Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №357/8086/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8086/26

Провадження № 2/357/6293/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О.І.,

за участі секретаря – Кича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У травні 2026 року позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 11.10.2018 було укладено кредитний договір № 200321382998, на підставі якого відповідачу було видано кредит у розмірі 18 332 грн та 29.12.2020 кредитний договір № 40017783008, за яким відповідачу було видано кредит у розмірі 37 704 грн.

Відповідач зобов`язання за договорами належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 03.06.2025 утворилась заборгованість: за кредитним договором № 2001147616001 у розмірі 23 398,56 грн, з яких: 14 970,72 грн – заборгованість за кредитом; 8 427,84 грн – заборгованість за процентами; за кредитним договором № 40017783008 у розмірі 9 364,07 грн, з яких: 6 761,29 грн – заборгованість за кредитом; 0,74 грн – заборгованість за процентами; 2 602,04 грн – заборгованість за комісією.

Загальна сума заборгованості становить у розмірі 32 762,63 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (а.с. 1-6).

Відповідач не реалізував своє право на подання відзиву на позовну заяву.

Заяви (клопотання) учасників справи. Процесуальні дії у справі.

14.05.2026 позовна заява через підсистему «Електронний суд» надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 була розподілена та передана для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Орєхову О.І. (а.с. 8-9).

Оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, на виконання вимог частини 6 ст. 187 ЦПК України, 18.05.2026 було направлено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи (а.с. 16).

01.07.2026 до суду надійшла відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 з 27.06.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17), а тому розгляд справи відповідно до частини 1 ст. 27 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до частини 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України).

У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України).

Оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому надана справа є малозначною та може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді від 07 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 08.09.2026. Також вирішено про формування і зберігання матеріалів судової справи у змішаній (паперовій та електронній) формі. Сторонам роз`яснено порядок подачі відзиву, відповіді на відзив, зустрічного позову, доказів і клопотань (а.с. 18-19).

Копію зазначеної ухвали надіслано позивачу та його представнику в електронній формі до їхніх електронних кабінетів (а.с. 22, 23), а відповідачу – рекомендованим листом із повідомленням про вручення за адресою його зареєстрованого місця проживання (а.с. 20).

08.09.2026 судове засідання було відкладено на 21.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача. Відповідно до відомостей про рух поштового відправлення № R067224127992, отриманих за допомогою сервісу АТ «Укрпошта», відправлення повернуто до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що також свідчать повернутий конверти з відміткою «адресат відсутній».

Учасниками справи не подано будь-яких інших заяв, клопотань тощо.

У судове засідання, призначене на 21.10.2026, учасники справи не з`явились.

Позивач АТ «ПУМБ» не забезпечив явку свого представника до суду, хоча відповідно до вимог частини 5 ст. 14, ст. 128 ЦПК України був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 08.09.2026, яка доставлена до електронного кабінету 14.09.2026 (а.с. 27, 28).

Разом з тим, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Таким чином, позивач скористався правом, передбаченим частиною 3 ст. 211 ЦПК України, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України шляхом направлення за адресою зареєстрованого місця проживання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судова повістка повернулася до суду з проставлення 23.09.2026 відмітки «адресат відсутній» (а.с. 29), що відповідно до пункту 8 частини 1 ст. 128 ЦПК України вважається днем її вручення відповідачу, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17) та вважається належним повідомленням учасника справи про дату судового розгляду (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Відтак, суд доходить висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд наданої справи.

Відповідач вдруге не з`явився до суду, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, клопотань і доказів не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, наявність клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд доходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Верховний Суд при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні». Такої позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки у судове засідання без поважних причин, неподання відзиву та згоду позивача на заочний розгляд справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. ст. 280-282 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

Оскільки усі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення судового рішення у справі є дата складення повного судового рішення, що відповідає вимогам частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та постанові від 30 вересня 2022 року у справі № 761/38266/14.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин із посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 11.10.2018 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір № 2001147616001, шляхом власноручного підписання останнім заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що підтверджується підписом у графі «особистий підпис клієнта».

Як вбачається із наданої заяви, ОСОБА_1 підписанням зазначеної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема, і через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Позивачем надано Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (редакція діє з 06 жовтня 2018 року).

Так, пунктом 2.2.5. передбачено, що підписанням заяви на приєднання до Договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, надано кредитну карту № НОМЕР_2 , встановлено кредитний ліміт у 1000 грн, платіжна дата 30 число місяця, реальна річна процентна ставка складає 57,83%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 1 249,66 гривень.

Строк дії, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в залежності від типу кредитної картки.

Надалі встановлений початковий кредитний ліміт неодноразово змінювався. 03.03.2022 кредитний ліміт було збільшено до 18 332 грн, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту за договором № 2001147616001 від 11.10.2018. Відповідачем зазначена обставина не оспорюється.

З наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом, зокрема отримував грошові кошти через банкомати, здійснював розрахунки за товари та послуги через платіжні термінали в касах торговельних закладів, поповнював рахунок мобільного телефону. Крім того, здійснювалися операції зі списання коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 2001147616001 від 11.10.2018, у тому числі на сплату нарахованих процентів.

Крім того, 26.12.2020 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір № 40017783008, шляхом власноручного підписання останнім заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що підтверджується підписом у графі «особистий підпис клієнта».

Позивачем надано Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12 серпня 2020 року).

Так, пунктом 2.2.5 передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору. Заява на приєднання до Договору може оформлюватися у паперовому або в електронному вигляді, в тому числі із можливістю проставлення зі сторони Клієнта цифрового власноручного підпису (за наявності технічної можливості у Банку) безпосередньо у Банку (відділеннях або іншому місці надання Банком послуг) або за допомогою будь-якого Дистанційного каналу обслуговування.

Відповідно до умов відповідач отримав споживчий кредит у сумі 37 704 грн строком на 24 місяців з процентною ставкою 0,01%, розміром річної процентної ставки 16,2748%. Цільовим призначенням кредиту визначено оплату товару та/або робіт чи послуг у суб`єкта господарювання. Погашення кредиту передбачено щомісячними платежами. Загальна сума платежів за 24 місяці відповідно до графіка становить 43 362,96 гривень.

Зазначені умови кредитування також відображені в Паспорті споживчого кредиту, який містить власноручний підпис відповідача, що підтверджує його ознайомлення з основними умовами кредитування та їх прийняття.

На виконання умов укладеного договору 29.12.2020 відповідачу було перераховано кредитні кошти у розмірі 37 704 грн, що підтверджується випискою по рахунку, наданої позивачем. Крім того, зі змісту зазначеної виписки вбачається, що після зарахування кредитних коштів за рахунком здійснювалися операції з автоматичного списання грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 40017783008 від 26.12.2020.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції на момент укладення кредитних договорів, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

Згідно п. 5.1.7. клієнт зобов`язаний сплачувати проценти заборгованість по Договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим Договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 03.06.2025 утворилась заборгованість: за кредитним договором № 2001147616001 у розмірі 23 398,56 грн, з яких: 14 970,72 грн – заборгованість за кредитом; 8 427,84 грн – заборгованість за процентами; за кредитним договором № 40017783008 у розмірі 9 364,07 грн, з яких: 6 761,29 грн – заборгованість за кредитом; 0,74 грн – заборгованість за процентами; 2 602,04 грн – заборгованість за комісією.

У зв`язку з порушенням грошових зобов`язань 05.06.2025 за вих. № KHO-44.2.1/795 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 857/7/22).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15).

Отже, у спірних правовідносинах на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитних договорів № 200321382998 від 11.10.2018 та № 40017783008 від 26.12.2020 надання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах, встановлених договором та наявність прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а відповідач – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, що відповідає вимогам принципу змагальності сторін та положенням статей 12, 81 ЦПК України.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 цього Кодексу).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За встановленими у даній справі обставинами суд вважає доведеним позивачем факт того, що між сторонами було укладено кредитні договори № 200321382998 від 11.10.2018 та № 40017783008 від 26.12.2020, які за своєю правовою природою відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України є договорами приєднання – позичальник прийняв і погодився із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Підписання таких договорів відповідачем свідчить про те, що всі умови цих договорів були йому зрозумілі та він вважав їх справедливими по відношенню до себе. Відповідач погодив його умови, зокрема розмір наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів, а також строки та порядок повернення кредитних коштів.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, не надав своєчасно кредитодавцю коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, тобто порушив умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок, власний розрахунок не наведено.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок, підтверджує розмір заборгованості за кредитними договорами, оскільки містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів відповідачем, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного ним тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

Виписка по особовому рахунку відображає користування відповідачем кредитних коштів, зокрема шляхом їх зняття та списання. Вчинення відповідачем зазначених дій свідчить, що він вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Виписка з банківському рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту. Така виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. До такого правового висновку дійшов Верховний суд у постановах: від 30 листопада 2022 року у справі № 214/6975/15-ц; від 25 листопада 2022 року у справі 2022 № 1512/2-214/11; від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21; від 01 серпня 2022 року у справі № 369/11694/15-ц; від 06 липня 2022 у справі № 128/2269/20; від 01 червня 2022 року у справі № 172/35/16; від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц; від 25 травня 2022 року у справі № 219/7527/16; від 25 травня 2022 року у справі № 645/59/16-ц; від 20 травня 2022 у справі № 336/4796/18; від 09 лютого 2022 року у справі №161/5648/20; від 02 лютого 2022 у справі № 205/7751/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц виснував, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи, що відповідач у розмірі та на умовах, визначених договорами, не повернув грошові кошти кредитодавцю, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001147616001 у розмірі 23 398,56 грн, з яких: 14 970,72 грн – заборгованість за кредитом; 8 427,84 грн – заборгованість за процентами, та заборгованості за кредитним договором № 40017783008 у розмірі 6 762,03 грн, з яких: 6 761,29 грн – заборгованість за кредитом; 0,74 грн – заборгованість за процентами, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Разом з тим, щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2 602,04 грн за кредитним договором № 40017783008, суд зазначає наступне.

Кредитні договори були укладені після набрання 10.06.2017 чинності Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 11 частини 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що норми частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» прямо визначають включення до загальних витрат комісій за обслуговування кредиту, проте застосування таких умов обмежено загальними засадами цивільного законодавства та нормами спеціального закону, які захищають права споживачів.

Сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч.3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п.3 ч.3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 від 29 березня 2023 року у справі № 204/8492/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Позивачем не зазначено та не надано суду доказів на підтвердження наявності переліку послуг, які надавалися банком у межах обслуговування кредитної заборгованості та були погоджені зі споживачем під час укладення кредитного договору, а також доказів фактичного надання таких послуг.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 2 602,04 грн за кредитним договором № 40017783008, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За наведених обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001147616001 від 11.10.2018 у розмірі 23 398,56 грн, з яких: 14 970,72 грн – заборгованість за кредитом; 8 427,84 грн – заборгованість за процентами; за кредитним договором № 40017783008 від 26.12.2020 у розмірі 6 762, 03 грн, з яких: 6 761,29 грн – заборгованість за кредитом; 0,74 грн – заборгованість за процентами, а всього 30 160,59 гривень.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Питання про розподіл між сторонами судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, суд вирішує під час ухвалення рішення (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 30 160,59 грн із заявлених 32 762,63 грн, що становить 92,06%, а позивачем понесено витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн, з відповідача на користь позивача слід стягнути, судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 451 грн (2 662,40 грн ? 92,06% : 100).

Керуючись ст. ст. 16, 203, 207, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 27, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 2001147616001 від 11.10.2018 у розмірі 23 398,56 грн, з яких: 14 970,72 грн – заборгованість за кредитом; 8 427,84 грн – заборгованість за процентами; за кредитним договором № 40017783008 від 26.12.2020 у розмірі 6 762, 03 грн, з яких: 6 761,29 грн – заборгованість за кредитом; 0,74 грн – заборгованість за процентами, а всього 30 160,59 (тридцять тисяч сто шістдесят гривень 59 копійок) гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за кредитним договором № 40017783008 від 26.12.2020 у розмірі 2 602 грн, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 451 (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна) гривня.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 02 листопада 2026 року, з урахуванням вимог частини 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя О. І. Орєхов