Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №285/1832/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №285/1832/26

Суддя: Літвин О. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1832/26

провадження у справі № 2/0285/1625/26

03 листопада 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…..…………….....Літвин О. О.,

секретаря…………………………....Клечковської М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

треті особи:

Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

Акціонерне товариство «Оксі Банк»

про зняття арешту з нерухомого майна, –

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила припинити обтяження належного їй будинку по АДРЕСА_1 (далі по тексту – Будинок).

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 26.07.2013 придбала зазначену нерухомість у ОСОБА_2 , який набув її з прилюдних торгів. Про наявність арешту дізналася під час звернення до ЦНАП із питання зміни реєстрації місця проживання. Арешт накладено у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості зі ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», завершеному 02.11.2009. Попри неодноразові звернення, відділ ДВС відмовив у знятті арешту, посилаючись на відсутність відповідних підстав.

Вважає себе добросовісною набувачкою майна та зазначає, що не була стороною цього виконавчого провадження, а збереження арешту за зобов`язаннями попередньої власниці перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися належною нерухомістю.

Ухвалою суду від 10.08.2026 на підставі ч.3 ст.53 ЦПК України до участі у справі було залучено АТ «Оксі Банк» як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Сторони та ІІІ особи до суду не прибули.

Позивач в заяві до суду підтримала позов, просила задовольнити його та розглянути справу без її участі.

Представник відповідача у відзиві від 21.04.2026 /а.с.32-36/ заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування вказував, що арешт накладений державним виконавцем у межах виконавчого провадження, тому саме виконавець мав зняти його після завершення провадження. Банк не вчиняв оскаржуваних дій, не має юридичних і технічних повноважень припинити обтяження, а тому є неналежним відповідачем; порушення з боку виконавця, на думку банку, слід оскаржувати в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, посилався на неналежний спосіб захисту, відсутність доказів порушення банком прав позивачки, недоведеність припинення зобов`язань боржника та втрати банком статусу стягувача, а також на сплив позовної давності, оскільки від накладення арешту минуло близько 17 років.

Окремо вказує, що за інформаційною довідкою з державних реєстрів станом на 16.04.2026 позивачка є власницею спірного майна, а записи про його арешт чи заборону відчуження відсутні.

У відповіді на відзив від 27.04.2026 /а.с.51-52/ позивачка не погодилась із доводами банку про неналежного відповідача та неправильний спосіб захисту. Зазначає, що не була стороною виконавчого провадження, не знала про накладення арешту та не має процесуальної можливості оскаржувати дії чи бездіяльність виконавця. Оскільки банк є правонаступником стягувача, в інтересах якого накладено арешт, саме він є належним відповідачем, тоді як відділ ДВС обґрунтовано залучений третьою особою.

Також заперечила твердження банку про відсутність обтяжень: після отримання відзиву вона повторно звернулася до ЦНАП, а з інформації з державних реєстрів станом на 23.04.2026 вбачається, що арешт нерухомого майна продовжує існувати.

У відзиві від 30.06.2026 /а.с.67-68/ Звягельський відділ ДВС заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що у відділі перебувало виконавче провадження №8893598 з виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з боржниці на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 668595,77 грн. Провадження завершено 02.11.2009 у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу через його відмову залишити за собою нереалізоване майно боржниці, а його матеріали знищено після закінчення трирічного строку зберігання.

Вважає, що підстав для зняття арешту немає, оскільки відсутні відомості про погашення заборгованості за виконавчим документом, а також про сплату виконавчого збору і витрат виконавчого провадження. Просить відмовити в позові повністю та розглянути справу без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

26.07.2013 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 101,4 кв.м та земельну ділянку площею 0,0959 га, кадастровий номер 1811000000:00:001:0244, за адресою: АДРЕСА_1 . Того самого дня право власності на обидва об`єкти зареєстровано за позивачкою.

Попередній власник ОСОБА_2 набув зазначене майно з прилюдних торгів, що підтверджується реєстровими відомостями про реєстрацію його права власності на підставі свідоцтв від 20.05.2013 №866 та №867, виданих приватним нотаріусом Плюйком В. П. З 21.08.2013 у спірному будинку зареєстровано місце проживання позивачки.

Водночас, за інформаційними довідками з державних реєстрів від 13.11.2025 та 23.04.2026, щодо належного позивачці майна зберігаються записи про арешт: №988384 щодо будинку та №988714 щодо земельної ділянки. Обтяження зареєстровані на підставі постанови відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції серії АА №550790 від 26.11.2008 про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження. У Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна також міститься запис №8229327 про арешт будинку на підставі цієї постанови. Відомості про обтяження перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.05.2013. Відомості про реєстрацію іпотеки у зазначених довідках відсутні.

Як вбачається з листів Звягельського відділу ДВС від 24.10.2025 та 18.12.2025, арешт пов`язаний із виконавчим провадженням №8893598 з виконання виконавчого напису нотаріуса №2904 від 29.08.2008 про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 668595,77 грн. За повідомленням відділу ДВС, це провадження завершено 02.11.2009 у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою нереалізоване майно боржника.

Позивачка неодноразово зверталася до відділу ДВС із заявами про зняття обтяжень, посилаючись на належність їй нерухомості та на те, що вона не є боржницею у зазначеному виконавчому провадженні. Однак відділ ДВС повідомив про відсутність підстав для зняття арешту.

Обґрунтовуючи заяву про заміну відповідача, банк надав копію першої сторінки договору відступлення права вимоги №114/2-14 від 19.07.2019, в якому АТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначено первісним кредитором, а АТ «ОКСІ БАНК» новим кредитором, та витяг із реєстру боржників від 31.07.2019. Цей витяг містить відомості про ОСОБА_3 , кредит в сумі 650000 грн, наданий 22.11.2007 зі строком повернення до 22.11.2027, та заборгованість за ним. Повного тексту договору відступлення права вимоги й інших документів про виконання його умов до матеріалів справи не надано.

Позивачка обґрунтовує вимоги тим, що збереження арешту, накладеного за зобов`язаннями попередньої власниці, перешкоджає їй розпоряджатися придбаною нерухомістю, хоча боржницею у відповідному виконавчому провадженні вона не є.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК, ст.ст.15,16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, ЦК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.10 Загальної декларації прав людини, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст.ст.317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання майном, а обмеження у здійсненні права власності допускаються лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 391 ЦК України передбачає право власника вимагати усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні своїм майном.

Частина 1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість захисту права особи, яка вважає, що арештоване майно належить їй, а не боржникові, шляхом звернення з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

У цій справі право власності позивачки на житловий будинок та земельну ділянку підтверджується договорами купівлі-продажу й відомостями державного реєстру. Арешт накладено у зв`язку зі стягненням заборгованості зі ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_1 боржницею у відповідному виконавчому провадженні не є.

Позивачка придбала нерухомість у ОСОБА_2 , право власності якого було зареєстровано на підставі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів. Отже, перехід майна до позивачки відбувся після його придбання попереднім власником у порядку реалізації з прилюдних торгів.

Наявність у реєстрі записів про арешт і заборону відчуження обмежує можливість позивачки розпоряджатися належними їй будинком та земельною ділянкою. Саме усунення цього обмеження є метою заявленого позову.

Доводи відповідача про перехід права вимоги до АТ «ОКСІ БАНК» суд оцінює з урахуванням обсягу наданих доказів. Перша сторінка договору відступлення права вимоги містить відомості про його сторони та визначення термінів, а витяг із реєстру боржників - відомості про кредитне зобов`язання ОСОБА_3 . Водночас із цих документів неможливо встановити повний зміст погоджених умов переходу права вимоги та їх виконання. Зокрема, надана сторінка договору пов`язує дату відступлення з підписанням відповідного реєстру та попередньою повною оплатою вартості прав вимоги, однак документів про таку оплату не подано. Не підтверджено цими матеріалами й зв`язок зазначеного у витягу кредитного зобов`язання з виконавчим написом №2904 від 29.08.2008. Тому суд вважає недоведеним довід відповідача про те, що він вибув саме з тих матеріальних правовідносин, у зв`язку з якими накладено спірний арешт.

Суд також дослідив надану відповідачем інформаційну довідку від 16.04.2026 №1138490197, сформовану за реєстраційним номером облікової картки платника податків позивачки з уточненням пошуку щодо окремих об`єктів нерухомості. У ній відображено право власності позивачки на спірні будинок та земельну ділянку, а у відповідних розділах Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено про відсутність відомостей за вказаними параметрами запиту.

Водночас інформаційна довідка від 23.04.2026 №474141042, сформована за адресою спірної нерухомості, містить актуальні записи про арешт цих самих об`єктів №988384 та №988714, а також відомості про обтяження №8229327 у Єдиному реєстрі заборон. Особою, майно якої обтяжується, у ній зазначено ОСОБА_3 .

Отже, довідки сформовано за різними параметрами пошуку, а відсутність відповідних відомостей у результатах пошуку, наданих банком, не спростовує конкретних записів про арешт, відображених у пізнішій довідці щодо спірного майна. Довідка банку не містить відомостей про припинення цих обтяжень.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено наявного факту перешкод у користуванні своїм майном. Однак, на думку суду, ОСОБА_1 , як новим власником Будинку, доведено факт порушення її прав щодо розпорядження своїм майном, відтак суд приходить переконання, що саме звільнення майна з під арешту відновить порушене право позивача на розпорядження своїм майном.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,50 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 141, 76-81, 259 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт та припинити обтяження належних ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62752418110, та земельної ділянки площею 0,0959 га, кадастровий номер 1811000000:00:001:0244, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62779818110, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції серії АА №550790 від 26.11.2008 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відомості про який зареєстровано 26.11.2008 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №8229327 та перенесено 20.05.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номерами записів про обтяження №988384 щодо житлового будинку та №988714 щодо земельної ділянки.

Стягнути з акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 ,50 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua