Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/33459/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №160/33459/24

Суддя: Сафронова С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/33459/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року у справі №160/33459/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо непроведення нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

-зобов`язати військову частину військову частину НОМЕР_1 нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з служби та виключенні зі списків особового складу частини без застосування пропорційності часу, що минув з дати виникнення права на отримання речового майна по дату підписання наказу про виключення зі списків частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення. На день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу в серпні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 не здійснила нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби в цій частині. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року у справі №160/33459/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178), виплата такої компенсації здійснюється на підставі відповідної заяви (рапорту) військовослужбовця. Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідним рапортом під час проходження служби чи при звільненні, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку Військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, суд першої інстанції зазначив про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно поклав негативні наслідки неподання рапорту на позивача. Скаржник наголошує, що згідно з приписами абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі — Положення № 1153/2008), військовослужбовець при звільненні має бути повністю забезпечений усім належним майном та виплатами. Позивач указує, що невиплата грошової компенсації є триваючим правопорушенням, а Відповідач-1 порушив принцип юридичної визначеності та належного урядування, не оформивши довідку про вартість майна при звільненні.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти задоволення скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначив, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовними вимогами, які не належать до вимог про грошове забезпечення (з посиланням на постанову Верховного Суду від 10.02.2025 у справі № 240/5940/24), а обов`язок виплати виникає виключно після подання рапорту військовослужбовцем.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 29.10.2016 по 28.08.2024 проходив службу в Збройних Силах України, зокрема, у військовій частині НОМЕР_1 . Дана обставина підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_3 .

З 17.04.2018 позивач має статус учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 17.04.2018, виданим Управлінням персоналу військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2024 №232 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 29 серпня 2024 року.

Також, із вище зазначеного наказу від 28.08.2024 №232 вбачається, що позивач ОСОБА_1 при звільненні набув право на наступні виплати: щомісячну премію, надбавку за особливості проходження військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення за 2018- 2024 роки.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що при звільненні зі служби 28.08.2024 позивачу не було виплачено грошове забезпечення за недоотримане речове майно.

Позивач вважає, що заборгованість відповідача із виплати компенсації за неотримане речове майно становить 131628,57 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядком № 178 затверджено механізм виплати такої компенсації. Пунктами 2 та 3 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Відповідно до абзацу третього пункту 242 Положення № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Колегія суддів зазначає, що право на компенсацію за неотримане речове майно виникає безпосередньо з факту не видання такого майна під час проходження служби та звільнення військовослужбовця. Неподання рапорту військовослужбовцем до видачі наказу про виключення зі списків частини не звільняє військову частину від обов`язку провести повний розрахунок із звільненою особою та надати належні розрахункові документи.

Висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковим. Позивач дізнався про повний обсяг порушення своїх майнових прав лише після відсутності проведення з ним остаточного розрахунку та не проведення нарахування компенсації на день виключення зі списків особового складу. Невиплата належних при звільненні коштів за своєю суттю є триваючим порушенням майнових гарантій особи, що унеможливлює позбавлення особи права на судовий захист за формальними підставами.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 160/33459/24 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу частини суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні зі служби та виключенні зі списків особового складу частини без застосування пропорційності часу, що минув з дати виникнення права на отримання речового майна по дату підписання наказу про виключення зі списків частини.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua