Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №200/5214/25
Суддя: Сіваченко Ігор Вікторович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року справа №200/5214/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Годунова Віталія Сергійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року (повне судове рішення складено 02 березня 2026 року) у справі № 200/5214/25 (суддя в І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивача на посаду та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 12.08.2023 по 11.05.2025;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час необґрунтованого перебування у розпорядженні командира за період з 12.08.2023 по 11.05.2025 в розмірі, не меншому ніж мінімальне грошове забезпечення військовослужбовця з урахуванням військового звання та вислуги років позивача, з виплатою усіх складових грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), передбачених постановою Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 05.05.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 05.10.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач проходив військову службу у відповідача з 05.05.2021 по 11.05.2025, до 05.10.2022 обіймав посаду навідника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , в період з 06.10.2022 по 11.05.2025 виведений у розпорядження командира, отримував мінімальні виплати (до 700 грн). Водночас вказує, що позивач 11.08.2023 пройшов ВЛК та 12.08.2023 повернувся на службу після лікування та вважає, що з цього дня мав бути призначений на посаду, але не пізніше 2 місяців з дня повернення. Розуміючи, що на посаду його призначати ніхто не планує, позивач пройшов співбесіду в іншій військовій частині та на адресу командира в/ч НОМЕР_1 направлений лист про можливість призначення на посаду кулеметника у в/ч НОМЕР_3 . Проте, вказаний лист відповідач проігнорував, позивач проходив службу з серпня 2023 року по березень 2024 року без посади з отриманням грошового забезпечення в розмірі до 700 грн. З 22.03.2024 по 20.04.2025 позивач (без посади) був відряджений до військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка надавала до відповідача в/ч НОМЕР_1 довідки про участь позивача у заходах з оборони України, при цьому у вказаний період позивач отримував виключно додаткову грошову винагороду, але не отримував грошового забезпечення військовослужбовця, окрім розміру надбавки за вислугу років (25%) + окладу за військовим званням (530 грн), що підтверджується грошовим атестатом, відповідь на запит відповідач не надав. Вважає, що обов`язок по виплаті грошового забезпечення не виконано, що є недопустимим та становить порушення прав військовослужбовця. Також вказує, що позивачу за період з 05.05.2021 по 05.10.2022 не повністю виплачене грошове забезпечення. Розрахунок здійснювався з урахуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2018, тоді як слід застосовувати прожитковий мінімум на 01 січня року, в якому були нарахування. Таке правове регулювання діє з 29.01.2020.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що виразилась у незастосуванні чинної у період з 05.05.2021 по 05.10.2022 редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення та компенсаційних виплат ОСОБА_1 за період з 05.05.2021 по 05.10.2022 із застосуванням посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, обчислених у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", у редакції чинній у зазначений період, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року (Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 за період з 05.05.2021 до 31.12.2021 включно, Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 до 05.10.2022), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірні відносини стосувались того факту, що позивач тривалий час проходив службу, брав участь у бойових діях та заходах з оборони України, при цьому перебував в розпорядженні командира, тобто не отримував грошового забезпечення. Водночас, строки перебування у розпорядженні врегульовані п. 116-117 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).
За п.117 Положення, призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
Суд першої інстанції зробив вигляд, що не зрозумів про що йде мова, формально процитував норми права, фактично легалізував можливість невиплати військовослужбовцю грошового забезпечення стільки, скільки цього буде хотіти командир.
Також, на думку апелянта, суд неправомірно задовольнив вимоги без вказання конкретних показників прожиткового мінімуму, що суперечить ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021/2022 рік”, а також ст. 2, 5, 9 КАС України щодо ефективного способу захисту.
Апеляційна скарга відповідача повернута ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України (паспорт № НОМЕР_5 ) проходив військову службу з 05.05.2021 (наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.05.2021 №121) по 11.05.2025 (наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.05.2025 №131).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2023 № 166, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у шпиталь до військової частини НОМЕР_6 № 1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2023 № 177, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі шпиталю з військової частини НОМЕР_6 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2023 № 183, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у до Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” (м. Київ).
Відповідно до Довідки ВЛК від 11.08.2023 №1511/2, солдата ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2023 № 225, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі шпиталю з Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” (м. Київ).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2023 № 299, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у щорічну основну відпустку за 2023 рік.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 № 312, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув з щорічної основної відпустки.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2024 № 5, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у щорічну основну відпустку за 2024 рік.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2024 № 22, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув з щорічної основної відпустки.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2024 № 82, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у відрядження з 22.03.2024 до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) до окремого розпорядження з 22.03.2024 на виконання рішення Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2025 № 122, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув з відрядження військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2025 № 131, солдата ОСОБА_1 з 11.05.2025 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
До матеріалів справи також було долучено лист ВЧ НОМЕР_3 від 02.09.2023 №3924, який адресований командиру ВЧ НОМЕР_1 , де вказано, що командування військової частини НОМЕР_3 не заперечує проти подальшого проходження військової служби солдата ОСОБА_1 на вакантній посаді кулеметника взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_3 , ВОС-101627А, шпк „солдат”, штат 33/064(01), посадовий оклад по 4 тарифному розряду. Просить оформити необхідні документи встановленим порядком.
Також, з наданих архівних відомостей про грошове забезпечення позивача судом встановлено та не заперечується відповідачем, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом на 01.01.2018.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ №704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Абзацами 1 - 4 пункту 9 розділу I Порядку №260 передбачено, що виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 справа №520/16191/23.
Питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано Розділом XXVIII Порядку № 260.
Пункт 1 розділу XXVIII Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України (пункт 6 розділу XXVIII Порядку №260).
Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення (пункт 7 розділу XXVIII Порядку №260)
Отож, саме Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2023 справа №640/2358/20.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2023 № 166, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у шпиталь до військової частини НОМЕР_6 № 1 ( АДРЕСА_1 ); відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2023 № 177, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі шпиталю з військової частини НОМЕР_6 ; відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2023 № 183, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у до Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” (м. Київ); відповідно до Довідки ВЛК від 11.08.2023 №1511/2, солдата ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби; відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2023 № 225, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув та приступив до виконання службових обов`язків зі шпиталю з Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” (м. Київ); відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2023 № 299, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у щорічну основну відпустку за 2023 рік.; відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 № 312, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув з щорічної основної відпустки.; відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2024 № 5, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у щорічну основну відпустку за 2024 рік.; відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2024 № 22, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув з щорічної основної відпустки.; відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2024 № 82, солдата ОСОБА_1 вважати таким, що вибув у відрядження з 22.03.2024 до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) до окремого розпорядження з 22.03.2024 на виконання рішення Головнокомандувача Збройних Сил України; відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2025 № 122, солдата ОСОБА_1 вважати таким прибув з відрядження військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ); відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2025 № 131, солдата ОСОБА_1 з 11.05.2025 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на підставі вищенаведених наказів, які є дійсними, у зв`язку з довготривалим лікуванням, визнання позивача обмежено придатним до військової служби та у зв`язку з довготривалим перебуванням у відрядженні, позивача було виведено у розпорядження командира частини та виплачувалося грошове забезпечення у розмірі, передбаченому Наказом МОУ №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
При цьому, доказів оскарження таких наказів до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене, окружний суд відхилив доводи позивача про невірний порядок обрахунку його грошового забезпечення, оскільки такі твердження не узгоджуються з положеннями Порядку №260.
Суд першої інстанції також врахував, що за приписами абзацу 2 пункту 8 розділу 1 Порядку грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види в поточному місяці за минулий.
У даній частині відповідач діяв в рамках законодавства.
Враховуючи вищезазначене, доводи позивача про неправомірну бездіяльність відповідача щодо не призначення позивача на посаду та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 12.08.2023 по 11.05.2025 не ґрунтуються на вказаних нормах законодавства.
Більш того, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивача на посаду. Проте, позивач не зазначає дату, з якої необхідно призначити його на посаду та не визначає таку посаду. Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на наступне.
Відповідно до п. 116 Указу Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період.
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1, п.5 розділу XXVIII «Виплата грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад» Наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
На підставі вищенаведених норм, у зв`язку з довготривалим лікуванням, визнання солдата ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби та у зв`язку з довготривалим перебуванням у відрядженні, солдата ОСОБА_1 було виведено у розпорядження командира частини та виплачувалося грошове забезпечення у розмірі, передбаченому Наказом МОУ № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні командира частини немає.
Апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 116 Указу Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (в редакції на час спірних правовідносин – серпень 2023 року) зарахування військовослужбовців н а к а з а м и по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
…
10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
…
15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2022 № 280:
2. Відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, нижчепойменованих осіб військової частини НОМЕР_1 увільнити від займаних посад та зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, – до їх повернення:
2.1. Солдата ОСОБА_2 , навідника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.
Отже, позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення – до його повернення.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2023 № 225:
7. Вважити такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків. Зарахувати на продовольче забезпечення з 14 серпня 2023 року. Залучити до складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях:
7.4. Зі шпиталю з Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” (м. Київ):
12 серпня 2023 року:
солдата ОСОБА_2 , колишнього навідника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.
Тобто, позивач прибув (повернувся) та приступив до виконання службових обов`язків 12 серпня 2023 року. Відтак, підстави, передбачені підпунктом 15 пункту 116 Положення, відпали.
Крім того, відповідно до Довідки ВЛК від 11.08.2023 №1511/2, солдата ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.
Підпунктом 10 пункту 116 Положення передбачена можливість зарахування військовослужбовців н а к а з а м и по особовому складу в розпорядження в разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби.
Проте, наказу про зарахування позивача в розпорядження згідно підпункту 10 пункту 116 Положення відповідач не надав.
Більш того, відповідач не звільнив позивача зі служби, виключивши зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 11 травня 2025 року у зв`язку із вибуттям до нового місця служби.
Отже, підлягають задоволенню вимоги позивача:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивача на посаду та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 12.08.2023 по 11.05.2025;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час необґрунтованого перебування у розпорядженні командира за період з 12.08.2023 по 11.05.2025 в розмірі, не меншому ніж мінімальне грошове забезпечення військовослужбовця з урахуванням військового звання та вислуги років позивача, з виплатою усіх складових грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), передбачених постановою Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
Стосовно строку звернення до суду слід наголосити, що позивач є військовослужбовцем, проходить службу. Позивач був виключений зі списків особового складу відповідача у травні 2025 року, одразу ж підготовані запити та скарги, тому поведінка позивача є добросовісною, зволікання зі зверненням до суду він не допустив.
До суду позов поданий 15.07.2025, тобто, протягом трьох місяців з моменту виключеня зі списків особового складу відповідача.
Відтак, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Щодо непроведення нарахування грошового забезпечення (основних та додаткових видів) у період з 05.05.2021 по 05.10.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд задовольнив такі позовні вимоги.
Як зазначалось вище, апеляційна скарга відповідача повернута ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року.
Отже, в цій частині рішення місцевого суду не оскаржено, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду – частковому скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 – задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 200/5214/25 – скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду та не виплати йому грошового забезпечення за період з 12.08.2023 по 11.05.2025.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час необгрунтованого перебування у розпорядженні командира за період з 12.08.2023 по 11.05.2025 в розмірі, не меншому ніж мінімальне грошове забезпечення військовослужбовця з урахуванням військового звання та вислуги років ОСОБА_1 , з виплатою усіх складових грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), передбачених постановою Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 200/5214/25 – залишити без змін.
Повне судове рішення – 03 листопада 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua