Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №160/6138/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/6138/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в адміністративній справі №160/6138/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2026 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.03.2026 №046350022147 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 24.02.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи за професією «гірник підземний з повним робочим днем в шахті», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1999 по 27.06.2003 за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви про призначення пенсії від 24.02.2026 з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як працівнику, на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що зайнятий повний робочий день під землею.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість зарахування періоду навчання в технікумі до пільгового стажу, оскільки він здобув технічну (гірничу) спеціальність, під час навчання проходив виробничу практику на підземних роботах, а після закінчення навчання був працевлаштований за професією, що дає право на пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, позивач 24.02.2026 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.03.2026 №046350022147 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу на підземних роботах 25 років. Згідно з рішенням вік заявника становить 42 роки 9 місяців 19 днів, страховий стаж - 26 років 3 місяці 24 дні, пільговий стаж згідно з частиною 3 статті 114 Закону, роботи підземні за №202 (25) - 22 роки 3 місяці 24 дні.

Згідно з розрахунком стажу до пільгового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1999 по 26.05.2002, з 01.08.2002 по 16.02.2003, з 01.05.2003 по 27.06.2003.

Згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 02.08.2002 року та довідкою ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 09.02.2026 №14/6-417 під час навчання в Павлоградському технікумі позивач працював та проходив практику на ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» з 27.05.2002 по 31.07.2002 на посаді учня гірника підземного на дільниці з підготовчих робіт №2 з повним робочим днем в шахті; з 17.02.2003 по 04.04.2003 на посаді гірника підземного на дільниці з підготовчих робіт №2; з 05.04.2003 по 30.04.2003 на посаді гірника підземного на дільниці з підготовчих робіт №2 (практика). Зазначені періоди виробничої практики відповідачем зараховано до пільгового стажу.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та незарахування періоду навчання до пільгового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Павлоградський технікум Національного гірничого університету на момент навчання позивача не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів, тоді як можливість зарахування часу навчання до стажу роботи, що дає право на пільги, передбачена статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» лише щодо закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно ч.1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 ст. 114 Закону №1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.

У спірному випадку позивач звертався до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на підставі положень ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (далі - Закон №103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до статті 18 Закону №103/98-ВР до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема, інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача в Павлоградському технікумі.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі №160/29691/25, переглядаючи справу у подібних правовідносинах (зарахування періоду навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету до пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV), дійшов висновку, що віднесення закладу освіти (технікуму) до вищого навчального закладу не є підставою вважати, що цей заклад не відноситься до закладу, який здійснює професійне (професійно-технічне) навчання у розумінні статті 18 Закону №103/98-ВР, оскільки до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема, інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Верховний Суд зазначив, що технікум лише підтверджує рівень акредитації учбового закладу і його віднесення до вищої освіти в силу норм статті 43 Закону України «Про освіту», однак не спростовує професійно-технічний напрямок навчання, якщо технікум має професійно-технічну (гірничу) спеціалізацію, а спеціальність, яку здобула особа, відноситься до технічної професії. При цьому до пільгового стажу має зараховуватися лише період навчання в технікумі за технічною професією, яка відноситься до пільгових відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 04.03.2020 у справі №367/945/17, на який послався Верховний Суд у постанові від 25.08.2026 у справі №160/29691/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач у період з 01.09.1999 по 26.05.2002, з 01.08.2002 по 16.02.2003, з 01.05.2003 по 27.06.2003 навчався в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин», тобто здобував технічну (гірничу) спеціальність, пов`язану з підземними роботами з видобутку корисних копалин, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202.

Під час навчання позивач проходив виробничу практику на посадах учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем в шахті, а після закінчення навчання не пізніше трьох місяців був працевлаштований за набутою професією.

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №160/29691/25, колегія суддів дійшла висновку, що період навчання позивача в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.1999 по 26.05.2002, з 01.08.2002 по 16.02.2003, з 01.05.2003 по 27.06.2003 підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, а відповідач протиправно не зарахував вказаний період до пільгового стажу позивача, що стало підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.03.2026 №046350022147 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про призначення пенсії, визначення її розміру та дати призначення, з урахуванням зарахованого судом періоду навчання, належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, який має перевірити наявність усіх умов для призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV та провести відповідний розрахунок стажу.

Відповідачем не надавалась оцінка заяві позивача з урахуванням спірного періоду навчання, а тому суд не може підміняти орган Пенсійного фонду України.

З урахуванням викладеного, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірний період навчання до пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2026 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Аналогічний спосіб захисту залишено в силі Верховним Судом у постанові від 25.08.2026 у справі №160/29691/25.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення допустив порушення норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 139, 311, 315, 317, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в адміністративній справі №160/6138/26 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 в адміністративній справі №160/6138/26 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.03.2026 №046350022147 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету з 01.09.1999 по 26.05.2002, з 01.08.2002 по 16.02.2003, з 01.05.2003 по 27.06.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак