Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №346/2767/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2767/26

Провадження № 2/346/2649/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О. П.

з участю секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно з даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності позивачці та її синам (третім особам) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (по 5/18 (п`ять вісімнадцятих) часток кожному). Даний витяг видано на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_4 від 08 жовтня 2009 року.

Земельна ділянка, кадастровий номер «2610600000:28:004:0041», на якій розташований вище зазначений житловий будинок, також належить вказаним співвласникам, однак, на праві спільної сумісної власності, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3/18 (три вісімнадцятих) часток даного житлового будинку належало братові чоловіка позивачки ОСОБА_5 , який помер у 2005 році, та після його смерті спадщину ніхто не прийняв, а також у зазначеному будинку ця особа ніколи не проживала.

У зазначеному будинку позивачка проживала з 1994 року зі своїми чоловіком та синами. Протягом останніх 10 років до дня подачі даного позову (29.05.2026 року) позивачка там проживає сама, оскільки сини проживають окремо.

З 1994 року позивачка зі своїм чоловіком, а після його смерті - самостійно здійснювала догляд та утримання даного житлового будинку, проводила ремонтні роботи, обробляла та доглядала ділянку навколо будинку та сплачувала всі комунальні послуги, тобто підтримувала майно у належному стані.

Отже, враховуючи, що після смерті брата чоловіка позивачки ОСОБА_5 ніхто не прийняв вказану спадщину та не оформив своїх спадкових прав, а позивачка продовжує проживати в цьому будинку протягом тривалого часу (з 1994 р.), тобто більше 10 років, то позивачка вважає, що вона має право на визнання за нею права власності на 3/18 (три вісімнадцятих) часток вказаного будинку в порядку ст.344 ЦК України, тобто за набувальною давністю. Тому позивачка просить суд визнати за нею в такому порядку це право.

В судове засідання позивачкв не з`явилася, 07.09.2026 р. та 01.10.2026 року її представник, адвокат Лесюк А.В. подав письмові заяви про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивачки, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 16.07.2026 року подав письмове клопотання про розгляд справи без його участі та про ухвалення рішення згідно з вимогами чинного законодавства. В цій заяві також вказано, що позивачкою не доведено певні обставини, на які вона посилається у позовній заяві, а саме факт смерті ОСОБА_5 , а також про відсутність його спадкоємців.

Тому відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 25.05.2026 року, та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформованих 08.10.2009 року, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності позивачці та її синам (третім особам) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (по 5/18 (п`ять вісімнадцятих) часток кожному). Вказані частки належать цим особам на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих 10.09.2009 року після смерті чоловіка позивачки та батька третіх осіб ОСОБА_4 .

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого ОКП «Коломийське МБТІ» 13.07.2009 року, загальна площа вказаного будинку становить 68 кв.м., а житлова площа - 56.9 кв.м.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_5 помер у 2005 році.

Відповідно до долучених до позовної заяви копій 28 квитанцій, якими підтверджується що виключно позивачка в період з 2011 року систематично вносила оплати за комунальні послуги, які надавалися до вказаного житлового будинку (а.с17-20).

Пункт 1 ч. 2ст.16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У відповідності до ч. 1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК Укр аїни особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.

За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).

Доводи представника відповідача про те, що позивачкою не доведено певні обставини, на які вона посилається у позовній заяві, а саме факт смерті ОСОБА_5 , а також про відсутність його спадкоємців, суд вважає необгрунтованими, адже стороною відповідача не спростовано наданими доказами ці обставини, і не доведено суду, що ОСОБА_5 як співвласник даного будинку живий або ж що існують його спадкоємці, які прийняли вказану спадщину.

Аналізуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання за набувальною давністю права власності на 3/18 (три вісімнадцятих) частки цього майна підлягають задоволенню, оскільки позивачкою дотримані умови, передбачені ст..344 ЦК України, для такого визнання, так як позивачка добросовісно, відкрито і протягом понад 10 років (з 1994 року) користується цим майном, проживаючи в зазначеному будинку. Отже, позов підлягає задоволенню.

На підставі статей 16, 328, 344, 346, 347 ЦК України та, керуючись статтями 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати за набувальною давністю за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 3/18 (три вісімнадцятих) частки житлового будинку, загальною площею 68 кв.м., житловою площею 56.9 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2026 року.

Суддя:Калинюк О. П.