Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №357/5692/26
Суддя: Орєхов О. І.
Справа № 357/5692/26
Провадження № 2/357/5275/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
02 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді – Орєхова О.І.,
за участі секретаря – Кича М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, викладені у письмових заявах.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.12.2019 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» було укладено кредитний договір № UP9558840. 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис № 41853 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованості у розмірі 18 890 гривень. У подальшому, 12.11.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом Іваном Івановичем у межах виконавчого провадження № 67861722 винесено постанову про звернення стягнення на його заробітну плату у розмірі 21 773,61 гривень.
Вважає, що на час вчинення виконавчого напису у приватного нотаріуса не було усіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а також нотаріусом не були дотримані вимоги законодавства, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів на документах, які свідчать про безспірність заборгованості.
Ззазначив, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій, тому має відповідні пільги щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами.
Посилаючи на те, що виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, просить визнати його таким, що не підлягає виконанню (а.с. 7).
Відповідачі не подали відзиву та доказів щодо заперечення позовних вимог.
Пояснень від третіх осіб до суду не надходило.
Заяви (клопотання) учасників справи. Процесуальні дії у справі.
07.04.2026 позовна заява надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 була розподілена та передана для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Орєхову О.І. (а.с. 51-52).
Позов подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, за місцем проживання позивача, що відповідає частині 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частині 12 ст. 28 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.
Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову (а.с. 36-38), яка згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2026 (а.с. 39) передана головуючому судді Орєхову О.І. для розгляду.
Ухвалою судді від 09 квітня 2026 року вжито заходів по забезпеченню позову шляхом зупинення примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом (а.с. 42-46).
Відповідно до частини 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Ухвалою судді від 10 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2026. Сторонам роз`яснено порядок подачі відзиву, відповіді на відзив, зустрічного позову, доказів і клопотань, а третім особам – письмових пояснень. Витребувано у приватного нотаріусам Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. копії нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 41853 від 26.11.2021 та виконавчий напис (а.с. 26-27).
Учасникам справи направлено копію ухвали суду, а відповідачу та третім особам також копії позовної заяви з доданими до неї документами.
27.05.2026 підготовче засідання через неявку відповідачів та третіх осіб відкладено на 02.07.2026. Витребувані на підставі ухвали суду документи приватним нотаріусом не надано.
Ухвалою суду від 02 липня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2026 (а.с. 67-69).
02.09.2026 судове засідання відкладено на 22.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідачів та третіх осіб.
22.10.2026 позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 83).
Учасниками справи не подано будь-яких інших заяв, клопотань тощо.
У судове засідання, призначене на 22.10.2026, учасники справи не з`явились. Позивач скориставшись правом, передбаченим частиною 3 ст. 211 ЦПК України, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» не забезпечив явку свого представника до суду, хоча відповідно до вимог частини 5 ст. 14, ст. 128 ЦПК України був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 08.09.2026, яка доставлена до електронного кабінету 14.09.2026 (а.с. 79). Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, клопотань і доказів не надав.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» не забезпечив явку свого представника до суду, хоча відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 22.09.2026 (а.с. 81). Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, клопотань і доказів не надав.
Третя особа приватний виконавець Крегул І.І. відповідно до вимог частини 5, ст. 128 ЦПК України був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 08.09.2026, яка доставлена до електронного кабінету 14.09.2026 (а.с.78).
Третя особа приватний нотаріус Бригіда В.О. відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за адресою місцезнаходження. Судова повістка повернулася до суду без вручення з позначкою «адресат відсутній» (а.с. 80).
Відтак, суд доходить висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідачів та третіх осіб про розгляд наданої справи.
Відповідно до частини 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, наявність клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність, а також відсутність клопотань відповідачів, третіх осіб про відкладення судового розгляду, суд доходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Верховний Суд при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні». Такої позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання, їх неявки у судове засідання без поважних причин, неподання відзиву та згоду позивача на заочний розгляд справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ст. ст. 280-282 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд даної справи.
Оскільки усі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України.
Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення судового рішення у справі є дата складення повного судового рішення, що відповідає вимогам частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та постанові від 30 вересня 2022 року у справі № 761/38266/14.
Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис № 421853 про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № UP9558840 від 27.12.2019, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», заборгованості за період з 19.03.2020 по 23.10.2020 у розмірі 18 240 грн, що складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9 500,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 8 740,00 грн. Плата за вчинення виконавчого напису 650 гривень.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, з урахуванням плати за його вчинення, становить 18 890 гривень.
Разом з тим, такий розрахунок заборгованості, є лише відображенням арифметичних розрахунків стягувача і не може бути доказом безспірності грошових вимог до позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» виступило стягувачем у виконавчому провадженні № 67861722, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом Іваном Івановичем на підставі зазначеного виконавчого напису.
У межах виконавчого провадження приватним виконавцем 12.11.2025 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Водночас матеріали справи не містять доказів відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» права вимоги за кредитним договором № UP9558840 від 27.12.2019, документів, які підтверджують розмір заборгованості, а також інших документів, що стали підставою для вчинення спірного виконавчого напису.
Позивач вважає, що заборгованість не є безспірною, зокрема, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій, тому має відповідні пільги щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, тому звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Так, відповідно до п.1.1. Для стягнення грошових сум, витребування від боржника майна або про витребування об`єкта довірчої власності у довірчого власника, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п.1.2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3.2. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року у справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 року справа № 310/9293/15).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц (61-38989св18).
У постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 953/510/23 Верховний Суд зазначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, є підтвердженням безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору щодо розміру заборгованості.
Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса (постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 523/1585/17).
В статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивної цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 2 ст. 192 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідачам було надано можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема подати відзив на позовну заяву, викласти заперечення проти заявлених вимог, надати докази на їх підтвердження.
Однак ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» наданим правом не скористались. Відповідачами не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було подано всі необхідні документи, які б підтверджували безспірність заборгованості.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі нотаріуса, є безспірним.
Відповідно до частини 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ухвалою судді від 10 квітня 2026 року було витребувано у приватного нотаріусам Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. копії нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 41853 від 26.11.2021 та виконавчий напис. Проте витребувані документи суду не надано, оскільки поштове відправлення повернуто до суду без вручення з позначкою «адресат відсутній».
Отже, суд позбавлений можливості перевірити, які саме документи були подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Водночас, з огляду на засади змагальності цивільного судочинства, суд враховує, що відповідачами не надано жодних належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо відсутності безспірності заборгованості.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №310/9293/15-ц від зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.
У постанові Верховного суду від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Так, для вчинення напису обов`язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань і наявність відмітки поштового зв`язку про її відправлення, а не одержання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.
Відповідачами не надано доказів направлення боржнику ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення.
Якщо боржника не було повідомлено про вимогу повернути заборгованість, це є самосійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц.
Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Отже, наявність між сторонами спору щодо заборгованості за кредитним, порушення порядку повідомлення позивача про вимогу про усунення порушення є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20).
Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 , перед вчиненням оспорюваного виконавчого напису, був належним чином обізнаний про порушення ним грошового зобов`язання та можливі наслідки неусунення вказаних порушень.
Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (пп.3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, не знайшовши підстав для такого перегляду.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п.2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові у справі № 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 1 Розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, провадження № 61-16749св19.
Таким чином, вчинення виконавчого напису можливе лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору за наявності безспірності заборгованості перед стягувачем.
Відповідачами не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що під час звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису стягувачем було подано оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися в безспірному порядку.
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17, від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20).
Крім того, судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.
Разом з тим, відповідачі не надали до суду доказів подання приватному нотаріусу усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, а позивач оспорює заборгованість, зокрема, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій, тому має відповідні пільги щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами.
Постанова Верховного Суду у справі № 463/1135/21 від 06 липня 2022 року прямо зазначає, що у разі наявності спору між сторонами або відсутності підтверджених розрахунків боргу виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За встановлених судом обставин суд визнає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства. Водночас суд зазначає, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не позбавляє права, за наявності відповідних правових підстав, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За наведених обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Слід визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем від 26.11.2021 за номером 41853 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № UP9558840 від 27.12.2019.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Питання про розподіл між сторонами судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, суд вирішує під час ухвалення рішення (ст. 264 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.
Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно з відповідачів на користь держави судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 1 331,20 грн, а також за подання заяви про забезпечення позову – 665,60 грн, тобто всього 1 996,80 грн, по 998,40 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 14, 19, 28, 43, 44, 76, 77, 81, 128, 130, 131, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 268, 273, 280-289 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем від 26.11.2021 за номером 41853 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № UP9558840 від 27.12.2019.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» на користь держави судовий збір у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 40 копійок) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь держави судовий збір у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 40 копійок) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», код ЄДРПОУ: 43024915, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 11.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», код ЄДРПОУ: 41153878, адреса місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б, офіс 503.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, РНОКПП: невідомо, адреса місцезнаходження: 02055, м. Київ, просп. Григоренка, буд. 15, офіс 3
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, РНОКПП: невідомо, адреса місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик, буд. 5-А, офіс 511.
Дата складення повного судового рішення 02 листопада 2026 року, з урахуванням вимог частини 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя О. І. Орєхов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua