Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №480/3509/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №480/3509/25

Суддя: П’янова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 р.Справа № 480/3509/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 08.07.26 у справі № 480/3509/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 64 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 01.12.2025.

03.12.2025 представником відповідача подано до суду заяву про роз`яснення судового рішення, у якій просив роз`яснити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25 в частині його виконання.

Ухвалою суду від 29.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про роз`яснення рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3509/25.

До суду надійшла заява представника позивача, в порядку норми ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення, яка мотивована тим, що рішення суду не було виконано.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено.

Встановлено судовий контроль за виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 , після набрання ухвалою суду законної сили, подати у 60-денний строк до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі № 480/3509/25.

На виконання ухвали суду від 27.04.2026 від Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення у справі № 480/3509/25.

У поданих поясненнях представником зазначено, що як підтверджується розрахунковим листом за серпень 2024 року, при звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі наказу № 970-ОС від 26.08.2024 нараховано та виплачено компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2022 рік – за 05 календарних днів, за 2023 рік - за 15 календарних днів, за 2024 рік – за 30 календарних днів, всього в сумі 37908,33 грн.

В березні 2025 року, на підставі наказу № 413-ОС від 18.03.2025, нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік в кількості 14 календарних днів. Всього з урахуванням сплачених податків, 10614,33 грн.

Тобто при звільненні з військової служби та після звільнення з військової служби ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 64 дні, у загальній сумі 48522,66 грн.

Як слідує з особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2024 рік, додаткова винагорода, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України за № 168 від 28.02.2022, в серпні 2024 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась та складала 0,00 гривень. Та ж сама ситуація з місяцями, що передували звільненню з військової служби, а саме з квітнем, травнем, червнем та липнем 2024 року. ОСОБА_1 не оскаржувалось не нарахування та невиплата додаткової винагороди, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України за № 168 від 28.02.2022, за червень, липень та серпень 2024 року.

Як підтверджується розрахунковим листом за серпень 2024 року, в серпні 2024 року додаткова винагорода, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України за № 168 від 28.02.2022, складала 0,00 грн. Розрахунковим листом за вересень 2024 року, який наявний в додатках до позовної заяви, підтверджується, що у вересні 2024 року додаткова винагороди за серпень 2024 року складала 0,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з урахуванням раніше виплачених сум та те, що ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з березня 2024 року по день виключення зі списків особового складу, у серпні 2024 року, а також після звільнення з військової служби за серпень 2024 року, не нараховувалось та фактично виплачувалась в розмірі 0,00 грн, йому на підставі рішення суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25 нараховано та виплачено 0,00 грн (нуль грн. 00 коп.), що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2025 року.

Указаний розрахунок здійснено, виходячи з наступного: загальна сума коштів, виплачених в якості грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 64 дні, тобто 48522,66 грн помножити на суму, яка виплачувалась в якості додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, тобто в розмірі 0,00 грн, дорівнює 0 грн 00 копійок.

Уважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 фактично виконано рішення суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25, тому просить прийняти вказаний звіт до врахування та вважати рішення суду по вказаній справі фактично виконаним.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 відмовлено у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25.

Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25 протягом шістдесят днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Не погодившись із ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове судове рішення, яким прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2026 до врахування та вважати рішення суду у вказаній справі фактично виконаним.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник, із посиланням на обставини справи, указує на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25 передчасно, не врахувавши обставини, які мають значення для вирішення цього питання. Так, Військовою частиною фактично виконано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3409/25, нараховано та виплачено позивачу 0,00 грн (нуль грн 00 коп.), що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2025 року. Нарахування ОСОБА_1 інших грошових коштів, окрім 0,00 грн, на підставі рішення суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25, буде фінансовим порушенням.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи ухвалу про відмову у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у поданому звіті не підтвердив документально повне виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 64 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

За змістом наданого до суду звіту встановлено, що ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з березня 2024 року по день виключення зі списків особового складу, у серпні 2024 року, а також після звільнення з військової служби за серпень 2024 року, не нараховувалось та фактично виплачувалась в розмірі 0,00 грн, йому на підставі рішення суду від 15.07.2025 у справі № 480/3509/25 нараховано та виплачено 0,00 грн (нуль грн 00 коп.), що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2025 року.

Тобто, за обставин цієї справи, відповідач у поданому звіті не підтвердив документально повне виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2025, а нарахування 0,00 грн не можна розцінювати як нарахування суми за рішенням суду і тому не є виконанням рішення суду.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на фактичне виконання рішення суду від 15.07.2025 спростовуються вищевикладеним.

Відтак, за наслідками розгляду поданого звіту та доданих до нього матеріалів, зважаючи на обов`язковість виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність виконання як такого та відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі № 480/3509/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц

Оригінал: reyestr.court.gov.ua