Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №520/33598/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 р.Справа № 520/33598/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Заічко О.В.) від 03.07.2026 року (повний текст складено 10.07.26 року) по справі № 520/33598/25

за позовом Національного університету цивільного захисту України

до ОСОБА_1

про стягнення витрат пов`язаних з утриманням,

ВСТАНОВИВ:

Національний університет цивільного захисту України звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного університету цивільного захисту України витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 в Національному університеті цивільного захисту України в сумі 379371,86 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч триста сімдесят одна гривня 86 коп).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 адміністративний позов Національного університету цивільного захисту України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного університету цивільного захисту України витрати, пов`язані з утриманням Калениченка Богдана Олеговича в Національному університеті цивільного захисту України в сумі 379371,86 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч триста сімдесят одна гривня 86 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 та прийняти нову постанову, якою позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 2, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, у додатках до позовної заяви відсутні будь-які докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені Національного університету цивільного захисту України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, тому позовна заява згідно з п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України підлягає залишенню без розгляду, а подальший розгляд справи суперечить КАС України. Вказує, що законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилась, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду. Стверджує, що до позовної заяви додано, зокрема: копію довідки № 110 від 26.05.2025 про фактичні витрати на підготовку курсанта Калениченка Богдана Олеговивича, зі змісту якої вбачається, що позивачем проведено розрахунок на загальну суму 379 371,86 грн (грошове забезпечення – 243 180,70 грн, продовольче забезпечення – 86 485,16 грн, речове забезпечення – 14 565,00 грн, медичне забезпечення – 4 866,47 грн, комунальні послуги – 30 274,53 грн), копію листа вимоги про відшкодування за навчання № 88 04 4267/88 11-04 від 25.07.2025, яким повідомлено відповідача про зобов`язання відшкодувати фактичні витрати на утримання під час навчання протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення у сумі 379 371,86 грн та трекінг відправлення з офіційного сайту «Укрпошта», з якого вбачається, що відправлення № 0601114574956 направлено позивачем 26.07.2025, повернуто відправнику (закінчення терміну зберігання) 12.08.2025 та вручено відправнику 29.08.2025. Звертає увагу, що позовну заяву подано 27.12.2025, тобто позивачем пропущено строк на звернення із позовом, до позовної заяви не додано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із позовом, чим порушено вимоги ч.6 ст.161 КАС України, що в контексті ч. 1 ст. 169 КАС України є підставою для залишення позову без руху. Зауважує, що контракт про навчання № 216/20, укладений між позивачем та відповідачем 05.09.2020, не містив вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням курсанта. Так саме стаття 106 Кодексу цивільного захисту України в редакції, станом на дату укладання контракту про навчання, не містила ч. 6 та не передбачала обов`язку курсанта з відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням. Наголошує, що суд першої інстанції в ході розгляду справи керувався нормами частини шостої статті 106 Кодексу цивільного захисту України в редакції, яка набрала чинності вже після укладення контракту про навчання № 216/20 від 05.09.2020, тобто застосував закон, який на момент виникнення спірних правовідносин (укладення контракту) не діяв та не міг покладати на відповідача обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням, що в свою чергу суперечить загальним засадам адміністративного судочинства та принципу неприпустимості зворотної дії закону в часі, за виключенням випадків, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України). Вважає, що за відсутності як договірної, так і належної законної підстави, що діяла б на момент виникнення спірних правовідносин, вимоги позивача про стягнення витрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилається на те, що стороною позивача на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 не було надано докази на підтвердження фактичних (первинних) видатків, покладених в основу довідки-розрахунку заборгованості відповідача, однак ухвала суду про витребування доказів позивачем належним чином виконана не була: витребувані документи у встановлений судом строк надані не були. Зазначає, що довідка є не первинним, а виключно похідним (розрахунковим) документом, який може вважатися достовірним доказом фактичних витрат лише за умови, що в його основі лежать первинні документи, які підтверджують саму господарську операцію.

