Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №459/1286/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1286/26

Провадження № 2/459/550/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом адвоката Семенюка Р. А., поданим в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1090-3523 від 24.09.2022 в розмірі 70 900,00 гривень, а також просив стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_2 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1090-3523 (надалі - Договір). Зазначений договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A503 для підписання Договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов вказаного Договору відповідачка отримала кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 14 700 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів, знижена % ставка – 2,50% в день; стандартна % ставка: 3.00% за кожен день користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Проте відповідачка порушила вищезазначені умови договору і не повернула кредит, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання за договором. Станом на 06.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки за договором становить 124 382,55 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 12 567,50 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 111 815,05 гривень. Разом з цим, представник позивача зазначив, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 53 482,55 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 70 900,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача у сумі 70 900 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 12 567,50 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 58 332,50 гривень.

Ухвалою від 07.04.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

20.04.2026 представник відповідачки - адвокат Семенюк Р.А. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідачка позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12567,50 гривень та процентів за користування кредитом у розмірі 5145,00 гривень, а в решті позовних вимог заперечує. В обґрунтування своєї позиції представник відповідачки покликався на те, що 24 вересня 2022 року між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1090-3523, за умовами якого відповідачці було рекомендовано здійснити погашення кредиту в розмірі 14 700 грн тіла кредиту та 5 145 грн процентів, а всього 19 845 грн до 07 жовтня 2022 року. Відповідачка погоджувалася на отримання кредиту строком на 30 днів, а не на 300 днів, як це зазначено в редакції договору, наданій позивачем до матеріалів справи. Стверджував, що доказів підписання відповідачкою договору саме в редакції, долученій позивачем до позовної заяви, матеріали справи не містять. Також представник відповідачки зазначив про невідповідність умов договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, в частині розміру процентної ставки та сукупної вартості кредиту. Окрім цього, представник відповідачки вказував на неспівмірність заявленої до стягнення заборгованості із сумою отриманого кредиту, оскільки заборгованість, яку позивач просить стягнути, становить 70 900 грн, з яких 12 567,50 грн – тіло кредиту та 58 332,50 грн – проценти, що, на його думку, є непропорційно великою сумою компенсації та свідчить про несправедливість умов договору. Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» представник відповідачки зазначив, що умови договору споживчого кредитування мають відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності, а суд за певних обставин вправі зменшити розмір процентів, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо їх розмір є явно непропорційним наслідкам порушення зобов`язання. З огляду на викладене просив врахувати наведені у відзиві обставини під час розгляду справи.

30.04.2026 представник відповідачки - адвокат Семенюк Р. А. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просив прийняти її до спільного розгляду з первісним позовом та визнати недійсними пункти 4.6, 4.9, 4.10 та 6.5 Договору про відкриття кредитної лінії № 1090-3523 від 24 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 . В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що оспорювані положення договору визначають розмір процентних ставок, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту, однак такі умови є несправедливими щодо споживача. Зазначав, що згідно з пунктом 4.6 Договору стандартна процентна ставка становить 3 % за кожен день користування кредитом, а пільгова та знижена ставки — 2,5 % за день. Водночас пунктом 4.9 Договору передбачено реальну річну процентну ставку в розмірі 1 139 965 %, а відповідно до пункту 4.10 загальна орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 147 000 грн, з яких 132 300 грн — проценти за користування кредитом, при тому що сума наданого кредиту складає 14 700 грн. Зокрема, за твердженням представника відповідачки, передбачений договором розмір процентів є надмірним та у десять разів перевищує суму отриманого кредиту, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду позичальниці. Вважав, що зазначені умови договору не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності, порушують права відповідачки як споживача фінансових послуг, а тому підлягають визнанню недійсними. У зв`язку з цим просив задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Ухвалою від 11.06.2026 у справі було прийнято до провадження зустрічний позов, поданий адвокатом Семенюком Р. А. в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору та об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

06.07.2026 представник позивача подав пояснення, у яких заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими. Зазначав, що відповідно до пункту 4.6 Договору стандартна процентна ставка становить 3 % за кожен день користування кредитом, тоді як пільгова та знижена процентні ставки є елементами програми лояльності кредитодавця, застосування яких не має обов`язкового характеру та залежить від його власної ініціативи. На підтвердження цього посилався на пункти 7.2, 7.5 Правил відкриття кредитної лінії, які є невід`ємною частиною договору. Відтак вважав, що проценти за користування кредитом нараховувалися за стандартною ставкою 3 % на день відповідно до погоджених сторонами умов договору. Також представник позивача зазначав, що розмір процентів та порядок їх нарахування визначені договором відповідно до положень законодавства України, а відповідачка була ознайомлена з істотними умовами кредитування, зокрема строком кредитування та розміром процентної ставки, і погодилася з ними під час укладення договору. Заперечуючи доводи зустрічного позову щодо несправедливості умов договору, представник позивача наголошував, що проценти є платою за користування кредитними коштами, а не штрафними санкціями чи іншою компенсацією за порушення зобов`язань. Крім того, зазначав, що кредитодавцем не нараховувалися штраф, пеня чи проценти відповідно до статті 625 ЦК України. Враховуючи вищенаведене просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Ухвалою від 21.09.2026 підготовче провадження закрито та призначено дану справу до судового розгляду із викликом сторін.

19.10.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав заяву, в якій просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідачки подав клопотання, у якому просив розгляд справи проводити у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 2 листопада 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 19 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 2 листопада 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступних висновків.

Судом установлено, що 24.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1090-3523 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) «A503» (надалі- Договір).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 Договору, з метою мінімізації загальних витрат за кредитом кредитодавець рекомендував позичальниці здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування, тобто 07.10.2022 року, сплативши 14 700 грн суми кредиту та 5 145 грн нарахованих процентів, а всього — 19 845 грн.

Відповідно до пункту 2.4 Договору мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника.

Відповідно до п. 3.1 Договору цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що для укладання цього Договору, у порядку встановленому правилами, позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту Кредитодавця/Мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 14700.00 (чотирнадцять тисяч сімсот цiлих, нуль сотих ) гривень. Дата надання/видачі кредиту: 24.09.2022. спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Згідно з п. 4.4 Договору для оформлення додаткової угоди про отримання у кредит додаткових грошових коштів та продовження строку кредитування, позичальник повинен здійснити в особистому кабінеті наступні дії: обрати суму грошових коштів, яку позичальник бажає отримати додатково у кредит в межах запропонованої кредитодавцем суми (ліміту) в особистому кабінеті позичальника, яка додатково надається позичальнику у рахунок кредиту у разі укладення додаткової угоди, та натиснути відповідну кнопку «отримати», після цього обрати або ввести реквізити свого електронного платіжного засобу, на який позичальник бажає отримати у кредит додаткові грошові кошти, ознайомитися із попередженням та натиснути кнопку «далі».

Згідно з пунктом 4.3 договору: «Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Пільговою та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності».

Відповідно до пункту 4.4 Договору базовий період складає 14 (чотирнадцять цілих, нуль сотих) календарних днів.

Згідно з пунктом 4.5 Договору сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця. позичальник підписанням цього договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених позичальником коштів на рахунок кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені позичальником кошти можуть надійти на рахунок кредитодавця із затримкою, несе позичальник.

Відповідно до пункту 4.6 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.5.5 цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти за користування кредитом за наступною ставкою: пільгова процентна ставка становить 2,50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця. Якщо вказаний в цьому абзаці п.4.6 договору розмір пільгової процентної ставки дорівнює 0,01%, зазначене означає, що позичальнику протягом першого базового періоду надана можливість сплати процентів за користуванням кредитом за пільгової процентною ставкою. Якщо вказаний в цьому абзаці п.4.6 договору розмір пільгової процентної ставки дорівнює 2.50 %, зазначене означає, що можливість сплати процентів за користуванням кредитом за пільгової процентною ставкою цим договором не передбачена (не була надана позичальнику). Знижена процентна ставка становить 2.50 % (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Якщо вказаний в цьому абзаці п.4.6 договору розмір зниженої процентної ставки дорівнює 0,01%, зазначене означає, що розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру пільгової процентної ставки, тобто можливість сплати процентів за пільговою процентною ставкою фактично надається впродовж усього строку кредитування.

Відповідно до п. 4.8 Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 21.07.2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

Пункт 4.9 Договору передбачає, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає одна мільйон сто тридцать дев?ять тисяч дев?ятсот шістдесят п?ять цiлих, нуль сотих відсотки(-ів).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 147 000,00 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 132 300,00 грн. (п. 4.10 Договору).

Згідно з пунктом 5.3 Договору якщо позичальник має намір повністю достроково повернути кредит, тобто до закінчення строку кредитування, позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого кредиту та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування кредитом за ставкою визначеною умовами даного договору, тобто за строк з моменту отримання кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. З дати зарахування коштів на банківський рахунок кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати вказаних вище зобов`язань, кредит вважається погашеним у повному обсязі, зобов`язання позичальника за договором припиняються. Нижче наведено розрахунок для повного погашення кредиту в останній день першого базового періоду: останній календарний день першого базового періоду — 07.10.2022 р., сума кредиту — 14 700,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом у перший базовий період — 5 145,00 грн, разом до сплати — 19 845,00 грн.

Згідно із пунктом 6.5 Договору якщо позичальник несвоєчасно виконує зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитом або зобов`язання щодо повернення кредиту, кредитодавець має право ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані позичальником при укладенні даного договору, у розмірі, що не перевищує фактичної суми заборгованості позичальника перед кредитором за даним договором. Списання грошових коштів здійснюється відповідно до порядку повернення Кредиту та сплати процентів за користування кредитом у вигляді графіка платежів із визначеною кількістю платежів, їх розміром та періодичністю сплати, що вказаний у даному договорі (додаток 3). У разі здійснення договірного списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані позичальником при укладенні даного договору, кредитодавець повідомляє позичальника про факт такого списання у спосіб надсилання повідомлень позичальнику за цим договором, який узгоджений сторонами у цьому договорі.

Також в матеріалах справи містяться: Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, які містять умови кредитування. Дані документи підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами «A503».

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за Договором, здійснивши переказ коштів шляхом використання реквізитів електронного платіжного засобу, вказаних відповідачкою при укладенні Договору: № НОМЕР_1 у сумі 14 700 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів через платіжну систему LiqPay (ID операція№ 2090411772).

Із розрахунку заборгованості за договором встановлено, що станом на 06.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки становить 124 382,55 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 12 567,50 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 111 815,05 гривень.

Разом з цим, представник позивача зазначив, що кредитодавцем було прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 53 482,55 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 70 900,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 70 900 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 12 567,50 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 58 332,50 гривень.

Також в процесі розгляду справи було встановлено, що відповідачка « ОСОБА_4 » змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується актовим записом про шлюб №136 від 10.07.2025, рішенням Шептицького міського суду від 12 вересня 2022 року про розірвання шлюбу та копією ID-картки відповідачки.

Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а позивач за зустрічним позовом просить визнати вищевказані пункти договору недійсними.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.09.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_2 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1090-3523 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) «A503». Також відповідачкою за допомогою електронного підпису було підписано Таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором і Паспорт споживчого кредиту, які містять погоджені сторонами умови кредитування.

Підписавши Договір, Таблицю, Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови цілком зрозуміла та приймає їх.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.

Отже, відповідачка добровільно виразила свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за Договором, здійснивши переказ коштів шляхом використання реквізитів електронного платіжного засобу, вказаних відповідачкою при укладенні Договору: № НОМЕР_1 у сумі 14 700 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів через платіжну систему LiqPay (ID операція№ 2090411772).

Відповідачка фактично приступила до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі у визначені строки, що підтверджується розрахунком заборгованості. Зокрема, відповідачка здійснила оплату 24.09.2022 у розмірі 2500 грн., 04.10.2022 у сумі 100 грн, які зараховано первісним кредитором на часткове погашення заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитом. Наведене свідчить про те, що кредитні кошти були отримані відповідачкою та вона користувалась ними.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Таким чином, на думку суду, здійснивши платіж з метою погашення боргу по даному договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору, що, відповідно, свідчить про правомірність вимог позивача.

Представник відповідачки у відзиві на позов зазначив, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору № 1090-3523 від 24.09.2022 року та отримання грошових коштів у розмірі 14 700 грн.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних договорі. Також відповідач приступив до виконання даного кредитного договору, оскільки вносив кошти на погашення кредитної заборгованості.

Разом з цим, відповідачка свого зобов`язання за вищевказаним Договором належним чином не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Так, із розрахунку заборгованості за Договором встановлено, що станом на 06.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки за договором становить 124 382,55 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 12 567,50 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 111 815,05 гривень.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Представник зазначив, що відповідачка не заперечує щодо стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 567,50 грн, а тому фактично в цій частині позовні вимоги визнала.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 567,50 гривень слід задовольнити.

Також позивач просить стягнути заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 58 332,50 гривень. Вважає, що проценти нараховані в межах строку кредитування відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідачка була ознайомлена та погодилася, підписавши договір.

Дослідивши умови договору про відкриття кредитної лінії № 1090-3523 від 24 вересня 2022 року, укладеного між сторонами, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Умовами Договору передбачено, що загальний розмір кредиту становить 14700 гривень.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 21.07.2023 року (п. 4.8 Договору).

Відповідно до пункту 4.6 Договору, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 3 % за кожен день користування кредитом, а пільгова та знижена ставки — 2,5 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 4.9 Договору, реальна річна процентна ставка становить 1 139 965 %.

Пунктом 4.10 договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 147 000 грн, з яких 14 700 грн — сума кредиту, а 132 300 грн — проценти за користування ним.

Відповідно до пункту 6.5 Договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту або сплати процентів кредитодавець має право ініціювати договірне списання коштів із банківського рахунку позичальника в межах фактичної заборгованості з подальшим повідомленням про таке списання.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані по Договору у загальному розмірі 111 815,05 гривень за період з 24.09.2022 по 20.07.2023, виходячи з процентних ставок ставок: 2,50 % - у період з 24.09.2022 по 07.10.2022 та 3% - у період з 08.10.2022 по 20.07.2023, які передбачені договором.

Разом з тим, представник позивача зазначив, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 53 482,55 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 70 900,00 гривень, з яких заборгованість за нарахованими процентами становить 58 332,50 гривень.

Представник відповідачки за первісним позовом, звертаючись із зустрічним позовом, просить визнати недійсними пункти 4.6, 4.9, 4.10 та 6.5 Договору про відкриття кредитної лінії № 1090-3523 від 24 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 . Вважає, що зазначені умови договору не відповідають принципам розумності, добросовісності та в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими умовами Договору, що порушують права відповідачки як споживача фінансових послуг, а тому підлягають визнанню недійсними.

Даючи оцінку таким доводам сторони відповідача за первісним позовом, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих процентів.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, яка підлягає врахуванню відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, вказала, що суд, здійснюючи правосуддя та вирішуючи спір про стягнення заборгованості, має повноваження перевіряти добросовісність реалізації кредитором своїх прав, встановлювати наявність ознак зловживання правом та, у разі їх виявлення, застосовувати передбачені законом наслідки, зокрема відмовляти у захисті права в частині явно несправедливих та надмірних вимог щодо процентів. Таким чином, забезпечення справедливого балансу між сторонами кредитних правовідносин, особливо за участю споживача як слабкої сторони договору, є безпосереднім обов`язком суду та складовою реалізації принципу верховенства права. Позичальник може обґрунтовувати свої позовні вимоги несправедливістю (невигідністю, кабальністю) умов щодо розміру відсотків. Предметом доказування у цьому випадку є порушення засад цивільного законодавства - добросовісності та розумності, а також істотний дисбаланс прав та обов`язків учасників договору. Якщо позичальник додатково посилається на наявність помилки, обману або впливу тяжкої обставини - до предмету доказування входять також зазначені факти.

Також суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 209/572/25 від 14 жовтня 2026 року, де розглядаючи спір за участю ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, звернув увагу на необхідність оцінки справедливості умов кредитування, зокрема встановлених кредитодавцем значних розмірів процентів за користування кредитними коштами. Верховний Суд дійшов висновку, що надмірний розмір процентів, який створює для позичальника непомірний фінансовий тягар та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків сторін, може свідчити про несправедливість відповідних умов договору та суперечити принципам добросовісності, розумності й справедливості. Водночас сам факт підписання позичальником договору не звільняє суд від обов`язку перевірити справедливість його умов.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що умови пункту 4.6 Договору, якими передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 3% та знижену процентну ставку в розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом, створюють несправедливо надмірний фінансовий тягар для позичальниці, оскільки встановлений розмір процентів є явно завищеним та непропорційним сумі отриманого кредиту. Так, отримавши кредит у розмірі 14 700,00 грн, позичальниця відповідно до умов договору мала сплатити загальну вартість кредиту в розмірі 147 000,00 грн, з яких 132 300,00 грн становлять проценти за користування кредитом. Відтак, сума процентів майже в дев`ять разів перевищує суму отриманого кредиту, що свідчить про покладення на споживачку несправедливо непомірного фінансового тягаря та створює для кредитодавця можливість отримання невиправданого прибутку.

