Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №509/4437/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4437/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ: 21647131) в особі представника Чепікова Олексія Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса зняття з реєстрації: АДРЕСА_3 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ, Позивач) звернулося до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (Відповідач) про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу в розмірі 97 016,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 жовтня 2025 року о 07 годині 45 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем NISSAN (номерний знак НОМЕР_2 ) в Одеській області, Одеського району, смт Великодолинське, на розі вулиць Центральна та Південна, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав перевагу в русі автомобілю VOLKSWAGEN (номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося зіткнення і транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року у справі № 509/6432/25 (провадження № 3/509/2511/25) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення. Постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили 08.12.2025 року.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 за заподіяння шкоди майну третіх осіб застрахована не була, чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ) щодо автомобіля NISSAN (номерний знак НОМЕР_2 ) у базі даних Централізованої єдиної та автоматизованої інформаційної системи (ЦБД) МТСБУ відсутній, як і відомості про наявність у Відповідача пільг згідно зі ст. 13 спеціального Закону. Водночас цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була належним чином забезпечена чинним договором страхування серії ЕР/225478390 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

З метою отримання відшкодування (регламентної виплати) власник пошкодженого транспортного засобу VOLKSWAGEN ОСОБА_2 звернулася до МТСБУ з повідомленням про ДТП від 03.11.2025 року (справа МТСБУ № 131935) та заявою про виплату страхового відшкодування від 05.11.2025 року.

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків МТСБУ залучило оцінювача ФОП ОСОБА_3 . За результатами проведеного 25.11.2025 року огляду транспортного засобу (на який Відповідач не з`явився) було складено Звіт № 131935 від 17 грудня 2025 року. Відповідно до вказаного Звіту, ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження становила 233 727,71 грн., вартість відновлювального ремонту - 202 646,62 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,7) склала 95 016,09 грн. з урахуванням ПДВ.

26.12.2025 року між Позивачем та потерпілою погоджено розмір відшкодування шкоди, що підтверджується Довідкою МТСБУ № 1 від 26.12.2025 року. На підставі Наказу МТСБУ № 3.1/36278 від 29.12.2025 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» потерпілій ОСОБА_2 було перераховано суму регламентної виплати в розмірі 95 016,09 грн. згідно з платіжним дорученням №0040440 від 30.12.2025 року. Крім того, Позивачем понесено витрати на послуги експерта ФОП ОСОБА_3 за проведення огляду та збір матеріалів у загальному розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0038382 від 11.12.2025 року (на суму 800,00 грн.) та № 0039901 від 26.12.2025 року (на суму 1 200,00 грн.).

Загальна сума фактичних витрат Позивача склала 97 016,09 грн. Оскільки Відповідач в добровільному порядку зазначені кошти не повернув, Позивач звернувся до суду з даним позовом, подавши одночасно клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, відзиву на позов чи клопотань суду не надав, його електронний кабінет в системі «Електронний суд» відсутній.

Враховуючи положення ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку заочного провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, факт завдання механічних пошкоджень автомобілю потерпілої та вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, факт вини Відповідача у ДТП є преюдиційним, встановленим судовим рішенням, що набрало законної сили, і не підлягає повторному доказуванню. Принцип правової певності, як елемент верховенства права (ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»), передбачає, що остаточне рішення суду не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Вина є обов`язковою умовою для покладення відповідальності за шкоду.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання ДТП був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На виконання вказаних імперативних норм та положень статей 18, 27, 34 Закону № 3720-IX, Позивач виплатив власнику КТЗ VOLKSWAGEN ОСОБА_2 суму регламентної виплати у розмірі 95 016,09 грн. та поніс витрати на залучення експерта в сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону № 3720-IX МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Правомірність вимог регресного характеру МТСБУ підтверджується сталою правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2188цс16.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з часу її ратифікації 17.07.1997 року в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У контексті цього, згідно з усталеною судовою практикою конвенційних органів, висловленою, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, п. 61), одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке ухвалив компетентний суд і яке набрало законної сили, є остаточним та не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 та п. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності сторін (ст.ст. 12, 13 ЦПК України), де кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається (ст.ст. 76-81 ЦПК України).

Судом враховано, що на виконання вимог п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України Позивачем зазначено про здійснення заходів досудового врегулювання спору, які не призвели до позитивного результату. Разом з тим, чинне законодавство України не містить вимог щодо обов`язковості пред`явлення претензій (вимог) у даній категорії справ. Окрім цього, згідно з офіційним тлумаченням, викладеним у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом або іншими нормативно-правовими актами; держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є виключно правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України Позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (окрім сплаченого судового збору), становить 0,00 грн. На виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України Позивач підтвердив, що ним не подано іншого цивільного позову до ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав, що підтверджується перевіркою інформації через офіційний веб-портал «Судова влада України» (court.gov.ua). Будь-яких заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви Позивачем не вживалося.

Позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області на підставі ч. 9 ст. 28 ЦПК України за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання Відповідача ( АДРЕСА_4 ), що підтверджується преюдиційною постановою суду від 27.11.2025 року по справі № 509/6432/25 та відноситься до територіальної підсудності цього суду.

На виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України судом враховано, що Позивач МТСБУ та його представник Чепіков О.О. мають офіційно зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС не має.

Розглядаючи клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд зазначає, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ незначної складності, для яких пріоритетним є швидке вирішення. Оскільки предмет спору та ціна позову в сумі 97 016,09 грн. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не підпадає під обмеження ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд задовольнив клопотання (в порядку ч. 2 ст. 184, ч. 1 ст. 276 ЦПК України) та розглянув справу у спрощеному провадженні з викликом сторін за наявними матеріалами (ст. 279 ЦПК України).

Розглядаючи справу в порядку заочного провадження, суд суворо дотримався вимог ст.ст. 128, 280, 281 ЦПК України щодо належного повідомлення Відповідача про дату, час і місце судового засідання. Оскільки Відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою, яка відноситься до територіальної юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області, а судові повістки неодноразово надсилалися на його адресу та додатково судом було розміщено оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України, Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Будь-яких зауважень чи заяв про поважність причин неявки або відзиву на позовну заяву до суду не надходило. Суд наголошує, що Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та надання заперечень, а Позивач надав письмову згоду на заочний розгляд справи. За таких обставин, заочний розгляд справи на підставі наявних матеріалів повністю забезпечує дотримання балансу інтересів сторін, принципу змагальності та розумних строків розгляду справи, що виключає процесуальні підстави для скасування чи визнання даного рішення неправомірним.

Оскільки Відповідач у встановлені строки та на день розгляду справи в добровільному порядку завдані збитки Позивачу не відшкодував, чим порушив його законні права та інтереси, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МТСБУ про стягнення реальних збитків у розмірі 97 016,09 грн. є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі складаються з судового збору та відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України покладаються на Відповідача у повному обсязі в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 27, 28, 76-83, 141, 175, 184, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 276, 279, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу — задовольнитив повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: відомості відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ: 21647131, рахунок НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва) суму понесених витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, у розмірі 97 016 (дев`яносто сім тисяч шістнадцять) гривень 09 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, рахунок НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Є.С.Козирський