Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №458/954/26 — Турківський районний суд Львівської області

Суд: Турківський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №458/954/26

Суддя: Волинець М. З.

Справа № 458/954/26

1-кп/458/122/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

а також сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої особи ІНФОРМАЦІЯ_1

(військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України,

представник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України в залі суду в м. Турка кримінальне провадження № 12026141340000063 від 18.08.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Турка, Турківський район, Львівська область, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, не є особою з інвалідністю, згідно ст. 89 КК України раніше несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 18.08.2026 приблизно о 13:00 год, перебуваючи в лісовому масиві, що неподалік села Нижня Яблунька Самбірського району Львівської області, за координатами 49.106118, 22.998496, на стовбурі дерева помітив фотопастку марки «TECSAR BW-7098» в комплекті з сонячною панеллю, антеною і кріпленням, яка належить ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України та в нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу підійшов до стовбура дерева на якому була розміщена фотопастка марки «TECSAR BW-7098» в комплекті з сонячною панеллю, антеною і кріпленням, розуміючи незаконність і протиправність своїх дій, зняв вищевказане майно із стовбура дерева, після чого від`єднав сонячну панель від фотопастки марки «TECSAR BW-7098» та саму фотопастку марки «TECSAR BW-7098» з антеною і кріпленням приховав неподалік у кущах, з наміром згодом за нею повернутися і забрати собі, таким чином заволодів і розпорядився цим майном на власний розсуд, а сонячну панель переніс до будинку свого проживання, спричинивши ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України матеріальну шкоду на суму, згідно висновку експерта, 4 456,25 грн.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. строком на 30 діб, який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, що неодноразово продовжувався й діє дотепер.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.4 ст.185 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що того дня, 18.08.2026, зранку поїхав скутером в ліс по гриби, почув звуковий ефект і під`їхав до дерева, побачив камеру (фотопаску), зняв її, від`єднав сонячну панель, яку забрав додому для побутового використання, при цьому побачив, що камера непроста, тому заховав у кущах. Коли приїхав додому, через 20 хв. до нього приїхали працівники поліції й запитали чи не був він у лісі, він відразу все розповів, добровільно повернув сонячну панель та поїхав у ліс, показав де заховав камеру. Про вчинене шкодує, усвідомлює, що вчинив неправильно, щиро кається, обіцяє більше так вчиняти не буде.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років в межах санкції статті інкримінованого правопорушення, застосувати ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку 2 (два) роки, вирішити долю речових доказів, витрати на проведення експертизи стягнути з обвинуваченого, вказав про відсутність підстав для продовження запобіжного заходу.

Представник потерпілої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України ОСОБА_5 просив суворо не карати обвинуваченого, цивільного позову пред`являти не будуть, фотопастку, яка знаходиться в камері зберігання повернути ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги те, що він й інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Заслухавши учасників судового провадження та оцінюючи надані учасниками кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у діях, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинених в умовах воєнного стану, що кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.66 КК України, судом визнається щире каяття, яке полягало в критичному ставленні до своєї протиправної поведінки, її осуді, у тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що виглядало перед судом правдиво та досить переконливо, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою і передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляд справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/13) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув`язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», тобто незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства. При цьому, суд враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він має місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно ст. 89 КК України несудимий, а також те, що у вчиненому щиро кається, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, проходить військову службу, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання, передбачене у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що положення ст. 75 КК України застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винуватого та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінального правопорушення та його наслідки, обставини вчинення правопорушень, поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення, а саме, те, що обвинувачений не перешкоджав досудовому розслідуванню, добровільно повернув викрадені речі, не заперечував його причетності до події злочину, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 , від відбування покарання з випробуванням, з покладення на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1,3 ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний ухвалою слідчого судді від 27.08.2026 на строк 2 (два) місяці не продовжувався та підстав для обрання/продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 судом не встановлено.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, де він проходить військову службу, у разі зміни місця служби - на командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби - контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

У разі звільнення з військової служби покласти на ОСОБА_4 згідно з ч.ч.1,3 ст.76 КК України такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області від 24.08.2026 на майно: один светр сірого кольору з замком та капюшоном та одну кепку сірого кольору, - скасувати.

Речові докази:

фотопастку марки «TECSAR BW-7098» оливкового кольору, яку опечатано в спецпакет № RIC2187191, сонячну панель (батерею) з кріпленням та зарядним кабелем, яку опечатано в спецпакет № RIC2187190, – повернути законному володільцю ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України;

один светр сірого кольору з замком та капюшоном та одну кепку сірого кольору, – повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № 1306/26 від 20.08.2026 в розмірі 400 (чотириста) грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_6

Оригінал: reyestr.court.gov.ua