Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №463/8768/21 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 463/8768/21

Провадження № 2/466/70/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова

в складі:

головуючого - судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб – ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Береської Наталії Романівни про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним заповіт від 06.11.2003 року, який виконаний на захищеному бланку ВАР 968503, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н.Р., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №10.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що за життя її матері ОСОБА_7 останньою опікувався син позивача ОСОБА_6 та як наслідок бабця мала намір після смерті залишити своє майно онукові, про що неодноразово наголошувала.

Позивач зазначає, що після смерті матері, їй стало відомо, що остання ще у 2003 році склала заповіт, яким все своє майно заповіла сину ОСОБА_8 . При цьому про такий заповіт ні вона, ні її син ОСОБА_6 , який здійснював догляд за бабусею не знали.

Стверджує, що її брат ОСОБА_8 користуючись довірою матері, а також чинивши психологічний тиск змусив останню скласти оскаржуваний заповіт, а тому вважає що такий підлягає скасуванню, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її волі.

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачі правом відзиву на позовну заяву не скористались.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що за 2-3 місяці до смерті своєї матері дізналась, що остання за життя склала заповіт на користь її брата ОСОБА_8 . При цьому за життя матір планувала все своє майно залишити своєму онукові ОСОБА_6 , який здійснював за нею постійний догляд, про що неодноразово наголошувала усім родичам. Зазначає, що брат сам їй повідомляв про те, що він чинив тиск на матір і як наслідок остання склала оскаржуваний заповіт. Крім того стверджує, що у її матері з 2004 року різко погіршився стан здоров`я, вона втратила зір і пам`ять, на вулицю сама не виходила та не могла самостійно доїхати до нотаріуса. Відтак, її мати ОСОБА_7 не могла підписати заповіт, а тому просить визнати такий недійним.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що його баба ОСОБА_7 у період 2003-2004 років була дієздатною, могла виходити на вулицю самостійно. Також зазначає, що бачив бабу ОСОБА_7 за рік до смерті і та його впізнавала та раділа йому. Його батько ОСОБА_8 відвідував ОСОБА_7 часто, а останні 6 місяців перед смертю останньої проживав разом з нею, у тій квартирі також проживали позивачі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. Його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що аргументи на які посилається позивач як на підставу позову не підтверджуються матеріалами справи.

Третя особа приватний нотаріус Береська Н.Р. судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, скерувала на адресу суду заперечення у яких зазначила, що для складання заповіту ОСОБА_7 приїхала без супроводу, уважно прочитала зразок підготовленого документа, задавала багато конкретних питань та в подальшому особисто такий підписала. Також зазначала, що ОСОБА_7 на момент складання заповіту усвідомлювала значення своїх дій.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити та пояснив, що є онуком ОСОБА_7 , проживав з нею весь час до моменту її смерті, виконував обов`язки піклувальника. Зазначає, що про заповіт йому нічого відомо не було, з 2003 року баба майже не виходила з дому. У день коли було складено заповіт ОСОБА_7 не сказала йому, що кудись виходила.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 28.02.2001 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

24.01.2003 року розпорядженням Личаківської районної адміністрації №58, ОСОБА_6 призначено піклувальником ОСОБА_7 .

06.11.2003 року ОСОБА_7 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Н.Р., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №10. Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що ОСОБА_7 заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 88 років.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 62 років.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

За частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).

Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.

При цьому, за своєю юридичною природою заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема частиною 3 статті 203 ЦК України, згідно з якою волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 17 вересня 2014 року № 6-131цс14, суд може визнати договір недійсним із підстав, передбачених частиною 1 статті 225 ЦК України в разі, якщо встановить, що у момент укладення договору позивач був неспроможний розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд може визнати договір недійсним із підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України в разі, якщо встановить, що у момент укладення договору позивач був неспроможний розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому, справи про визнання недійсним правочину вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Згідно положень статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно висновку експерта №1218 від 21.07.2026 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при житті та на момент укладання заповіту 06.11.2003 року, тяжким психічним розладом не страждала. За своїм психічним станом була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вказаний висновок є розгорнутий та достатньо мотивований, при його складанні були досліджені всі наявні в розпорядженні експерта матеріали, необхідні для проведення експертизи, суперечностей в самому висновку не встановлено, він не суперечить наявним матеріалам справи на час проведення експертизи і не викликає сумнівів у суду в його правильності.

Висновки експертів є категоричними і у справі відсутні належні, допустимі і достатні докази, які б давали підстави ставити під сумнів зазначений доказ (висновок експертизи).

В судовому засіданні також були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що була сусідкою ОСОБА_7 . За професією вона є лікарем, а тому деколи приходила до ОСОБА_7 . Також зазначила, що стан ОСОБА_7 був різним, інколи вона могла не впізнати, заговоритися. На поради щодо звернення до невропатолога, психотерапевта або психіатра остання відмовлялась. Після повернення позивачки в Україну, ОСОБА_7 возили до невропатолога. Для сина ОСОБА_8 мати ОСОБА_7 робила все, в них були хороші відносини.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надала пояснення наступного змісту: «сім`ю ОСОБА_12 знаю з дитинства, добре знала ОСОБА_7 . Остання жила разом з онуком ОСОБА_13 , часто забувала. Син ОСОБА_8 нею не опікувався, приїжджав рідко, нічого не привозив. Про заповіт я говорила з ОСОБА_8 після 2017 року, думаю що ОСОБА_7 просто забула про існування такого. Почала забувати ОСОБА_7 в 2005-2006 роках, а вже сильно забувала в 2016-2017 роках. ОСОБА_7 сама виявляла бажання взяти онука ОСОБА_14 з собою за пенсією або в магазин, оскільки боялась впасти чи щось зробити не так. Син для ОСОБА_7 був авторитетом.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 , який був опікуном ОСОБА_7 знає з його дитинства. Мати ОСОБА_14 була в росії, а ОСОБА_14 жив з бабою ОСОБА_7 . Зі слів свідка : «баба казала, що ОСОБА_16 добрий, а він бабу здурив з заповітом. ОСОБА_17 в кінці трохи «блудила», але за нею доглядав ОСОБА_14 . На вулицю не ходила бо погано бачила, її водив ОСОБА_14 , який постійно про неї піклувався, однак сина ОСОБА_8 вона любила попри все». Також зазначила, що до ОСОБА_7 приходила дільничний лікар, бо баба інколи жалілася на тиск, на очі.

Оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що всі свідки послідовно наголошували на особливому ставленні матері до сина, зазначаючи, що вона любила його попри будь-які обставини, а син був для неї авторитетом, до думки якого вона прислухалася. Наведені обставини свідчать про наявність між матір`ю та сином усталених особистих і емоційних зв`язків, які могли зумовити її рішення розпорядитися належним їй майном на користь сина.

При цьому самі по собі близькі родинні стосунки, повага до сина та визнання його авторитету не свідчать про наявність психологічного тиску, примусу чи іншого неправомірного впливу на волевиявлення заповідача. Навпаки, з огляду на зміст показань свідків, таке розпорядження майном узгоджується з характером їхніх взаємин та ставленням матері до сина.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів того, що під час складання заповіту на матір чинився психологічний тиск або що її волевиявлення було сформоване всупереч її дійсній волі, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про невільний характер її волевиявлення. Саме по собі твердження позивача про вплив сина на матір не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки таке твердження має бути підтверджене належними доказами. Відтак наведені обставини в їх сукупності не дають суду підстав вважати, що заповіт на користь сина не відповідав вільному волевиявленню матері.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з моменту складання заповіту до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 за життя ніяких заходів щодо скасування заповіту, визнання його недійсним або складання нового заповіту на користь позивача чи іншої особи не здійснювала.

Таким чином суд доходить висновку, що заповідач ОСОБА_7 на момент складання заповіту мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним, відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті на розпорядження належним їй майном на випадок своєї смерті, а позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б вказували на те, що оспорюваний нею заповіт є недійсним з підстав, визначених статтею 1257 ЦК України.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійним, що є наслідком відмови в позові в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати стягненню з відповідачів на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб – ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Береської Наталії Романівни про визнання заповіту недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Береська Наталія Романівна, юридична адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя О. І. Баєва