Національний університет цивільного захисту України подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 без змін. Зазначає, що пунктом 5 Порядку № 443 встановлено спеціальну процедуру відшкодування витрат. Зокрема, у разі звільнення особи із служби цивільного захисту до моменту відпрацювання нею трьох років після закінчення закладу вищої освіти територіальний орган ДСНС, у якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це заклад вищої освіти, у якому така особа навчалася. Після отримання відповідної інформації заклад вищої освіти визначає суму фактичних витрат, що підлягають відшкодуванню, та повідомляє особу про необхідність їх добровільного відшкодування. Пунктом 5 Порядку № 443 передбачено, що особа повинна відшкодувати відповідні витрати протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення. Вказує, що право на судове стягнення виникає не просто в день звільнення особи чи повернення поштового повідомлення, а після завершення передбаченої пунктом 5 Порядку № 443 процедури добровільного відшкодування. Стверджує, що у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості з витрат на утримання у вищому навчальному закладі у добровільному порядку, Університет змушений був звернутися з адміністративним позовом до суду 25.12.2025. За цим, твердження про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а судом порушено принцип повного і всебічного з`ясування обставин справи, не відповідають дійсності. Звертає увагу, що ОСОБА_1 , підписуючи контракт № 84/24, був обізнаний про обов`язок, передбачений даним контрактом; цей обов`язок був актуальним на момент проходження служби; відповідач був письмово ознайомлений із наслідками дострокового звільнення. Зауважує, що підстава звільнення відповідача не належить до винятків, встановлених частиною шостою статті 106 Кодексу цивільного захисту України. Наголошує, що на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 520/33598/25 Національний університет цивільного захисту України надав наявні документи, витребувані судом, та зазначив, що стороною відповідача при заявленні клопотання не обґрунтовано та не надано жодних доказів щодо обставин, які б свідчили про недостовірну, помилкову інформацію в наданих позивачем розрахунках витрат на навчання.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким залишити без розгляду позовну заяву на підставі пункту 2, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з наказом Національного університету цивільного захисту України від 30.08.2020 № 220 о/с ОСОБА_1 був прийнятий на службу цивільного захисту, зарахований у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, якому присвоєно спеціальне звання – рядовий служби цивільного захисту, та зарахований на всі види курсантського забезпечення за спеціальністю 261 «Пожежна безпека», освітня програма: Пожежна безпека по факультету пожежної безпеки.

ДСНС в особі ректора Національного університету цивільного захисту України підписав з ОСОБА_1 контракт № 216/20 про навчання (проходження служби цивільного захисту) від 05.09.2020. Цей контракт набрав чинності 02.10.2020.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1 контракту відповідач зобов`язаний проходити службу цивільного захисту в органах чи підрозділах ДСНС на посадах середнього (старшого) начальницького складу не менше трьох років після закінчення навчання.

Наказом Національного університету цивільного захисту України від 10.04.2024 № 168 о/с лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 з 12.04.2024 знято з усіх видів забезпечення, виключено зі списків особового складу університету та направлено для подальшого проходження служби з терміном прибуття 15.04.2024 у розпорядження начальника Головного управління ДСНС України у Миколаївській області.

Між Головним управлінням ДСНС у Миколаївській області та відповідачем укладений контракт № 84/24 від 24.03.2024 про проходження служби цивільного захисту у Головному правлінні ДСНС України у Миколаївській області.

Наказом Головного управління ДСНС у Миколаївській області від 08.05.2025 № 112 (по особовому складу) ОСОБА_1 – лейтенанта служби цивільного захисту начальника караулу 7 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Миколаївській області, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та звільнено зі служби 08.05.2025 за пунктом 176 підпунктом 8 (у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту) Положення про порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до довідки від 26.05.2025 № 110 про фактичні витрати на підготовку курсанта ОСОБА_1 сума витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, складає 379371,86 грн.

Вказаний розрахунок відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку відшкодування особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, або в їх відокремлених структурних підрозділах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 № 443, направлений відповідачу разом з повідомленням про зобов`язання відшкодувати витрати листом № 88 04-4267/88 11-04 від 25.07.2025 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, в розмірі 379371,86 грн у добровільному порядку.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості з витрат на утримання у вищому навчальному закладі у добровільному порядку, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Національного університету цивільного захисту України витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в Національному університеті цивільного захисту України, в сумі 379371,86 грн (триста сімдесят дев`ять тисяч триста сімдесят одна гривня 86 копійок).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Кодексу цивільного захисту України (далі по тексту – КЦЗ України) до персоналу (кадрів) органів та підрозділів цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Відповідно до статті 101 КЦЗ України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 КЦЗ України контракт про навчання (проходження служби цивільного захисту) може бути укладено з особою, зарахованою за денною формою здобуття освіти до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або до його відокремленого структурного підрозділу

Відповідно до ч. 6 ст. 106 КЦЗ України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або в їх відокремлених структурних підрозділах, у разі дострокового припинення (розірвання) контракту про навчання (проходження служби цивільного захисту), крім осіб, звільнених із служби цивільного захисту з підстав, передбачених пунктами 3, 5 частини першої цієї статті, а також особи начальницького складу, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його відокремленого структурного підрозділу, крім осіб, звільнених із служби цивільного захисту з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 5 частини першої цієї статті, відшкодовують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або в його відокремленому структурному підрозділі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Отже, законодавством визначені підстави, за яких особа зобов`язана відшкодувати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2023 № 443 затверджено Порядок відшкодування особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, або в їх відокремлених структурних підрозділах (далі по тексту – Порядок № 443).

Згідно з п.1 Порядку № 443 він визначає механізм відшкодування особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що навчалися за денною формою здобуття освіти за державним замовленням (далі - особи) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління ДСНС, або в їх відокремлених структурних підрозділах (далі - заклад вищої освіти), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

дострокового припинення (розірвання) з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту контракту про навчання (проходження служби цивільного захисту) (далі - контракт), крім осіб, звільнених із служби цивільного захисту за станом здоров`я (на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби), а також відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв`язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

звільнення особи начальницького складу служби цивільного захисту із служби цивільного захисту протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти, крім осіб, звільнених із служби цивільного захисту за станом здоров`я (на підставі висновків (постанов) центральної лікарсько-експертної комісії, лікарсько-експертних комісій ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби), а також відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв`язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, або у зв`язку із скороченням штату (у разі неможливості проходження служби цивільного захисту у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до п. 2 Порядку № 443 зобов`язання про добровільне відшкодування особою витрат зазначається в контракті під час його укладання.

Згідно з п. 3 Порядку № 443 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим та медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг.

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у закладах вищої освіти здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок витрат на оплату комунальних послуг здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному закладі вищої освіти на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований заклад вищої освіти, у відповідному навчальному році.

Закладом вищої освіти на підставі його розрахунків складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь період навчання за денною формою здобуття освіти за державним замовленням, яка долучається до її особової справи.

Пунктом 4 Порядку № 443 визначено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її навчання за денною формою здобуття освіти за державним замовленням.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису закладу вищої освіти.

Відповідно до п.5 Порядку № 443 після видання наказу про відрахування із закладу вищої освіти особи керівник закладу вищої освіти або за його дорученням інша посадова особа видає під особистий підпис зазначеній відрахованій особі повідомлення із зобов`язанням відшкодувати ДСНС протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

У разі звільнення із служби особи до моменту відпрацювання нею трьох років після закінчення закладу вищої освіти територіальний орган ДСНС, у якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це закладу вищої освіти, у якому особа навчалася. У такому випадку повідомлення особі може бути видано під особистий підпис або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Отже, саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі або нездійснення такого відшкодування у 30 денний строк з дня отримання відповідного повідомлення, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

За цим, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється навчальним закладом у судовому порядку відповідно до приписів частини п`ятої статті 122 КАС України.

У спірному випадку саме Національний університет цивільного захисту України мав вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, задля того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрат на навчання.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.09.2021 у справі № 520/11540/19.

Судом встановлено, що ДСНС в особі ректора Національного університету цивільного захисту України підписав з ОСОБА_1 контракт № 216/20 про навчання (проходження служби цивільного захисту) від 05.09.2020. Цей контракт набрав чинності 02.10.2020.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1 контракту відповідач зобов`язаний проходити службу цивільного захисту в органах чи підрозділах ДСНС на посадах середнього (старшого) начальницького складу не менше трьох років після закінчення навчання.

Наказом Національного університету цивільного захисту України від 10.04.2024 № 168 о/с лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 з 12.04.2024 знято з усіх видів забезпечення, виключено зі списків особового складу університету та направлено для подальшого проходження служби з терміном прибуття 15.04.2024 у розпорядження начальника Головного управління ДСНС України у Миколаївській області.

Між Головним управлінням ДСНС у Миколаївській області та відповідачем укладений контракт № 84/24 від 24.03.2024 про проходження служби цивільного захисту у Головному правлінні ДСНС України у Миколаївській області.

Наказом Головного управління ДСНС у Миколаївській області від 08.05.2025 № 112 (по особовому складу) ОСОБА_1 – лейтенанта служби цивільного захисту начальника караулу 7 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Миколаївській області, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та звільнено зі служби 08.05.2025 за пунктом 176 підпунктом 8 (у зв`язку із вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту) Положення про порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.

З матеріалів справи встановлено, що з метою забезпечення можливості відповідача добровільно виконати передбачений законом обов`язок було направлено повідомлення за останнім місцем реєстрації відповідача, зазначеним у матеріалах його особової справи, 25.07.2025, яке повернуто на адресу Університету 29.08.2025.

До суду з позовом у цій справі позивач звернувся 25.12.2025, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.

Судом першої інстанції оцінка поважності причин пропуску строку звернення до суду на надавалася.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2026 запропоновано Національному університету цивільного захисту України подати до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснено Національному університету цивільного захисту України, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, позовна заява підлягає залишенню без розгляду, згідно з частиною третьою статті 123 КАС України.

На виконання вимог ухвали від 06.10.2026, Національний університет цивільного захисту України подав до суду заяву, в якій просить суд:

- під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду врахувати положення КАС України, Порядку № 443, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.09.2025 у справі № 580/2282/23, та фактичні обставини направлення і повернення поштових відправлень;

- якщо суд дійде висновку, що строк звернення до адміністративного суду не пропущено, вирішити питання щодо подальшого розгляду справи з урахуванням такого висновку;

- у разі встановлення факту пропуску строку звернення до адміністративного суду – поновити Національному університету цивільного захисту України строк звернення до адміністративного суду у справі №520/33598/25, визнавши наведені та підтверджені належними доказами обставини поважними причинами його пропуску.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що Університет усвідомлює необхідність дотримання встановлених КАС України процесуальних строків та враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.09.2025 у справі № 580/2282/23, щодо застосування місячного строку звернення до суду у спорах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у закладах вищої освіти. Водночас, позивач просить суд установити належний момент початку перебігу строку звернення до суду з урахуванням правового регулювання відповідних правовідносин, передбаченої законодавством процедури добровільного відшкодування витрат та фактичних обставин направлення відповідачу повідомлень. Вказує, що вживало заходів для повідомлення ОСОБА_1 про необхідність добровільного відшкодування витрат, понесених державою на його навчання та утримання. Звертає увагу, що 25.07.2025 Університет направив відповідачу повідомлення з вимогою добровільно відшкодувати витрати в розмірі 379 371,86 грн. Повідомлення направлено за останньою відомою Університету адресою реєстрації відповідача, зазначеною в матеріалах його особової справи. 29.08.2025 зазначене поштове відправлення повернулося Університету без вручення адресату. Після повернення першого відправлення позивач здійснив повторну спробу повідомлення відповідача. 25.09.2025 відповідне повідомлення було повторно направлено за адресою, зазначеною відповідачем у контракті № 216/20. 12.10.2025 друге поштове відправлення також повернулося без вручення відповідачу. Отже, обидві спроби направлення повідомлень за адресами, наявними в документах Університету, не завершилися фактичним врученням кореспонденції. НУЦЗУ не стверджує, що повернення поштового відправлення без вручення автоматично є відмовою відповідача від добровільного відшкодування витрат. Так само позивач не вважає, що повторне направлення повідомлення саме по собі створює новий строк звернення до суду або зупиняє перебіг установленого законом процесуального строку. Зауважує, що після повернення другого поштового відправлення НУЦЗУ звернулося до суду з позовом, який подано 25.12.2025. Позивач просить суд урахувати зазначену послідовність дій під час визначення обставин виникнення права на судовий захист і вирішення питання про наявність поважних причин можливого пропуску строку звернення до суду.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, у постановах від 15.04.2020 року у справі № 815/2973/18, від 22.04.2020 року у справі № 811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Колегія суддів звертає увагу й на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі № 9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що направлення вимоги рекомендованим листом за останньою відомою Університету адресою реєстрації відповідача, зазначеною в матеріалах його особової справи, 25.07.2025, яке повернуто на адресу Університету 29.08.2025, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним чином врученим.

При цьому, повторне направлення вимоги не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат) та не створює підстав для нового обрахунку місячного строку звернення до суду.

Більше того, навіть з моменту повернення повторно направленої вимоги за іншою адресою, яка зазначена у контракті № 216/20, а саме 12.10.2025, позивач, звертаючись до суду 25.12.2025, знову порушує місячний строк.

Поряд з цим, ані у позові, ані у заяві про поновлення строку на звернення з цим позовом до суду позивач не наводить належних обґрунтувань та не надає жодного доказу, на підтвердження наявності обставин, які перешкоджали позивачу вжити належних заходів з метою звернення з цим позовом до суду у межах встановлених строків.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вказує на відсутність будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.

За цим, заява Національного університету цивільного захисту України про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.09.2025 у справі № 580/2282/23, за якими до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, а також саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку, то колегія суддів їх враховує та зауважує, що висновки суду у даній справі не суперечать їм.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи те, що позов подано після спливу строку на звернення до адміністративного суду та позивачем не наведено поважних причин пропуску цього строку, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Відтак, суд першої інстанції ухвалив судове рішення по суті заявлених вимог Національного університету цивільного захисту України за наявності підстав для залишення без розгляду адміністративного позову та не надав оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині вимог є обґрунтованими.

Разом з тим, щодо доводів апелянта про те, що у додатках до позовної заяви відсутні будь-які докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені Національного університету цивільного захисту України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, тому позовна заява згідно з п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру (виписка від 25.11.2024 Національного університету цивільного захисту України) Гуріна Романа Анатолійовича уповноважено: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (надати права, передбачені процесуальним законодавством для учасників у судових справах, без права підписання заяв про примирення, укладення мирових угод, відмови від позовів, зменшення та визнання позовних вимог).

Також, з матеріалі справи встановлено, що у зв`язку із необхідністю представництва НУЦЗ України в усіх судових інстанціях, державних організаціях та установах на представника НУЦЗ України - Гуріна Романа Анатолійовича складено 11.11.2025 нотаріальну довіреність строком до 31.12.2026.

За цим, доводи апелянта про не підтвердження повноважень представника позивача, є безпідставними.

Доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.

Оскільки відповідач просив в апеляційній скарзі скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 та прийняти нову постанову, якою позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 2, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, однак, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 року по справі № 520/33598/25 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Національного університету цивільного захисту України до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням, - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складений 03.11.2026 року