Такі умови договору не відповідають закріпленим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 754/7082/23 від 23 вересня 2026 року, у справі № 209/572/25 від 14 жовтня 2026 року визнавши недійсними положення кредитного договору, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та фізичною особою, які передбачали встановлення процентної ставки у розмірі 3% за кожен день користування кредитом (стандартна ставка), 2% (знижена ставка).

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що передбачений пунктом 4.6 Договору розмір процентних ставок не забезпечує справедливого балансу інтересів сторін та істотно порушує права позичальниці як споживачки фінансових послуг, у зв`язку із чим даний пункт договору слід визнати недійсним.

Разом з цим, суд вважає безпідставними доводи представника відповідачки про те, що пункти 4.9, 4.10 Договору у сукупності є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки самі по собі положення цих пунктів мають інформаційний характер, відображають вартість кредиту та фінансові зобов`язання позичальниці за договором, а тому сам факт визначення в них значного розміру реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту не є самостійною підставою для визнання цих пунктів несправедливими.

Щодо визнання пункту 6.5 Договору недійсним суд зазначає, що представником відповідачки не доведено, яким саме чином передбачене цим пунктом право кредитодавця ініціювати договірне списання коштів із банківського рахунку позичальниці порушує її права та законні інтереси, а також у чому полягає істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на її шкоду.

За таких обставин суд вважає, що доводи про несправедливість пункту 6.5 Договору ґрунтуються на припущеннях, необхідність у визнанні такого пункту договору недійним належним чином стороною відповідача за первісним позовом не доведена.

Таким чином, підстав для визнання пунктів 4.9, 4.10 та 6.5 Договору недійсними суд не вбачає.

Отже, судом встановлено, що відповідачка уклала Договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Перевіривши умови договору та наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що нараховані відповідно до пункту 4.6 Договору проценти за користування кредитом у розмірі 111 815,05 грн є надмірними та не відповідають принципам справедливості, добросовісності й розумності, а тому стягненню не підлягають.

Разом із цим, суд враховує те, що пунктом 2.3 Договору передбачено, що з метою мінімізації загальних витрат за кредитом кредитодавець рекомендував позичальниці здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування, тобто 07.10.2022 року, сплативши 14 700 грн суми кредиту та 5 145 грн нарахованих процентів, а всього — 19 845 грн. Відповідачка з цією умовою договору була ознайомлена, погодилася з нею під час укладення договору, а зазначене положення не було предметом оспорювання за зустрічним позовом.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи та висновків Верховного Суду, суд вважає, що стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 5145,00 гривень, які нараховані відповідно до пункту 2.3 Договору.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне первісні позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії 1090-3523 від 24.09.2022 в розмірі 17 712,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 12567,50 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 5145,00 гривень.

У свою чергу зустрічний позов підлягає до часткового задоволення, шляхом визнання недійсним п. 4.6. Договору про відкриття кредитної лінії 1090-3523 від 24.09.2022.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що первісні позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 665,16 гривень, виходячи з такого розрахунку: 17712,50 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 70900,00 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Щодо розподілу судових витрат за зустрічним позовом суд зазначає, що відповідачка за первісним позовом звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки звернулася до суду з вимогами, пов`язаними із захистом її прав як споживачки фінансових послуг.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню, а відповідачка була звільнена від сплати судового збору, то з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що підлягав сплаті за подання зустрічної позовної заяви немайнового характеру у цій справі, у загальному розмірі 1 331,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 141,247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії 1090-3523 від 24.09.2022 в розмірі 17 712 (Сімнадцять тисяч сімсот дванадцять) гривень 50 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12567,50 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 5145,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) гривень 16 копійок.

В задоволенні решти вимог первісного позову – відмовити.

Зустрічний позов, поданий адвокатом Семенюком Р. А. в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору – задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 4.6 Договору про відкриття кредитної лінії 1090-3523 від 24.09.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти вимог зустрічного позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.11.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407),

Відповідач: ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович