Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №950/2365/25
Суддя: Русанова В.Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 р.Справа № 950/2365/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22.09.2026, (головуючий суддя І інстанції: Чхайло О.В.) по справі № 950/2365/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Сумській області
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4617533 від 30.04.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, керував транспортним засобом без чинного полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Наголошував, що інспектором не наведено законних підстав зупинки ТЗ та перевірки документів позивача, не враховано пояснень водія, не залучено до участі в справі свідків, що призвело до безпідставного складання спірної постанови.
Звертав увагу, що справа розглянута просто на дорозі одразу після ніби-то вчинення порушення, що не дало змогу водію скористатись своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 22.09.2026 позов задоволено.
Департамент патрульної поліції (далі – відповідач 1), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність у органів поліції у воєнний час повноважень на перевірку документів у водіїв, що перетинають блок-пости, в тому числі і наявність чинного полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вказує, що транспортний засіб Mazda CX-5, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача зупинено саме на блокпосту, а отже поліцейський на законних підставах перевіряв його документи. На законну вимогу поліцейського позивач не пред`явив для перевірки страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за інформацією централізованої бази даних МТСБУ автомобіль Mazda CX-5, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 30.04.2025 на момент зупинки транспортний засіб застраховано не було.
Вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у поліцейського підстав вимагати у позивача пред`явлення страхового поліса через зупинку ТЗ на блокпосту, оскільки сам факт здійснення відповідної зупинки не припиняє та не обмежує повноваження працівників поліції щодо перевірки документів водія, передбачених законодавством.
Звертає увагу, що провадження в справі про адміністративне правопорушення зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB 440-64-KF-N, проте надати відеозаписи не є можливим у зв`язку з тим, що сплинув строк їх зберігання.
З урахуванням викладеного, вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення ч. 1 ст. 126 КУпАП є доведеним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Управління патрульної поліції в Сумській області (далі – відповідач 2) не надало відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.04.2025 поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області ДПП капралом поліції Артьомовим Є.М. складено постанову серії ЕНА №4617533, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
В постанові зазначено, що 30.04.2025 о 11:37 год у м. Суми, АД Т-19-09, км. 8, водій керував транспортним засобом Mazda CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що працівник поліції під час зупинки транспортного засобу на блокпосту не мав законних підстав вимагати у водія страховий поліс, як наслідок, дійшов висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі -ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) встановлено, що ці Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. 1.3, 1.9 ПДР).
Відповідно до п. 2.4. «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до вимог п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема:
ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.
Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, у тому числі, відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутність полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що відповідач не мав правових підстав перевірки у водія, зупиненого на блокпосту полісу страхування, оскільки при зупинці на блокпосту дозволено перевіряти лише документи, що посвідчують особу (паспорт тощо) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт).
Надаючи оцінку судовому рішенню колегія суддів приходить до наступного.
Правове регулювання впровадження комендантської години регламентується Законом України «Про правовий режим воєнного стану», постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» (далі - Постанова №573), постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 «Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» (далі - Постанова №1455).
Пунктом 3 Постанови № 1455 передбачено, що блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
особливий режим - комплекс заходів, які здійснюються в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан з метою недопущення несанкціонованого переміщення громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.
Згідно п. 15 Постанови № 1455 патрулям на території, де встановлено особливий режим, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема:
3) перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти до органів або підрозділів Національної поліції для встановлення особи; у разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які перевозяться зазначеними особами.
Пунктом 20 Порядку передбачено такі заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах, зокрема:
перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи;
перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо).
Тобто, на блокпостах працівникам поліції надано право зупиняти транспортні засоби з метою, зокрема, перевірки документів, що посвідчують особу та документів для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб).
Згідно п.п. 2.1, 2.4 ПДР України водій зобовязаний мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що жодних доказів на підтвердження зупинки ОСОБА_1 на блок посту та порушення ним ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідачами не надано.
Згідно оскаржуваної постанови до неї додається Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB 440-64-KF-N.
Не зважаючи на зазначення в постанові відомостей про відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB 440-64-KF-N, відповідачами відповідних відеозаписів не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, посилаючись на їх знищення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.
Як наслідок, доводи апелянта щодо вчинення позивачем порушення ПДР є не доведеними жодними доказами.
Варто зазначити, що оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб`єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, та вказує докази на підтвердження факту вчинення правопорушення та дотримання встановленої законом процедури розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не доведення відповідачами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 30.04.2025 є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, однак з інших підстав та мотивів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 22.09.2026 по справі № 950/2365/25 - змінити в частині мотивів задоволення позову, виклавши його в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua