає безпідставним одночасне звернення компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку за час затримки у виплаті.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) №172 о/с від 10.09.2021 року позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 15.09.2021 року №196 позивача з 15 вересня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.14).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.06.2025 року № 696 про нарахування та виплату грошового забезпечення та інших видів виплат за період з 01.01.2021 року по 30.09.2021 року, у вересні 2021 року позивачу було нараховано та виплачено всього 171 806,66 грн (а.с.13).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 340/5739/25, яке набрало законної сили, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.01.2016 по 28.02.2018 з використанням для обчислення індексації коефіцієнту місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Під час виплати 28.11.2025 індексації грошового забезпечення в сумі 74 876,73 грн відповідач не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації у повному розмірі, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Також, відповідачем не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, а також виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Приписами статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача - 02 жовтня 2018 року та в попередній редакції Закону №3248-IV від 20 грудня 2005 року (далі - Закон №3248-IV)) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас, Законом №2352-ІХ текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Отже, аналізуючи положення вказаних правових норм, колегія суддів зазначає, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (з 19 липня 2022 року) положення статті 117 КЗпП України (в попередній редакції) втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію цієї статті.

Тобто, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону №3248-IV, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.

При цьому, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України у редакції Закону №3248-IV та були припинені на момент чинності дії цієї статті в редакції Закону №2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми цієї статті (у новій редакції Закону №2352-IX).

Тобто, спірний період щодо стягнення середнього заробітку у цій справі та застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України умовно варто поділити на 2 частини: до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Закону №2352-IX) та після запроваджених до неї змін, що діють з 19 липня 2022 року.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців».

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, варто зазначити, що застосовуючи критерії, наведені у згаданій Великою Палатою у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Лінгвістичне тлумачення тексту цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Суд зазначив, що аналіз такого правового врегулювання дає йому змогу зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.03.2026 у справі № 580/9134/23, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

За обставинами справи, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) №172 о/с від 10.09.2021 року позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 15.09.2021 року №196 позивача з 15.09.2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.14).

Матеріалами справи підтверджується факт того, що при звільненні позивача зі служби з останнім не проведено повний розрахунок, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення в належному розмірі.

Виплата індексації грошового забезпечення проведена відповідачем 28.11.2025 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 року по справі № 340/5739/25 в розмірі 74 876,73 грн (а.с.15).

Відтак, відповідачем порушено вимоги статті 116 КЗпП України, а тому позивач набув право на стягнення з колишнього роботодавця сум, передбачених статтею 117 КЗпП України.

З огляду на матеріали справи, днем звільнення позивача зі служби є 15.09.2021 року, тобто останніми двома календарними місяцями, що передували звільненню є липень та серпень 2021 року.

Зі змісту довідки від 28.06.2025 року № 696 вбачається, що грошове забезпечення позивача за липень 2021 року становило 13 923,03 грн, а за серпень 2021 року – 13 383,00 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становила 440,42 грн (27 306,03 грн (13 923,03 грн + 13 383,00 грн) / 62 (31 + 31) календарних дні).

Період затримки розрахунку при звільненні з 16.09.2021 по 18.07.2022 становить 306 календарних днів, відтак розмір середнього заробітку за цей період становить 134 768,52 грн (306 * 440,42 грн).

Щодо періоду з 19.07.2022, то суд враховує обмеження, встановлені законодавством, та бере до розрахунку максимально допустимий шестимісячний строк, що становить 182 календарні дні, у зв`язку з чим розмір середнього заробітку за цей період становить 80 156,44 грн (182 * 440,42 грн).

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 214 924,96 грн (134 768,52 грн + 80 156,44 грн).

При цьому, під час визначення остаточного розміру за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні підлягають застосуванню критерії зменшення розміру відшкодування, про які зазначалось раніше по змісту цього рішення.

Суд враховано, що загальний розмір виплат, здійснених позивачу при звільненні у вересні 2021 року становив всього 171 806,66 грн (а.с.13), тоді як невиплачена сума індексації грошового забезпечення, яка підлягала виплаті на день звільнення, становить 74 876,73 грн.

Отже, істотність частки індексації грошового забезпечення становить 74 876,73 грн / 171 806,66 грн * 100 % = 43,58%.

Відтак, оцінивши наведене у сукупності, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визначений без урахування критеріїв співмірності розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 214 924,96 грн (134 768,52 грн + 80 156,44 грн) істотно перевищує розмір простроченої заборгованості, а тому його стягнення у повному обсязі не відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності.

При цьому, позивача було звільнено зі служби 15.09.2021 року, а до суду з позовом про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення в належному розмірі він звернувся лише 20.08.2025 року (справа №340/5739/25), тобто майже через 3 роки 11 місяців 6 днів після звільнення.

Окрім того, судом правильно взято до уваги, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, в період дії якого Збройні Сили України та інші складові сектору безпеки і оборони виконують покладені на них завдання із захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, а видатки державного бюджету насамперед спрямовуються на забезпечення обороноздатності держави, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять службу

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування пропорційно частці невиплаченої суми, що становить 43,58%, у зв`язку з чим остаточний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 93 664,30 грн, а саме: за період з 16.09.2021 по 18.07.2022 – 58 732,12 грн (134 768,52 грн * 43,58 %), а за період після 19.07.2022 – 34 932,18 грн (80 156,44 грн * 43,58%).

Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації за втрату частини доходу колегія суддів зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-III (далі – Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі – Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до вимог статей 3, 4, 7 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Згідно з пунктами 2-5, 8 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Судом встановлено, що 28.11.2025 на виконання рішення суду по справі № 340/5739/25 позивачу виплачена заборгованість з індексації грошового забезпечення в сумі 74 876,73 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача (а.с.15).

У силу приписів статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 цими законодавчими нормами встановлений обов`язок відповідного підприємства чи установи всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі № 380/560/8194/20, у якій суд касаційної інстанції відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи № 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20).

Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідність частині.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення – відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 в адміністративній справі № 340/8283/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай