Суд: Шептицький міський суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №459/1913/26
Суддя: Мельникович М. В.
Справа № 459/1913/26
Провадження № 2/459/803/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим адвокатом Раком Леонідом Степановичем в інтересах ОСОБА_1 до Шептицької міської ради про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини
У С Т А Н О В И В :
Представник позивачки звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив визначити (надати) ОСОБА_1 додатковий строк, терміном на чотири місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті мами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в державі Ізраїль.
В обґрунтування позову вказав, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Івано-Франківськ. Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 06 травня 1993 року позивачка одружилась із ОСОБА_5 у м. Івано-Франківськ та змінила прізвище на ОСОБА_6 . Згодом позивачка отримала дозвіл на постійне проживання у державі Ізраїль, виїхала за межі України, а свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.11.2000 року Івано- Франківським МВ УМВС вона здала у відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Івано-Франківській області. В державі Ізраїль ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується посвідченням її особи, виданим Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль. Відповідно до вказаного посвідчення її особи вона є «розведеною», прізвище ОСОБА_6 змінила на дошлюбне, дівоче прізвище ОСОБА_7 . Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 26 серпня 1994 року мати позивачки ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 . 4 лютого 1996 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 у відділі РАГС м. Червонограда, змінивши дошлюбне прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_9 . 13 червня 2014 року її мама ОСОБА_2 отримала закордонний паспорт та 12 січня 2015 року отримала візу для виїзду в Ізраїль. Мама позивачки вибула на постійне проживання в Ізраїль, що підтверджується відбитком печатки органу Державної міграційної служби України 4601. ІНФОРМАЦІЯ_2 в державі Ізраїль мати позивачки ОСОБА_2 померла, про що 17 січня 2022 року Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль було видано свідоцтво про смерть. Право на подання заяви про прийняття спадщини у позивачки виникло 28 грудня 2021 року і тривало до 28 червня 2022 року. Однак, будучи єдиним спадкоємцем після смерті своєї мами позивачка не звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, оскільки з 2007 року перебувала за кордоном. Представник просить врахувати, що в цей час почалась повномасштабна війна росії проти України, і її, як жінку та мати двох дітей, це дуже хвилювало. Також тривала пандемія корона вірусу. Враховуючи діючу максимальну ізоляцію, післяінфекційний та реабілітаційний період у зв`язку з коронавірусом, велику відстань між її місцем проживанням і місцем знаходження спадкового майна просить визнати дані причини поважними та надати додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою від 13.05.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою від 28.09.2026 підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду.
19.10.2026 сторони у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивачки подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Від представника Шептицької міської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача, вказавши, що при вирішенні даного питання покладаються на думку суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 2 листопада 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 19 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 2 листопада 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 05.11.1970 (а. с. 16).
Із свідоцтва про укладення шлюбу від 06.05.1993 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 06 травня 1993 року, актовий запис №611, прізвище після укладення шлюбу ОСОБА_6 (а. с. 13).
З довідки Міністерства внутрішніх справ України УМВС України в Івано-Франківській області №20/2912 від 23.05.2007 вбачається, що гр. України ОСОБА_10 в липні 2006 року отримала дозвіл на виїзд на постійне проживання до держави Ізраїль у ВГІРФО УМВС України в Івано-Франківській області. Свій внутрішній паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28.11.2000 року Івано-Франківським МВВС здала до ВГІРФО УМВСУ в області (а. с. 17).
З посвідчення особи № НОМЕР_4 від 02.07.2024 вбачається, що ОСОБА_11 місце проживання якої АДРЕСА_1 , є розлучена, колишнє прізвище ОСОБА_6 , дівоче прізвище ОСОБА_7 (а. с. 14).
Мати позивачки - ОСОБА_4 14.02.1996 уклала шлюб з ОСОБА_12 , актовий запис №32, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 24).
Із свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) встановлено, що орган приватизації державного житлового фонду Червоноградської міської Ради народних депутатів посвідчує, що квартира, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а. с. 20).
З будинкової книги, яка видана на основі свідоцтва про право власності від 26.08.1994 №1016 вбачається, що у квартирі ніхто не зареєстрований (а. с. 21-22).
Із копії закордонного паспорта ОСОБА_2 встановлено, що згідно штампу печатки органу №4601 Державної міграційної служби України вона вибула на постійне проживання в Ізраїль (а. с. 28-30).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 17.01.2022, виданого Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль, перекладеного з івриту та апостильованого, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стать жіноча, сімейний стан вдова, національність єврейка, релігія іудаїзм, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана смерть зареєстрована в журналі смертей реєстрації за 2021 рік. Дане свідоцтво видане відповідно до ст. 30 закону про реєстрацію населення 1965 в управлінні реєстрації та імміграції населення міста Ноф ХаГагіль. (а. с. 26).
З відповіді Шептицької державної нотаріальної контори Львівської області №273/02-14 від 08.08.2026 вбачається, що відповідно до відомостей, які містяться в інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №86274332 від 08.08.2026 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Шептицькій державній нотаріальній Львівської області конторі не відкривалася. Відомості про відкриття спадкової справи в Державі Ізраїль у Шептицькій державній нотаріальній конторі відсутні. (а. с. 60).
Із відповіді Державної прикордонної служби України №19.5.2/72682-26 від 24.09.2026 встановлено, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України гр. України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період часу з 28.12.2021 по 24.09.2026 в базі даних не виявлено (а. с. 84).
Оскільки у встановлений законом шестимісячний строк позивачка не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, представник просить встановити їй додатковий строк для прийняття спадщини.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 545/1231/23 вказано про те, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року в справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23, від 03 серпня 2026 року в справі № 751/9954/24.
У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 548/2415/21 вказано про те, що вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року в справі № 706/275/22).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Позивачка отримала дозвіл на постійне проживання у державі Ізраїль, виїхала за межі України, а свій паспорт громадянина України здала у відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Івано-Франківській області.
Мати позивачки - ОСОБА_4 одружилась вдруге та змінила прізвище на ОСОБА_2
ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності.
ОСОБА_2 12 січня 2015 року отримала візу для виїзду в Ізраїль та згідно штампу печатки органу 4601 Державної міграційної служби України вибула на постійне місце проживання в Ізраїль.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.01.2022, виданим Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, перекладеним з івриту та апостильованим.
Після смерті матері позивачка у встановлений строк заяву про прийняття спадщини не подала.
Представник позивачки вважає, що вона пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона постійно проживає за межами України в Державі Ізраїлі, куди виїхала ще в 2006 році. Заяву вчасно не подала у зв`язку з карантинними обмеженнями, спричиненими COVID -19 та веденням на території України воєнного стану.
Судом встановлено, що після смерті матері позивачка до України не поверталася, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України №19.5.2/72682-26 від 24.09.2026.
Даючи оцінку доводам позивачки та її представника, суд враховує наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами) з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджено карантин, що тривав по 30.06.2023.
Крім цього, з 05:30 годин 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан; який постійно продовжується та діє на час ухвалення даного рішення.
Загальновідомо, що після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році більшість державних реєстрів були відключені з міркувань безпеки і лише частково відновили роботу з кінця квітня 2022 року.
Відповідно до п.1.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право».
Згідно з ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.
Відповідно до вимог ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
За нормами ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі №522/18483/21 визначено, що карантинні обмеження та перебування за кордоном не є поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, якщо спадкоємець мав можливість подати заяву через консульські установи, поштою, а у екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку є лише ті, що пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 зроблено правовий висновок про застосування статті 1272 ЦК України за фактичних обставин, де велика відстань між місцем проживання спадкодавця та спадкоємця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску строку.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала основні підходи щодо визначення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Велика Палата ВС завернула увагу, що головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Відтак, враховуючи вищевказані позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що факт проживання позивачки у Державі Ізраїль сам по собі не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивачки поза межами України не позбавляло її можливості подати заяву про прийняття спадщини до консульської установи, в тому числі шляхом скерування такої поштою, як передбачено підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в редакції на час відкриття спадщини.
Доказів неможливості з`явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надала.
Суд також враховує і те, що за конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 639/8197/21).
У даній конкретній справі мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а позивачка звернулася до суду лише 11.05.2026, не навівши жодних обґрунтованих аргументів такого тривалого пропуску строку, окрім введення в Україні воєнного стану. Суд звертає увагу, що на території міста Шептицького жодні активні бойові дії не ведуться, а тому сам факт введення на Україні воєнного стану не унеможливлював звернення позивачки із заявою про прийняття спадщини.
Також суд звертає увагу, що у екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі №522/18483/21), проте позивачкою цього здійснено не було.
Судом встановлено, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса позивачка не зверталась, спадкова справа не відкривалась, що підтверджується відповіддю Шептицької державної нотаріальної контори Львівської області №273/02-14 від 08.08.2026.
Жодних доказів того, що позивачка тривалий час хворіла, у зв`язку з чим не могла вчинити будь – які дії, щоб подати заяву про прийняття спадщини, матеріали справи не містять.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, вказані позивачкою, не є поважними, а тому позов не підлягає до задоволення.
Оскільки у позові відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню із відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного ст.ст. 15, 1216-1218, 1220, 1268-1270, 1272 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволені позовної заяви, поданої адвокатом Раком Леонідом Степановичем в інтересах ОСОБА_1 до Шептицької міської ради про визначення додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.11.2026.
Суддя М.В. Мельникович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua