Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №450/4915/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4915/26 Провадження № 3/450/2324/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 17.09.2026 року від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

14.09.2026 року о 07 год. 30 хв. на 425 км. автодороги Н09 «Львів – Івано-Франківськ – Мукачево», в с. Пасіки-Зубрицькі, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Сітроен» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан сп`яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест». Результат тесту № 420 позитивний і становить 0,78 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

21.09.2026 року захисником ОСОБА_1 . Качор С.Б. подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився 23.09.2026 року та отримав копію відеозаписів, про що розписався у такій.

12.10.2026 року захисником Качор С.Б. подано клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Мотивував клопотання тим, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки, результат якого показав 0,78 ‰. При цьому, із наведеним результатом останній не погодився, внаслідок чого ним висловлено пропозицію пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, проведення якого не забезпечено працівником поліції. Крім цього, відеозапис, що долучений до матеріалів справи, на відображає повних обставин події. Після складання адміністративних матеріалів службовою особою відмовлено ОСОБА_1 у проведенні огляду на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, що зафіксовано на відеозаписі мобільного пристрою останнього, який долучив до матеріалів клопотання.

В судове засідання 15.10.2026 року о 09 год. 50 хв. адмінправопорушник ОСОБА_1 та його захисник Качор С.Б., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились, однак останнім 14.10.2026 року подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване його зайнятістю в іншому судовому процесі. Розгляд справи відкладено на 03.11.2026 року о 09 год. 30 хв.

В судовому засіданні 03.11.2026 року захисник ОСОБА_2 , з думкою якого погодився адмінправопорушник ОСОБА_1 , надав пояснення аналогічні викладеним письмово, вимоги клопотання підтримав та просив закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 2.9 «А» ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 771026 від 14.09.2026 року та його копією, результатом тесту № 420 від 14.09.2026 року згідно якого виявлено 0,78 ‰, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.09.2026 року, рапортами працівника поліції від 14.09.2026 року, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.09.2026 року, відеозаписами з СД-диску.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов"язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з долученого відеозапису з СД-диску та наявних в матеріалах справи письмових доказів, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, в ході розмови з яким, у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, на що ОСОБА_1 повідомив про вживання алкогольних напоїв минулого дня. За вказаних обставин службовою особою запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, на що останній фактичними діями висловив бажання пройти такий на місці зупинки, результат якого показав 0,78 ‰. Жодних заперечень щодо результату проведеного огляду ОСОБА_1 не висловлював, відтак, працівником поліції прийнято рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене вище, у працівника поліції був відсутній обов`язок виконання вимог абз. 3 ст. 266 КУпАП для направлення особи, що тестують, до медичного закладу, у зв`язку із відсутністю заперечень зі сторони ОСОБА_1 щодо результатів проведеного тестування.

Що стосується долученого відеозапису з мобільного пристрою ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній висловив бажання пройти огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі, а службовою особою відмовлено йому у реалізації вказаної дії, слід вказати, що такі події мали місце після прийняття уповноваженою особою рішення про складання відповідних адміністративних матеріалів та їх заповнення, про що було озвучено працівником поліції, і очевидно спрямована на уникнення належної адміністративної відповідальності.

За наведених обставин, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи покликання захисника ОСОБА_2 та адмінправопорушника ОСОБА_1 щодо непогодження останнього з результатом тестування та необхідності його транспортування до медичного закладу з цих підстав.

Відсутність безперервності відеозапису, визначеного Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р. "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", не може бути підставою закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, вчинення якого стверджується наведеними вище доказами.

Такі порушення є свідченням лише відсутності певного рівня кваліфікації працівників поліції, зокрема сукупності у них спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості до виконання професійних функцій обумовленої складності.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Оцінені судом докази доводять винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.9 «А» ПДР України.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях адмінправопорушника ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вчинений проступок на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Мусієвський В.Є.