Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №200/10387/25
Суддя: Сіваченко Ігор Вікторович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року справа №200/10387/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року (повне судове рішення складено 04 березня 2026 року) у справі № 200/10387/25 (суддя в І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої п. 4 Постанови № 153 від 11.02.2025 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил»;
зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченою п. 4 Постанови № 153 від 11.02.2025 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».
В обґрунтування позову зазначено, що 28.04.2021 був призваний на строкову військову службу та з 14.07.2022 уклав перший контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України до кінця особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Зазначив, що брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, більше 11 місяців, а також отримав поранення під час виконання зазначених бойових завдань у 2023 році. Зазначив, що звернувся до відповідача із рапортом щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставі абз.2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, проте комісія з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на період дії воєнного стану протоколом від 28.10.2025 №3 відмовила йому у виплаті одноразової грошової винагороди, посилаючись на те, що строк безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Вказану відмову відповідача вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним рішення, оформлене протоколом від 28.10.2025 №3 засідання комісії Військової частини НОМЕР_1 з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що посилання на те, що до військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, та строк участі яких у бойових діях складає менше шести місяців, застосовуються вимоги абзацу 3-4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, не відповідає вимог матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 , є особою, що претендує на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.
Військова частина НОМЕР_1 у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2021 №98 ОСОБА_1 , який прибув з військового комісаріату для комплектування військової частини за призовом, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 №195 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом наказом командира військової частини по особовому складу від 13.07.2022 №73 о/с з укладенням контракту про проходження військової служби в Національній гвардії України з 14 липня 2022 року до кінця особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №25/35/10/1, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у періоди з 24.02.2022 по 31.12.2022, з 24.01.2023 по 27.01.2023, з 23.02.2023 по 02.03.2023, з 08.05.2023 по 22.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області, с. Василівка Друга Ізюмського району Харківської області, с. Кузьмине Сіверськодонецького району Луганської області. Підстава: журнал бойових дій роти охорони в/ч НОМЕР_1 № 227 від 24.02.2022 (період 24.02.2022 - 31.12.2022); журнал бойових дій роти охорони в/ч НОМЕР_1 № 33 від 01.01.2023 (період 01.01.2023 - 31.01.2023); журнал бойових дій патрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 № 40 від 01.02.2023 (період 01.02.2023 - 28.02.2023); журнал бойових дій патрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 № 50 від 01.03.2023 (період 01.03.2023 - 31.03.2023); журнал бойових дій патрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 № 124 від 01.05.2023 (період 01.05.2023 - 31.05.2023); накази командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, зокрема: № 133 дск від 15.05.2022, № 88 дск від 05.04.2022, № 121 дск від 04.05.2022, № 152 дск від 02.06.2022, № 185 дск від 04.07.2022, № 223 дск від 10.08.2022, № 250 дск від 03.09.2022, № 285 дск від 04.10.2022, № 318 дск від 04.11.2022, № 349 дск від 04.12.2022, № 6 дск від 05.01.2023, № 36 дск від 04.02.2023, № 69 дск від 04.03.2023, № 104 дск від 05.04.2023, № 170 дск від 05.06.2023.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.09.2025 №25/35/11/5-1515, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 22.05.2023 при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі БТГр НОМЕР_2 Слов`янського полку НГУ в районі населеного пункту Кремінна Луганської області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення. Поранення не пов`язане із вчиненням військовослужбовцем адміністративного, кримінального правопорушення. Не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. На момент отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава: бойове розпорядження командира НОМЕР_2 Слов`янського полку НГУ від 30.04.2023 №19 дск та «Рішення командира військової частини».
Згідно з витягом з протоколу №3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану, за наслідком розгляду рапорту ОСОБА_1 ухвалено рішення про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 у зв`язку з тим, що строк безпосередньої участі у заходах оборони за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності постанови – 88 діб.
Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 09.01.2026 №21, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в період з 01.04.2022 по 04.06.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області, в період з 24.01.2023 по 27.01.2023, з 23.02.2023 по 02.03.2023 - в с. Василівка Друга Ізюмського району Харківської області, з 08.05.2023 по 22.05.2023 - в с. Кузьмине Сіверськодонецького району Луганської області. Всього брав безпосередню участь в бойових діях 92 дні. Станом на 07.01.2026 випадків притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності не обліковано, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни не обліковано, у полоні не перебував. Має поранення (довідка №25/35/11/5-1515 від 16.09.2025).
Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ № 153 від 11.02.2025.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом частин 1, 2 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду адміністративної справи.
Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі – Закон №2011-XII).
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).
Частиною 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).
Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
При цьому, відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2025 №25/35/11/5-1515 ОСОБА_1 22.05.2023 отримав акубаротравму, ВОП лівої лопатки при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі БТГр НОМЕР_2 Слов`янського полку НГУ в районі населеного пункту Кремінна Луганської області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення. Поранення не пов`язане із вчиненням військовослужбовцем адміністративного, кримінального правопорушення. Не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. На момент отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту. Підстава: бойове розпорядження командира НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.04.2023 №19 дск та «Рішення командира військової частини».
Враховуючи викладені обставини, позивач у віці 21 рік підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій на посаді снайпер (другої категорії) та отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини.
За таких обставин, у позивача підтверджена безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, під час яких він отримав поранення (військову травму).
Відповідно до абзацу четвертого п.4 постанови КМУ №153, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 ; 3) брав безпосередню участь у бойових діях (виконував бойові завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення у районах проведення бойових дій на території Донецької, Харківської та Луганської областей); 4) отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини; 5) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.
Водночас, відповідач у спірному рішенні не надав оцінки тому, що позивач отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань.
Відтак, відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн суд вважає протиправною.
Окрім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153», яка набула чинності 07.08.2025 року, внесені зміни до Постанови №153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови №153, суд зауважує, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Оскільки, інше тлумачення приписів Постанови №153, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови №153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою остаточного та ефективного вирішення цього спору буде зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 200/10387/25 – залишити без змін.
Повне судове рішення – 03 листопада 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua