Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №462/7913/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7913/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 листопада 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Гедз Б.М.

за участю секретаря судових засідань – Сеньків Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник Товаривста з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Сиплива Т.А. звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.01.2026-100000088 від 24.01.2026 у розмірі 19 722,17 грн. та судові витрати. Заявлені позовні вимоги обгрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24.01.2026 шляхом ідентифікації з використанням системи BankID Національного банку та підписання електронним підписом укладено кредитний договір (кредитної лінії) №24.01.2026-100000088. На виконання умов договору та додаткового договору та відповідно до квитанцій про перерахунок коштів кредитором було надано позичальнику кредит у загальній сумі 7 000 грн строком на 140 днів. Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за умовами договору виконало повністю та надало відповідачу грошові кошти у користування, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти у визначені договором строки не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19722,17 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі – 6896,60 грн, процентів у розмірі 7736,57 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 5089,00 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз`яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п`ятнадцятиденний строк для його подання.

Судом вживались заходи для належного повідомлення позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, рекомендованою поштовою кореспонденцією скеровувалась до відома відповідача ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї, роз`яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву.

Окрім того, судом вживались заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом поміщалось оголошення на офіційному вебпорталі «Судова влада України», однак відповідач на виклики суду жодного разу не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

Таким чином, у визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Позивач просить проводити судовий розгляд за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 24.01.2026 в електронному вигляді було укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 24.01.2026-100000088, шляхом підписання відповідачкою електронним підписом заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору та прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (а.с. 12-19).

Умовами договору сторонами погоджено суму кредиту у розмірі 6 000,00 грн строком на 140 днів з дати його надання, із датою повернення (виплати) кредиту – 12.06.2026.

Сторонами договору погоджено також умови кредитування, відповідно до яких продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту є передбачені договором. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором. Відповідно до п. 6 Договору процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі –"Комісія"; економічна сутність – плата за надання кредиту) – 20% від суми кредиту та дорівнює 1200 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з графіком платежів.

Згідно з п. 10 заявки денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.8% (денна процентна ставка).

Підписавши заявку позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору, з яким попередньо уважно ознайомився та отримав інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», а також графік платежів.

Так, позичальник 24.01.2026 своїм електронним підписом підписав, шляхом введення одноразового ідентифікатора Е227, пропозицію про укладення кредитного договору, заявку кредитного договору, та акцепт кредитного договору, а відтак ознайомився та погодився із умовами укладеного ним кредитного договору № 24.01.2026-100000088 від 24.01.2026, оскільки однозначно та безумовно прийняв (акцептував) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) (а.с.19).

Окрім того, ОСОБА_1 також ініціював укладення додаткового договору від 30.01.2026 про збільшення суми кредиту до 7 000,00 грн. Таку пропозицію позичальних підписав одноразовим ідентифікатором К734 (а.с. зв. 19 - 22).

Підтвердженням укладення договору № 24.01.2026-100000088 від 24.01.2026 та додаткового договору про надання 2-го траншу у розмірі 1000 грн від 30.01.2026 значиться інформація, надана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит кредитодавця (а.с. зв. 25).

Відповідно до відповіді ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18.04.2026 вбачається, що на виконання укладеного між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснено успішне перерахування коштів 24.01.2026 14:35:24 год на суму 6 000,00 (шість тисяч) грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 987355641, призначення платежу: Видача за договором кредиту №24.01.2026-100000088.

Відповідно до відповіді ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № №1-1804 від 18.04.2026 вбачається, що на виконання укладеного між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснено успішне перерахування коштів 30.01.2026 00:47:15 на суму 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 991991351, призначення платежу: видача Траншу за додатковим договором до кредитного договору №24.01.2026-100000088 до кредитного договору №24.01.2026-100000088 (а.с.11)

Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №24.01.2026-100000088 від 24.01.2026 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором ТОВ «Споживчий центр» становить 19722,17 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі – 6896,60 грн, процентів у розмірі 7736,57 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 5089,00 грн (а.с. 23- зв. а.с. 24).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписавши 24.01.2026 заявку із пропозицією про укладення кредитного договору та уклавши таким чином із ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 24.01.2026-100000088, відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на визначені кредитним договором умови та взяв на себе відповідні зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернув, у зв`язку із чим заявлена вимога позивача про стягнення із відповідача суми заборгованості по кредитному договору № 24.01.2026-100000088 в частині вимог щодо суми заборгованості з основного боргу та процентів за користування кредитом.

Окрім того, ОСОБА_1 , як вбачається з розрахунку заборгованості, здійснював періодичні погашення заборгованості, тим самим підтвердив існування правовідносин між ним та ТОВ “Споживчий центр”.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання ним договірних зобов`язань або відсутності заборгованості за вказаним кредитним договором.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів та сплати відсотків, відтак заявлені ТОВ «Споживчий центр» позовні вимоги про стягнення суми боргу за тілом кредиту та процентів за користування таким підставні та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки за кредитним договором суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором № № 24.01.2026-100000088 від 24.01.2026, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, така підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Врховуючи вищевикладене, суд задовольнив позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованих процентів на загальну суму 14 633,17 грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідча підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 975,40 грн.

Окрім того, у прохальній частині позивач просить покласти на відповідача витрати, пов`язані надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками у розмірі 130,98 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача підлягає стяненню сума у розмірі 97,18 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 263-265, 280-287 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість у розмірі 14 633 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять три) гривні 17 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 975 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 40 копійок та витрати, пов`язані надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками у розмірі 97(дев`яносто сім) гривень 18 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , запреєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/7913/26

Суддя: Б.М.Гедз